хочу сюди!
 

Вікторія

41 рік, овен, познайомиться з хлопцем у віці 30-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

невъе...е

  • 13.11.21, 11:40
Проснулся, молчи, замри на минуту,
Пока ты не начал носиться по кругу,
Пока только мозг не вспотел от потуги
Придумать вселенную, может от скуки?

Замри, окунись в обнаженное счастье,
Покой первозданный, от страха отчасти
Ты скоро придумаешь мир и проблемы,
Замри и прочувствуй сей миг невъебенный.

Цікаво...

  • 12.11.21, 21:05
А хтось ще дивиться відосікі припизженого?
Що воно зараз рохкає з приводу влаштованої ним енергетичної кризи? З приводу нарощування рачнею військової присутності на кордонах України?
Бо в мене не вистачає нервів дивитись цього придурковатого егрегора наріду

Види снів

Подумую десь буду викладати потроху свої думки. Бо чого вони лежать?

Хочу постити по якимось дням (хай буде ВТ і ЧТ) ось такі замітки поки не викладу все. Мб комусь навіть цікаво буде. 


Види снів

Свої сни я поділяю на такі категорії:

1. Сни-абракадабра

Різні кольори, образи, все впереміш і нічого не зрозуміло. Зазвичай з цього і починає складатися нормальний сон, але не завжди встигає. Одним словом, як будь-яке артхаусне кіно. Нескінченна чорнота теж сюди відноситься. Вона виступає ніби завіса в театрі перед початком дії.

2. Пригодницькі сни

Кудись бігти, когось рятувати, від когось рятуватися, екшин в класиці жанру – звичайні для всіх сни

3. Гумористичний сон

Коли вам хочеться засміятися і ви боретеся між бажаннями спати в розслабленому стані і напружити м'язи живота

4. Сни-кіно

Схожі на два попередні, тільки більш продумані. Тут є цікавий сюжет, зав'язка, розв'язка, хепі-енд. Все за правилами режисури і постановки

5. Реалістичні сни

Дуже реалістичний сон – це, наприклад, коли ви прокидаєтеся і шукайте свій новий автомобіль,.. якого насправді у вас нема (це ви згодом дізнаєтесь шукаючи очима з балкону). Сюди ж відноситься наша щоденна рутина. Там все виглядає, як в звичайному житті, все таке ж нудне і одноманітне. Вас хтось будить, а ви: «Чекай, я вже на касі, зараз тільки розрахуюсь за банани». Через пару днів ви будете шукати у себе на кухні ці ж банани. А де банани? Ти купувала банани? Хто тепер банан? Ти банан!

Буває ще такий, що ви відчуваєте кожен дотик, температуру, і вже 100 раз перепитали себе чи може це бути сном і не знайшли його ознак. А це все рівно був сон.

6. Контрольовані сни

Ми знаємо, що ми спимо і задаємо свої правила сну, свідомо

7. Віщі

Це все ті сни, які згодом збулися. У мене це тільки зазвичай якась єресь типу зміна дизайну сайту чи чиєсь ім’я, яке я стопудово згадаю тільки коли мені вже представляться, але не наперед. Хрін що доведеш.

8. Навчальні

На відміну від наступної категорії снів, в цій якомога детальніше описані всякі техніки і прийоми. Виглядають вони, як лекція в інституті, мають практичне застосування

9. Філософські

Це ті сни, де вам начитують моралі. На відміну від попередньої категорії, де все досить технічно, тут вам будуть розповідати, що таке добре і що погано. Будуть приводити для наочності притчі і вказувати як себе треба вести



Наступне - http://blog.i.ua/user/2222714/2382602/

Пізніше додам свої приклади.



А у вас яких НЕ буває? (по ходу тут можна зробити опитування тільки з одним варіантом для вибору)


17%, 1 голос

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ИЗ ИСТОРИИ ФАКОВ (автобиографичное).

Helgi Sharp

ИЗ ИСТОРИИ ФАКОВ (автобиографичное).
Так, малята-порохоботы, садитесь поудобнее – сейчас я вам расскажу одну любопытную быль из своей жизни.

➡️ В середине 80-х прошлого века молодым лейтенантом я работал дознавателем на одном маленьком острове архипелага Хабомаи на юге Курильских островов. Обязанности, среди прочего, состояли в том, чтобы провести предварительное дознание в отношении нарушителей «государственной границы» (как правило, это были японские рыбаки на своих шхунах), квалифицировать дело по статьям УК и передать его следователю.

➡️ Тогда я впервые столкнулся с живыми японцами. Задерживали их очень редко – раз или два в год. И не потому, что «нарушений» было мало, а потому, что не могли поймать. Разве угонится допотопный советский ПСКР за маленькой, юркой шхунёшкой, напичканной новейшими радиолокационными приборами, мощным двигателем, способным легко давать 45 узлов, и невидимыми глазу сетями с радиобуями?

➡️ Когда я первый раз делал опись такой шхуны, то впервые открыл для себя шёлковое постельное бельё, цветной эхолот, спутниковое телевидение, виски, порножурналы, лапшу быстрого приготовления, манго и кока-колу. Культурный шок, так сказать.)

