Пані Inna_19 створила ситуацію, 

Майже рік тому, 9 серпня 2020 року, Білорусь сколихнули події, які стали початком кінця казки про «щасливу синьооку країну», в яку багато хто по-справжньому вірив. Саме президентські вибори 9 серпня, точніше – їх безсоромно сфальсифіковані результати, призвели до того, що зазвичай спокійні та врівноважені білоруси вийшли «на вулиці», протестуючи проти диктаторського режиму Лукашенка.

Все починалося як завжди і не передвіщувало ніякої біди для «картопляного диктатора». Лукашенко розраховував як зазвичай без непотрібних хвилювань переобратися на черговий - шостий за рахунком - президентський термін. Ніяких проблем не повинно було виникнути. Які могли бути проблеми, якщо реально рахувати голоси на виборах у Білорусі перестали ще в 2001. Демократичне народне волевиявлення «малювалося» у ручному режимі поплічниками «диктатора» на рівні, близькому до стовідсоткової народної підтримки. Тому хвилювання були зайві.

Але, с самого початку все пішло шкереберть. Несподівано для Лукашенка з’явилися незалежні кандидати, такі як банкір Віктор Бабарика, екс-глава «Парку високих технологій» Валерій Цепкало і YouTube-блогер Сергій Тіхановський. Білоруси, побачивши «нові обличчя», залюбки вистоювали черги, щоб поставити свій підпис на висування нових кандидатів. Тоді, зрозумівши що мем «Саня 3 відсотки» дуже недалекий від істини, влада злякалася перший раз. І швиденько прибрала «конкурентів» у звичний їй спосіб. Встиг втекти з країни лише Цепкало. Бабарика і Тіхановський до цих пір знаходяться «за гратами» за сфальшованими звинуваченнями. Начебто все заспокоїлось і приводів для хвилювання більше не було.

Але, скориставшись бюрократичними невідповідностями виборчого законодавства, в якості кандидата змогла зареєструватися дружина Сергія Тіхановського Світлана. Влада не надала цьому факту уваги.

«Картопляний диктатор» навіть уявити собі не міг, що білоруси підтримають «якусь домогосподарку». Ну який з неї конкурент п’ятикратному переможцю президентських перегонів?! Тому, без будь яких сумнівів, в черговий раз виборча комісія оголосила про перемогу Лукашенка на виборах з «розгромним рахунком» 80% на 10%! І не вгадала...

З’ясувалося, що незалежні підрахунки результатів виборів, майже с такою ж перевагою, але віддавали перемогу саме Світлані Тіхановській. І це вже був перебір. Якби лукашенківці оприлюднили результати з перевагою 3-5 відсотків, то, мабуть, спокійні білоруси таки дозволили «діду» залишитися на шостий термін. Та така безсовісна фальсифікація та нагле нехтування думкою громадян змогли «розбудити» людей. І Білорусь вийшла на вулиці!

Лукашенко,

Через три роки правління Порошенка Україна стала схожа на путінську Росію.  Поки що в лайт варіанті і з деяким місцевим колоритом.
Втім, процес наближення режиму Порошенка до свого ідеалу, тобто, зразка російської системи влади і внутрішніх суспільно - політичних відносин, йде хоч і повільно, але впевнено.  Причому, Петро Олексійович, майже один в один, діє за путінським сценарієм розбудови своєї вертикалі влади. 

