хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Жук-бомбардир

   


У випадках небезпеки він «вистрілює»у ворога гарячо. їдкою сумішшю хімічних речовин. Рідина смертельна для комах і навіть болюча для людини....

[ Читати далі ]

Як змінилися люди за 100 років...

Обличчя на старих фотографіях, здається, можна розглядати нескінченно. Люди на ретрознімках здаються трохи відстороненими, ніби з іншого світу, а ще вони рідко посміхаються. Справа в тому, що в XIX і початку XX століття процес фотозйомки сприймався як спосіб увічнити себе для майбутніх поколінь, а це справа серйозна, тут не до веселощів. «Я думаю, що фотографія – це найважливіший документ, і немає нічого більш жахливого, щоб передати нащадкам, ніж дурна посмішка, спіймана і зафіксована назавжди», – говорив Марк Твен.

До вашої уваги вантажні фото людей з усього світу, краса яких і вас не залишить байдужими.

Інуїти (ескімоси)

Британці...

[ Читати далі ]

Британка знайшла на горищі листування про Голодомор

Нещодавно до Музею Голодомору була передана рідкісна знахідка - підшивка листів британського інженера Джері Бермана. На початку 1930-х він влаштувався на роботу в Станицю Луганську, звідки вів активне листування з родичами та друзями, описуючи навколишню дійсність — Голодомор 1932-1933 років.

Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі музею.

“Розпочавши форсовану індустріалізацію в 1928 році, СРСР закуповував техніку за кордоном та активно запрошував іноземних спеціалістів, які вміли працювати з нею. Так у 1930-му з ПАР до УСРР потрапив Джері Берман - інженер містобудування та залізничного сполучення. У 1932-1933 роках він побував у Москві, Луганську та Харкові, але більшість часу провів у Станиці Луганській. Навколишню дійсність він описував у листах до братів, сестри та друга у ПАР, США та Великій Британії”, - ідеться в пресрелізі.

Британка знайшла на горищі листування про Голодомор / Фото: holodomormuseum.org.ua

Зазначається, що найбільше уваги у своїх листах Джері приділяє жалюгідному становищу робітників: картковій системі забезпечення продуктами, несправедливості у їхньому розподілі і постійній нестачі карток, дороговизні продуктів та мізерності зарплат, що змушувало родини робітників голодувати. При цьому становище іноземних спеціалістів прирівнювалося до партійної номенклатури й було значно кращим - для них діяли власна система магазинів, закриті їдальні тощо. У листах Джері не лише описує побут 1930-х, а й дає власну етичну оцінку злочинним діям СРСР.

Зокрема, він писав: “Небажано носити з собою хліб у кількості понад одноденний раціон. Ціла буханка хліба, яку ви можете отримати, можливо, на кілька днів, спричинить таку подію, що всі перехожі зупинятимуться і дивитимуться на вас. Це чорний хліб. Я можу сміливо сказати, що моє життя опинилося б у великій небезпеці, якби я був помічений у володінні лише однією скибочкою білого хліба. Такого тут не бачили з 1928 року. Тут, де вирощують пшеницю!”

Також він зазначав: “З кожним місяцем стає все гірше і гірше, тому цього місяця я отримую картки на 4 робітників, тобто, наприклад, одну картку треба розділити між 4 працівниками та їхніми сім’ями, тобто кожен отримує "нічого"!! Тут ми всі працюємо тільки за хліб. Нічого іншого ми не отримуємо, крім кількох рублів”.

Як повідомляють у Музею Голодомору, підшивка з листами Джері Бермана була знайдена на горищі британкою Алісон Маршал, дідусь якої - Мейєр Фортес - був другом і одним із адресатів інженера. На початку 2021 року вона особисто передала цю унікальну знахідку до Музею Голодомору. Ці листи є унікальним свідченням та важливим джерелом інформації про 1930-ті в Україні, та безпосередньо про умови життя робітників під час Голодомору.

Вже дуже скоро у відвідувачів музею буде можливість побачити ці листи у Залі Пам’яті, яку буде відкрито на початку вересня.

www.ukrinform.ua/rubric-society/3306020-britanka-znajsla-na-gorisi-listuvanna-pro-golodomor.html

Про Школу і школярів...




 - Марія Яківна, а в зошиті ПислоЧисать?"

Рік перший. Минув.


Майже рік тому, 9 серпня 2020 року, Білорусь сколихнули події, які стали початком кінця казки про «щасливу синьооку країну», в яку багато хто по-справжньому вірив. Саме президентські вибори 9 серпня, точніше – їх безсоромно сфальсифіковані результати, призвели до того, що зазвичай спокійні та врівноважені білоруси вийшли «на вулиці», протестуючи проти диктаторського режиму Лукашенка.

