Заходить сонце. Зорі у тумані
Пробитись намагаються до мене.
У мене п'ять цукерок у кармані,
Десять монет, і щось таке зелене.
 
Я поспішаю... А навіщо - скажеш?
Я поспішаю... А куди - не знаю..
Вперед іду... Дорогу ТИ покажеш?
Тебе нема... Я пошепки зникаю... (11.02.2009)

В українських ЗМІ майже непоміченою залишилася подія, яка хоч і не має прямого відношення до України, зате безпосередньо стосується українців та журналістської солідарності.

Як повідомив часопис "Наше Слово", керівництво Польського телебачення (TVP) поінформувало своїх глядачів, що припиняє випуск телевізійної програми українською мовою "Теленовини". Згадана програма транслювалася на польському громадському телебаченні з 1995 року та була єдиною загальнопольською програмою, яка розповідала про життя українців у Польщі.

Нагадаємо, що сьогодні у Польщі проживає біля 400 тисяч наших земляків, які становлять одну з найбільших національних меншин. Чимало українців споконвіку проживало в історичних областях Бойківщини, Лемківщини, Підляшшя, Холмщини та Надсяння.

Основна маса українського населення живе розсіяно на західних і особливо північних територіях – в Ольштинському, Гданському, Кошалінському та інших воєводствах. Тут активно діють українські громадські організації. Виходить україномовна газета "Наше Слово", українознавчі факультети відкриті у вищих навчальних закладах.

Іншими словами, українську громаду Польщі позбавлено найбільш популярного засобу комунікації та можливості висвітлювати своє суспільно-культурне життя. Натомість самі поляки втратили можливість через ТБ пізнавати українську культуру, а головне – проблеми, яких у наших земляків у цій країні чимало.

Зважаючи на традиційно складі взаємини між українцями і поляками, причини яких мають глибоке історичне коріння, не важко передбачити, що припинення випуску україномовних "Теленовин" може роз’ятрити "старі рани", та спричинитися до загострення міждержавних українсько-польських взаємин.

До речі, керівництво польського каналу наводить дуже непереконливі аргументи на користь свого дискримінаційного рішення. По-суті, таких лише два: начебто низька популярність програми серед глядачів та висока собівартість випуску "Теленовин".

Такі "аргументи" не витримують жодної критики. Фахівцями підраховано, що від березня цього року в середньому україномовну передачу одноразово дивилося 143 тисяч телеглядачів, що для такої специфічної програми є високим показником.

Програми "Теленовин" неодноразово відзначалися престижними нагородами. Так, у 2001 році "Теленовини" отримали нагороду голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Республіки Польща Юліуша Брауна.

Нагородами та відзнаками відзначено українських журналістів Польщі на Міжнародному фестивалі фільмів для національних меншин "Мій рідний край", що відбувся в Ужгороді у 1999 році та на фестивалі "Разом", який проходив у Ялті в 2002 році.

Що ж стосується необхідності вкладати значні суми у цей телепроект, то хотілося б задати полякам далеко не риторичне запитання: чи варто економити на програмі, від якої значною мірою залежить міжнаціональний спокій і гармонія у стосунках між народами, які добре пам’ятають "волинську різню" та операцію "Вісла"?

Тим часом наші земляки у Польщі б’ють на сполох.

Найбільша громадська організація українців "Об’єднання українців у Польщі"(ОУП) оприлюднила звернення "До української громади у Польщі, членів та прихильників ОУП" у якому, зокрема, зазначається: "Черговий раз під претекстом реформ і браку грошей, керівництво громадського телебачення хоче позбутися з ефіру єдиної програми мовою національної меншини, яка йде на всю країну.

Це не перша спроба – в минулих роках завдяки активності української громади, глядачів та прихильників програми, котрі провели акцію збірки підписів під протестом, вдалось оберегти програму перед закриттям. Як виявляється, не на довго, останні рішення примушують знов просити про Вашу допомогу".

У Польщі розпочалася акція збору підписів під протестом, який планується передати керівництву телеканалу, депутатам Сейму, ЗМІ. При цьому слід зазначити, що збір підписів ведеться не лише серед українців, а й поляків, які розуміють справжню ціну свободи слова.

