хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «спорт»

Якщо ніяк не почнеш бігати з понеділка...

Щиро заздрив чілавєкам, які не кидають кожне друге діло напівдорозі. Поки ти собі вигадуєш всілякі піджопники, або чекаєш реальних траблів зі здоровлям, народ собі приспокійно ходить на плавання, в фітнес клуби, або на татамі.

Юрій Санич ж ніколи не башляє за те, що теоретично можна взяти нахаляву. Сей аттавізм жлобських генів стимулює прокачування смикалки не гірше, ніж шабат для євреїв.

В халявних методів в порівнянні з комерційною альтернативою є один суттєвий недолік. Заплативши гроші, людина отримує +300% стимулятора, щоб навідуватись на зайняття. Якщо цьогофактора немає, тоді залишається дочекатись лише понеділка, з якого всі все й починають.

Ок, як змусити себе регулярно щось робити. Персональний експірієнс Юрія Санича.

Питна вода
У Львові її або купують, або фільтрують-очищують. Ваш покірний слуга знайшов неподалік класне джерело і тепер практично щодня навідується з шестилітровою баклажкою.

Фішка в тому, що дорога пролягає повз спортивний майданчик, а щоб набрати баклажку потрібно відкатати символічну програму на снарядах в два підходи.

Признаюсь чесно, перший тиждень з водоб були перебої... До того ж я мусів робити один підхід спочатку, а другий вже дорогою назад... Проте десь за  місяць я зміг брати вже по дві баклажки.

смс-ки
Я юзаю старий самсунгівський дєвайс де влазить до 300-т смс + 10 влізає на карті. Щодня мені приходять звіти, коди авторизації тощо і аби звільнити місце для нових сповіщень, пасує теж відкатати символічну програму. Тут такса божеська: по три підтягування за видалене смс.

Орієнтовно так само я заряджаю телефон, чищу місце на робочому столі або навідуюсь в соціалки. Сенс таких маніпуляцій - прищепити лінивій жопі яусь ідею. Заняття спортом, вивчення іноземної мови, чи підвищення робочої кваліфікації має бути таким же регулярним як зарядка мобільного.

Нада расті духовна, іначє звіздєц...

ГАНДБОЛ. Евро-2016. Квалификационный турнир. Мужчины

30 Апрель 2015 г. в 18:00

г. Бровары, ул.Киевская, 316

Горячее батареи



Штаники, что-ли снять, пердежи выпустить?

Ковток свободи






… І ось вже подолано половину маршруту веліком і я на великій швидкості, розігнавшись з гірки щойно здоланої естакади, наближаюся до цілі – це крутий підйом на Дарницький міст з протилежного від мого дому берега Дніпра. Сонце наближається до обрію. Все навколо набуло блискучих сріблястих відтінків від цього. Дуже красива погода. В обличчя холодне повітря - як на замовлення заспокоює розпалені інтенсивним рухом щоки. Модні велосипедні окуляри не дають обвітрюватись очам.

Щойно досягнуто підйому – перемикаю передачу на легку, і, вуаля!, моє улюблене – дуже швидкі рухи педалей - просто ідеально для підкачаних сідниць та засиджених біля компу, пухкеньких після зими ляшок. Радості немає меж. Особливо, коли відчуваєш перші краплі поту на проблемних місцях.

З широченною посмішкою та з улюбленою музикою в навушниках врешті добираюся висоти Дарницького мосту, що там, знизу, здається нездоланною самотужки веліком. Але! Ось я – вже нагорі, і це якось дуже радісно, хоч така дрібниця!

Праворуч якийсь житловий будинок, багатоповерхівка. Самотня та якась обвітрена, старенька, посеред промислового комплексу. Бачу, що на мотузках сушиться різний одяг – значить житловий. Дивно, мабуть, ось так жити – коли нижні поверхи обличчям прямо під міст зазирають, а прямо перед верхніми – перила моста та машини в інтенсивному русі. А уявити собі як людина спить, в якої ліжко біля вікна – ніби на узбіччі дороги як якийсь бомж. Які ж бідолахи ці мешканці! Оце так збудували їм на носі моста…

Помічаю, що перед будинком якась одноповерхова споруда з величезними вікнами у два поверхи, а там чоловіки інтенсивно грають в якусь гру, чи то було якесь інше спортивне тренування – не встигла розгледіти. Але помітила, що крім цих двох споруд все інше навкруги – самі промислові будівлі та сміттєзвалища. Найближча інфраструктура міста кілометрів за десять. Оце так «повезло» комусь з місцем проживання… Мабуть вони там всі дуже товариські і всі одне одного знають, бо живуть як у комуналці на тому п’ятачку.

Їду далі. Врешті підйом завершився, і маю нагоду набирати швидкість. Відчуття – ніби ти літак, що розганяється для зльоту.

Попереду зупинився якийсь водій автівки й вийшов з машини. З цікавості спостерігаю, як він захоплено виходить на тротуар до поручнів, щось розглядає вдалечині, та налаштовує фотоапарат щоб зафіксувати побачене. Я теж дивлюсь в той самий бік, що й він. Дивовижний краєвид захоплює й мене теж. Витягаю шию вдивляючись, намагаюся охопити поглядом одночасно водний простір і весь обрій з того боку моста. На швидкості з’являється відчуття польоту. Не таке, звісно, як воно є насправді, але щось подібне польоту.

