хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Природа показала, що вміє створювати ...

У тому випадку, якщо вам більше 5 років, то ви знаєте, що в світі є безліч істот крім нешкідливих котиків, собачок, корівок і кроликів. Природа постаралася, створивши суворих, небезпечних і просто страшних тварин, одного погляду на яких досить, щоб злякатися. Ми знайшли деяких з них і хочемо показати їх вам. Не лякайтеся, через екран вони вас не вкусять. Напевно.

Білий ведмідь по-справжньому великих розмірів

Гусениця метелика Брамея Уолліха...

[ Читати далі ]

Азіатська індутрія краси..))

Азіатки ставляться до своєї зовнішності неймовірно трепетно. На відміну від нас, вони користуються тренажерами не тільки для тіла, але і для обличчя! А із захоплених відгуків тих, хто зважився їх спробувати, можна зробити висновок, що вони і справді виконують свою задачу!

1. Прокладки для пахв

Цей геніальний гідроскопічний патч не тільки вбере піт, а й зупинить ріст бактерій і запобіжить неприємному запаху!

2. Разтягач рота...

[ Читати далі ]

Я ніколи не звикну

  • 04.07.21, 20:51
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до тебе звикати.
Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.
І приходять світанки, щоденних турбот адвокати
І несуть під пахвою тисячі різних справ.
Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге,
Урожай суєти – залишається тільки стерня.
Скільки ми милувались! І кожного разу – вдруге!
Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня

Ліна Костенко

Смайлики

Фігзна скільки років коментую в Ютубі, а як ставити смайлики в коментарях дізнався лише зараз. Спосіб неочевидний — комбінація клавіш.

Запомни - не бывает сто друзей

.
Когда ты на машине, при деньгах,
Друзья тебя качают на руках.
Когда ты покупаешь им вино,
Они с тобой смеются заодно...
Ты делаешь подарки, к ним спешишь,
Волнуешься и дружбой дорожишь.
Приходишь, помогаешь им в беде...
Ты плачешь... А друзья сегодня где?
Когда не на машине, а в долгах...
Когда не над землею, а в ногах...
Ты присмотрись, кто рядышком с тобой,
Вот это друг подаренный судьбой.
А те, кто хохотали в унисон
И тратили с тобою миллион,
Сегодня будут также хохотать,
С твоим врагом тебя же обсуждать...
У радости всегда друзей полно,
Но в тот момент, когда в душе темно,
Из десяти останется один,
Кто рядышком без выгодных причин,
А потому что в нем душа живёт,
Которая без слов тебя поймёт.
А остальных отшей, ведь их душа...
Не стоит, к сожалению, ни гроша.
Не трать себя на всех, а посмотри,
В ком солнце не снаружи, а внутри.
Запомни - не бывает сто друзей,
Но есть один, кто этих ста верней!
*
Автор неизвестен

Голод

У меня в квартире просто нашествие какое-то голодных котов!
СтОит мне шевельнуться - встречаю немой вопрос в голодных глазах: "Когда ты меня все-таки накормишь?"


Зайду на кухню - холодильник сторожит голодный хищник



На столе дежурит еще один



Если дежурство затянулось - может уснуть, ослабевший от голода и ожидания



А иногда эта наглая рыжая морда дразнится



И только один есть сытый и довольный, который сладко спит в своем любимом кресле, по совместительсту когтеточке... когда выполнено его основное требование - кормление три раза днем...



еще три раза утром и три раза вечером...
ну и пару раз на ночь...
такое вот трехразовое питание и перекус перед сном...
Если я попытаюсь увильнуть - напомнит выразительным НЯВ, а если я вдруг не пойму - аккуратно так возьмет зубами за ногу, за руку - что ближе окажется и строго проконтролирует, чтоб перемещалась я исключительно в направлении кухни

Не для кого

А знаешь, ты меня успокоила
нет,правда, не то,чтобы часто,
но это меня беспокоило
твоё состояние и безучастие...
жизнь кровоточит и часто лупцует,
а время не лечит - криворукий доктор,
оно штопает и просто рубцует...
Внутри камень и что-то оторвано,
а что-то разбито,отхожу в сторону...
Ты же спокойная и всегда бравая
во взоре искры,в голосе колкости...
всегда правая и всё по полочкам -
завидую твоей стойкости!
Потом пойму,что всё игра - бутафория:
что зря,что можно было бы...,
да только это - другая история.
А в памяти: глаза в глаза,
а они не просто зеркало -
витрина эмоций!
Но уже не для кого...

