Джигитивська сила вийшла з м"язів геть:

старість -гірка неміч, чорна, братоньки!

Не поможуть тілу ліки, хіьба Смерть:

старість -неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Хорий здужає- нездужає старий:

ліки допоможуть зранку до пори;

серце порхне і полине догори.

Старість - неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Пожувати хочеться- зубів нема.

Щось попрошу в сина- не чува.

Слабі очі мла вечірня укрива.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Як до сотні лИшилося менше тридцяти,

вже не здатен стати просто, бідний ти;

хлібу- ні, сьорбаєш кашу з самих крихт.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Мови лЮдської не чуєш, бо- глухий;

СИдиш - руки бо не втримають гирлиг.

Станеш- в кожномі суглобі жар горить.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Ясна голі- зуба цілого нема;

на ліжанці вдень куняєш як сова;

ніби льод у грудях: холодно маслам.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Родичі замісять трохи борошна,

кинуть горщик :"Діду, попоїсти на",

рота затискають:"помовчи" луна.

Старість -неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Зорьки не побачу:весь би день лежав;

палиця поможе встати нежива;

шлунок ся страхає кожного ковтка.

Старість- неміч чорна, гірка, братоньки!

.

МахтумкУлі, друзі, кажу, постарів:

вже до сотки"му лишилось сорок зим,

хай з нього сміються юні та дурні.

Старість -неміч чорна, гірка, братоньки!

.

Хто манатки нагрібає,

хто худобу випасає,

хто думками приростає

чиї б хати зруйнувать.

.

Дехто себе тужно мучить,

люду каже про болюче,

а відтак один, розпучен,

здатен силу всіх приспать.

.

Хтось палаци покидає

щоб руїна стала в краї.

Жорно зерна затирає-

нічим буде засівать.

.

Дехто нехтує порадой,

клято бореться з громадой,

люд від грУнтів одриває,

виганяє старцювать.

.

Опоясаний мотузкой

вислючок гуляє труско,

хоч від жиру і не лусне-

здатен травки наскубать.

.

Десь невіста, говорили,

раз була недосолила-

зачорніла як могила

женихова благодать.

.

Небо з мене тягне мито,

глина цьомкає копита:

МахтумкУлі час старіти-

і колибом тихим стать.

.