Щось мені ці локшини нагадують-2 (відеоверсія)
- 16.09.23, 13:27
Друга частина крайньої дегустації вермішелей швидкого приготування (першу частину відео можна глянути ТУТ). У цьому відео більш детальніше розповів.
2
хочу сюди!
-
-
36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Не хвилюйтеся, двері відчиняться.
- 16.09.23, 10:04
Привіт, бложик.
Подивилась вчора на Такфліксі документалку "Не хвилюйся, двері відчиняться".
Там про життя і справжність. Любов я також відчувала фоново. Наприклад, в щедрій мисці еклерів, якими продавець газет з електрички пригощав знімальну групу. Руки в нього не панські, він знає це. Тому соромився торкатися гостинців. Щоб ніби не бруднити собою.
Йому хтось колись сказав, що він схожий на Гоголя. Відтоді він носить характерну дивакувату зачіску і прізвисько Гоголь. А справді є в ньому ця гоголівська драматичність.
(Буває ж так, кимось проронене слово таврується в свідомості і далі відлік починається з нього).
Любов в ним же зібраних та дбайливо очищених абрикосах. Для гостів.
Торкнув епізод з чоловіком, який проникливо слухав в плеєрі "... біда не в тім, що ти мене не любиш..."
Життя в боязкій собаці, яку на роздоріжжі годують випадкові перехожі.
І в цих буденних розмовах про сажанці та війну.
Наївність в розповіді молодого солдата про піраміду Маслоу. Чи досягне він її вершини? Сподіваюся, усі хлопці з цього фільму живі.
В сюжеті суцільно про життя, простоту і справжність, не перескажеш. Бо кожен побачить щось своє.
Дивилась і сама собі дивувалась. Те, що раніше вганяло мене в якусь душевну пердень, зараз стало зрозумілим. Бляха.
В епізоді, де чоловік з ялинкою каже до когось знервовано і різко: "Пішли!". Секундний епізод і купа моїх спогадів. В мого батька також такі інтонації є. На перший погляд ніби роздратування, а насправді піклування. А я казилася часом на ці його манери.
Або люди, що кричать, залазячи до електрички: "Тож поможіть!..." Така буденна, звична інтонація. Типу, чого витріщилися, допоможіть давайте мені з моїми тлумаками. Раніше я харилася на такі чиїсь заведенції, а в фільми дійшло, що це ж наша справжність, ну от ми такі, неповторно, направду. Без удавання і штучності. Ми запальні і добрі.
Роздивлялась стилі одягу в героїв фільму. В мене був заскок щодо цього. Колись почула чиєсь гидливе "ширпотреб" і боялась виглядати ширпотребно (якір, як в Гоголя). Вирішила, що не маю смаку і мала напівпорожню шафу. В магазинах одягу впадала в ступор і геть не знала, що мені треба і з чим його носити. Яка метушня.. А за цими дрібніми переживаннями триває життя. Хороше життя.
***
Вирішила, хай що там буде далі, а свій паспорт залишу при собі.
Подивилась вчора на Такфліксі документалку "Не хвилюйся, двері відчиняться".
Там про життя і справжність. Любов я також відчувала фоново. Наприклад, в щедрій мисці еклерів, якими продавець газет з електрички пригощав знімальну групу. Руки в нього не панські, він знає це. Тому соромився торкатися гостинців. Щоб ніби не бруднити собою.
Йому хтось колись сказав, що він схожий на Гоголя. Відтоді він носить характерну дивакувату зачіску і прізвисько Гоголь. А справді є в ньому ця гоголівська драматичність.
(Буває ж так, кимось проронене слово таврується в свідомості і далі відлік починається з нього).
Любов в ним же зібраних та дбайливо очищених абрикосах. Для гостів.
Торкнув епізод з чоловіком, який проникливо слухав в плеєрі "... біда не в тім, що ти мене не любиш..."
Життя в боязкій собаці, яку на роздоріжжі годують випадкові перехожі.
І в цих буденних розмовах про сажанці та війну.
Наївність в розповіді молодого солдата про піраміду Маслоу. Чи досягне він її вершини? Сподіваюся, усі хлопці з цього фільму живі.
В сюжеті суцільно про життя, простоту і справжність, не перескажеш. Бо кожен побачить щось своє.
Дивилась і сама собі дивувалась. Те, що раніше вганяло мене в якусь душевну пердень, зараз стало зрозумілим. Бляха.
В епізоді, де чоловік з ялинкою каже до когось знервовано і різко: "Пішли!". Секундний епізод і купа моїх спогадів. В мого батька також такі інтонації є. На перший погляд ніби роздратування, а насправді піклування. А я казилася часом на ці його манери.
Або люди, що кричать, залазячи до електрички: "Тож поможіть!..." Така буденна, звична інтонація. Типу, чого витріщилися, допоможіть давайте мені з моїми тлумаками. Раніше я харилася на такі чиїсь заведенції, а в фільми дійшло, що це ж наша справжність, ну от ми такі, неповторно, направду. Без удавання і штучності. Ми запальні і добрі.
Роздивлялась стилі одягу в героїв фільму. В мене був заскок щодо цього. Колись почула чиєсь гидливе "ширпотреб" і боялась виглядати ширпотребно (якір, як в Гоголя). Вирішила, що не маю смаку і мала напівпорожню шафу. В магазинах одягу впадала в ступор і геть не знала, що мені треба і з чим його носити. Яка метушня.. А за цими дрібніми переживаннями триває життя. Хороше життя.
***
Вирішила, хай що там буде далі, а свій паспорт залишу при собі.
3
Він подарував світові Центр Помпіду ...
- 16.09.23, 08:54
- НЕЙМОВІРНЕ ПОРУЧ
Сьогодні італійському архітектору Ренцо П'яно виповнилося 86 років. Він подарував світові Центр Помпіду, Музей сучасного мистецтва у Стамбулі, та Музей Вітні у Нью-Йорку.
10
Ефеб з Антікіфери...))
- 16.09.23, 08:40
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
7
Иисус о нас
- 16.09.23, 01:28
"Но Иисус, зная помышления их, сказал им
всякое царство, разделившееся само в себе, опустеет;
и всякий город или дом, разделившийся сам в себе, не устоит. "
От Матфея 12:25
4
Привіт всім, хто мене ще не забув))
- 15.09.23, 19:15
Давно мене тут не було)) але захотілось поділитись піснею
7
Goood afternoon
- 15.09.23, 16:50
- Стих_и_я
Good afternoon, мистер Бейкер,
Скажу, выходя из бара,
Жизнь всех нас бросает в шейкер,
Используя принцип Локара.
Проникнты мы друг в дружку,
Прошиты любимой музыкой,
И тянем коктейль из кружки.
Мы с вами вольные узники.
Но это все легче ветра,
Ну, как тут без щетчика Гейгера?
И стану я мягче пепла
Под взглядом мистера Бейкера.
Скажу, выходя из бара,
Жизнь всех нас бросает в шейкер,
Используя принцип Локара.
Проникнты мы друг в дружку,
Прошиты любимой музыкой,
И тянем коктейль из кружки.
Мы с вами вольные узники.
Но это все легче ветра,
Ну, как тут без щетчика Гейгера?
И стану я мягче пепла
Под взглядом мистера Бейкера.
15