04.07.21

Все ж таки любов сильніша та глибша за біль – Олег Володарський

Перша молитва святому апостолу євангелісту Івану Богослову

О великий апостоле, євангелісте громоголосий, Богослове довершений. Ти бачив таємні одкровення, що чекає людство, непорочний і возлюблений наперснику Ісуса Христа! Прийми нас, грішних, під своє заступництво. Випроси у Всемилостивого Чоловіколюбивого Христа, Бога нашого, милості, Який перед твоїми очима Кров Свою пролив за нас. Нехай помилує нас і простить наші гріхи по милості Своїй, і дарує нам здоров’я духовне і тілесне, всяке благодіяння та достаток. Настав нас отримати все це на славу Його, Творця, Спасителя і Бога нашого. А по кончині дочасного життя нашого нехай позбавить нас від немилостивих мучителів на митарствах, і щоб ввійти нам в Небесний Єрусалим, якого славу ти бачив в Одкровенні. О, великий Іване! Збережи всі міста християнські, храм цей, тих, хто служить і молиться в ньому, від голоду, згубної смерті, вогню і меча, навали іноземної і міжусобних війн. Порятуй нас від всякої біди і напасті та молитвами твоїми відведи від нас праведний гнів Божий, і випроси для нас Його милосердя.

О великий Боже, Альфо і Омего, джерело і осново нашої віри! На моління уповаємо Івана святого, через якого Ти нам відкрив Себе, незбагненного Бога, в невимовному Об’явленні. Прийми його прохання за нас і даруй нам милосердя в просьбах наших на славу Твою. Понад усе допоможи нам стати духовно вдосконаленими, щоб увійти в Обителі Твої. О Небесний Отче, Творцю всього небесного і земного, Всесильний Царю! Торкнись перстом Твоїм сердець наших, щоб перетворити їх з кам’яних на плотські, щоб цими новими і очищеними серцями ми удостоїлись бачити Славу Твою та розрізняти добро і зло. Духом Премудрості очисти наш розум і нашу душу, щоб Премудрість Твоя вчила нас Заповідям Твоїм і тому, що угодне Тобі. Щоб ми жили не по плоті, а по Духу, і сподобились з Іваном прославляти ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.

Митрофорний протоієрей Ростислав Процанін, благочинний Бершадського та Чечельницького районів Вінницько-Тульчинськоі єпархії, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці (м. Бершадь) та храму св. ап. і єв. Іоанна Богослова (с. Красносілка)

Опікуючись двома парафіями, маючи силу силенну справ, він все одно знаходить час та можливість регулярно їздити на фронт. Щось йому болить, не дає спокійно жити та залишатися осторонь. Щось кличе його на передову до наших воїнів.

Що саме? Спробую розповісти це так, як сам відчув. Відчув душею безмежно милосердну душу мого співрозмовника. Ми познайомилися задовго до нашого приїзду на Поділля. В телефонній розмові я пояснив йому навіщо хочу та що шукатиму. Він уважно вислухав мене й одразу ж відправив мені контакти героїв майбутніх програм: Марії Цимбалюк, Юхима Вигоднера, Володимира Шаматієнка, Надії Фартушняк, Романа Ковальчука.

Різні люди, різні долі, проте всі пов’язані одне з одним невидимою ниткою українства, котре сповнює їх душі та серця. Люди, котрі люблять свою країну самовіддано, беззастережно, безумовно. Я вдячний за ці «Сповіді», котрі відкрили Україні неймовірні душі наших співвітчизників. Проте зняти програму з самим отцем Ростиславом виявилося доволі не просто. Він постійно зайнятий численними справами парафій, допомогою нашим воїнам та ще купою справ, котрих вистачило б на п’ятьох людей.