     ЯК СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ В ОДИН ТУР?
Тут головне - мати в країні війну.  Війну за змістом, але, як антитерористичну операцію, за формою. Порівняйте. В Росії Другу чеченську війну, на тлі якої, в березні 2000 року, Володимир Путін став президентом Росії, згідно указу ще президента Єльцина, офіційно називали  контртерористичною операцією (КТО). В Україні, війну з Росією і проросійськими колоборантами, під час якої  Порошенко був обраний  президентом України,  назвали за російським сценарієм, антитерористичною операцією (АТО).
Наявність такої війни дозволила і Путіну і Порошенку скористатися для перемоги на виборах войовничою риторикою і поведінкою.  Путін емоційно обіцяв мочити терористів в сортирах і літав на винищувачі, наш “однотуровий” не менш щиро і гаряче розказував про АТО, яка повинна тривати години і обіцяв по тисячі гривень в день солдатам, які воюють.
     Слід ще згадати, що і в Росії, і в Україні однотурові перемоги Путіна і Порошенка відбулися після не очікуваного для широкого загалу, дострокового припинення повноважень попереднього президента. З різних обставин, але дострокового.  За таких умов, уміло покладених на війну в країні, у виборця залишалося небагато часу для більш зваженої оцінки кандидатів,  а у опонентів фактично не було шансів протистояти претенденту з більш значними фінансовими ресурсами, більш нахабній брехні у передвиборчій риториці і з консолідованою підтримкою діючої на той момент влади.  Ну і саме цікаве на перших президентських виборах Путіна і Порошенка полягає у тому, що вони обидва отримали однаковий результат.  Путін - 53%, Порошенко - 54 %. І це знакові цифірки -- відчувається спільний сценарій для обох випадків.  3 - 4 відсотка зверху від 50% не залишають  сумнівів для суспільства в однотуровості переможця.  Все по фен-шую, тобто, не хочеться вдаватися до конспірології, але однаковість схем приходу до влади Путіна і Порошенка наводить на роздуми.

     ЦЕНЗУРА В РОСІЇ І ЇЇ УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ.
Після перемоги Путін одразу визначив звідки для нього йде головна загроза.  Це телевізор. В результаті не дуже хитрих комбінацій і кримінальних справ, найбільш популярні російські ТБ- компанії, які дозволяли собі критикувати однотурового Путіна, були або віджаті у своїх власників на протязі 2000 - 2001 років, як НТВ у Гусинського і ОРТ у Березовського, або взагалі закриті, як московський канал ТВ-6, який перестав існувати в січні 2002 року. Як наслідок, усілякі “Куклы”, “Итоги”, “Глас народа”, “Независимое расследование”, та інші передачі,  інформаційно несумісні з авторитарним режимом, який почав будувати Путін і які викривали злочинні дії російської влади та надавали громадянам Росії незалежну від офіціозу інформацію, зникли з інформпростору РФ. Частина головних і більш-менш незалежних журналістів була вимушена побігти з Росії від цензури і загрози своєму життю, інші переселилися в інтернет з набагато меншою аудиторією. Проте, значна кількість російських журналістів клюнули на хабарі і пішли у відверті путінські пропагандисти. Відтепер телевізор перетворився з головного ворога Путіна на його кращого друга, за допомогою якого почалося масоване і доволі успішне зомбування російського плебсу, а заодно і нашого.   Свобода слова і дуже небезпечні для путінської влади  публічні висвітлення історій про “Смоленский сахар”, підриви багатоповерхіок ФСБшниками, про  Беслан і “Норд-ост”, або про загибель підводного човна “Курск” та інші гострі матеріали зникли з ефіру.
     По цій дорозі направили і Порошенка, але наступ на свободу слова в Україні  відбувається дещо повільніше, ніж у кремлівського карлика на Московії. Враховуючи наші внутрішні особливості Порошенко вимушений не віджимати телевізійні канали, а домовлятися з їх власниками методом тиску на них. Деякі сполохи критики діючої влади у телевізорі ще можна побачити, але резонансних, професійно зроблених і критично налаштованих до режиму Порошенка і загальноукраїнських  передач у телевійзному ефірі майже не залишилося. Як приклад російсько-українського несприйняття свободи слова у діях влади можна навести однойменну передачу Савіка Шустера, яка була дуже популярною у Росії на початку 2000-х. Російська влада це ток-шоу прикрила, а Савік був вимушений зі своїм телевізійним проектом переїхати в Україну. Але і тут, саме за президентства Порошенка, який лицемірно обіцяв віддати життя за передачу Шустера, а потім її просто придушив.  Програма "Шустер LIVE", яка мала неабияку глядацьку аудиторію,  перестала існувати в телевізійному ефірі. І це такий дуже красномовний приклад того, як російський зашморг Порошенко накинув на свободу слова і в Україні.
     Наступ на свободу слова в Україні планується і в інтернеті.  В Росії громадян, вже не перший рік, переслідують навіть за банальні перепости в соцмережах. Цей сценарій Порошенко хоче скопіювати і для України, механізм відпрацьовується.  Якщо щось не стане на заваді, то не за горами й полювання українських спецслужб  за критиками режиму Порошенка у соцмережах. Тут головна технологічна фішка наступу на свободу слова полягає у наявності ворога.  Будь-хто, навіть з реальних українських патріотів, які критикують діючу владу, з легкістю оголошується владою і  мінстецєм “рукою Москви”.  Структуру "Мінстець"  створив Порошенко за інформаційними лекалами російського Ольгіно.  Сам же Петро Олексійович настільки увійшов в образ Путіна, що без роздумів користується відомим путінським гаслом “Не розхитуйте човен!”. Звісно, маючи на увазі свій власний човен.  Путін в Росії на галерах життя кладе, а Порошенко будує собачі будки -- два молодця з одного ларця.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА.
Якщо в Росії в цьому плані все вже давно стабілізовано і всі парламентські партії є складовими режиму з чітко визначеними ролями, то в Україні процес партійної стабілізації поки що триває.  Є у нас БПП, читай “Єдина Росія”.  І є у БПП союзник у вигляді НФ,  читай “Справедливої Росії”. Є у нас пан Ляшко, який один в один відіграє роль українського Жириновського. І є  Опозиційний блок, який в Раді виконує функції КПРФ в Думі - грає в приручену опозицію. Як, власне і партія Ляшка - Жириновського. Знову росйська калька.
Була в Росії права партія “Союз правих сил”. В 1999 році на виборах в Думу вона отримала 8,5 відсотків за партійними списками. На наступних виборах СПС в Думу вже не пройшла.  Нікому це історію нашої правої  “Свободи” не нагадує?  Але в Україні є партія  ексклюзивного феномену Юлії Тимошенко, яку важко зняти з рахунку.  Є і купа дрібних, різноманітних політичних партій і течій.  Вплив і рейтинг Юлії Тимошенко неухильно поширюється і це лякає Порошенка, який проти неї може застосувати силу.
Протестний рух в Україні влада успішно фрагментує, несистемні партії у різний спосіб дискредитуються.  В той же час, у проолігархічні сили заганяються або скуповуються владним коритом більш-менш відомі покидьки.