Все починалося як завжди і не передвіщувало ніякої біди для «картопляного диктатора». Лукашенко розраховував як зазвичай без непотрібних хвилювань переобратися на черговий - шостий за рахунком - президентський термін. Ніяких проблем не повинно було виникнути. Які могли бути проблеми, якщо реально рахувати голоси на виборах у Білорусі перестали ще в 2001. Демократичне народне волевиявлення «малювалося» у ручному режимі поплічниками «диктатора» на рівні, близькому до стовідсоткової народної підтримки. Тому хвилювання були зайві.

Але, с самого початку все пішло шкереберть. Несподівано для Лукашенка з’явилися незалежні кандидати, такі як банкір Віктор Бабарика, екс-глава «Парку високих технологій» Валерій Цепкало і YouTube-блогер Сергій Тіхановський. Білоруси, побачивши «нові обличчя», залюбки вистоювали черги, щоб поставити свій підпис на висування нових кандидатів. Тоді, зрозумівши що мем «Саня 3 відсотки» дуже недалекий від істини, влада злякалася перший раз. І швиденько прибрала «конкурентів» у звичний їй спосіб. Встиг втекти з країни лише Цепкало. Бабарика і Тіхановський до цих пір знаходяться «за гратами» за сфальшованими звинуваченнями. Начебто все заспокоїлось і приводів для хвилювання більше не було.

Але, скориставшись бюрократичними невідповідностями виборчого законодавства, в якості кандидата змогла зареєструватися дружина Сергія Тіхановського Світлана. Влада не надала цьому факту уваги.

«Картопляний диктатор» навіть уявити собі не міг, що білоруси підтримають «якусь домогосподарку». Ну який з неї конкурент п’ятикратному переможцю президентських перегонів?! Тому, без будь яких сумнівів, в черговий раз виборча комісія оголосила про перемогу Лукашенка на виборах з «розгромним рахунком» 80% на 10%! І не вгадала...

З’ясувалося, що незалежні підрахунки результатів виборів, майже с такою ж перевагою, але віддавали перемогу саме Світлані Тіхановській. І це вже був перебір. Якби лукашенківці оприлюднили результати з перевагою 3-5 відсотків, то, мабуть, спокійні білоруси таки дозволили «діду» залишитися на шостий термін. Та така безсовісна фальсифікація та нагле нехтування думкою громадян змогли «розбудити» людей. І Білорусь вийшла на вулиці!

Працівники деяких виборчкомів тікали через вікна. На деяких дільницях виборчі комісії не ризикнули фальсифікувати результати і вивісили протоколи з реальними цифрами голосування. Таких сміливців потім або позвільняли з роботи, або кинули за ґрати.

Уже в понеділок, 10 серпня, практично всі білоруські міста захлиснули масові протести.

І влада Білорусі злякалася вже по справжньому. А якщо лякається диктатор, то в дію вступає репресивна диктаторська система. І Лукашенко вивів війська на вулицю проти своїх громадян. До 12 серпня на вулицях білоруських міст йшли зіткнення демонстрантів з правоохоронцями, з'явилися перші загиблі. Лікарні були переповнені пораненими-протестуючими, яких хапали сотнями, після чого жорстоко били і навіть ґвалтували в слідчих ізоляторах.

Потім була двотижнева ілюзія перемоги. ОМОН зник. Мітингувальники вільно збиралися у населених пунктах та висловлювали свою думку. У центрі Мінська збиралося по 200-300 тисяч противників режиму. Але вже наприкінці вересня силовики почали знову «відвойовувати» вулиці. Мітинги розганялися все більш жорстоко, людей на них виходило все менше. ОМОН знову відчув безкарність. Протестна активність «стиснулася» до міських дворів і вулиць в мікрорайонах, а потік емігрантів з Білорусії різко виріс. У сусідні Польщу, Литву і Україну переїжджали цілими сім'ями і фірмами, з усім персоналом.

До листопада всі активні протести припинилися, а правоохоронні органи почали переслідування як рядових учасників мітингів, так і будь-яких лідерів, включаючи творчу інтелігенцію. Результат на сьогоднішній день: 4691 кримінальну справу за участь в протестах, 608 міжнародно визнаних політичних в'язнів. Мрії народу про свободу розвіяв кулями та кийками диктаторський режим Лукашенка.

