хочу сюда!
 

Тетяна

32 года, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 32-52 лет

Заметки с меткой «казки»

Індійські народні казки

Цікаві та неповторні індійські народні казки про тигрів і слонів, селян і брахманів, вони знайомлять з таємничою та самобутньою Індією

Казки Скандинавії — шведські народні казки

Як і всі казки скандинавських народів, казки Швеції надзвичайно колоритні і наповнені міфічними персонажами. Вас зустрінуть гірські тролі, ельфи, злі відьми та добрі чарівники.

Читати онлайн шведські народні казки.

Казки Норвегії - самобутні і цікаві казки

Норвезькі казки відрізняються від казок словянських народів своїм колоритом. Суворе життя на півночі і вихід до холодного моря накладають свій відтінок майже у всіх казках. Сучасні діти не дуже знайомі з казками народів Норвегії і швидше за все норвезькі казки сподобаються їм. Хочемо звернути увагу, що деякі з казок не призначені для дітей, так як описані в них ситуації можуть бути не зрозумілими дітям або страшними для них. Перш ніж познайомити дитину з казкою рекомендуємо особисто ознайомиться з її змістом.

Найпопулярніші казки:

Кінь-велетень




Більше норвезьких народних казок та казок інших народів Ви зможете знайти в Збірці казок Tales.org.ua

Cьогодні -день Кощея Чорнобога,будьте уважні та обережні!

Наші предки ще в давнину особливо саме в цей вдень боялися  виходити навіть на вулицю.Бо саме в цей день чествується і вшановується ЗЛЕ божество словянського пантеону,відоме нам ще з дитячих казок як КощІйБезсмертний,Чорнобог,Чорний Змій--Повелитель Наві,Тьми і пекельного царства.Бог холоду,знищення,смерті і
зла;Бог божевілля і втілення всього поганого і чорного.
Слов"яни ділять весь світ на дві половини:добру і злу,або дружню і ворожу.Кожну з них уособлює свій бог.Ворожу уособлює-ЧорноБог.

У слов"янській міфології його прізвище-Чорнобогович( по батьку Чорнобог)Тоді він не був символом зла ,хоч царював в Наві-це підземне царство можна вважати аналогом грецького-Аіда і відносився до сонму темних божеств.Він керував душами і навіть тілами померших,а також мав у пі дпорядкуванні безліч духів.Дослідники міфів стверджують,що не дивлячись на свою могутність сам КощІй мав багато слабких сторін- і це не тільки слабкі яйця,а ще й манія красти гарних жінок і вводити їх у блуд(темне царство).

А ми всі добре пам"ятаємо з казок чим цей блуд закінчується.Нагадую:з"являється Іван Царевич з арбалетом за плечима,який знаходить Бабу Ягу,яка йому й підсказує що робити.....
Не буду переказувати весь сюжет,хто не знає нехай погуглить.
При написанні замітки мною були використанні такі джерела:
http://ya-uznayu.ru/kultura/293-koshchej-bessmertnyj.html

https://www.calend.ru/holidays/0/0/1637/
https://www.calend.ru/img/content_images/i0/616.gif
Кощій- грозний Бог зла і смерті у слов"ян.
Він уособлює зиму і холод.Тому по старослов"янським обрядам,щоб скоріше прийшла весна вночі з 29 лютого на 1 березня потрібно врочисто розчавити сире куряче яйце .Таким чином Кощію,смерть якого традиційно ховається в яйці ,приходить кінець.А ,оскільки Кощій символізує собою зиму- заодно і закінчується зима.

Язичники стверджують,що якщо розчавити яйце,яке знесла курка на Різдво,то в березні морозів вже не буде.

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

100%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про українські казки...

Самі собі принцеси

У казках усього світу є конфлікт між мачухою і сиріткою, проте українські казки, що базуються на цьому сюжеті, докорінно відрізняються від інших.

Згадайте: у західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою, про це розповідають і “Попелюшка”, і “Білосніжка”. Врода – головна риса героїнь, герой – багатий чоловік – мав вподобати гарне личко та струнку талію.

На Заході бути “на світі всіх милішою та гарнішою” – це питання виживання, адже жінки не мали права наслідування чи права власності, а отже, без прекрасного принца героїня, що прагнула жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.

В Україні інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна – тобто спадщина передавалася за материнською лінією і йшла тільки за жіночою лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї претендувати.

Ця традиція брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби.

Що ж цінували в український жінці значно більше за вроду?

Відповідь знову дадуть казки – головною чеснотою дівчини вважалася працьовитість.