КОГНІТИВНИЙ ДИСОНАНС.
Когнітивний дисонанс -- це внутрішній психічний конфлікт у свідомості людини, який виникає внаслідок поширення суперечливих ідей, знань, інформаційних протиріч стосовно об'єктів та явищ.
За таких обставин, і чим більше ступінь дисонансу, людина, часто-густо, починає втрачати логічне і об’єктивне сприйняття інформації і правильну реакцію на події і навколишню дійсність. 
В принципі, це відомий засіб психологічних маніпуляторів - вводити людину у стан розгубленості, використовуючи цю розгубленість задля власних інтересів . І саме такий засіб використовується авторитарним режимом Путіна відносно власного населення.
З усіх російських телевізорів росіянам забивають в голови абсолютно суперечливі установки на православну сутність Росії і гордість за її комуністичне минуле. Серед московитів вже стало нормою ходити на релігійні свята з портретами комуністичних вождів, а на комуністичні свята таскати з собою ікони і церковні хоругви. З одного боку, на Московії хизуються якимись досягненнями (здебільшого, за часів СРСР), з іншого, релігійне мракобісся, яке підтримується владою. Маніпуляції досягли нечуваних розмірів серед населення.
Росія, фактично програла війну в Чечні і виплачує режиму Кадирова мільярдні контрибуції, але офіційно, завдяки маніпуляціям, путінський режим переміг.
Суцільна і тотальна брехня влади  супроводжує московита 24 години на добу з усіх побутових приладів. Всі в Росії знають про агресію російської армії проти України, про загиблих в Україні російських військових і найманцях, проте, знов таки, офіційно - "іхтамнєт". Таким чином, в розхитані офіційною пропагандою  мізки, Кремль вкладає будь-яку маячню, типу “кримнаш”, “бєссмертний полк” і  дозволяє пересічному росіянину з обідраним задом і напрямками замість доріг, хизуватися надутою бульбашкою величі Російської імперії.
     Натомість, українська влада і особисто Порошенко взяли на озброєння російську технологію, докладають  максимум зусиль, аби розчавити мозок українцям нав’язаними фейками і протиріччями до стану російського затмарення. Порошенко на кожному куточку розказує про війну і російську агресію, але мовчить про АТО. Проте, юридично ніякої війни у нас немає, а є незрозуміле АТО і Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Договір, який Порошенко розривати не хоче і не збирається. До того ж, торгівля з агресором і його сателітами з окупованих територій йде повним ходом.
     На фронті майже кожен день гинуть українські військові, а в столиці України один за одним відбуваються  масштабні веселощі, святкування безвізу і гей-параду. Влада вже остогидла тим, що розповідаючи  про своє прагнення до європейських  цінностей, одночасно плює на Конституцію і закони і живе за бандитськими правилами.  Подібні приклади подвійних стандартів і дволикості  діючої української влади можна наводити годинами. І на сьогодні вже важко сказати, хто більше бреше своїм громадянам, режим Путіна, чи режим Порошенка.

ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ.
Без вбивства і тюрем для  політичних опонентів, Росію зараз уявити важко.  В Україні ж, після Революції гідності і Небесної сотні, про політичні репресії, здавалося, можна було б забути, Так багато хто думав. Але тільки не Порошенко зі своїми соратниками і шістками в силових відомствах, озираючись на Москву.  Спочатку вбили  Сашка Білого, потім Лісника, потім Кузьменка, деяких прибирали тихенько, без розголосу, потім з’ясувалося, що в українських в'язницях поступово  і сплановано опинилися сотні українських добровольців, військових і просто патріотів. По деяким даним на початок 2017 року засуджених було десь 1,2 тисячі.  Зараз діюча влада вже.відкрито розпочала  ганебний тиск на своїх  політичних опонентів.
І наразі немає жодної причини вважати, що режим Порошенка якось зможе зупинитися у створенні авторитарної, репресивної системи на зразок російської. Всі ці процеси будуть тільки посилюватися, а зупинити диктатора зможе тільки народ.
Сенс цієї статті полягає  у тому, щоб акцентувати увагу читачів на мімікрії української системи влади в російський варіант. Більшу частину цього путі вже пройдено завдяки кремлівському васалу Порошенко і його посіпакам у владі.

«Слушайте меня, жители Когиды! – громко провозгласил Урфин Джюс. 

– Я объявляю себя правителем Голубой страны! 

...Вы видите этих деревянных людей: я сделал и оживил их. 

Достаточно мне сказать слово и моя неуязвимая деревянная армия 

перебьет вас всех и разрушит ваши дома. 

Признаете ли вы меня своим повелителем?»

«Признаем!» – ответили жевуны и отчаянно зарыдали.

Это цитата не из книги Волкова, а из статьи Олега Панфилова про новосозданную Национальную гвардию России http://nv.ua/opinion/panfilov/putina-obujal-dikij-strah-108864.html

На мой взгляд, в этой статье наибольший интерес представляют не данные (сами по себе весьма впечатляющие) о численности и функциях силовых структур России, а исторические аналогии, например такая:

"Если учитывать все обстоятельства появления новой структуры (Нацгвардии) в России, то она скорее всего напоминает историю создания личной охраны Гитлера – СС, которая из небольшого подразделения преданных фюреру людей превратилась в огромную структуру, подчиняющуюся рейхсфюреру. Начиналось примерно так же – с патрулирования улиц, наблюдения за порядком, после назначения рейхсфюрером Генриха Гиммлера, структура СС превратилась в мощную организацию. Подразделения СС занимались репрессиями, зачищали Германию от вольнодумцев, с началом Второй мировой войны СС превратилось в самостоятельную армию".

Как говорится - если животное рыжее, как белка, с пушистым хвостом, как у белки, с кисточками на ушах, как у белки, скачет по деревьям, как белка, грызет орешки, как белка, стрекочет, как белка, то, скорее всего, это белка и есть. И аналогия путинской Росии с фашистской Германией становится всё более полной :(

“Пока Путин успешно срывает минские
переговоры через своих террористических
марионеток, стоит сказать, что вряд ли тактика
умиротворения Кремля приведет к каким-либо
результатам. Более того, Путин, похоже, всерьез
озаботился дестабилизацией обстановки в
европейских странах. По моим данным, в
Кремле уже выработали сценарий продолжения
гибридной войны со всей Европой и
цивилизованным миром” , – об этом заявил
народный депутат Украины Сергей
Высоцкий.

Недостаточно победить диктатора, главное, после победы над диктатором победителю самому не стать новым диктатором. 

