Привет, привет, ребята. С вами Кайфи. Если рассказывать просто о своём ежедневном кайфе, то это будет слишком банально, просто по типу "пошла гулять, увидела голубое небо, поймала кайф", а кому это интересно? Ну, кроме самых близких френдов. С другой стороны для меня i.ua всегда был просто пространством для души, внутреннего кайфа, а не какой-то серьёзной блогерской деятельности. И здесь делиться только каким-то крутым контетом кайфа с видом эксперта, который на этом зарабатывает — ну, тоже не айс. А с другой стороны я реально развиваюсь в этой теме. И я думала над этим, и решила, пусть будет и то, и то. Постараюсь не пропадать так надолго. Обещаю, что будет классно, потому что я стала ещё глубже копать в теме кайфа, и развиваться сама. По типу того, как жить в кайф, как ловить кайф по жизни, внутренний кайф без веществ, восстановить кайф после стрессов и стрёмных ситуаций и.т.д. А чего бы тебе хотелось видеть больше?

Дивує ситуація з Фаріон, дикість суспільства, ЗМІ і СБУ.

Хто така Фаріон?
В загальному доступі написано, що вона "український мовознавець, педагог, науковець, блогер, політик, громадська діячка" ( з вікі).

Мовознавець, педагог, науковець вважає, що українську мову мають знати і українські військові.

Це щось ненормальне? А що вона має казати? Мала сказати, що нормально, коли громадяни не знають мови на четвертому десятку незалежності України? Мовознавець захищає мову. Вона і повноцінним студентом не могла вважати того, хто завалив якийсь залік, бо його чекало відрахування з навчального закладу або ж таки необхідність здати цей клятий залік. Це в неї професійне: здав або не здав, знаєш чи не знаєш, повноцінний студент чи не повноцінний.

Військові, які грубо відповіли, то це таке... Я вважаю, що це неправильна реакція і відповідь мовознавцю, педагогу і науковцю. Вона робить свою роботу - захищає мову. Завдання військових захищати цю мову, цю країну, цю мовознавцю і цих громадян від "денацифікації", гвалтувань і вбивств. Військовим важко, можна сказати, що їм зараз важче, ніж будь-кому. Можливо не всі знають мову, можливо когось образили її слова - це я можу зрозуміти. Я не можу зрозуміти тупої публіки в соцмережах і ЗМІ. Вони проти того, щоб українці знали мову чи проти того, щоб мовознавець її захищала?

Я розумію, що в соцмережах і ЗМІ є люди, які не знають чим має займатися кожен на своєму місці, що їх навіть дивує, що папа римський закликає до миру, не закликає вбивати - в нього робота така. ЗМІ не для того, щоб істерити, а для того, щоб подавати інформацію максимально широко і зрозуміло. Вважаю, що некомпетентність журналістів і нездатність правильно і широко подати інформацію розгойдує суспільство.

Дивує СБУ, яка ніби відкрила справу на Фаріон. А де вони були, коли був захоплений енергетичний ядерний об'єкт України N1 (ЗАЕС)? Мене цікавлять дії СБУ щодо запобігання цьому, цікавить розслідування причин захоплення.

А Фаріон мовознавця. Її завдання говорити, мати свою професійну думку. Можливо вона навіть має право на помилку, сказавши щось не дуже обережно.

PS
Навряд чи таке буде, але я би був трохи щасливіший і була б щасливіша країна в ЧАС ВІЙНИ, якби Фаріон і військові порозумілися після всіх інформаційних штормів в ЗМІ.

[ Читати далі ]

Нам сайт не дає писати -
Він думає, що ми рОботи,
Бо кодером зміг колись стати,
Хто вдів на голову чоботи.

Він ноги не зміг розпізнати
І шапку не зміг він знайти,
Хабар же ж за іспит міг дати
Й дістати диплом айті.

На сайті ніхто не пише
І скоро ніхто не зайде,
Настане безпечна тиша -
Ні букви, ні кліку ніде.

Бувають такі ж лікарі,
Міністри і прокурори,
Світ роблять кривим хабарі,
Від справ своїх, люди, нам горе.

Сьогодні на сайті ми роботи,
А завтра ми зайві в реалі,
У рай цифрового добробуту
Не пустить нас ШІ надалі.

Сижу в позорной позе в стиле ню.
В одной руке держу кисть винограда.
Студенты пишут. Явную фигню.
С меня, родимой, а оно мне надо ?

Расхристаное золото волос
Единственное, что меня здесь греет.
Я мерзну (хоть не стал бы хлюпать нос),
Но здесь никто меня не пожалеет.

Ура, звонок ! Стриптиз наоборот.
Учитель тихо подбирает слюни.
Ты снова трешься робко у ворот,
А я шагаю в Солнечном Июне.

А я лечу, как птица, бросив клеть,
И просто всем преглупо улыбаюсь.
Тюльпаны-зелень, золото и медь,
И алый, как мечта Ассоли (парус).

Но ты решил сегодня подойти,
Идем, суешь мне желтые тюльпаны.
Они сияют ! И сияешь ты,
И затмеваешь тени все и раны.

Кафешка, торт-мороженое, свет.
И музыка лизнула, как собака,
Мне нос и щеку, я ловлю привет.
Меня выводят за руку из мрака.

Ты Байрон, а меня зовут Аньесс,
Конечно, не фамилия, а имя.
А я одна, совсем одна и без
Семьи, корней и прошлого отныне.

Я бесприданица теперь по всем
Статьям. Как те тюльпаны золотые.
Сегодня вновь пришел конец весне,
И лето нас столкнуло, будто кием.

Но ты меня вдруг за руки берешь,
Стихи читаешь лучше, чем Асадов.
Глядишь в глаза, бежит по телу дрожь,
Привязываться снова ? Нет, не надо,

Но я молчу, устала быть одна,
Случилось то, что "иногда", "однажды".
Все просто, я до дна тебе видна,
И женские загадки здесь не вАжны.

Наверно оба мы устали ждать,
Бояться, или так решилось свыше.
Под нами оказалась вдруг кровать,
И, полны счастьем, друг на друга дышим.

Наверно роль сыграла красота,
Беспечность лета, искренние фразы.
Или любви святая чистота

Що це за блядство? Третій день намагаюсь додати вірш, а у результаті викидає на порожню початкову сторінку.