На закриття "Теленовин" уже відреагувала Комісія національних і етнічних меншин, державна інституція Польщі, назва якої говорить за себе.

Від імені Комісії відповідні листи-звернення надіслано Вітольдові Колодзейському – нинішньому голові Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та Пйотрові Фарфалу – голові каналу TVP.

У листах висловлюється занепокоєння з приводу ліквідації передачі та зазначається, що цей факт "призведе до нівелювання надбань і праці багатьох середовищ, завдяки яким права національних і етнічних меншин у Польщі відповідають європейським стандартам".

Також у Сеймі – польському парламенті депутат Мирон Сич започаткував збирання підписів проти зняття з ефіру "Теленовин". Кажуть, що понад 50 його колег з різних політичних фракцій уже підписалися під протестом.

Сьогодні важко спрогнозувати завершення епопеї з українськими "Теленовинами". Та вже можна зробити кілька висновків.

По-перше, медійний скандал загострив реальні проблеми українців у Польщі. Одна з них - забезпечення їхнього права на свободу слова та власну культурну й національну ідентичність. Виявилося, що навіть у країні, яка належить до Європейського Союзу та НАТО, не все гаразд із фундаментальними правами людини.

По-друге, "битва за "Теленовини" стане справжнім випробуванням на політичну й громадську зрілість наших земляків, українських громадських організацій, інших інституцій.

Якщо вони зуміють відстояти свої права, це посилить їхній вплив у країні, яка стала їм Батьківщиною, але не завжди адекватно реагує на їхні культурні та інформаційні запити. І навпаки, втрата одного із потужних інформаційних ресурсів неминуче призведе до втрати авторитету, який так важко і так довго здобувся не одним поколінням українців.

Третє – найголовніше. До цих пір на ситуацію з програмою "Теленовини" не відреагувало Міністерство закордонних справ України. Що може означати мовчання вітчизняного МЗС? Будь-яке пояснення з цього приводу не може бути прийнятним, оскільки воно буде цинічним.

Українцям за кордоном вкотре доводиться покладатися виключно на власні сили.

Богдан Червак, для УП

Як я і обіцяв у своєму анонсовому пості, я розпочинаю серію заміток, які будуть написані на підставі моїх спостережень, зроблених під час мого тижневого відпочинку у Сочі.

Українці, які відпочивали у Сочі (котрих я бачив у дворі, де жив, та на пляжу) між собою розмовляли переважно українською мовою. Почути це для мене там було великою несподіванкою. При цьому робили вони це неприховуючи від росіян.

Звісно, росіяни по різному реагували, почувши біля себе українську мову: хто – мовчав, хто – дивився косо, а хто – й казав, що наприїхало туди до них багато українців, відпочивають на ЇХНЬОМУ морі, от якби жили в одній державі, то все було б без проблем.

Ми чули ці розмови і продовжували розмовляти рідною мовою. Хай дякують, що ми до них звертаємося ЇХНЬОЮ мовою у ЇХНІХ магазинах, несучи туди НАШІ заробітки.

З мого майданівського блоґу.

ЩО НАС ГУБИТЬ?
або чому нас не читають?

Мушу визнати – заголовок цього дослідження я запозичив у злочинного світу. Серед побутових злочинців СССР мали поширення так звані наколки – виколоті на тілі малюнки. Одна з таких наколок мала назву “Що нас губить?”. Під цим питанням на шкірі виколювано три речі: пляшку горілки, віяло з кількох гральних карт та жіночу голівку. Тобто три речі були причиною злочинности: алкоголь, азартні ігри та плотська насолода.

Шукати причин своєї недолі варто не лише “вічним студентам” тюрем, а й усім, хто має проблеми з долею. Візьмім питання українського письменства. Чому воно не має читачів? Беру щойно виданий український роман. Читаю. Не можу відірватися. Так гостроцікаво скомпановано події й факти, що поки не перегорнеш останньої сторінки, не випускаєш книжки з рук.

Прочитав і глянув на тираж: тираж 1.000 примірників. І це на 40 мільйонів українців? Та це ж крапля в морі! У чім причина?