Шёл по дороге жизни один народ – миллионы людей привязанных друг к другу нитями социальных отношений. Впереди народа бодро шагал великий диктатор и тянул всех за мощный канат своей диктаторской власти к светлому будущему. Периодически диктатор оборачивался, не замедляя движение, внимательно смотрел на народ и слегка изменял маршрут.
Толпа долго шла за своим вождём. Одни послушно брели к неведомой цели, другие безуспешно пытались тянуть назад, третьи висли на канате..., а он, могучий и гениальный, силой своей стальной воли тащил целый народ к выбранной цели и, казалось, что никакая другая сила в целой вселенной не способна ему помешать.
Но вот однажды диктатор не успел вовремя обернуться и не заметил, что происходит среди подвластных ему людей, а тем временем народ слегка повернул в сторону. Настроения изменились, и желающих взять правее стало немного больше.
Диктатор был невероятно силён, но людей было миллионы. Они даже не почувствовали, что их вождь уже тащится где-то сбоку, отчаянно цепляясь за власть, стремительно ускользающую из его цепких рук.
Ещё один миг и диктатор уже сидел на обочине истории, с тоской наблюдая, как народ дальше идёт без него, точно так же, как шёл, когда диктатор был впереди и словно тянул многомиллионную толпу за собой. Теперь перед народом бодро шагал кто-то более молодой и поэтому более шустрый, столь же тщательно делая вид, что это он всех ведёт, дёргая за толстый канат своей власти.
Бывший диктатор успел лишь крикнуть напоследок новому властелину: «Будь внимателен! Тебе нужно угадывать направления, в котором они пойдут на годы вперёд и всегда вовремя подстраиваться под их движение! Никогда не дёргай за канат слишком сильно, иначе дёрнут в ответ! И главное не упади! Целый народ не может резко остановится. Тебя просто растопчут. И как можно правдоподобнее делай вид, будто это именно ты всех их ведёшь за собой! Удачи тебе, везунчик!»     (Притча)

В новостях полощется тема "Письма диктатору" от Ю.Тимошенко. Понимаю, что адресат вряд ли ответит автору, но захотелось пофантазировать - а что бы ответил В.Ф. на данное послание?

И вот, облачившись в деловой костюм Президента, сделал попытку написать

---

Ответ В.Януковича на "письмо диктатору".

 

Осужденная Тимошенко Ю.В.!

Прочел адресованное мне «Письмо диктатору».

 

Ваша позиция мне понятна и, несмотря на крайнюю занятость,  изыскал возможность ответить Вам.

 

Трудно было подобрать обращение. "Госпожа Тимошенко"? Так не «госпожа» Вы уже.

"Уважаемая Юлия Владимировна"? Тоже неподобает, поскольку всем своим приверженцам Вы представляетесь, как Юля; уважающий себя политик не позволит себе такого панибратства.

 «Добрый день»? Так в Вашем нынешнем положении день вряд ли добрый.

«Здравствуйте»? – так выражаясь словами героя Булгакова, не хочу, чтобы Вы здравствовали.

 

Потому мое обращение стало официальным и это наиболее соответствует фактическому положению дел.

 

 Вы пытаетесь «говорить с государственных позиций», «в интересах страны». Однако не Вы ли 7 предыдущих лет твердили миру, что человек, осужденный по уголовной статье не может занимать государственных постов и выражать государственную позицию? В те времена далекие Вам думалось, что это касается другого человека.   Но теперь коснулось Вас . Будьте же последовательны в высказываниях и действиях.

 

Далее, по тексту Вашего письма Вы ударились в рассуждения в духе аллегорий. В деловом письме это неуместно, поскольку, как сказал мой предшественник на посту Президента Украины, «Вы к Президенту обращаетесь, а не к пастуху гусей». Сложно понять, какое отношение имеет ДРЕВНЕГРЕЧЕСКАЯ муза Клио к новейшей истории УКРАИНЫ, к вопросу избрания Президента страны. На Вас плохо повлияло общение с предыдущим Президентов, который вместо управления страной увлеченно копался в древней истории и щедро награждал деятелей прошлого званиями и государственными наградами.

