Какое заманчивое, часто говоримое слово. С каким пафосом его ПРОИЗНОСЯТ речители публичные, важные и авторитетные.  А вот в народе его просто ГОВОРЯТ- после шести я свободен, например, или табличка в туалете- занято- свободно, или вход свободен, или есть свободные места- прахадите садитеся.  Если свободно- значит ТАМ НИКОГО НЕТ . Когда говоришь, что свободен после шести, получается, что толком не знаешь, ЧТО будешь делать после шести.  Вышел из тюрьмы на свободу? Смешно...ведь там, за воротами за нее, свободу, идет неустанная вечная борьба......

Уходя корнями в религиозные дерби, опираясь на 10 заповедей и учитывая мать всех грехов гордыню, можно  говорить лишь о степени свободы. Как у элементарных частиц, где гипотетический гравитон, обладающий всеми степенями свободы нашего геометрического пространства, путешествует по всем параллельным Вселенным Сущего...а другие элементарные частицы  свободны только в нашей версии Вселенной- квазисвободны.
За что боролся Че? Он боролся за возможность бороться, потому что только в борьбе он чувствовал себя свободным, его степень свободы свободы была выше, чем у других человеков, он был против оков власти в принципе...полная противоположность правителям, анархист от бога.....

А вот реально, чего мы хотим, когда говорим- я хочу свободы! и делаем при этом невероятное выражение лица- типа убей, так хочу ! Голосовалки всякие в ТВ-пространстве придумывают- готовы ли вы променять свободу на порядок и др. в том же плане, но с самопожертвованием во имя свободы... .Опять смешно- ведь свобода прессы, свобода слова, к которым сведена последние годы борьба за свободу- это циничный фантом, позволяющий писать и говорить че знает что- чем больше разночтений, тем больше свободы, плюрализм . Плюс свобода митингов и демонстраций- оплачивать собрания овечек в борьбе за интересы отдельных группировок, претендующих на пастушество. А в итоге.... нет альтернативы таким подходам, ибо это еще один способ удерживать народ в рамках дозволенного властью, т.е. ограничивать свободу . Спустили пар в заданном режиме и порядок- это чтоб подпольно не парились.
 
                          Днем                                         

                           Ночью                                         
                                                                                          Верховна Рада царствующего клана

И все-таки, там за стенами дворцов и крепостей, откуда своими пастбищами правят кланы вампиров, нет и намека на свободу, там, в тишине залов и кабинетов свобода как осиновый кол в сердце . Там царствуют  жажда власти, крови, там нет такого понятия как достаточно, там всегда хотят ещё, ще, ще.... Несчастные существа, вечно жаждущие и вечно зависимые от своей ненасытности.....

                                                                   

Лучше быть простой пересичной ведьмой, ведь не над всем властны правители мира, всегда найдется свободный мирок, где можно легко вскочить на леталку и рвануть повыше в просторы поднебесья, накручивая скорость и вдыхая летящие навстречу порывы свежего ветра. Это так просто- жить- работать, отдыхать, растить детей, любить и летать! и офигенно, главное чтоб амбиции не зацикливали за красную чертку, чем проще тем лучше! Свобода- это когда знаешь, что наступит новый день, ну ничуть не хуже, чем этот!   

Истинная свобода - это не потеря всего, а независимость от того, что имеешь...(с)

"УКРАИНА - ХАРЬКОВ"

4. 06 2010, ПЯТНИЦА


КИЕВ,
МАЙДАН - район от Глобуса до Макдональдса.
ЛЬВІВ, МІЖ ШЕВЧЕНКОМ І
ОПЕРНИМ
СУМЫ - СКВЕР ШЕВЧЕНКО, НА СОБОРНОЙ
ЧЕРНИГОВ - АЛЛЕЯ ГЕРОЕВ
ЗАПОРОЖЬЕ
- ПЛОЩАДЬ ФЕСТИВАЛЬНАЯ, У ФОНТАНА

ХАРЬКОВ - ОТКРЫТЫЙ КОНЦЕРТ
«МУЗЫКА ЛЕСА» - САД ШЕВЧЕНКО, АЛЛЕЯ ЗА ПАМЯТНИКОМ ШЕВЧЕНКО
(LЮК,
SunSay, Pur:Pur, Ч.А.Й.К.А., Оркестр ЧЕ и др.)



