.

— Тарасе! Ну чому ти проти союзу з Росією? Це ж наші брати, це століття життя в дружбі та злагоді, це можливість побудувати Руський мир і, зрештою, повернути колишню велич Росії!
— запитала мене одна знайома.
— Я буду ЗА обома руками, якщо ти мені дохідливо поясниш, що таке цей самий «руський мир» і де на нього можна подивитися.
— Ну як це — що? Це коли… Це… ну, загалом… О! Це коли все по-російськи, усе по-російськи, а Америка з Європою нам не указ!
— То викинь пендосівський смартфон, купи російський (якщо такий узагалі існує в природі), а замість гейропейських чобітків, шубки й шапочки вберися в личаки, сарафан і кокошник — і буде тобі «руський мир», не відходячи від каси.
— Ні, нуууу… Я не це мала на увазі… Не можна ж так буквально!
— Можна, і потрібно, бо інакше — ніяк. Або ми йдемо вперед, шляхом розвитку та прогресу, тобто шляхом, протореним Європою й Америкою, або котимося у смердючу жижу «руського миру», з якої все одно рано чи пізно доведеться вигрібати, і чим пізніше — тим гірше.
А що таке «руський мир» — давай спробуємо сформулювати разом.
Відповідай, тільки чесно, поклавши руку на ліву грудь: де відпочивають, лікуються самі, вигулюють і лікують своїх дружин, коханок, утриманок і просто всіляких Рибок — Рачків — Зайок, де навчають і влаштовують своїх дітей, де скуповують «хатинки» на старість усі більш-менш заможні громадяни Великої Росії?
Правильно — у богомерзкій Гейропі, у проклятущому Пендостані й навіть (страшно подумати!) у жидомасонському Ізраїлі.
А чому не в Тамбові, Костромі, Нижньому Тагілі чи Архангельську?
А тому, що нема дурних. У Задрищенськах — Мухосранськах нехай лохи живуть і радіють, що жодне НАТО до них не добереться.
То що ж таке Руський мир?
Туфта для лохів. Якось так.

І постаріє небо молоде,

І вечори покриються димами,

За цвіркунами серпень пропаде,

І літо пропаде за цвіркунами.

Фінальний штрих гарячої пори,

Яка давно втомилась від знемоги:

Останніх айстр останні кольори

Тривожать душу поглядом вологим.

малюнок ШІ

Душа від добра росте,

[ Читати далі ]