Моя позиция, как Президента страны, в этом вопросе такова: пусть в ответственные моменты Истории исторические лица находятся на своих местах: греческие музы – в музеях, («в греческом зале», как говаривал сатирик А.Райкин), Вы – в отведенном Вам месте, я – на посту Президента. Поскольку знание участка работы и осознание персональной ответственности – основа порядка.

 

Что касается Ваших советов: обращался ли я к Вам с просьбой о совете? :-/ Мне с избытком хватало собственной подготовки, жизненного опыта,  воли и инстинкта борьбы, чтобы стать тем, кем я стал. Обращаю внимание, что поста главы государства я добился без Ваших советов, даже вопреки Вашему прямому противодействию. С чего бы вдруг Вы так озаботились укреплением Президентского имиджа и сохранением моего лица? Вам о своей судьбе задуматься нужно. Вам бы со своей ответственностью разобраться. Вот и займитесь этими вопросами ближайшие годы.

 

Далее в своем письме  Вы унижаете миллионы избирателей, «которые спутали меня с вашими биг-бордами», косвенно утверждая, что люди не способны разобраться в ситуации, если Вы лично не интерпретируете её.

 

Не много ли на себя берете? 

 

Находясь при власти Вы стремились сохранить монополию на ложь настолько явно, что люди перестали верить Вам значительно быстрее. Вы и теперь придерживаетесь этой тактики, ежедневно распространяя клевету и вымыслы о «нечеловеческих условиях содержания» и «пытках», тут же опротестовывая  очевидные видеоматериалы, которые наглядно опровергают Ваши заявления. Вы утверждаете свое мнение о моей поддержке в количестве 7%, не ссылаясь на достоверные социологические данные. Возможно, Вы пользуетесь устаревшими данными, поскольку значительное время находитесь в изоляции. Со своей стороны, располагая доступом к свежайшим социологическим выборкам, хочу Вас заверить: Вы ошибаетесь. Именно Ваша склонность к фатальным ошибкам привела Вас в то место, где Вы находитесь. И именно Вас, а не меня в настоящее время покидают все влиятельные лица.

 

Зачем апеллировать к Майдану в деле улучшения транспортной ситуации в столице?

Государство управляется не Майданом, а Законом. Понимаю, это Ваша стихия – беспорядки и смута, где легко увлечь толпу красивыми речами и заманчивыми обещаниями, пугать «бандитами во власти» и в неразберихе приводить к государственным постам  непрофессиональных, а нужных Вам людей.  А когда приходит время конкретных действий и ответственных политических решений, Вы чередуетесь в красивых телевыступлениях, сваливая ответственность друг на друга.

Моя же задача хозяйственника – навести порядок, который Вы называете «режимом» и построить страну. Поскольку именно в порядке возможно обеспечить экономический рост и приемлемый жизненный уровень граждан этой страны. Именно поэтому я предпочитаю трудится в окружении специалистов, а не прислушиваться непрошенных советов. Именно потому решаю задачу мобильности власти делами, а не подхихикиванию заявлениям о «мазуриках», отобравшим у премьера страны в ответственный момент последний самолет.

 

Сравнивая евроинтеграцию с футболом, хочу Вам напомнить, что согласованные Вами  европейские цены на природный газ – это тоже не шаг к Европе. Итогом Вашей работы на посту премьер-министра стали «европейские цены на газ» для Украины, но не сделало Украину членом ЕС.

 В момент подписания убийственных для украинской экономики договоров на кабальных условиях, взявшись представлять интересы государства, вы успешно сработали в своих интересах;  пытаясь «играть на противоречиях между Европой и Россией», Вы за 4 года развязали 2 «газовые войны» с Россией – и обе проиграли. По итогу Ваших «игр» государство ежегодно выплачивает России суммы, сравнимые с военными контрибуциями. И именно под влиянием проводимой Вами политики модернизации украинской ГТС без участия России, российским правительством была принята и осуществляется программа строительства газопроводов в обход Украины, по окончанию которых наша страна полностью лишится преимуществ стратегического транзитера газа, превратив мощный газопровод в бесполезную трубу, которую Вы мне советуете не отдавать.

Именно Ваша политика дала начало неуклонному процессу обесценивания стратегического ресурса, каким является украинская ГТС.

