хочу сюди!
 

Ирина

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «життя»

Герої не вмирають! Знаки Сили, Пізнання явне та втаємничене

Прапори, Знамена, Знамення – це особливі Знаки, що відображують заклик до збору людей, їх подальшої дії, вказують на їх приналежність до єдиної спільноти. Тут зовсім не йдеться про сьогоднішні реалії, що надто часто ґрунтуються на поверхневих тлумаченнях символіки, що мають лише вузько державні та політичні підстави. Звернемось до первісного сенсу цих Знаків з духовної точки зору…
…Український прапор є жовто-блакитним, кольори якого відображують сяйво золотого сонця, як сяйво духовної сили, що поєднується з блакиттю неба та чистою життєдайною водою. 
    Прапор українського війська, що всім своїм їством походить з війська давньоруського та січового, набув в час відродження червоно-чорних кольорів. Червоно-чорний прапор – це полум’яніюча червона кров над чорною землею. Це жертовна кров героїв, що запалює та боронить рідну землю, а в духовному сенсі це відображує також найактивніший стан буття в полум’яній боротьби, киплячу як кров жагу до перемоги без страху смерті!!…
(Продовження тут):

Мужчина моєї мрії

От сиджу я, п’ю каву, насолоджуюся вранішньою приємною прохолодою і милуюсь як сходить сонце.


Сиджу мрію і думаю собі, який же має бути мужчина моєї мрії. 

І прийшла мені на думку така ситуація:

Спимо ми такі з ним, десь 12 година ночі, мені там щось приснилось, я тихенько його буджу і запитую: любий, а де знаходиться Уругвай? (ну чомусь мені з просоння здалось, що я забула де саме він знаходиться, і що саме Уругвай мені потрібно в цей час згадати smutili ) А він такий каже: мила, ну звичайно Уругвай у Південній Америці.

Ну я спокійно вмощуюсь і вже майже засинаючи, чую як він тихенько встає і тьоп-тьоп-тьоп, чую листає книжку, тихенько підглядаю, а він дивиться Атлас Світу (ну себе перевірити, може шо з просоння мельнув не теchih ).

Вранці, як завжди готую нам сніданок, він п’є каву, їсть свій омлет і такий дістає Атлас Світу і показує мені Уругвай. «Осьо ж бачиш, люба, ось він Уругвай»

Я йому дуже вдячна, що він такий, girlkiss  його у щоку. 

А суть то не в Уругваї, суть в тому, як нам з ним душевно разом hug

Борис Акунин "Цена вопроса"

ЦЕНА ВОПРОСА

Я сейчас думаю не про Украину. То есть и про Украину, конечно, тоже, но это в концов концов, хоть и родственная, но ДРУГАЯ страна, у которой свой путь. Я желаю этой стране всего самого лучшего. Она доказала мужеством и кровью, что она – Страна. Думаю, всё у нее будет хорошо и без Крыма. Запад не поскупится на помощь, чтобы сделать Украину витриной демократических ценностей. Крымчане наверняка еще горько пожалеют, что отделились.

Но гораздо больше меня сейчас занимает обозримое будущее собственной страны – России. 
Оно выглядит мрачно.

Я хочу спросить тех соотечественников, кто бурно радуется грядущему, заранее предрешенному присоединению Крыма (а таковых, кажется, большинство): уважаемое большинство, ты хоть понимаешь, во что нам всем обойдется этот трофей?
Нет?

В результате того, что Россия ввела на территорию ДРУГОГО ГОСУДАРСТВА свои вооруженные части (что бы там ни врал «божья-роса» Путин), произойдет следующее:

- Россия окажется сначала в политической изоляции, а затем и в экономической. Деньги уплывут за рубеж, инвестиций не будет, а нашему газу и нашей нефти мир быстро найдет замену, так что топливные сверхприбыли закончатся.

- Всё это вкупе с неминуемым скачком военных расходов повлечет за собой спад экономики и падение рубля, а затем, вероятно, и отмену его конвертируемости. Так что с Анталией, Египтом и Таиландом придется распрощаться.

- Резко подорожают импортные товары, а многие просто исчезнут.

- Валютных запасов хватит ненадолго. Чтоб было чем платить зарплаты и пенсии, правительство включит печатный станок. Это приведет к инфляции и еще большему росту цен. А потом платить бюджетникам все равно станет нечем. И государство станет банкротом.

- Для того чтобы гасить растущее недовольство, режиму придется вести себя всё жестче, всё беззаконнее. Интернет будет кастрирован и цензурирован; про обычные СМИ нечего и говорить. Число политзаключенных будет все время увеличиваться, и в эту категорию начнут попадать люди, далекие от политики. Любой протест станет наказуем.

