Кращі артисти від природи – це діти і тварини. І якщо перші виростають і не завжди користуються вродженим даром, то тваринки все життя проводять як найбільш чудові кінозірки. У нас є 15 фотографій, які повинні були б стати обкладинкою для модного журналу про життя знаменитостей. Побачивши зображених на них тварин, хочеться прочитати про них цілу статтю і дізнатися, в якому фільмі вони знімалися, оскільки вони неймовірно харизматично виглядають. При цьому вони фотогенічні по-різному, кожен по-своєму. Заінтриговані? Ось вони – красені!
«Хе-хе-хе, як же я хороший!»
«Дуже смішно, господарю, прям один-в-один …»
[ Читати далі ]Людина цікава за своєю природою, але при цьому ще й ледача, та й чого гріха таїти, боязка. Нерідко куди більш ледача, ніж цікава, а тому не поспішає пхати носа всюди, демонструє обережність. І через це багато чого не знає, навіть не здогадується запитати про деякі речі. Вихід тільки один – зробити крок назустріч і першими показати те, що всі хотіли б дізнатися.
Перо колібрі в порівнянні з монеткою
[ Читати далі ]
І перед літом, і за літом,
І в літа теплій глибині,
І вдень, і в сяйві зорецвіту
Ти не трапляєшся мені.
А чи реальна тая мрія
На цій нездоланій стезі?
Зима, можливо, щось зуміє,
Чи промовчить, як і усі…


Две подруги жили в одном и том же городе. Две подруги жили в одно и то же время.
Они встречались на скамейке в тени большого клена, чтобы поговорить о жизни и поделиться новостями.
– Знаешь, Рита, меня так достает то, что в выходные дни мусор в городе не вывозят. Дурной запах заносит ветром прямо в окна.
– А я вчера начала вязать чудный свитер на зиму. И вся в предвкушении, чтобы его увидеть в законченном виде. До поздней ночи вязала.
– Твоему терпению, Рита, можно позавидовать. А я легла рано, но соседи своей музыкой не давали мне уснуть. Сразу вспомнила слова из песни: «Хочешь, я убью соседей…».
– А мои соседи, Соня, ставят обычно приятную музыку. Я под её звуки засыпаю, словно под стук дождя по крыше.
– Хорошую музыку нынче редко можно услышать. На той неделе мерия организовала концерт на открытой площадке. Не знаю, что они там пели, но лучше бы на эти деньги пустырь привели в порядок.
– А знаешь, Соня, мне нравится, как облагородили пруд. И деткам интересно, и взрослым.
Поговорив о жизни, две подруги разошлись по домам. Хороший сегодня день – подумала Рита. И небо такое глубокое и голубое. На её лице светилась улыбка, и мысли её были светлыми.
Соня шла домой с опущенной головой, и её взгляд цеплялся за выбоины на асфальте. Когда же они починят этот асфальт? – думала она, и её взгляд был печальным.
Две подруги жили в одном и том же городе. Две подруги жили в одно и то же время.
**********************************
На этом рассказ можно было бы закончить. Но вот только мало кто знал, что Рита утром, как обычно, приготовила себе чашечку ароматного бодрящего кофе, а Соня приняла свою обычную порцию лекарств, чтобы хоть как-то чувствовать себя нормально…