19:00 -
19:15

ПРОСИМ О ПОДДЕРЖКЕ ДРУГИХ ГОРОДОВ УКРАИНЫ

2 июня,
ночью, в Харькове был разогнан лагерь мирных защитников парка им.
Горького.
В ночь с 1 на 2 июня милиция объединилась с нанятыми
уголовниками - и вместе с ними избивала безоружных людей.
На лагерь
защитников шли наёмники с включёнными бензопилами, деревья спиливали -
несмотря на то, что на деревьях сидели люди.
Журналистов избивали,
разбивали камеры и микрофоны.
Впервые в Украине милиция выступила в
одних рядах с бандитами - против народа.

Издания и телеканалы
Украины предпочитают молчать о происходящем.

Украинская власть
отрабатывает новые, бандитские методы обращения с гражданином Украины.

Мир
отмалчивается.

Украина безмолствует, погрузившись в проблемы
отдельно взятого города, села, семьи.

Помолчим вместе - и снова
громко подумаем.

О Харькове - как новом полигоне для отработки
методик влияния на украинский народ.
О милиции, которая сегодня
вместе с бандитами избивает народ - о милиции, которая убивает.
Об
Украине - которая должна наконец объединиться против общей опасности.
О
будущем Украины.

Атрибуты:
жёлто-синие ленты, зелёные ленты и
шарфы - обязательно

футболка с надписью маркером, фломастером,
красками, здесь включайте фантазию, чем крупнее буквы, тем лучше -
"Харьков" - обязательно

зелёная одежда - по возможности

зелёные
воздушные шарики в руках - по желанию

Искусственная Йолка в
руках - из картона, из бумаги, без надписей (НИ В КОЕМ СЛУЧАЕ НЕ
ПРИМЕНЯТЬ НАТУРАЛЬНЫЕ ВЕТВИ - это может вызвать милицейский интерес и
привод - зачем нам неприятности? Мы действуем исключительно законными
методами) - по возможности и желанию

В 19:00 становимся группами
(по двое-трое-пятеро - НЕ БОЛЬШЕ!) и пятнадцать минут говорим громко и
выразительно исключительно об экологии и пользе лесов, о птичках,
цветочках, срубленных на венки Йолках - НИ В КОЕМ СЛУЧАЕ НЕ ГОВОРИМ О
ПОЛИТИКЕ - или же снова громко молчим.

В 19:15 - расходимся.

ВНИМАНИЕ!
ЭТО ВАЖНО:
Не должно быть плакатов, никаких листовок, если вы
захотите взять с собой флаг - это может быть только флаг Украины.
Выходим
не на митинг, не на пикет - не стоит давать повод властям (в Харькове
арестовывали за наличие плакатов)
Никакого спиртного - наличие в
руках у присутстующих любой бутылки приравнивается к провокаторству.
Отойди от такого экспериментатора подальше.
Правила безопасности
будут опубликованы здесь же.

Цель акции -

1. показать
властям (но в первую очередь себе и друг другу), что Украина умеет
видеть происходящее - несмотря на попЫтки властей задавить
распространение информации.

2. выразить солидарность с мирными
протестующими в Харькове - как понимание того, что завтра "братки",
вооружённые бензопилами, могут прийти в твой город. твой дом, Твою
семью.
Можешь быть уверен - милиция твоего города опять объединится с
ними.

"ЛЕНТА ЗА ЛЕНТОЮ":
- просит помощи в распространении
информации по блогам и по знакомым - времени мало
- юридической
поддержки
- присутствия журналистов


Правила
предосторожности - под катом.