- Да, благодаря крымской авантюре Путин обеспечил себе пожизненную власть. Приговорил себя к ней. Теперь он просто побоится уходить в отставку. Но только пожизненность эта вряд ли окажется длинной. И закончится она известно чем. Когда нет легального механизма смены обанкротившегося режима, включаются механизмы революционные. А революция в многонациональной стране, к тому же обладающей ядерным оружием, это очень страшно.

Я не пугаю и не каркаю. К сожалению, всё это не просто очень вероятно, а практически неизбежно. Разве что произойдет чудо.
В общем, с грядущим присоединением Крыма тебя, бедное ликующее большинство.

Они ,ее бедненькую ,зашили...) Випадок в метро

Вибори відбулися. Ніхто не кричить ,що вони були підкуплені, чи нелегітимними. Кандидати ,як потрібно ,обмінялись скупими привітаннями, а країна нарешті видихнула вчорашнє задимлене повітря, і вже з надією дивиться в завтрашній день, що б вдихнути чистий і вільний вітер змін на краще)
    Сьогодні , поринувши у металеву будку вагону метро, звично знайшовши собі таку-сяку опору, я витягнула книгу і  бігала очима,що б якось відволікти думки від проблем, та книга була не занадто захоплива, і мої зрадливі вуха стали вслухатись в чужі розмови, деякі були відверто нудними накшталт вибору плінтусів у кухню, інші відверто тупими "А я ,чо, ніштяк, ну ти дибіл", що теж особливо не зацікавило, та ось поруч мене вирішили напевно вже в 100500 раз ) виявити свої політичні заключення дві бабульки.   Суть розмови була така :
- Ох, беда то какая, голубушка, опять президента не того поставили. Бедную Юленьку замордовали, я за нее голосовала. Хоть там и так все порешали. Закрыли ее ,родненькую.
-Да, они там все проплатили . Ты видела какая морда в этого Порошенка. Ух ,боров. Сволоч наверное редкосная. А Юленька такая хорошенькая. Что б их там всех переморило, что они ее так мучили. Она , бедная ходить не может.

  Я ні в якому разі не хочу образити ні чиї політичні вподобання, але мене здивувала, навіть скоріш порадувала реакція інших пасажирів, яких теж зацікавив цей діалог . Люди посміхались, деякі відверто сміялись. У всіх в очах була відверта добродушна поблажливість до тих бабульок. В очах людей щось змінилось. І я зрозуміла, що люди вірять,і я вірю в честність цих виборів.В очах не було тої безпорадньої і жалюгідної незначимості їхнього голоса,мовляв ТАМ і так все вирішено.  Вони зкинули з себе це лахміття байдужості, яке висіло на них ще з часів Союзу.І Більшість з них не продало б свій президентський голос, бо це б було зрадою,  та навіть спроба підкупити їх підійняло б нову хвилю обурення,   я не кажу про вибори до київради , на таких маштабах всілякі маловідомі "гришуки " завжди будуть відривати по 200 грн за голос , це не так важливо. Нове покоління, відлік я беру від зимніх подій, змінило свої погляди, воно повірило в свої сили ,в нашу єдність,і не бояться , що їх знову посміють обманути , (бо нехай бережуться). Вперше за 23 роки люди голосували зі світлим поглядом і розумінням ситуації. 


  Ну ось скажіть відверто, кому з вас пропонували гроші за Порошенка, Ляшка чи Тимошенко. Цікаво, бо я таких випадків не знаю. Я пам'ятаю, як на виборчих дільницях пачками кидали липові голоси за Яника, і всі мовчали,бо їм пригрозили вильотом з роботи, а тут я такого не бачила.  Невже ,я така наївна і вірю, що все налагоджується? 

Гра на виживання - Олександр Павлик

Небо може бути чужим, сонце може стати безжальним,
Мрії переходять у дим, кожен день, немов у бій.
Просто залишитись живим, це твоє найбільше бажання,
Підіймайся, завтра день новий.

Гра на виживання, ти її останній герой,
Гра-випробування. Це життя, не просто роль.
Гра на виживання, хто із нас злетить до небес?
Хто із нас останній переміг себе?

Гра на виживання...

 
Лабіринти довгих доріг, хочеться від болю кричати,
Перейти по лезу ножа до мети, ще далі йти.
Якщо ти себе переміг, то тебе уже не зламати,
Як ти вижив, знаєш тільки ти.

Гра на виживання, ти її останній герой.
Гра-випробування. Це життя, не просто роль.
Гра на виживання, хто із нас летить до небес?
Хто із нас останній переміг себе?

Гра на виживання...

слухати

Weua.info – українську мережу відкрили, щоб не працювала?


Ні для кого не є новиною, що у зв’язку із агресивними діями Росії, більшість населення країни просто таки взяли і «забили» на продукти чи сервіси наших сусідів.

Чи правильно це? А чого б і ні? Вони хочуть нас загарбати, а ми будемо їх фінансувати? Хоча, у кожної людини своя думка.

Але, сьогодні трохи не про це. Якби там не було, а соціальні мережі і надалі залишаються важливим елементом спілкування та й життя людей.