Увагу водія привернула картина протилежного берега Дніпра, що потойбіч мосту – Осокорки, Позняки й далі. Десь там далеко йшов дощ зі снігом, але з правого берега сідало золотисте сонце й небо було ясне. Таким чином місто на лівому березі виблискувало золотом на чорному фоні суворого неба за ним. Дуже красиво. Блискітки чиїхось вікон – ніби каміння Swarovski, вилискують на сонці. До того додати ще й холодного відтінку смарагдові ліси, що за містом! Дуже гарно.



 

Мій настрій настільки злетів, що спускаючись просторим й безлюдним мостом я вже не соромилася горлати на всю пісні, що мені грали у навушниках. Але коли побачила якихось людей, що йшли з електрички на транспорт – стало соромно і вирішила втриматись від того.

 

Трохи сірувата погода продовжувала подекуди блищати золотавими кольорами сідаючого сонця. Я так спітніла від свого спорту, що якби пішов дощ зі снігом – це би зробило мене щасливою. Навіть не знаю звідки взялися сили – почала намагатися переганяти всіх, хто рухався дорогою. Усвідомила, що вперше їду рівною дорогою на найважчій передачі, і мені майже не важко. Прохожі тротуаром звертають увагу на дівчину, що летить по дорозі веліком як босяк. Хотілося до всіх загравати й жартувати, але втримувалася. Натомість просто гралася навипередки з повзучими маршрутками. Якась запилена зелена, видно, що душна всередині маршрутка ледь-ледь рухалася дорогою. Втомлені товсті й слабкі люди як ті консерви всередині. Їдуть, качаються, й свято вірять, що з правого на лівий берег це дуже далеко й недосяжно, аж ні! Мені для подолання цієї відстані вистачає хвилин десять – п’ятнадцять моїм веліком. А вони у тій маршрутці – спочатку витрачають час на зупинці в очікуванні, а потім товчуться, а потім ще й повзуть і спиняються кожної зупинки витрачаючи дорогоцінний час, та псуючи собі здоров’я.

Я не псую.

Хіба що, день боліло коліно – перенапружила – але вже через день і забулося про той біль, зник наче й не було.

 

Одного разу їду звідкись у маршрутці.

Пильно, брудно, бридко, хтось дихає на вухо перегаром, хтось сопить, хтось пердить, хтось розклав велетенські жирові складки двома кріслами, придушивши мене на третьому… Все те вимагає стиснути своє «я» у мікроскопічну кульку, меншу навіть, ніж власне тіло, аби не обурюватись і не бридитись всьому тому.

Бачу – на одній з зупинок до маршрутки влазить дівчина. Вона дуже сильно виділялася з більшості. Дуже охайно одягнена – видно, кудись зібралася серйозно так погуляти. Охайний новенький капелюшок, начищені туфельки. Яскравий, новенький чистенький одяг. Мене ніби пересмикнуло – вона як та перлина серед смітника! Справді! Все навколо таке пильне, і люди запилені, сірі, пелехаті. І я не надто охайна їхала з роботи – пом’ята й сіра. Ну аж надто негармонійно виглядає такий «прикид» у такому середовищі.

 

Середовище.

Воно таке прекрасне! По за тими пильними, брудними стінами маршруток й наших робочих місць. По за тими бетонними стінами наших квартир й домівок. А відстані насправді такі мізерні! Відстані значно прийнятніші, ніж нам вимальовує час у громадському транспорті. І тільки з веліком я це все усвідомила.

 

 

 

«загреб» завоевал бронзовые медали сеха лиги 2014/2015

Хорватский "Загреб" одержал победу в матче за 3 место Сеха Лиги 2014/2015 над македонским "Вардаром" и стал обладателем бронзовых медалей турнира.

Встреча, прошедшая 29 марта в Веспреме, завершилась победой хорватских гандболистов со счетом 26:23. Лучшими бомбардирами матча в составе победителей стали Илья Брозович и Сандро Обранович, забросившие по 5 мячей. Стоит также отметить отличную игру голкипера "Загреба" Филиппа Ивича, совершившего 12 сейвов.

Македонский "Вардар" занял 4 место на турнире, покидая финал четырех Сеха Лиги 2014/2015 с пустыми руками

«университет сидней» завоевал путевку на клубный чемпионат океан

Австралийский "Университет Сидней" одержал победу в заключительном матче Чемпионата Австралии 2015 над командой "Логан Визардс" и стал обладателем путевки на Клубный Чемпионат Океании 2015.

Встреча, прошедшая 29 марта, завершилась победой "Университет Сиднея" со счетом 32:19. В матче 2 тура "Университет Сидней" оказался сильнее "Университета Квисленда" со счетом 38:14.

Эта победа для сиднейского клуба стала третьей на турнире, и, имея в своем активе 6 очков, он стал победителем турнира


отдых летом,море,красивые фотографии,мода,магазины Киева,Украина

 А лето все ближе и ближе. И скоро начнутся майские грозы, и будут летать майские жуки, и будет пахнуть полевой травой и ... ЛЕТОМ наконец-то... 

www.lamia.com.ua


А ВЫ ХОТИТЕ В ЛЕТО ???

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.