Колись чула вислів, щось типу, якщо ти не прочитав сьогодні жодної книги, жодної сторінки – ти цей день жив даремно. Скоро у моєї першої доньки день народження. Пам’ятаю, як тільки вона з’явилася на світ, перше, що я подумала : « Я жила не даремно». Чомусь на той момент, коли мені було 22, я вважала, що якби навіть я в той день померла, то я уже залишила слід в цьому світі – це нове життя може дати світу щось більше, ніж дала я… Зараз, коли мені вже майже 32, у мене є ...

Читати далі...

Все не просто так,мы не просто живём...и просто...як не крути :-)))

Тааак, старий добрий кофеїн і погнали. Заочка - це зло. Особливо моя заочка, бо моїм викладачам, як то говориться, з високої гори на те все. Перша сесія в магістратурі. Я тих езаменаторів ловила як мій батько карасів на ставку, от тільки в нього з карасями були якісь результати. Коли все ж ти зловив їх, ти здаєш один екзамен без підготовки, а потім через 5 хвилин, бо викладач спішить, здаєш другий усно і без підготовки. Раз було, викладач вийшов на 30 хвилин, бо йому там хтось халявні яйця...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Карантин вносить корективи. Займаюсь фізою зі своєю подругою по скайпу, замість залу. Боже, я така дровеняка. Особливо коли тренер на відео говорить "Опускайте попу на мат повільно і обережно", моя "попа", яка розміром з катамаран з дзоном гепається на підлогу ще на перших двох скаладах фрази. Ну подруга не краще, тому це втішає. Все тремтить: руки, ноги, живіт, думки. О, треба продовжувати, бо 30 я буду розміром з Запорожець, поки мої 66 кг мене тримають на планці...

Читати далі...

З гумором і повсякденним реалізмом про сумне. Колись, в далекі студентські роки в нас в групі була страшне цікава й весела дівчина Марина, яку всі звали "Марфа", чому розповідати довго, але було за що)). Жила вона далеко в районі, і з подругами добиралась після вихідних на навчання чим вийде, в ідеалі попутками, бо тоді гроші на білет автобусом залишались в гаманці, а для студента любі гроші - сума велика. Так от сидимо в понеділок на виробничому...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Як спитати, то всі люблять правду. А правда у своїй основі може бути й негарною, а комусь - жахливою. Правда в тому, що людина... помирає. З першого дня свого народження індивід починає прямувати до своєї смерті. Цю правду, якщо розібратися, кожен усвідомлює. І все, що б людина не робила: вчиться, відчуває щастя, кохає, дарує радість близьким та приймає від них, створює шедеври у різних сферах, і готує щоденні трапези на кухні, здійснює переступи...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]