Ґеорґ Тракль "Мюзік ім Мирабель", друга редакція

Дзюрчить струмок. Там де блакить
застигли хмари, білі, ніжні.
Людва замислена спішить
як звечоріє, по стежині.

Старезний мармур посірів,
пташиний клин поринув в далі.
Померлим зором задивив
нічні макабри певний фавен.

Руда листва з дерев старезний валить,
хрести`ть отвір розверстого вікна,
холодним вогнем простір викресає,
малює страхолюдський привід.

Чужинець білий ся верта додому,
за ним собака в хату забігає.
Служниця лямпи задуває пломінь.
Нічна соната здалека лунає.

переклад з німецької Терджимана Киримли