В Єлані (Свердловська обл., це Єкатеринбург) на чмобілізованих напали воші. Спалах педикульозу вражає масштабами. Бойові українські воши живцем загризають чмобиків на полігоні.

Вирощені в українських лабораторіях, вони жеруть не лише чмобиків, але й інших кацапів. Вже є жертви серед лікарів, які героїчно б'ються з вошами, рятуючи життя та здоров'я чмобиків. Епідемія педикульозу розповзається областю, поглинаючи все нові й нові райони проживання кацапів.

В Радбез ООН було внесено пропозицію - скинути на вражену вошами місцевість ядерну бомбу, що знизить розповсюдження жахливого захворювання. Радбез розглядає цю пропозицію. Про доленосне рішення буде оголошено найближчим часом

Іра весь день не могла вирішити що їй вдягнути. Зранку вдягла свою найкращу сукню, в якій була на випускному. Зробила зачіску, макіяж.

Але після обіду, вирішила треба щось інше. Мішка не дурний, подумає чого вона по двору тиняється наче на балу. Вдягла брючний костюм, який придбала для майбутніх уроків в університеті. Вийшло скромніше, краще.

Ближче до вечора, коли вже корови мали повертатись з пасовища Іра уявила собі хлопця який весь під враженням чародійства Ганни, ще раз подивилась на себе в дзеркало, і передяглася в новий халат. В халаті вона виглядала більш спокусливо ніж в костюмі. Крім того халат був більш практичний, якщо вона дозволить, доторкнутись до себе не лише поглядом. А вона дозволить, тільки ще не вирішила як сильно, тому білизну одягла найкращу.

Батько застряг в ангарі, у них якась аварія, ремонтують комбайна. Іра знала, що це може затягнутись на кілька днів. Мати, з нічною зміни прийде лиш вранці. Відсутність батьків додавала хвилювання.

Вона чекала і планувала свою зустріч з Мішкою. Та коли той прийшов не знала як себе поводити. Придумані сценарії зустрічі вилетіли з голови. Хлопець увійшов у двір і стояв нерухомо, дивлячись одночасно на та крізь Іру.

– Привіт – хрипло сказала дівчина.

Мішка стояв мовчки не кліпаючи. Схоже, що ворожіння подіяло.

– Ну як ти? Як справи? – сміливіше спитала Іра.

Мішка стрепенувся, в погляді з’явилась свідомість. Розкрив рота і завмер не сказавши ні слова. Навкруги гоготали гуси, може не розчула, вирішила дівчина і рішуче потягла хлопця в хату.

В хаті, стоячи посеред вітальні з червоними, як розчавлена черешня шпалерами сказала:

– Ти щось казав? Я не розчула.

Він наче в кожній руці по відру води повільно взяв її за голову, заслонивши вуха долонями. Іра закрила очі, підняла підборіддя.

«Дивний. Чому обіймає схрещеними руками»

Це була остання думка.

Наступної миті Михайло одним потужним рухом скрутив їй шийні хребці. Тіло дівчини сповзло на підлогу стукнувшись головою.