Становище з українським письменством не може не викликати у щирих шанувальників українського слова питання: у чому річ, де корінь зла? Чому мова нашого письменства не приваблює читачів?

Щоб відповісти на це питання, звернімось до текстів, оприлюднених у книжках, журналах, квартальниках, альманахах і проаналізуймо їх під оглядом здобутків і втрат у цих текстах нашої милозвучної мови, що лягла в основу низки інших мов, а сама, як бачимо, занепадає. Такий аналіз підкаже нам, де корінь зла.

Проглянувши один такий квартальник, я цікавився, якою мовою його зроблено, і що саме в цій мові несе в собі зерна занепаду. Цей огляд показав, що в мові оглянутих текстів присутня така невластива українцям лексика:
1. Лексика, успадкована від лінгцоциду під зорями Кремля
2. Лексика, породжена незнанням мови
3. Невдала лексика минулого
4. Гіперпуризм
5. Брак словотворчого хисту
6. Відверте мавпування
7. Сліпа віра лінгвоцидним словникам
8. Ребуси від захоплення сюжетом
9. Норми “геніїв”
10. Незнання живої мови і живих зворотів
11. Схильність до газетної мови
12. Конфлікти з граматикою
13. Невідредагованість тексту автором
14. Незнання класики
15. Мавпування імперських стилів
16. Відсутність мовної редактури.

Розгляньмо кожну з цих точок окремо.

1. Спадщина лінгвоциду під зорями Кремля
Українська мова приваблювала читачів минулого своєю унікальністю. Українській мові був властивий свій оригінальний стиль вислову, відмінний від канцелярсько-бюрократичних “високих” офіційних стилів. Саме стиль українських творів, почавши від Котляревського, був тим магнетом, який притягав читачів.

Але що далі від Котляревського, то український стиль ставав збиватися на копіювання інших мов. Це мавпування робило із своєрідного мовного явища – української мови - мову-копію інших мов. Якщо Шевченко звертався у своїх творах до земляків, то пізніші автори, йдучи за “батьками“ нації, пишуть свої твори для співвітчизників. Ця нова якість української мови зменшила зацікавленість українськими творами читачів. Співвітчизників, товаровиробників тощо вони мають і в мові Леніна-Брежнева.

Свого апогею копіювання інших мов досягло в СССР. Влада припинила самостійний розвиток української мови, терором і репресіями змусивши українців забувати свою питому лексику, а натомість послуговуватися російською. Така практика ще більше позбавила нашу мову своїх неповторних рис. На ділі, між російським та українським стилем розповіді не стало різниці. Розповіджене нашою мовою було так само сухе й стандартне, як і російське. Відпала зацікавленість українським стилем і українськими творами в читачів. Заходами влади спотворено лексику, граматику, правопис. Читати українські твори стало нецікаво. І попит на українську книжку впав. Проголошення незалежности України нічого не змінило. Не відроджено ні український стиль, ні українську лексику, ні граматику, ні правопис. І проаналізовані тексти підтвердили цей стан.
Заарештований чи заарештовано?
Читаю в аналізованих текстах: “...він... завдання виконав: яхта заарештована”.
Це написано не по-українськи, а по-російськи: “яхта арестована”.

Українці в такій оказії вживали безособовий пасив:
“От її [березу] зрубано,... хреста важенного обтесано, та на двох паровицях привезено і укопано”.

Цю нашу мовну особливість в СССР оголошено націоналістичною і заборонено. І цим унезграблено нашу мову. Замість легких форм

Обід видано,
Яхту заарештовано,
нам належало казати

Обід був виданий,
Яхта була заарештована.
І довше, і незграбно, і непривабливо. Саме те, чого й хотіла влада – упослідити і зробити нашу мову нездатною приваблювати мовців.
Яйцюватий чи яйцеподібний?
Той таки автор пише: “Яйцеподібна приплющена голова...”.
Форми

клиноподібний
серцеподібний
змієподібний тощо –
форми прищеплені лінгвоцидом. Назвім їх форми Щ. Українці наведені поняття віддавали простіше:

клинкуватий
серцюватий
зміюватий.
Але цієї моделі не знали росіяни. Тому нам “приписано” вживати тільки форми Щ.