Білорусь завдяки Лукашенко за минулий рік перетворилася на міжнародного вигнанця, авіаційного пірата та справжній концтабір для власного населення. На країну, спортсмени якої не бажають повертатися додому після Олімпійських ігор. Але Лукашенко не зупиняється. Диктатор підійшов впритул до межі. Білорусь стрімко падає у прірву. Складається враження, що його диктаторський режим повністю втратив гальма і діє за принципом «Чим гірше – тим краще». «Коли всі сприймають тебе як вигнанця, робиш ти щось чи ні, навіщо стримувати інстинкти? Кожен «ворожий» крок вимагає відповіді, щоб не здатися слабаком». Нажаль, така знайома будь-якому історику вивернута хвороблива логіка вже багаторазово приводила до нікому не потрібних конфліктів і воєн.

Балто-Чорноморський союз. Не панацея але альтернатива.


Прискіплива хвороблива увага, яку приділили прокремлівські ЗМІ проведенню 23 серпня у м. Київ міжнародного саміту «Кримська платформа» говорить сама за себе. Кремль не чекав такої єдності та одностайності від країн-учасників заходу, який Сергій Лавров, глава МЗС РФ, назвав раніше «шабашем», на якому «Захід буде продовжувати пестити неонацистські, расистські настрої сучасної української влади». Кремль сподівався на те, що «Кримську платформу» проігнорують представники країн-лідерів Західного Світу. Але не так склалося, як бажалося та гадалося…

На установче засідання «Платформи» приїхали урядові делегації США, всіх членів Євросоюзу, Австралії, Великобританії, Грузії, Ісландії, Канади, Молдови, Нової Зеландії, Норвегії, Північної Македонії, Туреччини, Чорногорії, Швеції, і Японії - дев'ять президентів, чотири прем'єри, чотирнадцять глав МЗС і посли відповідних країн в Україні, плюс делегації НАТО, Ради Європи та ГУАМ. Всі вони поставили свої підписи під Декларацією, де, зокрема, зазначено: «Будь-яка зміна статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як суверенної території України не визнається і не буде визнаватися».

Учасники «Кримської платформи» підтвердили в документі, що засуджують «систематичні необґрунтовані порушення прав людини і основних свобод, з якими стикаються жителі Криму, такі як: право на мирні зібрання, право на свободу вираження поглядів і переконань, релігійних свобод, обмеження можливості знаходити, отримувати і поширювати інформацію, а також втручання і залякування, з якими стикаються журналісти, правозахисники та адвокати в своїй роботі, тривалу мілітаризацію Криму, яка підриває безпеку і стабільність в регіоні Чорного моря, <...> продовження зміни демографічної структури на окупованому півострові шляхом переселення громадян Росії до Криму».

«Крим – не Росія, Крим – Україна»! Саме ці прості слова можуть узагальнити настрій учасників саміту. Західні країни розуміють, що окупація Криму та війна на Донбасі перетворила Україну на «передній край» протистояння світової демократії та імперських намірів Росії. «Зараз Крим - порохова бочка, Росія в три рази збільшила там свою військову присутність, і український курорт перетворився у військову базу», - сказав Президент України Зеленський. Така концентрація військ загарбника на території суверенної країни наводить на роздуми про подальші плани Путіна. Зростає напруга у Чорноморському регіоні, який вже перетворився на територію протистояння двох світоглядів, двох напрямків розвитку світової цивілізації – мирного шляху демократії та загальнолюдських цінностей і шляху імперіалістично-диктаторського, який веде цивілізацію у прірву збройних конфліктів та кривавих війн.

Своїми агресивними діями сучасна влада Росії протиставила себе практично всьому світу. Міжнародний вигнанець, який інформаційними маніпуляціями та відвертою брехнею намагається приховати власну «вовчу» сутність, Кремль постійно бреше всім і вся про якусь уявну загрозу для Росії збоку інших країн. Але такі виверти вже не сприймаються навіть тими країнами, які офіційна Росія вважає своїми стратегічними партнерами.

Наприклад, так званий Віце-прем'єр окупаційного кримського уряду, постійний представник Криму при президенті Росії Георгій Мурадов назвав «неблагородною» позицію Анкари, яка підтримує «американо-київську провокацію» проти територіальної цілісності Росії. «Неблагородна» позиція Туреччини, на думку прокремлівських спікерів, полягає в тому, що остання завжди визнавала виключно українську приналежність Криму. На саміті 23 серпня Глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу наголосив на цьому ще раз. У своїй промові він сказав наступне: «Залишається єдиний спосіб: йти дипломатичним шляхом, але йти потужно. Я вважаю, саміт відкриває сторінку пошуку мирного тривалого повернення Криму до України, тому що Крим - це Україна».

