Втрачені для людства назавжди...

Офіційно порода перестала існувати після 1903 року. Згідно з описами, норфолк-спанієль був великим кокер-спанієлем, який погано піддавався дресируванню, але при цьому був чудовим мисливцем і вірним другом.

Не кучерява чорно-біла або пісочно-біла шерсть, досить важке тіло і ноги довші, ніж у інших польових спанієлів, але коротше, ніж у ірландських водяних спаніелів, глибокі груди з довгими похилими плечима і сильною спиною і попереком, а також характерні риси спанієля, такі як висячі вуха.

Меделянка – давньоруська порода собак. Як правило, їх використовували для полювання на ведмедів. Меделянки були настільки великі і сильні, що могли поодинці загнати хижака. Їхній зріст в загривку становив близько 120 сантиметрів, а вага досягала понад 100 кілограмів.

Меделянки були надзвичайно цінною породою собак. За одне цуценя могли вимагати рідкісну породу коня, коштовності чи тканини. Породу заборонили в 1860-х роках, а після 1917 року, слід меделянок взагалі втрачається.

Ця порода являла собою один із найстаріших типів французької мисливської, яка чудово працювала в полі та на воді. Після французької революції поголів’я цих собак почало стрімко скорочуватися. Вимерла орієнтовно у 1960-х роках.

Вважається, що порода з’явилася завдяки змішанню англійських, ірландських та португальських робітничих псів. Її батьківщина – острів Ньюфаундленд.

Ці собаки мали середні розміри, міцну статуру, темне забарвлення, на якому явно проглядалися білі плями на грудях, лапах і на морді. Малі ньюфаундленди високо цінувалися рибалками, оскільки допомагали діставати з сітей рибу і повертати їх у човен. Вимерли приблизно у 1980-х роках.

Порода існувала у Великій Британії з кінця 18 століття. Завдяки їй з’явилися інші різновиди собак, такі як фокстер’єр, джек-рассел-тер’єр, силіхем-тер’єр, а також бостон-тер’єр.

Кухарський собака – унікальна порода, яка була виведена для конкретного завдання – обертання рожна. У середні віки однією з основних страв британської кухні було м’ясо, смажене над відкритим вогнем. Щоб воно не пригоріло чи не залишилося сирим, його треба було постійно крутити. Для цього придумали спеціальний механізм (колесо), в якому двигуном служив невеликий песик. Він бігав по колесу, а обертання передавалося на рожен.

Порода відрізнялася витривалістю, міцною статурою та маленькими розмірами. Також такі собачки використовувалися не тільки для роботи на кухні, а й на олійницях.

Це стародавня порода, яку колись завезли на Гавайські острови. Гавайська собака пої була вгодована і малорухлива, а також мала зовсім невеликі розміри. Вона відрізнялася доброзичливою вдачею та відданістю господарям.

Вимерла порода собак, родом із Швеції, яка використовувалася для охорони худоби. Це були великі, великовагові пси, що мали довгу і пухнасту шерсть.

Батьками кордівського бійцевого собаки стали мастиф, боксер, бульдог та бультер’єр. Породу вивели для собачих боїв в Аргентині.

За всю історію свого існування ці собаки жодного разу не програли бій представникам іншої породи. У 20-х роках ХХ століття собачі бої були заборонені. Кордівський бійцевий собака так і не зміг соціалізуватися, внаслідок чого породу перестали розводити, як небезпечну для людини і нездатну стати домашнім вихованцем.

Аргентинська полярна собака – порода, виведена армією Аргентини як їздова. Використовувалися пси на військових базах у Антарктиді. Собака з’явився після схрещування сибірського хаскі, аляскинського маламута, маньчжурського шпіца та гренландського собаки. Вимерла порода 1994 року внаслідок переміщення собак з Антарктиди до Аргентини. Сорок вісім років, проведених в одному кліматі, та втрата природного імунітету стали для породи смертним вироком.

Булленбейсер чи бикодав — давня порода собак. Бикодави походять від ассирійських бойових псів. Булленбейсер використовувався для скорочення чисельності зубрів. І коли мети було досягнуто, популярність породи різко пішла на спад, поки вона зовсім не зникла. Також булленбейсер є прабатьком сучасних боксерів.

Камберлендська вівчарка була неймовірно працьовитим пастушим собакою. Порода, що відрізняється видатним розумом, допомагала випасати велику рогату худобу, кіз і овець. Вважається, що камберлендська вівчарка є одним із прабатьків австралійської вівчарки. Остання згадка про породу зустрічається у 1948 році.

Порода Сахту була одомашнена однойменним індіанським племенем, яке проживає на території сучасної Канади. На думку вчених, ці пси швидше за все були нащадками вовків. Сахту практично не гавкали та відрізнялися відмінними мисливськими якостями. Порода зникла в XIX столітті через невблаганне та різке скорочення чисельності племені, в якому її розводили.

Вважається фактично вимерлою породою собак. Була виведена аборигенним народом нівхи, який мешкає в Сахаліні. Тварина відрізняється неймовірною витривалістю та сміливістю, використовується у промислі морського звіра.

Джерело