Наслідок? Мову унезграбнено.
Розсовувати чи розсувати?
Витягувати, притягувати чи витягати, притягати?

У того ж автора: “Розсовувала руками трави...”

Нащо така довга форма розсовувати, коли ми кажемо коротко

розсувати?
Така була тенденція в СССР – зближувати мови. Тобто, хай гірше, аби ближче до російської мови. Так само нас змушували казати витягувати, притягувати замість коротких форм

притягати
витягати.
І згаданий автор іде за цим примусом: “Дами витягували шиї...”. А вже інший автор підпрягається й собі:

“Це... притягує до себе душу поета”.

Дружний чи дружній?
Аналізую далі: “...череда їх недружна”.

Чому недружна, а не недружня? Ми говоримо

дружній
мужній
заможній –
це та м’якість вимови, що робить нашу мову мелодійною, а нас всупереч мелодійності змушують казати дружний, заможний, тобто руйнують мелодійність, щоб звучало немелодійно, але по-російськи.
Зворотний чи зворотній?
Так само ми говоримо

природній
зворотній,
а нас змушують казати й писати природний, зворотний, щоб не було“различия”. І в аналізованих текстах саме така московська вимова:

“Олені...почали повертатись у зворотний бік.”


* * *
Що ж ми бачимо?

Мова аналізованих текстів своїм додержанням лінгвоцидних рис, запроваджених в СССР, аж ніяк не сприяє читацькій зацікавленості. Вилучаючи з мовного простору України питомі українські риси, антинародня влада хотіла прищепити населенню нехіть до своєї рідної мови. І цього вона досягла. Затим що українські книжки, написано не українською мовою, а суржиком, вони перестали цікавити українських читачів.

І наслідок, як кажуть, перед очима: тиражі українських книг мізерні.

Святослав Караванський, Майдан.

У Львові з'явилась аматорська студія перекладу і озвучення фільмів "Гуртом" на Українську мову! Перша їхня робота це дубляж серіалу Lie to Me (Теория лжи), в Українському варіанті "Збреши мені" (хоча як на мене "Теорія брехні" звучало б краще). Вони вже дублювали дві серії цього серіалу.

Скачати можна тут:

Перша серія http://letitbit.net/download/d32e59a6b6/Lie.to.Me.S01E01_UKR_.avi.html

Друга серія http://letitbit.net/download/59773540bc2a7ba/Lie.to.Me.s1e02.HDTVRip.ukr.avi.html або на торренті http://www.hurtom.com  неофіційний сайт http://lietome.org.ua/site/ тут є вся інформація.

Як на мене, якщо врахувати що це перша їхня робота, дубляж вийшов досить вдалий   правда голоси підібрали трішки невдало, особливо головного героя. Багато хто нарікає на західний акцент, але я його не відчув. Загалом дивитися досить цікаво, деякі моменти зробили мега смішними:)

Верховна Рада не підтримала законопроекти про засади внутрішньої і зовнішньої політики України, які внесені були народними депутатами Петром СИМОНЕНКОМ (фракція КПУ) та Валерієм КОНОВАЛЮКОМ (фракція Партії регіонів).

Як передає кореспондент УНІАН, за законопроект П.СИМОНЕНКА проголосувало 46 із 434 народних депутатів, зареєстрованих у залі.

За законопроект В.КОНОВАЛЮКА проголосувало 128 народних депутатів із 434, зареєстрованих у залі.

Законопроектом П.СИМОНЕНКА передбачалося, що, «враховуючи реальне застосування в українському суспільстві російської мови, її значення у повсякденному житті народу, російській мові має бути наданий статус державної на всій території України».

Крім того, планувалося затвердити позаблоковий нейтральний статус України.

Також передбачалося поглиблення відносин «стратегічного партнерства з країнами СНД, перш за все Російською Федерацією, країнами, які є сусідами, державами європейської і світової спільноти.

Законопроектом В.КОНОВАЛЮКА планувалося за невиконання засад внутрішньої та зовнішньої політики до вищих посадових осіб держави застосовувати «політичну відповідальність – відставку із займаної посади».

Цим законопроектом передбачалося зростання конкурентоспроможності національної економіки.

За матеріалом УНІАН.