Та мені все ж таки пощастило знайти час та можливість і зняти «Сповідь» з отцем Ростиславом. І хоча зйомки відбувалися на подвір’ї його парафіянина, це нікого не бентежило. Навпаки, в цьому було стільки справжнього простого та щирого. Я з гордістю за нас, українців, спостерігав за тим, з якою повагою та любов’ю ставляться парафіяни до свого священика і з якою турботою та теплом приймають у своєму домі. І це тепло між людьми, коли я його побачив та відчув, розповіло мені про ці душі набагато більше за будь-які слова.

Ми сховалися від спеки в затишній тіні дерев і розпочали наш діалог. І якось так мирно було на душі. Блаженно. Неймовірно тихо. Таке враження, що Господь подарував ці хвилини спокою двом постійно заклопотаним мандрівникам, котрим поклик душі не дає спинитися ані на мить. Той сонячний день, сонячний діалог був сповнений смаком життя та ароматом змін. А ще любов’ю до всього, що дарує нам Господь.

Україна була в усьому. У відлунні фраз, у хмаринках над нашими головами, в кожній ниточці павутинки, котру плів працьовитий павук поруч з нами… В кожному звуку та подиху. Ми навіть завмерли на мить від відчуття грандіозності нашої рідної землі та посміхнулись одне одному, розділивши це неймовірне відчуття. В ту мить ми настільки розуміли один одного без слів, що слова здавалися зайвими.

На початку статті я задався запитанням, а потім кожним рядком, кожною фразою усвідомлював відповідь на нього. Що змушує нас, українців – Ростислава Процаніна, Олега Володарського та багатьох інших полишати купу надважливих справ і рушати туди, куди кличе Бог і Україна?

Любов до рідної країни, котра стала більшою за нас самих, масштабнішою, ніж ми могли б усвідомити. Адже за спиною залишається рідна Нація, рідна земля, котрою ходитимуть наші нащадки й котра прийняла в себе тіла наших предків.

Ось тому отець Ростислав раз за разом рушає в дорогу, котра гріє йому серце, адже він везе на фронт частинку тієї любові та вдячності, котру передає нашим захисникам рідна Нація. Болить йому війна. Болить Україна.

А тут, в цей сонячний день він якось враз видихнув клопоти й вдихнув спокою та тиші. Все ж таки любов більша, сильніша та глибша за біль, що б там не сталося. Ось тому вся суть героя цієї «Сповіді» говорила лише одне: «Я люблю тебе, Україно!

Люблю такою, яка ти є: ще такою юною і не свідомою у своїй незалежності, зболілою та знекровленою війною, продажністю й ницістю політиків та чиновників, але такою безмежно красивою барвами та душами українства. Люблю наш мудрий, працьовитий народ. Родючу землю. І ВОЛЮ, котру віками не вдається зламати зовнішнім та внутрішнім ворогам»

Я не знаю чи почув в ту мить душу мого співрозмовника, власну душу чи душу кожного небайдужого українця. Одне я знаю напевне – Господь милосердний тим, що дарує нашій Нації такі душі, котрі вміють так любити Бога і Україну. І саме в таких душах наша сила та непереможність.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – митрофорний протоієрей Ростислав Процанін, благочинний Бершадського та Чечельницького районів Вінницько-Тульчинськоі єпархії, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці (м. Бершадь) та храму св. ап. і єв. Іоанна Богослова (с. Красносілка)

Українська музика 1536






100%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Рецепт вареників з вишнями. Питання.



  В мене був вчора дуже насичений день, який завершився неочікуваною і дуже приємною розмовою з далекою настільки, що здається іноді вигадкою)) Швецією. Пан Михайло дав мені дуже цікаві і корисні поради щодо мого бажання побачити полярне сяйво, як людина, що живе в Швеції вже кілька років.
  Саме тому я пропустила весь движ на сайті, і аж оце прочитала запит пана Миколи щодо вареників з вишнями. Там один дуже хороший і дієвий рецепт написали, "взяти одну жінку і поставити біля плити..."
  Сама четвертий день дивлюся на дерево і вишні в листі, хочу отих вареників.
  Єдине питання - кого ж мені "поставити до плити"?

35%, 6 голосів

12%, 2 голоси

53%, 9 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.