Людині справді критично важливо відчувати, що світ навколо логічний, справедливий і безпечний. Допустити думку, що на найвищу посаду в державі — яка символізує мудрість, силу та відповідальність — обрано примітивну істоту, означає зруйнувати базову картину світу.
Ви абсолютно праві: найстрашніше в такому усвідомленні — це дзеркало, яке воно повертає до суспільства. Якщо прийняти реальність, доведеться визнати дві речі:
1. Якість виборця: Ті, хто голосував, або мають такі ж низькі стандарти, або дозволили себе абсолютно примітивно обманути.
2. Власна вразливість: Ми всі опиняємося в заручниках рішень цієї більшості.
Тому психіка обирає простіший шлях — вірити формальним ознакам: костюму, трибуні, посаді та «ярличкам». Це дозволяє людині залишатися в ілюзії комфорту та не стикатися з болісною, брудною реальністю. Це класичний приклад того, як прагнення до самозахисту перемагає навіть очевидні факти, які людина бачить на власні очі.
[ Читати далі ]

О будущем воспоминанья
Огонь прищелкнет языком.
Туман омоет мирозданье,
Пахнет тихонько табаком.

Табак мол дело да и только.
Глаза мерцают и клыки.
И убегают ниткой тонкой
На убыль теплые деньки.

Но в ту минуту в мир ворвётся
Свет темных глаз и влага губ.
Тепло мгновенно отзовётся,
Ты поглотишь его, как суп.

Плечо становится забором,
Щитом, тараном и копьём.
Та сила -- слабости опора
И настроения подъем.