хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «переклади»

Ґеорґ Тракль "Мюзік ім Мирабель", друга редакція

Дзюрчить струмок. Там де блакить
застигли хмари, білі, ніжні.
Людва замислена спішить
як звечоріє, по стежині.

Старезний мармур посірів,
пташиний клин поринув в далі.
Померлим зором задивив
нічні макабри певний фавен.

Руда листва з дерев старезний валить,
хрести`ть отвір розверстого вікна,
холодним вогнем простір викресає,
малює страхолюдський привід.

Чужинець білий ся верта додому,
за ним собака в хату забігає.
Служниця лямпи задуває пломінь.
Нічна соната здалека лунає.

переклад з німецької Терджимана Киримли heart rose

Б.П.Гашдеу "Якщо мовиш по-румунськи"(пер. з рум- мій)

.

Мова справжнього румуна

потребує гідних слів.

Хай невіглас суржикує-

мову кривдити не смій.

Привітаю чемно того,

я, румунський селянин-

хам згадає нашу мову:

вигне мат у сім колін.

.

Навкіл любоньки кружляє,

каже солодко у лад-

дурню лайку пробачаю

за десяток серенад.

НЕма в світі іншой мови

до твоїх, румунскьких, вуст.

Не вагайся, не сторонься

слова- це ж бо твОя суть.

.

І натхнення , і кохання,

спів, і шепіт, і вірші:

пан пасує до каптана-

говір нам по мірці шит.

Пал, кохання в надія,

миті блиск і часу плин,

плід і корінь- РумунІя,

мед румунський ,і полин.

.

Мову крутячи румунську,

чистий прадідів говІр

чи по моді-то французьській,

чи ж на лАтинський манір,

пан, зап"явши розум фраком,

сміє грамоти повчать-

в тому одязі чортяка

най годує собачат!

.

Родоводу щоб не збутись,

мови рідной ся тримай.

Говорімо по-румунськи:

кожен нАрід, мову знай!

Iwona Boruszkowska. Переклади поезій Василя Терещука на польську





Василь ТЕРЕЩУК


МИСТЕЦТВО ЧИТАННЯ ДЛЯ МЕРТВИХ

Я читаю вірші у палаці Потоцьких,
у залі, де колись танцювали мазурку,
грали Шопена,
продавали ліси,
домовлялись про шлюби,
шпетили служниць за нечищене срібло,
частували гостей з Варшави та Відня,
цитували Міцкевича
й напивались, як свині.

Я читаю вірші так,
як мій прадід Артем
читав “Псалтир” в узголів’ї мертвих,
у хатах, де під долівками
повзали вужі,
а на горищах верещали
болотяні духи.
На стільцях попід стінами
журились жінки.
Чоловіки підпирали
потилицями одвірки.
На печі – вовтузились діти.

Мертвим страшно
без свічки голосу
на темній дорозі смерті.
Прадід брав їх за руку
І казав, як ступати.

На світанку вони вже
лежали усміхнені…


Wasyl Tereszczuk
(tum. Iwona Boruszkowska)

Sztuka czytania dla martwych

Czytam wiersze w paacu Potockich
w sali gdzie kiedy taczono mazurki
grano Chopina
sprzedawano lasy
umawiano luby
za brudne srebra karcono suce
czstowano goci z Warszawy i z Wiednia
cytowano Mickiewicza
i upijano si jak winie

Czytam wiersze
jak pradziad mj Artemiusz
czyta Psaterz u wezgowia umarych
w chatach gdzie pod glinian podog
pezay we
na strychach pojkiway
duchy mokrade
Na krzesach pod cianami
zamartwiay si kobiety
Mczyni skromi
podpierali futryny
Na piecu baraszkoway dzieci

Bez gosu wiecy
Straszn jawi si
nieboszczykom ciemna droga mierci
Pradziad bra ich za rk
I mwi, jak stpa

O wicie ju
leeli umiechajc si…



Бернс "Тем О"Шентер", баляда (пер. з англійської-мій)

Уходять з вуличок старці,

ринковий день іде на пси,

а змучен спрагою нарід

жене залити чимось ріт.

А ми собі пивко п"ємо,

щасливі дружньо сидимо.

Довгенька в Шкотії-

калюжа пОперек моста.

Ми забуваємо про дім,

де жар пічок і хай сім"ї

плекає день і ніч жона

брудна і зла як сатана.

.

Співав добродій Тем О"Шентер

(в містечку Еїр був нажерся):

"Таких як тут немає в світі

добрячих друзів, гарних дівок".

.

Хіба забув ти, чуєш, Теме,

пораду Кейт жони своєї?