1. З
часу «Ч» (не раніше, годинники можна всім настроїти за http://www.skolko.in.ua/) всі
учасники візуалізують атрибутику і повільно прогулюються туди-сюди
парами або по троє (обов’язково такими, але не більшими групами!)
розмовляючи (всі розмови ведуться звичайним розмовним тоном!) про
величену важливість ялин та інших дерев для України, їх унікальність,
неземну красу, необхідність примноження хвойного запасу держави тощо.
Наближаючись одна до одної групи можуть вітатися кивком голови,
обмінюватися кількома фразами (тільки на означену тему!) або бесідами
тривалістю не довше 5-10 секунд, після чого продовжувати прогулянку.

3.
По закінченні події («Ч»+15 хв., якщо тривалість не буде відкореговано)
учасники повинні приховати стрічкову складову атрибутики та, взаємно
орієнтуючись залишити (обов’язково!) місце події.

Правила
безпеки (важливо!)

1. Міліція. У відповідях на будь-які
запитання вживання слів «акція», «флеш-моб», «зібрання» та інших, які б
якимось чином могли вказувати за організоване колективне дійство суворо
забороняється! Стандартні відповіді на деякі запитання: «Що ви тут
робите?» — «Гуляємо удвох (трьох) з колегою, давно не бачилися»; «Чому
на вас лента?» — «Це красиво, я люблю таке носити»; «Чому на вас такі
футболки?» — «Ми з колегою поспорили на каву хто красивіше зробить, а
Вам яка більш подобається?»; «Ви знаєте тих людей» — «Ні»; «А чому
вітаєтеся?» — «Та побачили, що у них теж можливо таке змагання то й
кивнули головою, посміялися». Головним завданням міліції буде
спровокувати нервування та грубість з боку учасника, що може бути
кваліфікована, як порушення г/п, образа співробітника і т.ін. Учасник
протягом події зобов’язаний стримуватися, не підвищувати тон, щиро (не
єхидно!) посміхатися у відповідь, і якщо треба 10 разів відповісти на
однакове питання — спокійно відповідати повністю уникаючи будь-якого
розвитку теми розмови у будь-який сторонній бік.

2. Провокатори.
Не виключена поява на місці події провокаторів кримінального характеру.
Для того, аби зрозуміти принцип реагування на провокації треба
зрозуміти їх механізм і мету. Механізм провокації — це як правило,
звичайні дрібні хуліганські дії (сходу кастетом скоріш за все не
битимуть): образи, бикування, штовханина, запотиличники, ляпаси і т.ін.
Головна мета хуліганства — викликати або гнів або ніяковість від
публічного приниження. У першому випадку провокується бійка з подальшим
втручанням і запровадженням до міліції, у другому — страх від
беззахисності і бажання звернутися до міліції. В обох випадках опонуюча
сторона повністю оволодіває ситуацією та виходить переможцем. Єдиний
вихід для учасника пересилити (принаймні, докласти зусиль, що важко але
варіантів немає) гнів і розгубленість та спробувати перехопити
ініціативу, спрямувавши ситуацію у незаплановане провокатором русло.
Наприклад: «О, Коля/Петя/Маша/Даша, и ты здесь! Приве-е-ет! Как мы рады
тебя видеть! Как классно, что ты вернулся из
больницы/тюрьмы/командировки!.. Слушай, мне тут Иван Иваныч такое
рассказывал, как они с Петром Григоричем... (бла-бла-бла вигадуйте за
ситуацією)». Група по двоє-троє допомагає це робити одночасно з
декількох боків, що підвищує безпеку та ефективність. Непрогнозованість
реакції — єдине, що може знітити противника відбираючи у нього
ініціативу, змусити полишити вас з відчуттям поразки. Ні в якому разі не
можна говорити з провокатором по душах, розкриватися. Не можна вдавти з
себе мученика, показувати образу, навіть якщо дуже образливо. Під час
події групи повинні утримати періодичний візуальний контроль.

2.
Після події. Вищезазначені проблеми можуть виникнути під час залишення
учасниками місця події. Щоб уникнути цього, або зменшити вірогідність
необхіно:
— одразу розпорошено полишати місце події тими ж групами,
визначаючи свій напрямок орієнтуючись на решту;
— хода повинна бути
спрямованою, а не прогулянковою.
— позбутися зовсім (за бажанням)
атрибутики події;
— уникати найближчих до місця події станцій метро;

— зберігати (за бажанням) групу до віддалення від місця події на
безпечену відстань;
— обирати (за бажанням) «незручний» маршрут;

Кілька десятків громадян провели акцію солідарності з росіянами, що одночасно була акцією боротьби за власну свободу.