Президент України Володимир Зеленський за підсумками заходів 23 серпня дав оптимістичну оцінку «Кримської платформі»: «Ми провели саміт, на якому була створена потужна міжнародна коаліція для звільнення українського Криму з-під окупації Російської Федерації. Це доказ того, що в нелегкій боротьбі за відновлення територіальної цілісності нашої держави наша Україна має міцну підтримку міжнародної спільноти».

У підсумковому документі - Декларації «Кримської платформи» - країнами –учасниками зафіксовано невизнання приєднання Криму до Російської Федерації та зобов'язання при необхідності розглянути додаткові політичні, дипломатичні, обмежувальні санкції щодо Росії. Країни-учасниці «Кримської платформи» висловили готовність об'єднатися заради безпеки і стабільності в Чорноморському регіоні. Така міжнародна позиція може стати своєрідним місточком до створення Балто-Чорноморського союзу, ідея якого в умовах девальвації Будапештського меморандуму, невиразних прогнозів щодо членства України в ЄС і агресивних дій і намірів Кремля, може знайти друге дихання у міжнародному демократичному суспільстві.
https://m.censor.net/ru/blogs/3285193/baltochornomorskiyi_soyuz_ne_panatseya_ale_alternativa?fbclid=IwAR07rCgCslHAfuztdIIzV3SQpSe_iqZqx9CFd04Qppt2vc0KlOLivcYNg9A

31 серпня. ПолітРУк. JPG.





135b8f9b669bac2f4d05a838307024be.png

b722c2a6cfdd5b136d469f18d4b73091.jpg

be318efb61226feb4159d46b64736424.jpg



c1f6b52b60424172bf3cbc0897abf9c3.jpg 873c6044b949f3659ce20540c3a8be8b.jpg



4b9e13c3bdee398db05769c892be82ba.jpg

ccc9838c648647770a6c0e5c7b07881a.jpg

d6bad53cb3617061a8456f184aaac444.jpg


5f57e479436ac6b6623485aeb9d85111.jpg

7976abfa2660c0faa25d0ceff18e2635.jpg

3d8cc822348117098f12c7d335538db9.jpg 034592f91b145fc8ff0a53c6bbf5dd29.jpg

«....Телеканалы ненависти к Украине

Какой же я тупой! Только сейчас сообразил, почему на российском ТВ главный объект ненависти - Украина. Несколько лет назад, когда в Киеве был, промелькнула у меня эта мысль, но угасла, и вот только сейчас оформилась. В России много людей, даже большинство, для которых переезд в совсем другую страну, даже в Чехию, скажем, не говоря о Португалии, немыслим: ну все другое, совсем. Надо большое усилие приложить. Немыслимо это.

Самая близкая, самая похожая, позволяющая прожить на русском языке остаток жизни - это именно Украина. И я ведь знаю не только философов или журналистов, бежавших в Украину.

А тут встретил человека, которого совсем затошнило. Так затошнило, что из Н-ской области РФ ушел в NN-скую область Республики Украина. Люди - такие же, говорит, но без надрыва, хамят намного меньше, едят вкуснее, в меру грустные, в меру веселые.

В общем, получается, что есть у российского руководства только два способа отвадить простого россиянина, живущего в своей провинции то над, то под чертой бедности, от бегства в соседнюю Украину: отскабеивать ее, сестру обворованную, каждый день последними словами, а в приграничных областях - танками да бэтээрами утюжить землю, чтобы своих отпугнуть от границы

Забавно смотреть, как придворные скарабеи гоызут плешь победуниста Кабая - притом за его же народные средства. Иначе как обьяснить, что вначале старательно подражая Насте Ивлеевой, Оля Скабеева в своей передаче "60 секунд" увлечённо рассуждала о членах - вернее - чем член отличается от недочлена (а что ещё делать красавице-комсомолке, пока муж в командировке?), но всё ж не удержалась - и прорекламировала уже подзабытый слегка хит харьковских футбольных фанатов, под который репетировали воины ВСУ, готовясь к параду. 

Ясное дело - сливной бачок Путина о собственных победунах - затерявшихся в шахтах Донбасса в поисках зарытых славными дедами тракторов - ни гу-гу. О российской армии либо хорошо - либо лучше об украиской. 

Особенно позабавила фраза "ролик легко можно найти в Интернете". Я думаю - за доп. оплату Оля б ещё рассказала - на каких именно сайтах искать.