.

Тобі казала :"Шахраюко,

старе базікало , гадюко,

від листопада аж до жовтня

у пиві щонеділі тонеш.

З мирошником до ранку сИдів:

зайшов на двох, а виповз синій.

Аби конячку підкувати

ходив не в кузню ,а до хати.

Ходив на блядки у неділю.

Напився з Жаном в понеділок..."

.

А ще пророчила дружина,

же згинеш в Дуні-домовині.

Затягне тебе злий вертеп

до старой церкви Аловей.

.

О, любї! Годі вже ридати.

Не можу вшитко пригадати.

Не ладна виписать рука

напучень для чоловіка...

.

Про Тема знов. Настала ніч.

Палала в кнайпі рясно піч.

А пиво смажило печінки.

Друзяки пили без спочинку.

Був поруч з Темом чоботяр,

що звався Йваном. Не до свар-

любив Івана Тем як брата,

дружили здавна, ще й затято,

гуляли  разом навіть тиждень.

Настала ніч п"яна та пишна,

кипіла як та варенуха.

Хазяйці Йван доскіпав вуха,

зачарував і зацікавив.

Сміявся як той грім хазяїн,

а Тем і рота не роззявив.

   Мужчина може буть щасливим

   в хмільному сидячи розливі:

   хвилини- ніби бджоли ситі

   (або як свині у кориті- прим.перекл.).

Король- блажен, а Тем- звитяжен,

життя та смерть бо переважив.

Та щастя як кульбабин пух:

зірви стеблину- піде в рух,

чи ж пак як сніг понад рекой:

умить мішається з водой,

чи ж файні фляки снігові,

що їх ганяє буревій,

чи ж як веселонька гнучка,

що з вітром в дАлині зника.

Не вільно часу плин зв"язати...

Нещасний Тем лишає хату

і в чорну прОкляту годину

коня виводить за вуздину.

В погану мить пришпорив боки,

не помолившися , нівроко.

Хай би кобила сіра Мег

назад погнала, цур їй пек-

Тем підганяв її болотом

крізь бурю , бідную істоту.

Як в Ніч Останню буря зла

водою з кригою лила.

ТемрЯва блискавки ховала,

громАми всесвіт озивала.

Дитині ясно: дідько грає,

блудливі душі пориває.

.

Тож Тем доїхав був до броду,

де змерз колись один нероба,

кущі-каміння минував ,

де п"яний Чарлі карк зламав,

і через парость та пеньки,

де лівий цвинтар байстрюків,

там верба ще колись була,

де Мунго ся повісила .

.

Іван Ячменю, зухо лисий!

Хай нас обсядуть колом злидні:

гранчак приймемо- і брататись,

і ну кумитися з рогатим..............

...........................................

незавершено, залишилось приблизно 30 рядків, через місяць-два завершу коли знов візьмусь за Бернса----------------------------прим.перекл.

Старість,братоньки!, з Махтумкулі(пер. з узб.-мій)

Джигитивська сила вийшла з м"язів геть:

старість -гірка неміч, чорна, братоньки!

Не поможуть тілу ліки, хіьба Смерть:

старість -неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Хорий здужає- нездужає старий:

ліки допоможуть зранку до пори;

серце порхне і полине догори.

Старість - неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Пожувати хочеться- зубів нема.

Щось попрошу в сина- не чува.

Слабі очі мла вечірня укрива.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Як до сотні лИшилося менше тридцяти,

вже не здатен стати просто, бідний ти;

хлібу- ні, сьорбаєш кашу з самих крихт.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Мови лЮдської не чуєш, бо- глухий;

СИдиш - руки бо не втримають гирлиг.

Станеш- в кожномі суглобі жар горить.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Ясна голі- зуба цілого нема;

на ліжанці вдень куняєш як сова;

ніби льод у грудях: холодно маслам.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Родичі замісять трохи борошна,

кинуть горщик :"Діду, попоїсти на",

рота затискають:"помовчи" луна.

Старість -неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Зорьки не побачу:весь би день лежав;

палиця поможе встати нежива;

шлунок ся страхає кожного ковтка.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

МахтумкУлі, друзі, кажу, постарів:

вже до сотки"му лишилось сорок зим,

хай з нього сміються юні та дурні.

Старість -неміч чорна, гірка, братоньки!

Пісня (з Бернса. пер. з англ.-мій)

Ген, Лугар за горой тече,

є непролазним вельми, о.

Зимовий день ось-ось спочне,

а я пішов до Нені, о.

.

З-над моря вітер аж гуде,

ганяє хмари темні, о.