Фото

Відеорепортаж "5 каналу"

http://www.relax-info.com/news/ukraine/protests_actions/79171.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2058041.html
http://unian.net/ukr/news/news-379400.html

 

Активістами поширювалися такі тексти:

ВЛАДА ХОЧЕ ОБМЕЖИТИ СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ

В УКРАЇНІ

 

Українці, перед нами – нова загроза. За прикладом «поліцейської держави-сусідки», всупереч нормам Конституції та міжнародним зобов’язанням України, вже прийнято в першому читанні і внесено для остаточного прийняття у Верховну Раду законопроект №2450 “Про порядок організації і проведення мирних заходів. Цей документ загрожує нашому праву збиратися мирно, проводити мітинги, пікети, демонстрації, збори, акції, перфоманси і т.д. Автори законопроекту додумались зазіхнути на права і свободи тих людей, які, наприклад, просто зібралися разом попити чай та поспілкуватись.

 

Найбільш небезпечні норми 2450:

 

Репресивний інструмент. Фактично будь-які неугодні владі зібрання, де, умовно кажучи, присутні більше трьох людей, можуть стати приводом для затримання співробітниками міліції.

 

Заборона на проведення. Профільний комітет парламенту зараз лобіює введення у законопроект антиконституційне часове обмеження, відповідно до якого організатори мають повідомляти владу про проведення заходу не менше ніж за 4 дні. Цього часу, як показує практика, достатньо, щоб продажний суд під будь-яким приводом заборонив людям збиратися. Також ця норма унеможливлює проведення спонтанного мирного заходу.

 

Заборона в режимі “онлайн”. Збільшаться повноваження міліції та чиновницького апарату для перешкоджання народному волевиявленню. Без участі суду, на власний суб’єктивний розсуд, зупиняти проведення будь-якого заходу зможе уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

 

Світ за очі. Мирні зібрання буде дозволено проводити лише “в спеціально відведених чи пристосованих для цього місцях”. Де саме – визначатиме місцева влада. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, наприклад, пропонує, щоб мітингували лише у полі на околиці міста.

 

Розгляд законопроекту у парламенті планується 15-18 червня. Якщо 2450 буде прийнято, зникне одне з найбільш вагомих знарядь для захисту прав та інтересів народу у цій країні – свобода мирних зібрань. Тому в усіх нас просто немає іншого виходу, як виступити проти прийняття законопроекту.

 

 

ПРИЄДНУЙСЯ!!!

БОРОНИ СВОЮ СВОБОДУ!!!

  

 

 

ФАКТИ БРУТАЛЬНИХ ДІЙ СПІВРОБІТНИКІВ СИЛОВИХ СТРУКТУР

 