Не скажу нічого нового, коли додам, що російська мережа «Вконтакті» є найпопулярнішою серед нашого населення.

Тут і музику послухати можна, і фільми глянути і само собою поспілкуватися з друзями, коханками чи просто знайомими.

Так от після того, як Росія почала потрохи загарбувати Крим в інтернеті з’явилося дуже багато закликів ігнорувати цю мережу. Як альтернатива, була думка переходити на українську мережу під назвою – weua.info.

Анонсувалося її відкриття вже давно і відбутися мало 1 квітня.

Воробус уважно за цим всім слідкував і коли мережа таки відкрилася одразу ж спробував зареєструватися.

Заходжу на сайт, дизайн такий собі примітивний і помітно, що тут «попахує» революцією. Чому? Тому що були намальовані шини та є надпис – «Герої не вмирають…».


Мене це не порадувало, тому що думка така, що робити бізнес на смертях людей - це якось не нормально. Так, люди – герої, але для чого їх приплітати до всього підряд. Потім цей надпис заберуть.

Що ж, пробую реєструватися, вказую свої дані, мені на пошту має прийти логін та пароль, але цього не відбувається.

Виявляється в перший же день на сайт пішов такий великий наплив людей, що він не витримав лихої долі і просто таки помер.


Перед тим Воробус ще з горем по полам зайшов на сайт, глянув на дизайн і що можна сказати? Це схрещений «кантакт» і фейсбук. Більше нічого сказати не можу, бо не міг нормально все перевірити.

Ба, навіть більше, через кілька годин з’явився надпис на сайті, що через масові атаки роботу призупинено. Оце так…

Ну, нічого, слідкуємо далі. Сьогодні, 5 квітня прокинувся, перевіряю пошту і дай но думаю зайду на українську мережу. Здивувався, але вона таки запрацювала.

Дизайн таки змінили і є надпис:

У зв'язку з масовою реєстрацією "фейків" (штучних сторінок) на початковій стадії weua, ми запроваджуємо тимчасову реєстрацію по запрошеннях.

Що це означає?

1.Користувачі, які зареєструвалися або підписалися на оновлення отримують 3 ключі на свою електронну скриньку, за допомогою яких, вони можуть запросити відповідно 3-х своїх друзів.

2.Тим хто зареєструвався 1 квітня, достатньо просто авторизуватися.

Пробую авторизовуватися. Виходить, але знову ж таки сайт ну, дууууууууууууууууууууже погано грузиться. Так повільно, що в мене вже макарони зварилися.

Закрив я це все і вирішив повернутися через тиждень, можливо до того часу щось зроблять нормально.

Якщо вже щось надумуєте робити, то треба спершу зробити, а потім масово рекламувати. А не так, що 20 тисяч людей зареєструвалося і все, на разі.

http://vorobus.com/

Моє откровення


Симпатії до росіян тепер у мене нема. І нема діла, як вони житимуть із відчуттям вини перед українцями. Відмежування від них в душі відбулося. Ніщо не знищить моєї образи на те, що Росія зрадницьки вдарила у спину Україні тоді, коли вона виснажена після Майдану на хвильку задрімала. Так чинять недруги і вороги. На дружбу і добросусідство з Росією мене ніхто не присилує. "Зрада - це як відрубати руки. Може, коли і проститься, але обійняти уже НІКОЛИ!"

Дорогу в Рай – в любові ти шукай.

Все можливе є для Бога
знаю я і знаєш ти,
а без Нього, навіть до порога,

до порога Раю не дійти.


Ні то, щоб у прозорі його ворота
була б змога, самому, якось увійти.
Через Раю, непідкупну митницю,
злу не зайти у Божу обітницю.



Якщо до Бога пролягла твоя дорога
на ній духовні сили в собі знайдеш
і згине, зла лютого облога,
бо ти по ньому, з любов’ю світлою пройдеш.


Сила волі й духу нанівець зведе розлуку,
сила волі й духу в собі несе спокуту,
сила волі й духу порятунку подасть руку,
коли через спокуту попадеш у скруту.


Чим  більше,  тобі  дано –
тим більше, від тебе вимагають,
чим більше, тобою віддано –
тим більше, тебе і наділяють.


У цьому ще житті, я знаю, зазнаю щастя миті,
бо у цьому вже житті, долаю і здолаю шляхи лихі.
По яких я мушу, смиренно, тепер пройти,
щоб надалі в душу не пускать гріхи бридкі.


Коли відразу відчуєш до гріхів сповна,
тоді, відразу, відчуєш, що таке душа свята.
У ній любові, джерельний водограй, в серці бурлить,
у ній любові, небесний дивокрай, в очах блистить.


Тому царство Боже знаходиться у нас,
у душі, наділеній тілесним храмом,
а слово Боже — це дороговказ,
для душі — маяк з священим сяйвом.