➡️ А потом случилась дружба… Между мной и задержанным японским рыбаком. Звали его Хидео Тосимицу. В 1981 году он уже отсидел под Хабаровском 3-летний срок за «нарушение границы» и «незаконный промысел». Хотя того и другого японская сторона справедливо не признавала – Курильские острова всегда были территорией Страны восходящего солнца.

➡️ Но сейчас не об этом. Просто Хидео понравилось в советской тюрьме. Ну, как понравилось… Ему там бесплатно прооперировали аппендицит, подлечили язву и вставили коронки. Дома же он имел ворчливую жену, 8 детей, злющую тёщу и дышащую на ладан шхуну. Вот он и решил застраховать эту шхуну на 2,5 млн йен (примерно 25 000 долларов по состоянию на 1984 год), «попасться» советским пограничникам и отсидеть исключительно за «нарушение границы» один год. Семья тем временем получила бы страховку, на 2 млн йен купила новую шхуну, а ещё на 500 тыс прожила бы год до его возвращения. Таков был план.

➡️ И вот этот великий комбинатор заходит буквально на 100 метров, якобы, в советские воды, бросает якорь и ждёт погранцов. Те не заставили себя ждать – сразу 5 сторожевых ПСКР-ов как коршуны кинулись на лёгкую добычу.
Всё бы ничего, но Хидео совершил роковую ошибку. Когда пыхтящие зелёнофуражечники толпой высаживались на его шхунёшку, он гордо стоял в шкиперской рубке и высоко над головой держал средним пальцем ФАК. До тех пор, пока на него не надели наручники.

➡️ Потом началось дознание и мои с ним долгие беседы. Он после первой отсидки неплохо говорил по-русски и был хорошо, как для рыбака, осведомлён в мировой политике. То, что он начал мне рассказывать о совке с точки зрения стороннего наблюдателя, повергло меня в шок. Главное, возразить было нечего, а повторять штампы из газеты «Правда» не хотелось.

➡️ «Зачем ты показал им фак?» - допытывался я. «Из вредности», - говорит. Они оккупировали мою землю, разрушили могилы предков, а теперь ещё и не дают ловить рыбу в японских водах.

➡️ Ещё он так вкусно рассказывал о Токио, сумо, сакуре, сашими, что мне ужасно захотелось выучить японский язык. Что мы и начали делать прямо в камере. Потом кто-то об этом донёс в Особый отдел, и в отношении меня завели дело оперативной разработки с окрасом «Подготовка к измене родине в форме бегства за границу». Аж 2 года пришлось доказывать, что я не верблюд. Выкрутился, но на год задержали звание старлея.

➡️ А долго общаться с Хидео была возможность потому, что понаехавшая с Сахалина и Москвы куча следователей никак не могла определится, каким образом, согласно УПК, квалифицировать его ФАК. И вот все эти следователи и эксперты с огромными зарплатами почти месяц проводили следственные эксперименты – как, под каким углом и с каким смыслом он держал средний палец перед носом советских офицеров. "Может ты таким образом определял направление ветра?» - с надеждой вопрошали они. «А может хотел показать нам, что ты один на шхуне?" "Нет, я хотел вам показать вам ФАК потому, что вы агрессоры и захватчики чужих земель" - упорствовал Хидео.

➡️ Через месяц его перевели на Сахалин – попрощаться мы не успели… В результате, вместо года, ему дали два. По какой статье квалифицировали его ФАК, я так и не поинтересовался – было грустно и противно.

➡️ Но это не конец истории. Через два года меня перевели в Находку, а его после освобождения через этот город должны были передать японским властям. Никому не сказав, я поехал в порт, чтобы снова увидеть Хидео. Он сразу узнал меня, и мы обнялись прямо на трапе.

➡️ Японец сунул мне в руку бумажку со своим адресом и сказал очень тихо: «Сярапа-сан, если столько бездельников столько времени занимались моей скромной персоной, то ваша страна скоро развалится. В ней не умеют ценить время, труд и человека. Приезжай к нам, я покажу тебе Японию». В результате, кто-то опять настучал на меня в Особый отдел за эти обнимашки, но я сказал, что перепутал человека с одним знакомым казахом. Не поверили, конечно, но повторно дело заводить не стали.

➡️ А ровно через десять лет, в 1997-м, я действительно приехал в Японию первым секретарём Посольства Украины. Предварительно прокляв совок и выучив японский язык. Первым делом попытался найти Хидео, но с горечью узнал, что в 1992-м его шхуна попала в сильнейший шторм у берегов Камчатки, и весь экипаж (4 человека) пропал без вести.

🇯🇵 Маленький, трогательный японский рыбак, который изменил мою судьбу. К чему эта история? Да вы и так поняли…















Йди...

Напийся води

І йди,

Далеко, за сині

Гори,

Де рясно цвітуть

Сади,

Де зроду не знали

Горя.

Дорогу забудь

Назад,

Не стань моїй правді

Свідком:

Я сам собі світлий

Сад,

Я сам собі плід

І квітка.



