Орбан готує вторгнення на Закарпаття
- 14.04.23, 12:16
У роки Другої світової угорці — союзники Третього рейху — під час каральних операцій на півночі України знищили близько 40 тис. мирних жителів. У повоєнний час Москва і Будапешт стали партнерами по соцтабору і вирішили всю цю історію забути.
«Сьогодні ми йдемо пакувати зібрання епохи палеоліту в Лаврському музеї. Ледве стримуємо свою радість. Відчували себе, напевно, як злодій-початківець, що пішов на своє перше значне завдання, — записав у щоденнику 20 грудня 1941 року угорський вчений Нандор Феттіх через тиждень після приїзду до Києва, окупованого німцями. — Ми боялися, що хтось зі співробітників музею зайде, дізнавшись, що ми працюємо тут, і тоді станеться неприємна ситуація».
Ще не минуло й року, як Феттіх став директором Угорського національного музею. А тепер він і Ласло Дьюла, провідний на батьківщині фахівець із середньовічної археології, приїхали до української столиці рятувати тутешні музейні фонди, пише історик Олег Шама в журналі НВ.
Завдання вченим випало цікаве, але, як пізніше виявилося, дещо сумнівне. Вони мали описати і спакувати фонди Музейного містечка, влаштованого в 1920-х у Києво-Печерській лаврі. Тисячі його експонатів німці потім вивезуть до Рейха, про що Феттіх і Дьюла навряд чи здогадувалися.
У Києві Феттіх почувався, як вдома. Він вільно володів російською, а в місті залишилися його українські колеги, з якими познайомився ще до війни. Тут же розмістився штаб угорської окупаційної групи: як виконання союзницьких обов’язків перед Німеччиною співвітчизники Феттіха в перші тижні війни брали участь у боях під Уманню і Києвом у складі 17-ї армії вермахту.
Але вже в жовтні їх відкликали з передової, і надалі в Україні угорські дивізії несли жандармську службу. Точніше — здійснювали каральні рейди проти партизан і мирного населення, яке могло підтримувати радянське підпілля. Таким чином, на Чернігівщині гонведи — так угорці називали своїх солдатів (дослівно — захисники вітчизни) — по-звірячому знищили десятки тисяч мирних жителів.
Повідомлення про ці операції доходили навіть до Феттіха під час його київського відрядження. Але він і уявити не міг, наскільки жахливими були злочини його земляків. Про них у світі стало відомо лише в листопаді 1947-го під час чернігівського процесу над угорськими генералами. Хоча невдовзі Москва і Будапешт стали союзниками, навіть військовими, і надовго забули про карателів.
«На підставі архівних матеріалів можна впевнено стверджувати, що угорська держава та її армія здійснили на окупованих радянських територіях геноцид», — пише сучасний угорський історик Тамаш Краус.
Угорські гонведи за роботою в селі на правому березі Дону, 1942 рік. Іноді селян за зв’язки із партизанами кидали в ями, які вони самі ж викопували, і влаштовували імітацію страти. Але частіше розстрілювали / Фото: FORTEPANСоюзники другого сортуРегент Угорщини і, за суттю, її верховний правитель адмірал Міклош Горті на межі 193040-х років поводився до пари своєму сюзеренові в Берліні. Його режим здійснив аншлюс Південної Словаччини, частини румунської Трансільванії, Карпатської України та відібрав у Югославії область Бач-Бодрог. Це було своєрідне збирання земель, на яких серед інших народів проживали етнічні угорці. Легітимності такій політиці Будапешта додавало заступництво Третього рейху.
О тій порі Горті писав Гітлеру: «Чому це монголам, киргизам, башкирам та іншим треба бути росіянами? Якщо перетворити сьогоднішні радянські республіки в самостійні держави, питання було б вирішене. За кілька тижнів армія Німеччини зробила б цю найважливішу для всього людства роботу».
Але коли до цієї роботи Гітлер звелів долучитися і Горті, адмірал став всіляко опиратися, щоб не оголошувати війну СРСР. Він вважав, що достатньо було заборонити компартію у себе в країні і розірвати дипломатичні відносини з Москвою.
Карпатську групу угорських військ регент усе ж посунув на схід, але після того, як 26 червня 1941 року літаки, розпізнані як радянські, скинули бомби на місто Кошице (тоді входило до складу Угорщини). Насправді це була провокація Берліна.