№	Дата події	Зміст події
1	14 березня	Спецзагони міліції «Беркут» затримали п’ятьох  учасників суботнику на бульварі Лесі Українки. Проти одного із затриманих, народного депутата України О.Гудими, було порушено кримінальну справу. Проте суд не знайшов у діях затриманих порушення ст. 185 Кодексу України (опір міліції), і вони були звільнені. Після цього інциденту затримані звернулися до медичних установ, які зафіксували численні тілесні ушкодження.
2	25 березня	Одягнені у цивільне, представники київської міліції, зокрема, майор Оніщенко, здійснили напад на учасників акції з вимогою відставки міністра Д. Табачника і незаконно вилучили у них агітаційні листівки. Один з учасників акції, А. Пікуль, був затриманий співробітниками міліції, які обмежились «профілактичною бесідою». Цього ж дня КМУ звернувся з дорученням (№ 14678/1/1-10) до КМДА «вжити вичерпних заходів щодо організації роботи з громадянами та їх об’єднаннями, зокрема на випередження та недопущення у подальшому проведення акцій протесту біля приміщень Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України».
3	27 березня	Працівники київської міліції провели обшук у помешканнях журналістів О. Білозерської і О. Фурмана та вилучили у них фотоматеріали з кадрами акцій протесту проти політики Київської міськдержадміністрації та проти продажу хутра.
4	8 квітня	Міліція та особи в цивільному за вказівкою народного депутата від правлячої Партії регіонів В. Колісниченка затримали 13 громадян, які протестували проти проведення в Українському домі виставки «Польські та єврейські жертви УПА». Насильство було застосоване  до журналіста «Нового каналу», який виконував свої професійні обов’язки. Суд не знайшов у діях затриманих жодних порушень.
5	9 квітня	Представники міліції незаконно обшукали учасників акції протесту проти захоплення книжкового магазину «Сяйво». Один з них, у якого було знайдено балончик з фарбою, був затриманий і звинувачений у порушенні ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Суд не знайшов у діях затриманого жодного порушення і він був звільнений. До протистояння з учасниками акції були залучені співробітники «Беркуту».
6	13 квітня	Працівники міліції затримали 4 учасників (зокрема журналіста І. Луценка) акції протесту проти незаконної забудови на вулиці Гончара. Один із затриманих зазнав тілесних ушкоджень. Спочатку міліція інкримінувала затриманим порушення ст. 173 КУпАП, але, очевидно, враховуючи хиткість таких звинувачень, задовольнилася поясненнями затриманих. Попри це, саму акцію такими діями правоохоронців було зірвано.
7	15 травня	У місті Харкові міліція зірвала проведення мирної акції протесту «Знищимо в Харкові сміття», що була організована громадською організацією «Демократичний альянс». Правоохоронці заблокували рух колони, силою відібрали відеокамеру та знищили записи, на яких були зафіксовані дії міліції, зірвали прапори та змусили згорнути транспаранти.
8	25 травня	У Харкові в Центральному парку ім. Горького близько 100 міліціянтів били протестувальників, які виступали проти вирубки дерев.
9	27 травня	Бійці Беркуту й міліція у Львові відтискували з площі мітингувальників проти діючої влади, залишивши біля воріт лише учасників нечисленного мітингу на підтримку Януковича.

Не дозволимо обмежити свободу мирних зібрань!  

Чинна влада продовжує чинити свавілля і порушує статті Конституції України, яка гарантує загальнолюдські свободи, а зокрема свободу мирних зібрань громадян. З такими темпами ми скоро втратимо право висловлювати свою незгоду з протиправними діями цієї влади, яка пише закони «під себе», нехтуючи інтересами своїх громадян.
Кожного 31-го числа російська опозиція проводить акції з вимогою до режиму дотримуватися Конституції РФ, яка гарантує свободу зібрань.  Наша влада дублює порядки теперішнього режиму в Росії, і постала реальна загроза для можливості українського народу чинити свій законний вплив на процеси, які відбуваються в державі.
ВРУ хоче прийняти антиконституційний законопроект №2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів».  Якщо не хочеш жити за російськими стандартами, коли мирні зібрання громадян закінчуються побиттями і «небом в клітинку», прийди 31 травня під посольство РФ і стань на захист свохї гарантованих Конституцією України прав, взявши участь в  акції-протесті проти системних порушень свободи зібрань в Україні.  Висловимо свою солідарність з російською опозицією!
Прийди до посольства РФ і приєднайся до учасників акції-перформансу, які створять театралізований «єдиний міліцейський простір» і на її тлі покажуть, якими будуть наслідки вищезгаданого закону. Представникам посольства РФ та української влади будуть вручені відповідні звернення.
 