Петрарка

  • 12.11.21, 19:33

Амур в ответ: «Коль души влюблены,
Им нет пространств; земные перемены
Что значат им? Они, как ветр, вольны».

Екзотика, хе...))



  Поза конкурсом lol

  Я досить лінива господиня в якої є тварини, що полюбляють восени до сіна щось соковите, але буряки в нас більше не ростуть, та й роботи з ними... з гарбузами простіше, ростуть поки, але всерівно прополювати двічі... Тому ще минулої осені спало мені на думку замінити їх на дуже незаслужено недооцінений топінамбур, який вже десять років незважаючи на ретельне щорічне викопування росте в мене в садку настільки успішно, що вже доведеться на той рік викопувати і три кущі чорної смородини, в яку він заліз і порядно цього року притінив. Тому вже цієї весни ми витратили дві години на дуууже ретельне знову викопування ( наперед скажу - як ріс так і росте)))) посадкового матеріалу, вийшло три відра, якими ще за три години праці ми вдвох гарно так засадили рівно сотку городу. Всю весну, літо, і майже всю осінь він буяв триметровою зеленющою "травою" і інтригував всіх, хто бачив, сусіди навіть питали що то таке)))
  Не знають в нас що то таке , бо як його їсти - незрозуміло. Не прижився якось, хоча діабетикам, кажуть, річ майже незамінна . Мені нагадує кольрабі, але сказати, що таке щось ну дуже смачне... Проте зараз, накопавши два відерка)) - завжди виберу одну бульбу, порівніше і побільше, щоб ввечері похрумтіти замість яблука. 
  А тут трапилося мені в Євгена Клопотенка побачити рецепт "смажений топінамбур з майонезним соусом". Сирим їла і їм, вареним пробувала, в оладках пробувала, але смажити як картоплю чомусь ні.
  Тут треба відступити трохи. В мене дуже стійкі усталені харчові звички. Аж до того, що я багато з того, що вмію і готую для своїх - ні разу в житті не спробувала навіть "на сіль". Абсолютно без цікавості і тим більше без апетиту дивлюсь на екзотику будь якого штибу))) Навіть не на екзотику, а просто на щось нове. А тут захотілося спробувати. 
  Ну, раз хочеться то треба)) Але це гіпотетично хочеться, а як діло дійшло до робити - перша спроба зірвалася. Я два тижні просто ходила і думала, що треба таки вибрати кілька корінців і вперед))) Аж тут конкурс, Зазі реально геній в цьому love, ну, оце привід! Думаю ось - приїду в обід додому, поки голодна приготую якраз і продегустую! Приїхала, гречку з домашніми котлетками розігріла і все )) не допоміг і конкурс . 
  От хочеться спробувати приготувати. І не хочеться його їсти, якби хто інший, та мої домашні вже стріляні горобці, знають мій кулінарний талант , не ведуться. Але зібралася з духом, викинула прив'ялий, набрала свіжого і була не була, сковорідку на вогонь))
  Вибрала ось ці три бульбочки

  
  Думала це трохи, вони кожна як сірникова коробка, поки не покришила їх "на пластинки в 3 мм" , і вже задумалась, що щось забагато виходить..
  Порізала, тим часом поставила сковорідку з олією на вогонь, засипала топінамбур, і тут зрозуміла, що я в батьків стільки років не живу, що вже "не вдома")) Де часник ??? Поки дійшло крикнути і запитати "місцевих" - вже моя жменька "отого" майже підсмажилася. Виявилося, що часник в пакеті з цибулею, але такий хлоп впертий, що ще пів хвилини точно не могла відколупати хоч пару зубчиків від голівки)). Але таки роздушила ножем на дошці і майже вчасно встигла закинути на сковорідку. Сіль і лаврушка були знайдені оперативніше, і туди ж. І весь цей кухонний бедлам був так гарно і точно доповнений якоюсь дуже нерозбірливою, але явно веселою народною піснею, що її за вікном співали два судячи з голосів немолоді дядьки))) , що моє почуття гумору сказало "ах" і показало уявно їм піднятого великого пальця. Настрій був такий, що його не зіпсували і кілька абсолютно чорних згорілих шматочків, які поки ніхто не бачив я тихенько викинула в смітник. Ось результат:


  Пахло офігенно. На вигляд смачно. Але рецепт то в Клопотенка  доповнювався чомусь соусом, причому майонезним, в якому ще й тунець, тому в мене наперед, до дегустації ще, при одному читанні рецепту була підозра...))) Майонез я не їм, навіть власноруч приготований, тунця немає, була тільки сметана. Зі сметаною непогано, я навіть здивована. Якщо, звичайно, не очікувати звично, що те, що виглядає як смажена картопля, буде і на смак як картопля))) На смак топінамбур. Смачний, з часничком, хрумкий і піджаристий.. але не картопля! 
  Тому оце сиджу і пишу, намагаючись переконати себе, правда не знаю точно що треба переконувати - шлунок чи таки голову)) що то норм, і повертати в природу не треба))) , але якщо Зазі обіцяєш написати - то святе!podmig