 Ілюстрації Валентини Мельниченко до книжки “Кривенька качечка” (Видавництво “Веселка”, 1981 р.) [ Читати далі ]

Космогонія казки "Курочка Ряба"

Космогонічні казки, які передають майбутнім поколінням інформацію про устрій світу, присутні у всіх культурах світу. У слов'ян теж є такі казки. Найдивнішою казкою слов'ян є "Курочка ряба". Якщо не читали в дитинстві, нагадаю. У Діда з Бабою була курочка Ряба, вона знесла золоте яйце. Дід і Баба били яйце, але не розбили, але тут мишка бігла, хвостиком махнула, яйце впало і розбилося. Плачуть Дід і Баба і курочка Ряба їм каже: "Не плачте, я вам знесу не золото яйце, а просте", Все, на цьому казка закінчується.   А тепер спробуємо розшифрувати все що зашифровано слов'янами у цій дуже глибокій і найкосмогонічнішій казці. Дід і Баба - це безумовно деміурги, творці всього сущого, таких деміургів ми зустрічаємо майже у всіх народів світу. Це жіноче і чоловіче начала, які творять разом і тільки разом. У цих деміургів є птах, який здатен створити світ або стати його початком. Знову ж, у багатьох народів ми спостерігаємо наявність такої тварини, найчастіше птиця стоїть у початку світу ("голубочки думу-радили, як світ заснувати" - говориться в одній із колядок). Згадайте хоча б голуба, що несе оливкову гілку до ковчегу Ноя і тим самим повідомляє про початок нового світу. У слов'ян це курка "Ряба". Тобто курка включає в себе як начало білого, так і начало чорного, тобто ряба. І ось це вмістилище світу підносить подарунок деміургам у вигляді золотого яйця. Ціле яйце - це так само в віруваннях багатьох народів образ світу, а золоте яйце - це образ "Золотого світу". Золотий світ, золотий вік - це світ де настає благоденство і справедливість, де немає бідних, де немає скривджених і немає ніяких проблем, немає хворих. 

Деміурги отримують в свої руки модель золотого світу і вони можуть його створити, але для цього треба позбавити яйце шкаралупи, розколоти його. Дід і Баба б'ють яйце. Попереду момент важливий для всього людства, попереду момент народження золотого світу, справедливого для всіх. Але на жаль, на жаль, творці слабкі. Яйце залишається цілим. Баба і Дід "били, били, але не розбили". Золотий вік не настає, золотий світ не народжується. Деміурги слабкі для народження справедливого світу. Але зло не дрімає. На сцені з'являється посланник темних сил, посланник нижнього світу, посланець миру зла. Якщо у деміургів немає сил для створення світу справедливості, то у світу зла є сили для руйнування світу справедливості, і ці зусилля настільки незначні, настільки малі, що просто вражає: "хвостиком махнула і розбилося яєчко". Загибель надії Діда і Баби на створення справедливого світу. Вони плачуть. Справедливому світу вже не бути ніколи. Чи не бути Царству Божому на землі. Момент упущений. Справедливість і ситість недосяжна мрія, на всі часи людства. Втіхою деміургів стає пропозиція курочки Ряби про створення яйця не золотого, а простого. Простий світ, з усіма несправедливостями і успіхами, з усім поганим і хорошим, що в ньому є. Світ такий який він є. Все, на цьому казка закінчується. Навіть сам момент створення світу не позначений, позначений момент пояснення чому світ такий, яким він є. Одна з найглибших космогонічних казок слов'ян. Казка про народження світу, про народження світу таким, яким він є зараз, казка про курочку Рябу. Ми якось дуже серйозно ставимося до космогонії біблійної, до космогонії грецької та римської, але наполегливо розглядаємо слов'янську космогонію, як щось дуже дитяче, хоча глибина нашої космогонії ще до кінця не осмислена.

Зачарована ніч

Ніч напередодні свята  Миколая – чарівна! 