Місце проведення: Посольство Російської Федерації в Україні (Київ, Повітрофлотський проспект, 27).
Час початку акції: 14.00 
 
    За  довідковою інформацією  звертайтесь за телефонами:
    050 3806268 (Володимир Чемерис),
    068 1217741 (Михайло Лебідь)

Меморандум
ректора Українського Католицького Університету
про
відвідини УКУ представником Служби безпеки України –
відповідальним
за стосунки з Церквами
Львів, 18 травня 2010 р., кабінет ректора,
9:50-10:34

Вранці 18 травня о 9:27 я отримав дзвінок на свій
приватний мобільний телефон від представника СБУ, який попросив про
зустріч. Ми домовилися зустрітися через двадцять хвилин у приміщенні
ректорату УКУ. Цей співробітник вже контактував з ректоратом рік тому,
під час візиту до університету тодішнього Президента України Віктора
Ющенка. Він також відвідав ректорат пізнього пообіддя 11 травня 2010 р. в
справі запиту Інституту екуменічних студій та Інституту історії Церкви
про підписання угоди щодо опрацювання архівів СБУ. У цей час
представників ректорату вже не було в кабінетах, і він мав, за висловом
директора Інституту екуменічних студій д-ра Антуана Аржаковського, з ним
«дуже добру зустріч».
Після свого прибуття 18 травня, цей
співробітник у ввічливий спосіб повідомив про те, що деякі політичні
партії планують протести та демонстрації з приводу суперечливої (а в
деяких випадках обурливої) політики нової української влади. Студенти
будуть задіяні у цих протестах. Існує небезпека, що деякі з цих акцій
можуть супроводжуватися провокаціями. Він ствердив, що студенти,
звичайно, мають право протестувати, однак адміністрація університету
повинна їх застерегти, що ті, хто візьме участь у будь-якій протиправній
діяльності, будуть притягнуті до відповідальності перед законом.
Протиправна діяльність включає в себе не тільки акти насильства, а й,
наприклад, пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових
службовців (або будь-які інші протести, не санкціоновані владою).
Після
усного представлення справи співробітник поклав на стіл розкритого
листа на аркуші паперу, що був адресований мені. Він попросив мене
прочитати листа, а тоді підтвердити підписом, що я ознайомився з його
змістом. Відвідувач ствердив, що після того, як я прочитаю і підпишу цей
лист, він повинен забрати його з собою. Оскільки я зміг побачити, що
документ був адресований мені як ректорові (я також зауважив, що на
ньому було два підписи, які надавали йому особливо офіційного
характеру), я спокійно відповів, що всякий лист, адресований мені, стає
моєю власністю і повинен залишатися у мене, принаймні у формі копії.
Лише за цих умов я міг погодитися прочитати цей лист (не говорячи вже
про те, щоб його підписувати).
Співробітник був явно збентежений моєю
відповіддю. Видавалося, що він не мав подібних прецедентів, тому що у
моїй присутності зателефонував по мобільному зв’язку до свого
(місцевого) керівництва, запитуючи про інструкції, що робити далі.
Начальник відмовив у дозволі лишити мені чи то оригінал, чи копію листа,
сказавши, що СБУ побоюється, що я «можу опублікувати його в інтернеті».
Я поставив запитання про доцільність всієї цієї процедури та про
необхідність такої секретності й відмовився навіть дивитися на листа і
читати його зміст. Молодий співробітник був розчарований і частково
збентежений, однак не чинив додаткового тиску і не сперечався з моєю
аргументацією.
Наша розмова мала й душпастирський момент. Я нагадав
співробітнику той факт, що СБУ як нащадок колишнього КДБ, у якій
залишається багато працівників ще з радянських часів, обтяжена спадщиною
фізичного й морального ламання і калічення людей, та що він, як молода
одружена особа, повинен бути обережним, аби не допуститися вчинків, які
можуть завдати непоправної шкоди йому особисто та осоромити його перед
дітьми та онуками. Як священик я почувався зобов’язаним вказати на цю
душпастирську перспективу. До його честі, він відмежувався від спадщини
минулого й заявив про своє прагнення служити потребам українських
громадян. Він також попросив звернути йому увагу, якщо я вважаю, що він
чинить неналежний тиск.
Врешті, я виразив моє особисте й назагал
поширене в народі глибоке розчарування тим, що праця СБУ така