Впрочем - после того, как одна уважаемая немецкая фрау посетила бункер спортивного многоходовщика и, очевидно, успешно пройдя собеседование - поехала в Киев, где столь же бойко наобещала найвэлычному Менделю миллион алых роз и достать звезду с неба. Конечно - у диванных экспердов очень далёкого закарпатья тут же посыпались смехуёчки. 

Видимо о том, что старушка могла наёпывать только дурного )(о)(ла, а великому русскому только отсатывать для свидетелей бесплатной колбасы звучит как откровение свыше. 

Хромосомы у братских народов скрипят весьма неохотно - и только когда они вспоминают о вкусном советском пломбире - привезённом из штата Нью-Йорк Микояном.

 Собственно, поэтому Слуга оказался не "наш", а хуже чем Порошенко, несмотря на дружный салют пердаками аккурат в день голосования. Теперь ебаньки ноют про "они все одинаковые". Пока завтра хером по очередному роялю не постучит новый божественный мачо.

Собственно - а как Меркель может гарантировать то, что будет происходить после её ухода из большой игры? К примеру - даже если её ХДС с треском продует выборы? Если завтра к власти в Германии придут сторонники Греты Тунберг и завяжут трубу на одной непобедимой шее, чьи диды так грозились, что могут что-то там повторить?....»

Здається, вони просто не зможуть жити без України, а не Україна без тїєї "високодуховної Орди". Тому бісяться від українофобіі.
Тут дехто патякає що Україна - лайно, але чомусь не їдуть на "сакральную скрепоносную родіну" - московію...


«Шаную воїнів, біжу за героїв України»

Сьогодні я біжу за них і це найменше, що я можу зробити для збереження пам‘яті про їх подвиг.
Сьогодні ми біжим для того, щоб всі українці пам‘ятали якою ціною нам дістається незалежність нашої держави та спокійне життя наших родин.
Я добре знав їх обох, ми товаришували, але війна забрала їх, а я лишився живим.
Вони були різними. Саша намагався встигнути скрізь і зараз, Віталій, навпаки, виважений і спокійний, робив все крок за кроком. Але їм обом дісталася одна доля - загинути за Україну.
По умовам запланованого заходу я, на жаль, не можу пробігти з прізвищами всіх своїх загиблих колег і підлеглих, побратимів з ЗСУ, добробатів, волонтерів. Але я хочу, щоб всі бачили, що ціна нашого життя складається з конкретних прізвищ загиблих за незалежність.
Дякую організаторам всеукраїнського патріотичного забігу «Шаную воїнів, біжу за героїв України» і особисто його співорганізатору, моєму другу, депутату Київської міської ради від «Європейської Солідарності» Вадиму Сторожуку за те, що дали мені таку можливість.
Нам не збудувати сильної, незалежної держави, нам не бути справжньою нацією, якщо ми не пам‘ятатимемо якою ціною ми здобули Україну.


https://www.facebook.com/100037793315562/posts/565508471385592/?d=n

СБУзастерігає громадян від передачі посилок рейсовими автобусами

СБУ застерігає громадян від анонімних посилок рейсовими автобусами: можуть передавати вибухівку і зброю
При цьому відповідальність за незаконний вантаж нестиме водій та його підприємство
За це передбачений адміністративний штраф у 17 тис. грн, а також можливе позбавлення ліцензії на пасажирські перевезення
Втім, навіть зараз деякі водії і громадяни легковажно ставляться до такої теми. В рамках антитерористичних навчань на Донеччині СБУ провела відповідний експеримент: «звичайний громадянин» передав посилку водієві рейсового автобусу і той погодився перевезти вантаж, без його огляду.
В результаті небезпечний вантаж у багажному відділені рейсового автобусу виявили на одному із блокпостів. Тамтешні правоохоронці не знали про експеримент, тому все відбувалося в умовах, максимально наближених до реальних.
Усі заходи відбувались в рамках антитерористичних навчань згідно з чинним законодавством.
Головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях закликає громадян бути уважними та відповідальними. Під час перевезень в інші міста, регіони, на\з окуповану територію Донбасу:
- перевіряти вміст невідомих вантажів щодо наявності зброї, вибухівки чи інших заборонених предметів;
- з розумінням ставитись до перевірок багажу на блокпостах через підвищену терористичну загрозу в регіоні.
Незалежно від того, що вказані заходи проводились у рамках навчань, водій та керівник підприємства-перевізника будуть притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення транспортного законодавства.







https://www.facebook.com/1882347705149855/posts/4485821591469107/?d=n