У цю чарівну не спиться ні дітям ні дорослим ніч, бо як тут заснеш..як осягнути це неймовірне диво?! 
Бо десь там у глибині душі усі ми діти, що вірять у Святого Добродія, який нікого з нас не забуде. Головний подарунок,який ми можемо отримати цієї ночі, це відчути себе дитиною і зустріти усі прийдешні свята з широко відкрити очима і серцем, відчути пахощі мандаринок і хвої, так як відчували у дитинстві. І шоколад та солодощі ніколи не бувають такими, як у ранок на Миколая. 
А яка то шалена радість батьків бачити шалену радість дитини,що скаче по ліжку у піжамі :) !!! Люблю це свято, цю ніч ,ці ранки на Миколая Дякую моїм батькам за всі мої дитячі радощі.:) 
Я з дитинства маю слабкість до зоряного неба та краєвидів з дахів, а особливу симпатію до коминів вигадуючи про них історії і казочки. Не стримаюся й нині і оповім одну таку історію,
 навіяну дахами Старого міста... 
"Закопчені, задимлені , навіки прив’’язані до своїх грубок мешканці дахів мають не таке вже й нудне життя. 
З димом до них доходять запахи кухонь і історії родин, що мешкають внизу. Комин знає звички кожнісінького: щоранку пан з квартири на мансарді готує каву у турці для коханої, комин все гадає, чим пан присмачить нині ту каву (цинамоном, кардамоном,а може навіть розчавленим горошком перцю)? А ранок вродливої пані з другого поверху починається чаєм з молоком, пані годує маля грудьми і комин аж мружиться від задоволення, як уявляє її мамою, він не забув якою милою дитинкою була вона сама. Комини знають багато секретів, вони свідки радощів, смутку і мрій кожної родини у своєму домі. От хлопчик, який попри наганяй від мами, вилазив на дах і мріяв про небо, лежачи горілиць на нагрітій черепиці. Він таки став пілотом, той хлопчик… І тепер комин разом з мамою того хлопчика завше мріють, що у літаку у небі над їх будинком – саме він, їх капітан. Усі комини дуже люблять зиму, кожен з них чекає часу чарівної ночі і кожен загадує бажання, щоб саме на їх даху Святий Добродій пришвартував свої чарівні сани і поки Святий Отець виконує свої місію, комин побалакає з його оленями і вони разом будуть хвилюватися, щоб малі бешкетники не прокинулися передчасно. Сани відлетять, а комин чекатиме ранку і милих його серцю щасливих вигуків малечі, шурхоту паперу, пахощів шоколаду і помаранчів. Вечори приносять у напрацьовані старенькі коминові легені п’янкі аромати глінтвейну, медово-імбирної-цинамової випічки, міцно намаринованого печеного м’ясця і всякої всячини, що тішить людські шлунки на свята. Комин замріяно дивиться у зоряне небо і з насолодою уявляє людей внизу: закутані у пледи, сидять коло грубок і камінів насичені і умиротворені. Комин задоволений, бо все так і має бути у Різдво…. "

Баллада о Ките))

Жыл в мировом океане красный Кит,плавал себе,жыл той жизню которой хотел.Иногда задевал других рыб и бадался с Акулами.


Все бы нечего,все понимали величину силы Кита и несильно сердились за его выходки,даже позволяли показать свое величие.Да и было у кита особенное сопло из которого бил фонтан воды,и от этой воды зависели другие рыбы.Да,воды много вокруг,но как то все привыкли к этой струе,поэтому соглашались на его условия.


Но что то пошло не так.Киту стало нудно в мировом океане, и решил он откусить плавник в соседа своего - Дельфина,с которым годами жил более менее дружно.
Это вызвало немалые осуждение от других обитателей океана,но как бы преступление несмертельно для Дельфина и все лиш погрозили пальчиком.
Кит то ли вошел во вкус,то ли потерял разум,и начал покусывать Дельфина,откусывая части тела по кусочку.Это уже был придел,и остальные рыбины решили выгнать Кита из своих вод,запретив заплывать на их тереторию.


Киту же что сакральное стрельнуло в голове,и он вообще,в отместку всем,выбросился на берег.Показывая тем самым,что он может жить сам по себе,тем более у него есть чудесная струя воды,и он непропадет.
Вообщем целой год он пролежал на берегу,и порядком истощился,но гордость непозволяла вернуться в океан.К ниму даже ходили на переговоры Черепаха с Пингвином,но все тщетно,Кит оставался неприклонен. 
Как известно на Китах жывет много других тварей,которые присосались к его телу.И он умудрялся даже посылать этих тварей покусывать раненого Дельфина,при этом отрицая все.

Но вот что-то пошло совсем не так,куда-то исчез самый главный из тварей,и все вокруг всполошились.
Ясно одно,что-то меняется в самом Ките.И эта тишина в эфире океана стала зловещей.Ходят разные слухи,но даже сами обитатели на теле Кита непонимают этих перестроений тела.


Возможно Кит превращается в Осьминога и тогда всем обитателям мирового океана грозит отравление,или тому,к кому он прикаснется.


Или же все таки,разум вернулся в Китовую голову,и он начинает двигаться в сторону Океана с МИРом.
Сильней всего,в любом из вариантов пострадают обитатели Кита,ну и также волна от возвращения Кита зацепит всех других рыб.