непослідовна, що офіцери безпеки й міліції живуть розкішно, хоч
отримують мізерні зарплати, що їхня діяльність просякнута корупцією та
що нехтуються законні права громадян і їхня рівність перед законом. Я
навів свіжий приклад з моїм двоюрідним братом Теодором Ґудзяком, мером
міста Винники, який у лютому 2010 р. (три дні після обрання нового
Президента) був арештований на підставі сфабрикованого звинувачення в
хабарництві, організованого відомим корупціонером – політичним
конкурентом й колишнім міліціонером – та за допомогою обласної й міської
міліції. Незважаючи на те, що за два місяці до сфабрикованої справи
мер, спираючись на голоси міської ради, надав СБУ відео, на якому
переодягнені у цивільний одяг міліціонери серед ночі безперешкодно
вриваються в його офіс у міській раді, дістають із сейфу міську печатку і
ставлять її на різних документах, СБУ не вжила жодних заходів.
(Предстоятелі Церкви, зокрема Блаженніший Любомир (Гузар), висловили
занепокоєння, що внаслідок маніпульованих асоціацій цей випадок може
бути використаний як привід, аби скомпрометувати ректора УКУ і цілу
інституцію, яка має виняткову репутацію вільної від корупції). Я також
повідомив, що маю достовірні свідчення та аудіодокази того, що мій
телефон прослуховується, і то вже протягом багатьох місяців.
Народ
України продовжує побоюватися й не довіряти як Службі безпеки, так і
міліції через систематичні зловживання законом; через поширену практику
залякування чесних політиків, журналістів, активних громадян; через
зухвалий шантаж і здирства, здійснювані силовими структурами щодо
середнього та малого бізнесу. Я попросив молодого співробітника передати
мою стурбованість такими фактами своєму начальству. Я мав враження, що
він особисто готовий дослухатися до етичних аргументів, але й,
водночас, виконує свою звичну роботу. Мені було ясно, що він старанно
«дотримується інструкцій».
Під час нашої розмови співробітник СБУ
запитав мене про Генеральну асамблею Федерації європейських католицьких
університетів (FUCE), що мала відбутися 20-22 травня в стінах УКУ у
Львові. Він охарактеризував її як важливу подію (вона отримала серйозний
розголос) і спитав про програму, та про те, чи зустріч відкрита для
широкого загалу. Стало зрозуміло, що він був би зацікавлений взяти у ній
участь. Я сказав, що головна тема: «Діяльність католицьких
університетів задля гуманізації суспільства» була оголошена в засобах
масової інформації і що результати обговорень також будуть оприлюднені.
Однак робочі засідання ректорів університетів не є загальнодоступними. Я
пояснив, що 211 членів Міжнародної федерації католицьких університетів
(IFCU) та 49 членів FUCE ретельно слідкують за розвитком єдиного
католицького університету на території колишнього Радянського Союзу.
Вони особливо зацікавились обставинами діяльності УКУ після того, як у
березні на щорічній зустрічі Ради консульторів IFCU в Японії, я мав
нагоду описати деякі наші суспільно-політичні перипетії та загрози
свободі інтелектуального дискурсу (нав’язування радянського бачення
історії; реабілітацію сталінізму і Сталіна, якому 5 травня 2010 р. в
Запоріжжі відкрили новий пам’ятник; відновлення цензури у пресі й на
телебаченні), які несумісні з нормальним університетським життям.
Тоді,
як це й було домовлено на початку зустрічі, я запросив до розмови
першого проректора УКУ д-ра Тараса Добка, якому співробітник повторив
побажання СБУ.
Розуміючи стурбованість СБУ збереженням стабільності
українського супільства, слід зробити декілька висновків з цієї зустрічі
та пропозицій, які на ній були висловлені:
1. Підписання такого
документа, як цей лист, що був мені запропонований до підпису,
рівнозначне зі згодою на співпрацю з СБУ. Особа, яка його підписує,
властиво, погоджується зі змістом листа та з можливими його наслідками. У
практиці радянських спецслужб поставлення підпису на документі, який
був написаний КДБ і зберігався там, було основним методом вербування
таємних інформаторів (сексотів).
2. Такі методи не мають відомих
(мені) прецедентів у незалежній Україні в досвіді УКУ та Львівського
Національного Університету, чийого довголітнього ректора (і колишнього