Проте вже 1 липня 40 тис. солдатів Королівської армії під керівництвом генерала Ференца Сомбатхеї форсували Дністер і під Уманню приєдналися до 17-ї армії вермахту генерала фон Штюльпнагеля. У вересні угорські частини ввійшли в Київ, у жовтні як допоміжні сили німецьких військ зайняли Сталіно (Донецьк) і вийшли до Дону. За всю війну на східних фронтах було задіяно понад 200 тис. солдатів Горті.
На найвищому рівні Будапешт і Берлін до пори обмінювалися люб’язностями: наприклад, Гітлер подарував Горті в 1943-му на його 75-річчя розкішну яхту. Але на фронтах стосунки між союзниками одразу ж не склалися: угорці були погано підготовлені до масштабної війни, несли великі втрати, а німці всіляко демонстрували свою перевагу над ними.
Гітлерівське командування, не маючи можливості повністю забезпечити постачання всім військам у його підпорядкуванні, віддавало перевагу німецьким частинам. Робилося це за рахунок союзників, зокрема й угорців. Тим діставалося застаріле озброєння, а з морозами першої окупаційної зими почалися перебої з поставками на фронт.
Сомбатхеї, який очолив угорський генштаб у вересні 1941-го, згадував: зимовий одяг для його солдатів відправили з тилу вчасно, але доправити його в підрозділи завадили «труднощі, пов’язані з транспортом, який був у руках німецького командування».
А вже навесні наступного року генерал заявив у листі до Горті: «Як би пропаганді не вдавалося втовкмачити, що ліпше захищати вітчизну якнайдалі від її кордонів, те, що угорцю необхідно воювати на відстані 2 тис. км від його батьківщини, ніяк не вкладалося в його голові».
Нандор Феттіх (праворуч скраю) та Ласло Дьюла (поруч) у своїєму київському помешканні, січень 1942-го. Вчені були впевнені, що їхня робота у Лаврі допоможе врятувати її фонди від грабування. Однак німці вивезли з міста кілька тисяч музейних експонатів / Фото: FORTEPANЗалишене напризволяще
Свою другосортність відчули в Києві і Нандор Феттіх із Ласло Дьюлою, досить відомі на той час в Європі угорські історики. Зігнорувати відрядженням вони не могли. Це було особисте прохання міністра культури Балинта Хомана.
Відтак із Будапешта вченим довелося їхати через Берлін. Там вони отримали німецьку військову форму — угорську не дозволили, навіть не дали пристебнути національний герб на мундири. Кілька днів учені провели в тренувальному таборі Орденсбурґ. Його облаштованість настільки вразила Феттіха, що він записав: «Ми усвідомили один із факторів сучасної німецької сили. Ми з Дьюлою перезирнулися: як далеко те, що ми побачили, від того, що маємо вдома».
У Києві вчені з вокзалу одразу пішли на бульвар Шевченка, 8. Там у двоповерховому особняку, що колись належав цукрозаводникам Терещенко, встиг оселитися оперативний штаб рейхсляйтера Альфреда Розенберга. Цей творець расової теорії наразі відповідав за відбір культурних цінностей на окупованих територіях для Музею фюрера. Його планували збудувати в австрійському Лінці, рідному місті Адольфа Гітлера, і з усієї Європи німці відбирали для музею найкращі зразки мистецтва і стародавні артефакти — насамперед ті, що натякали на германське походження.
Власне, для такого відбору і приїхали до Києва Феттіх і Дьюла. Хоча самі вчені наївно вважали, що мета їхнього відрядження цілком благородна — зберегти колекції тутешніх музеїв.
Про монастирський корпус, в якому була головна археологічна виставка, Феттіх писав: «Усі двері і вікна вибиті або відкриті навстіж. Повний розгром! Багато експонатів розтягли на сувеніри. Найкрасивіші бронзові фігурки скіфського періоду, оригінальні вази, жіночі прикраси, безліч срібних фібул — за кожну з них будь-який музей світу віддав би силу-силенну грошей. І все це залишено напризволяще. Тепер ми пакуємо фонди в міцні ящики, щоб некомпетентні руки до них не мали доступу».
У київському щоденнику Феттіх багато пише про цю роботу. Однак побіжно згадує, що якось йому довелося обідати з заїжджим керівником місцевого селянського господарства. Той розповів, що в селах неспокійно: угорські солдати постійно ведуть бої з підпільниками і днями вбили 250 людей.
Вчений і гадки не мав, з ким і як воюють його співвітчизники.
Угорський солдат торгується на київському Євбазі (зараз — площа Перемоги), 1942 рік. Розквартировані в місті гонведи отримували добрі пайки і були бажаними покупцями для напівголодних киян / Фото: FORTEPAПро це він заявив в інтерв'ю українським телеканалам, йдеться у повідомленні на сайті президента.