Потому – воздержитесь от советов кому бы то ни было относительно будущего Украины. Подумайте о своем будущем. Вам есть, над чем подумать, с чем разбираться. А с последствиями Ваших политических игр будут разбираться люди значительно более компетентные.

 

По поводу родственных связей и кумовства в политике – Вы неверно информированы. Империи возникали на династиях. А любой властитель, окружая себя чужими людьми приближает свое падение. Примером приведу Ваши действия по отношению к Вашему покровителю, протащившего Вас в политику. Примером служат действия людей, которых Вы приблизили в свое время к себе. Они бегут от Вас, зная, что вас и их ничего не связывает.

В отличие от Вас, я вырастил и воспитал сыновей порядочными людьми и профессионалами, которым можно доверить управление государственными структурами. Уверен. – мне не будет стыдно перед народом Украины за их деятельность на доверенном посту.

Перестаньте передергивать, утверждая, что первая профессия – это на всю жизнь. Успешным Президентом страны может стать и актер, как Р.Рейган и директор автобазы. Возможен и обратный процесс, когда министр может стать токарем, а премьер – швеёй.  В этом Вам предстоит убедиться. В нашей свободной стране отсутствуют преграды и для стоматолога, если он может успешно управлять  банком. Век живи- век учись.

 

Касаясь Вашего предостережения относительно присвоения госимущества, хочу упомянуть Ваши виртуозные пируэты по перекладыванию своей ответственности на должностные лица других организаций. Как Вы переложили свои частные долги корпорации ЕЭСУ на министерство обороны России, на российский «Газпром» и в итоге – на бюджет Украины. Уверен – Вам и в голову не пришло вернуть эти деньги с зарубежных счетов назад, их владельцам. Уверен – Вы даже не задумались, что присваиваете чужое. Тогда Вы не думали о том, что «власть проходит и заканчивается». 

 

Что касается политической неискренности, я спокоен, поскольку даже не надеюсь догнать в этом Вас. Люди хорошо чувствуют фальшь, в этом Вы правы. Многие помнят Ваши попытки убедить народ в том, что цена на газ в $150 лучше, чем $49, а цена в $250 лучше чем $150, а самая наилучшая цена - $450 с условием «бери или плати».

Потому, строя в Украине правовое государство, считаю неправомерным вмешиваться в работу правоохранительных органов, надзорных инстанций и судов. Как высшее должностное лицо государства, я придерживаюсь верховенства права и нормы равенства граждан перед законом и судом. Вы, и Ваше окружение, напротив,  пытаются создать закон для одного человека, и особый суд по освобождению от ответственности конкретного высокого чиновника. Ранее Вы считали непростительным поведение 19 летнего подростка, полвека назад ограбившего отдельного гражданина, а сейчас находите вполне разумным действие высшего госслужащего, в 50 зрелых лет подписавшего государственный документ, отдающий государство в энергетическую кабалу.

 

Не имею времени дискутировать с Вам об анатомии и особенностях диктатуры.  Но хочу поделиться интересной информацией.

Нанося официальный визит в  Китайскую Народную республику, узнал интересную историю. Там центральная площадь столицы, аналогичная нашему Майдану называется Тяньаньмэнь.  Четверть века назад в КНР тоже была попытка управлять страной волеизъявлением толпы. Но тогда на китайском Майдане восторжествовал Закон и Порядок, чего не случилось у нас. И за 20 лет, придерживаясь этих критериев,  не=европейский Китай достиг мирового экономического процветания. И достижения Китая за 20 прошедших лет впечатляют всех. Такого процветания я рассчитываю добиться и в нашей стране.

Энергии, способности и воли у меня достаточно. Потому, что касается природных способностей, пусть каждый из нас останется при своем мнении и на своем месте. Я – на своем, а Вы- на своем. Жизнь покажет, кто добьется большего.

 

Поздравляю Вас с Новым годом – первым годом Вашего заключения, и Рождеством – Вашим рождеством в новой ипостаси.

 

Виктор ЯНУКОВИЧ,      

Президент Украины,

Ул.Банковая, 11,

г. Киев,. 01220,

28 декабря 2011 г.

Справочная –(044) 255-73-33.

P.S. В соответствии с законом, Вы можете подать прошение о своем помиловании на имя Президента Украины в оговоренные сроки. Оно будет рассмотрено мною и, согласно процедуре, будет дан ответ.

В.Я.