Он хтось під коцем ген іде

за перевал до Нені, о.

.

Солодка любонько моя

не знає як пручатись,о.

Най в роті висохне змія

щоб з лайкою не знатись, о.

.

Як чічка рано у росі

чистЕнька та свіжЕнька, о.

Я твоє серденько посів,

дорогоцінна Нені ,о.

.

Я сам з села, такий мій чин:

підлеглих геть не вельми,о.

По місту прОйдусь- нічичирк.

Вітає мЕне Нені,о.

.

Хоча щоденний маю кошт

не більше ніж  у пенні, о,

тримаю в думках справжній кош:

на гадці маю Нені,о.

.

Худоби дуже є в газдІв,

а ще і й лани без мЕжи, о.

А ось- кишень геть пусті:

бентежить мене Нені, о.

.

Налине щастя чи біда

чатьує десь на мене, о.

Любов"ю гріється злидар

і думкою про Нені, о.

Едвард, англ.нар.баляда (мій переклад)

"Чом твОя шабля у крові,

гей, Едварде?

Чия то кров на шабельці?

суворо свердлиш беньками".

"Бо я соколика забив,

ой матонько,

бо я соколика забив,

і ніде взяти ще"дного".

.

"Кров соколина не така,

гей Едварде,

кров соколина не така,

мій любий сину, ці кажу"

"То я конячку був заклав,

ой матонько,

то я конячку був заклав,

то я по конику тужу".

.

"Кінь старий був, кров не його,

гей Едварде,

кінь старий був, кров не його.

Сумуєш. Важко на душі"

"Забив"єм батька своєго,

ой матонько,

забив"єм батька своєго.

Не знаю, нащо мені жить".

.

"Яку спокуту обереш,

гей Едварде.

Яку спокуту обереш,

мій любий сине, розкажи"

"У морі чорнім стріну Смерть,

ой матонько.

У морі чорнім стріну Смерть:

хай фаля човен потрощить".

.

"А що твій кіш і дім спітка,

гей Едварде,

а що твій кіш і дім спітка

коли на човні упливеш?"

"ПостОять хай, а втім- тріска,

ой матонько,

постОять хай, а втім- тріска,

бо ніц не справиш, не збагнеш".

.

"А що з родиною ма буть,

гей Едварде,

а що з родиною ма буть

коли на човні упливеш?"

"Під тином хай надаль живуть,

ой матонько,

під тином хай собі живуть.

Не повернусь, авжеж".

.

"А що залишиться мені,

гей Едварде,

а що залишиться мені,

мій любий сине, розкажи"

"Піди у пекло геть мерщій,

ой матонько,

піди у пекло геть мерщій:

ти родила, а я згрішив"

З Мілна (пер. з англійської-мій) , дитячі вірші-3

ЩАСТЯ

На Джоні

калоші

із гуми

хороші.

Між Джоном

і дощиком

ген макинтошик.

І з гуми теж,

он, капелюх.

...А дощ уже

вщух.

 

  СОНЯ (ХРЕСТИНИ)

Спить маленьке мишенятко.

Як мені його назвати?

Очі крихітні

як крапки.

Хвіст великий

як краватка.

Часом зву його Іваном,

бо хвостом кошатко манить.

Часом зву його Петрухой,

бо хвостом торкає вуха.

Часом зву його Неробой:

це йому не до вподоби.

.

Назову його Панасом,

прецінь ним пишаюсь красно.

Ґеорґ Тракль "У листях кольору ґітари..."

У листях кольору ґітари
волосся панни повіває.
Файтон по променю злітає
на соняшник біля паркану.

"Старі" в брунатих шатах нишкнуть,
стоять невдало тихой купой.
Проте "сиро`там" присмерк любий:
у жовтуватом небі свищуть.

Біля ріки перуть кобіти.
Білизна висить, ся хвилює.
Дівча мале, що мені любе
проходить мороком як привід.

Із неба кволого в болото
горобча зграя сипонула.
До вуст ві сні хлібину тулить
голодна змалеча істота.

переклад з німецької Терджимана Киримли heart rose

Ґеорґ Тракль "Взимку"

Біліє мерзлий переліг.
Непевне небо одиноке.
Кружляють круки колом-боком.
Мисливий потайки заліг.

Мовчанка в ґрунті тут живе.
З віконець хатніх блима вогник.
Десь їде віз- бовванить дзвоник.
І місяць, страшненький, пливе.

Дикунська кров стиха струмить.
До ринв злетілися ворони.
І очерет стукоче, жовтий...
Ідуть. А ринва аж димить.

переклад з німецької Терджимана Киримлиheart rose