Ми всі її громадяни. Ми разом пишаємося нею у радісні часи. І разом хвилюємося за неї, коли щось не так.

"Шахтар", брати Клички, Руслана, "Океан Ельзи", ВВ і багато інших стали славними героями сучасності. Ми пишаємося ними незалежно від того, в якому місті ми живемо - чи то у Києві, чи то у Донецьку, чи то у Львові, чи то у Полтаві.

Ми не пишаємося тільки нашими "політиками.

Але все ж: УКРАЇНА У НАС ОДНА! СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Дивовижа, але український сегмент усесвітньої мережі українським назвати можна лише насилу. Усі найпопулярніші сторінки та сервіси доступні або ж зрідка у трьох варіаціях (російською, англійською, українською), або ж навіть тільки російською та англійською. Якщо не досить знатися на пошуку, то патріотичних ресурсів годі шукати — не знайдете. "Місця треба знати". Я б хотів поділитися з вами деякими корисними посиланнячками...

Якщо прагнете обговорити з однодумцями проблеми політики, економіки, української мови, історії та культури, а також перспективи вступу до різних міжнародних альянсів (НАТО, ЄС), то вам зарадить Інтернет-форум "Україна понад усе" за адресою tarastokar.uaforums.net. Створений полтавцем Тарасом Токарем, він поволі набуває популярності в україномовному середовищі. Об'єднує представників багатьох регіонів України (від Львівщини і аж до Донеччини), що дає можливість ознайомитися з багатьма точками зору на нагальні питання. Відзначу, що жодного нецензурного слова чи вислову ви тут не знайдете (як і не побачите російської мови), адже адміністрація форуму пильнує за порядком і виконанням правил сайту.

Також заслуговує на увагу свідомого українця-патріота й ресурс hutir.info. Окрім доволі широкого форуму з можливістю викладу власних статей на різні теми, він має файловий архів із українізаторами відомих програм, що дозволить вам створити комфортне українське середовище на жорсткому диску вашого комп'ютера. Тут же можна ознайомитися з новинками кіно, української музики та завантажити їх.

share.net.ua, безумовно, зацікавить тих, хто полюбляє безкоштовно вантажити собі українську музику найвищої "закваски" (ансамблі народної творчості, бандуристи, академічний вокал тощо) та кіно. Ресурс так і називається — "Українська шара".

Хто любить українську музику не тільки слухати, а й грати, стане відвідувачем сайту pisni.org.ua. Тут доступна велика база акордів на гітару для найрізноманітнішої української музики. Мріяли навчитися грати популярні повстанську "Лента за лентою" чи, скажімо, "Гімн Україні"? Тоді вам обов'язково сюди. Усі наявні тексти з акордами каталогізовано за жанрами та виконавцями, а також діє пошук за фразою з пісні, її назвою чи виконавцем, аби вам легше було користуватися перевагами сайту.

Досить цікавий сайт hurtom.com — сайт підтримки всього українського. Тут ви надибаєте кількадесят українізаторів програм, кліпи, музику, фільми українською мовою, патріотичні шпалери на робочий стіл, а також новини, статті та поради і досить ємний форум. Проект було започатковано 7 січня 2007 року, і сьогодні він користується неабиякою популярністю серед патріотів.

Той, хто цікавиться діяльністю ОУН-УПА в Україні, обов'язково мусить зазирнути на oun-upa.org.ua. До вашої уваги посилання на документи, що стосуються діяльності Української Повстанської Армії, інформація про Організацію Українських Націоналістів (від її зародження і аж до сьогодення), повстанська музика, фільми, світлини тощо. Варто відзначити дуже гарне оформлення ресурсу. Доступний з певного часу двома мовами — українською та російською.

Звісно, вищенаведені посилання — далеко не весь потенціал, так би мовити, "патріотичного Інтернету". Якщо вас зацікавить це й ви захочете дізнатися більше, пишіть мені на [email protected], і я обов'язково продовжу тему й триматиму вас у курсі останніх надходжень на полі українського Інтернету.

Богдан КОВАЛЬЧУК.
"Молодь України".

http://tarastokar.uaforums.net/ - тут багато цікавих тем і обговорень. Більше можливостей і доступів мають зареєстровані користувачі.