"У нас є і має бути діалог з угорцями. На саміті я мав коротку зустріч з прем'єр-міністром Віктором Орбаном, ми домовилися про те, що на рівні міністрів закордонних справ і міністрів освіти негайно продовжимо діалог й імплементуємо рішення Венеціанської комісії, але Україна буде захищати свої національні інтереси" - підкреслив Порошенко.
Він також наголосив, що нікому - ані Росії, ані п'ятій колоні всередині України, ані країнам всередині НАТО не вдасться заблокувати українську інтеграцію в Альянс.
"З Україною не можна розмовляти мовою шантажу, ми це не приймаємо і це ні до чого не приведе. На моє глибоке переконання, хто буде розмовляти мовою шантажу, той опинитися в ізоляції сам", - зазначив Порошенко.
Нагадаємо, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто нещодавно заявив, що його країна не підтримуватиме зближення України з НАТО, доки Київ не припинить наступ на угорську меншину
Страны-члены Североатлантического альянса могут прекратить доступ Венгрии к военной информации, поскольку Будапешт поддерживает "все более тесные отношения с все более агрессивной Россией Путина".
Об этом в интервью изданию Npszava заявил Томас О. Мелия, помощник администратора Агентства США по международному развитию для Европы и Евразии.
Американский чиновник, ранее работавший в госдепе, утверждает, что Венгрия стала слабым звеном НАТО из-за дружбы властей с кремлевским диктатором.
- Я не понимаю, как венгры могут терпеть это после того, что Россия сделала с их страной в годы коммунизма. Потеряли историческую память? - возмутился Мелия. - На последних парламентских выборах ОБСЕ выявила ряд нарушений, правительство Орбана ведет массовую кампанию по запугиванию мигрантов, хотя после событий 1956 года множество венгром нашли убежище на Западе.
Напомним, 20 марта министр иностранных дел Венгрии Петер Сиярто заявил о намерении заблокировать участие президента Украины Петра Порошенко в саммите НАТО, который состоится в Брюсселе в июле 2018 года. Впрочем, главу государства в столицу Бельгии пригласили.
Україні, як країні-засновниці ООН, варто зробити
ревізію початку Другої світової війни. В частині, що ДС війна розчалася
15 березня 1939 року з нападу союзної гітлерівській Німеччині -
Угорщини, на Державу Карпатська Україна. Наголосити, що Українець
перший, хто збройно виступив в ДСВ проти гітлерівської коаліції, а
основою та кістяком збройного опору були українські націоналісти з ОУН.
Довести до відома світу, що мадяри на окупованій території організували
концентраційні табори, закатували до 4500 українців.
Особисто лиш в
2009 роц взнав про Корюківську трагедію. Сім тисяч українців замордували
мадяри 1 березня 1943 року з 105 угорської дивізії. Допомагали їм у
цьому 399 польова жандармерія, що повністю складалася з м@@@лів. Вщент
спалили місто. На сьогоднішній день це найбільша трагедія у Другій
світовій війні з одномоментного знищення цивільних мирних мешканців (в
45 раз більше вбито людей, ніж у Хатині). Світ про це знає? А ми?
Цю
трагедію ретельно засекретила окупаційна московська влада після війни.
Ще б пак. Угорщина союзник по табору та й рускіх парнєй, що разом з ними
мордували українців, не з руки виставляти колаборантами Родіни. Загалом
на Чернігівщині, за скромними даними загинуло від рук мадярів понад 60
тисяч цивільних українців і це лиш Чернігівщина, а вся Україна?
Угорщина
почала з нами говорити мовою ультиматумів. Україні вкрай потрібно
правильно поспілкуватись з Угорщиною, виставити на початках, як мінімум,
рахунки за ДВС. А ще є таке поняття в політиці, як принцип
адекватности. 2 недільні україномовні школи в Угорщині та 50 повноцінних
угорськомовних в Україні плюс виші. Це як зрозуміти?
P.S. Пригадую,
угорці також пробували бикувати, коли Словаччина ухвалила мовний закон.
Словаки, вивчивши кілька угро-фінських слів, вказали куда їм піти, не
знаю чи вони туди пішли чи вже вернулись, але більше на словаків не
скакали. Але до кого я апелюю? До любителя ставати на коліна чи до
клімкіна з ґрінєвічь? Однак завтра їх не буде, а новій, нашій владі це
треба буде розв'язати
Андрій Міщенко