міністра освіти і науки 2008-2010 рр.) Івана Вакарчука я спитався
безпосередньо після цієї зустрічі. Ці методи були добре відомі в
радянські часи.
3. Конфіскація листа після підписання робить його і
підпис інструментами для використання СБУ на власний розсуд.
4.
Можливі сценарії використання подібного документа включають таке:
a)
У випадку арешту студента, СБУ може звернутися до ректорату з
оскарженням, що університет був поінформований про небезпеку для
студентів, але не вжив необхідних заходів, щоб вберегти їх від
протиправних вчинків чи насилля щодо них. У такому випадку адміністрації
університету може бути висунуте звинувачення з подальшою моральною та
юридичною відповідальністю. Звинувачення з юридичними наслідками може
стати інструментом змусити університет піти на компроміс стосовно своїх
засадничих принципів (свободи слова, форм суспільної діяльності та
критики, навіть релігійних практик – все це має свої прецеденти в
недавній історії). Більше того, влада може використовувати такий
претекст, аби здійснювати потужний тиск на університет з метою
приборкати будь-які студентські протести.
б) Після гіпотетичного
арешту студента чи студентів, їхнім колегам і батькам, як і іншим членам
університетської спільноти можуть показати документ, яким адміністрація
була попереджена, і їй порадили приборкати прояви студентської
активності. Оскільки адміністрація не відвернула студентів від
незаконної діяльності, яка стала приводом для арешту, батьки й інші
особи можуть зробити висновок, що університет недостатньо (неадекватно)
піклується безпекою своїх студентів. Це був би найефективніший спосіб
поділити університетську спільноту та підірвати репутацію університету
серед його найважливіших членів – студентів.
5. Явний та справжній
сюрприз, яким стала для співробітника моя відмова вчинити так, як
вимагалося, може означати, що він не часто зустрічається з подібною
реакцією. Він пояснив мені, що регулярно працює з духовенством. Можна
припускати, що подібним чином зверталися або будуть звертатися і до
інших душпастирів (які працюють з молоддю, студентами і т.д.), та що
хтось не міг або не зможе відмовитися підписати такий документ.
6.
Заходи такого типу породжують острах і тривогу. Вони й задумані для
того, аби залякати адміністрації університетів та студентів. Вони є
елементом методології, добре знаної українському народові. Відродження
таких практик є свідомою спробою відродити методи радянського
тоталітарного минулого та наново посіяти страх у суспільстві, яке тільки
почало відчувати свою свободу.
7. Оскільки лише декілька з приблизно
170 українських університетів заявили протест проти недавніх змін у
політиці та освіті, а багатьох ректорів спонукакли і/або змусили
висловитися на їхню підтримку, то зрозуміло, що останнім часом у вищу
освіту швидкою ходою повертаються страх і пристосуванство. Можна
очікувати, що УКУ буде об’єктом особливої уваги й можливого тиску в
наступні місяці. Солідарність міжнародної спільноти і, особливо,
академічного світу буде важливою допомогою для УКУ, аби університет
відстояв свою принципову позицію стосовно інтелектуальної і суспільної
свободи.
8. Відкриті висловлювання і публікації на ці теми є мирним і
найбільш ефективним способом протидії секретному контролю та
залякуванню студентів і громадян. Як стало очевидним під час згаданого
випадку, представники владних структур є особливо чутливими до винесення
їхніх дій на публіку. Інформація може відігравати запобіжну, коригуючу й
зцілюючу роль, якщо вона виявляє заплановані дії, які мають на меті
обмежити громадянську свободу, демократію та людську гідність.
Слід
зазначити, що 11 травня 2010 р., коли українські студенти організовували
протести у Львові та Києві, представник апарату Ігоря Держка,
заступника Голови ЛОДА, відповідального за гуманітарні питання,
зателефонував до ректорату й запитав про статистику – кількість
студентів, які беруть участь у демонстраціях. В УКУ відповіли, що не
знають, яким чином вести такі підрахунки.
Прошу пам’ятати про УКУ,
про всіх студентів та громадян України у Ваших думках і молитвах.

о.
Борис Ґудзяк
Ректор
Українського Католицького Університету
19
травня 2010 р.Б.