Британка знайшла на горищі листування про Голодомор
- 31.08.21, 09:30
- Бандерівці
Нещодавно до Музею Голодомору була передана рідкісна знахідка - підшивка листів британського інженера Джері Бермана. На початку 1930-х він влаштувався на роботу в Станицю Луганську, звідки вів активне листування з родичами та друзями, описуючи навколишню дійсність — Голодомор 1932-1933 років.
Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі музею.
“Розпочавши форсовану індустріалізацію в 1928 році, СРСР закуповував техніку за кордоном та активно запрошував іноземних спеціалістів, які вміли працювати з нею. Так у 1930-му з ПАР до УСРР потрапив Джері Берман - інженер містобудування та залізничного сполучення. У 1932-1933 роках він побував у Москві, Луганську та Харкові, але більшість часу провів у Станиці Луганській. Навколишню дійсність він описував у листах до братів, сестри та друга у ПАР, США та Великій Британії”, - ідеться в пресрелізі.
Британка знайшла на горищі листування про Голодомор / Фото: holodomormuseum.org.ua
Зазначається, що найбільше уваги у своїх листах Джері приділяє жалюгідному становищу робітників: картковій системі забезпечення продуктами, несправедливості у їхньому розподілі і постійній нестачі карток, дороговизні продуктів та мізерності зарплат, що змушувало родини робітників голодувати. При цьому становище іноземних спеціалістів прирівнювалося до партійної номенклатури й було значно кращим - для них діяли власна система магазинів, закриті їдальні тощо. У листах Джері не лише описує побут 1930-х, а й дає власну етичну оцінку злочинним діям СРСР.
Зокрема, він писав: “Небажано носити з собою хліб у кількості понад одноденний раціон. Ціла буханка хліба, яку ви можете отримати, можливо, на кілька днів, спричинить таку подію, що всі перехожі зупинятимуться і дивитимуться на вас. Це чорний хліб. Я можу сміливо сказати, що моє життя опинилося б у великій небезпеці, якби я був помічений у володінні лише однією скибочкою білого хліба. Такого тут не бачили з 1928 року. Тут, де вирощують пшеницю!”
Також він зазначав: “З кожним місяцем стає все гірше і гірше, тому цього місяця я отримую картки на 4 робітників, тобто, наприклад, одну картку треба розділити між 4 працівниками та їхніми сім’ями, тобто кожен отримує "нічого"!! Тут ми всі працюємо тільки за хліб. Нічого іншого ми не отримуємо, крім кількох рублів”.
Як повідомляють у Музею Голодомору, підшивка з листами Джері Бермана була знайдена на горищі британкою Алісон Маршал, дідусь якої - Мейєр Фортес - був другом і одним із адресатів інженера. На початку 2021 року вона особисто передала цю унікальну знахідку до Музею Голодомору. Ці листи є унікальним свідченням та важливим джерелом інформації про 1930-ті в Україні, та безпосередньо про умови життя робітників під час Голодомору.
Вже дуже скоро у відвідувачів музею буде можливість побачити ці листи у Залі Пам’яті, яку буде відкрито на початку вересня.
www.ukrinform.ua/rubric-society/3306020-britanka-znajsla-na-gorisi-listuvanna-pro-golodomor.html
Коментарі
GalinaKiev
131.08.21, 09:39
Lulu
231.08.21, 10:42
На першому машинописному листку узагальнення: у Великоросії краще у плані постачання. В Україні, без сумніву, найгірше. Боротьба проти кулаків тут найбільша.
"Голад бил вєздє" Де ці, яким вічно доказів мало?
Nikolka
331.08.21, 12:44Відповідь на 2 від Lulu
На території Луганської та Сталінської(Донецької ) областей голод був надзвичайно жорстокий. Села і цілі райони були оточені силами ЧеКа(укомплектованими росіянами) які не випускали людей з даної території де вони були приречені вмерти з голоду. У 90-сті я бував у Бахмуті(тоді Артемівьку) де купив книжку спогадів очевидців тої страшної пори. Близько сорока свідків яким пощастило вижити розповідали про ту страшну зиму 32-33 років. Коли розтанув сніг відкрилися сотні трупів убитих чекістами людей які намагалися вирватися з заблокованих сіл і районів.
Lulu
431.08.21, 13:56Відповідь на 3 від Nikolka
...продовжую розпочату Вами історію http://photo.i.ua/user/2992672/468941/14028967/ , і врешті через 80 років знайомий лемент: "Путін, памагі, Расія, пріді".
Дядьку, слово "голод" без конкретизації чий, коли і де, я чув приглушеним тоном у глибокому дитинстві ще до того, як почали писати про це книжки
Кат*Ери*На
531.08.21, 14:44
это ужасно, это трагедия, никогда не забуду рассказы о голодоморе моей мамы и отца, они хоть и были маленькими, но помнили все и рассказывали мне. У меня на генетическом уровне страх голода, когда заканчиваются деньги дома, у меня начинается "жор"
или желудок останавливается и я не могу ничего есть дня три
nasinynka
631.08.21, 14:45
Nikolka
731.08.21, 20:06Відповідь на 4 від Lulu
Ви праві, батьки нас постійно застерігали щоб ми по дитячій наївності не виказували на людях те що чули у сімейному колі. Батько мій фронтовик і розповідав як знищували українців на фронті. Коли червона армія "визволяла " українські села то чоловіче населення навіть не переодівши у військовий одяг і необучених, беззбройними(зброю добудеш у бою) гнали у перших рядах атакуючих, де більшість з них і полягли.. У м. Часів Яр , Сталінської області, з населенням 20 000 жителів, взяли на фронт 5 000 чоловік, а повернулися лише 1750 половина з яких були каліками! Працювати на кар`єрах та в заводі було нікому, то москаля завезли в Часів Яр 890 чоловік інших національностей.
Lulu
81.09.21, 10:08Відповідь на 7 від Nikolka
Cлава "маршалу перемоги" таварісчу Жукову. Одним з таких, хто однак вижив, був письменник Анатолій Дімаров:
...поголовно від 16 років до 60, без медогляду, без нічого забирали їх без зброї, гнали на німецькі кулемети.
Я сам біг із цеглиною. Нам дали по півцеглини в руки і по кризі гнали, ззаду СМЕРШівці з кулеметами, а там німці сиділи за муром страшним. Добігаєте до мура, кидайте цеглини – німець подумає, що гранати, перескакуйте, відбирайте у нього зброю і воюйте.
Нас 500 душ погнали. Я лишився живий тільки тому, що переді мною падали трупи, німці кидали оці міни, що підскакують і вибухають, і мене оглушило. Я там замерз, але мене підібрали, слава Богу. І так з цеглиною, затиснутою в руці замерзлій, мене і в госпіталь привезли. Моя єдина зброя була – півцеглини! Всіх гнали на кулемети.