P.S.Пока  только остается наблюдать со стороны,слушать телефонные и видео новости с соседней теретории,и надеяться что сегоднешнея дата числа ПИ неокажется настолько пи..........Будем надеятся на лучшее)) 

Вернидуб (словацька народна казка)



Жила собі одна жінка. От народила вона сина. І мати й батько не могли намилуватися тим великим і дужим дитям. І сусіди й знайомі приходили подивитись, а згодом, як чутки розлетілися по світу, прибували люди з інших країн хоч поглянути на того хлопця. Бо ніхто не пам’ятає, щоб де яка жінка ще коли таку дитину привела.
От стали думати, як хлопця назвати. Радилися так і сяк, а не могли домовитись.
Тоді повитуха й каже:
– Це дитя небувале, дайте йому й небувале ім’я.
– Ваша правда, бабусю,– каже батько.– Назвемо його Вернидубом.
Так і зробили.
Хлопець що не день, то все дужчав. Батько з матір’ю не знали з дива, що й робити, коли синок на третьому році став виривати ялини завтовшки з ногу. На сьомому вже й за буки брався. А чотирнадцяти років він таку велику силу мав, що найбільші буки й дуби, як хисткі коноплини, з землі висмикував і по вісімдесят зразу на плечах додому носив. Коли ж минуло йому сімнадцять, не міг більше парубок дома сидіти, бо не мав роботи по собі та й світу хотів побачити. От він і каже батькам:
– Послухайте, тату й мамо! Ви добре знаєте: хто на печі сидить, тому ні про що говорить. Хотів би я побачити, як люди живуть. Піду в світи. Не бійтеся, я вас не забуду й на старість догляну.
Батьки погодились, бо ніколи не йшли проти його волі.
– Іди, сину,– каже батько,– та шануйся і не чини людям лиха!
Попрощався Вернидуб з батьком та матір’ю і пішов собі в світ. Іде та й іде,
аж бачить – чоловік гори верне й з одного місця на друге переставляє. От узяв він одну гору та й поставив Вернидубові на дорозі, щоб той не пройшов.
– Прийми мені цю гору з дороги,– каже йому Вернидуб.
– Такого я ні для кого ще не робив,– відповідає Вернигора,– та прийму, як ти за мене дужчий.
– Нумо боротися,– каже Вернидуб.
Взялись вони в ручки, і Вернидуб кинув Вернигору об...

Сподобалося? Продовження на http://derevo-kazok.com.ua/folklor-world/vernudyb.php

Також слідкуйте за нами в соц. мережах:

Золотий черевичок (українська народна казка)



Жив собі чоловік та жінка, і була в них одна дочка. Мати була гарна, а дочка ще краща. Як дівча ще підлітком було – занедужала мати і вмерла.
А вмираючи, покликала до себе дочку та й каже їй нишком:
– На тобі, доню, це зернятко, але нікому не кажи, що в тебе воно є. А як прийде тобі лихо,посади зернятко, то виросте з нього верба яра; що тобі треба буде, йди до тієї верби,– все тобі зробить.
От поховав чоловік жінку, пожурився-пожурився та й знов оженився з удовою. А в тієї вдови – своя дочка.
Та баба свою дочку жалує, а ту дівчину не злюбила, так, що й просвіту нема. Бабина ж дочка така лінива, така ледача: ні до холодної води не береться, все б сиділа згорнувши руки. А пасербиця роботяща та добра дитина: що не дай їй робити, скільки не дай – все зробить.
Та що з того, коли нічим бабі не догодить. Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все лає, а то й межи плечі стусоне чи таки й добре по-поб'є. За роботою та за штурханцями ніколи дівчині і вгору глянути, ніколи й причепурити себе, сорочку вишити, а що було в неї пошите ще за материного часу,– своїй дочці баба повідіймала. Ходить, бідолашна, в такому дранті, що й люди сміються. Мовчки терпить усе бідна дівчина, тільки поплаче нишком, а лиха баба ще більше лютує, що вона мовчить, ще гірше над нею коверзує та так усе й визирає, до чого б його прискіпатися. Коли ж усе дівчина робить як треба.
От баба й надумала.
– Жени,– каже,– ледащо, бичка пасти! Та на тобі круг прядива, щоб ти його й зом'яла, і потіпала, й спряла, і полотно додому принесла! Та гляди: не зробиш, то й жива не будеш!
Взяла дівчина те прядиво, погнала бичка пасти. Бичок пасеться, а вона плаче: де ж таки бачено, щоб усе те за день зробити? А далі й згадала: «Є ж у мене зернятко від матінки!» Узяла посадила його на леваді, полила, а сама сіла й знов плаче. Плакала, плакала та й заснула. Прокидається, аж із того зернятка така гарна верба яра виросла, під вербою криничка, і вода в ній холоднюща й чиста, як сльоза. Підійшла дівчина до верби та й каже:
– Вербо яра, відчинися! Ганна-панна йде.
От верба й відчинилася, а відтіля....

Сподобалося? Продовження на http://derevo-kazok.com.ua/folklor/zolotuj-cherevuchok.php

Також слідкуйте за нами в соц. мережах:
Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая