Мені важкувато даються книги Пітерсона. Його цікавий погляд на речі доповнюється роками рефлексії, клінічної практики і монументальних знань. В результаті книга затоплює мою свідомість потоками інформацію на різні теми - від глибокого занурення у біблійні теми до згадок про Гаррі Поттера.
В цьому, на мою думку, головна проблема книги - важко зберегти в пам’яті всі поради і настанови, бо дуже легко забуваються причинно-наслідкові зв’язки, що привели до тих чи інших висновків. Але в процесі читання я відчував радість і полегшення - Пітерсон вміє заспокоїти і підбадьорити, надати сили для боротьби.
Якщо описати всю книгу в кількох словах, то найкраще підходить фраза з пісні Океану Ельзи: “Хіба хтось сказав тобі, що буде легко? Та хіба ти можеш жити без мети?”. На думку автора, наше життя важке і сповнене хаосу. Небезпеки і біди чекають на кожному кроці. І лише наявність мети у житті дозволяє вносити порядок у хаос, долати труднощі і торувати шлях вперед.
Найбільше мені сподобалася його думка на проблеми. Проблеми - це метафоричний дракон (дракон як образ Хаосу), і якщо наважитися вступити з ним у бій, то можна здобути скарб, який він стереже (перетворити Хаос у Порядок). Під “скарбом” мається на увазі ще й новий досвід, знання, уміння, самовдосконалення. Звісно, “драконів” варто обирати співмірно своїм можливостям. Але якщо ми хочемо зростати і ставати кращими, то зустрічі з “драконами” не оминути.
І ще одна дуже корисна для мене думка - “добровільно зроблений крок назустріч предмету страхів, ненависті чи зневаги є цілющим. Ми стаємо сильнішими, добровільно звертаючись до того, що перешкоджає нашому поступу вперед”. Тому поради і настанови не працюють, якщо людина сама внутрішньо не готова зустрітися зі своїм страхом.
Правило 1. Не легковажте соціальними інституціями та творчими досягненнями і не обмовляйте їх
Нам потрібно постійно спілкуватися з іншими, щоб упорядкувати власні думки. Від цього залежить наше ментальне здоров’я. А ще ми постійно визначаємо своє місце у ієрархії: якщо воно низьке, то організм збільшує дозу гормонів стресу, мотивуючи нас рухатися вперед.
Правило 2. Уявіть, ким ви можете бути, і зосередьтеся лише на цьому
Тут йдеться про важливість мети в своєму житті. Без неї воно буде порожнім. Порожнє життя породжує напругу, тривогу і відчуття незадоволеності. Тому краще йти в обраному напрямку і недосягнути, ніж взагалі відмовитися від відповідальності за власне життя.
Правило 3. Не ховайте небажаних речей в імлі
“Імла” - це відмова розпізнавати емоції та мотиваційні стани при їх появі, а також повідомляти про них собі і своїм близьким. Інакше кажучи, це наша “тінь”. Всі витіснені у тінь (проігноровані) страхи і тривоги стають сильнішими, непомітно впливають на наше життя і роблять його важчим.
Правило 4. Зрікаючись відповідальності, втрачаєте нагоду
Найефективніший спосіб надати життю сенс - це взяти на себе відповідальність. Чим вища складність завдання, тим вища цінність нагороди.
Правило 5. Не робіть того, що викликає у вас відразу
Правило 6. Відкиньте ідеологію
Жодна ідеологія не може пояснити всю складність життя. Мета їх створення - спрощення сприйняття світу, пошук легких відповідей на важкі питання і втеча від відповідальності.
Правило 7. Попрацюйте якнайстаранніше бодай над чимось одним і побачите, що станеться
В житті нам часто доводиться приймати на себе роль “новачка” у новій справі. Не варто від неї тікати або її боятися. І не варто боятися помилок, які неминуче супроводжуватимуть нас на шляху вдосконалення.
Правило 8. Спробуйте зробити одну кімнату в себе вдома якнайгарнішою
Тут йдеться про важливість впливу зовнішнього оточення на нас, особливо коли ми проводимо в певному приміщенні багато часу.
Правило 9. Якщо старі спогади досі засмучують вас, ретельно і докладно запишіть їх
Перегукується з Правилом №3 - витіснені в імлу емоції не зникають, а продовжують переслідувати нас. Якщо ми хочемо від них позбавитися, то мусимо пропрацювати усі уроки, якими нас нагородило минуле.
Правило 10. Ретельно працюйте над збереженням романтичності ваших стосунків
В стосунках доведеться конфліктувати і домовлятися, а ще необхідно буде приділяти їм час. Без цього ніяк. Найкраща основа для довготривалих стосунків - це чесність і відкритість до діалогу.
Правило 11. Не піддавайтеся обуренню, брехливості та зарозумілості
Дуже цікава глава про важливість “Злої Королеви” або “Хаосу” в нашому житті. Чому виникає обурення і як з ним впоратися? Чому брехня руйнує нас? І як зарозумілість заводить нас на шлях жертви.
Правило 12. Будьте вдячними, попри свої страждання
“Люди здатні сміливо протистояти своєму стражданню - перевершувати його психологічно та полегшувати практично. Якщо ви сміливо протистоїте обмеженням життя, це дає вам психологічну мету, яка нейтралізує страждання”

Домовой Фёдор сидел на краю крыши и задумчиво смотрел на заснеженный лес. Редкий, но пушистый снег ложился на голову и плечи домового, отчего тот больше смахивал на снежного человечка, но только маленького и приземленного. Фёдору казалось, что он уже слышит звон колокольчиков оленьей упряжки где-то за дальним лесом.
Привидение по прозвищу Облачко с ног сбилось в поисках своего друга домового. Надо отметить, что это прозвище не нравилось привидению. Но когда оно отдыхало, свернувшись клубочком, то и вправду напоминало облачный комочек .
– Так вот ты где. И чего это ты забрался на крышу? От тебя скоро один сугроб останется.
– Не мешай мне ожидать.
– И что же ты ожидаешь этим сумрачным вечером? Кругом одна снежная пустыня. Никто в такую погоду никуда не идет.
– Может и не идет. Но то, что я ожидаю, очень даже идет. И даже уже приближается.
Облачко из всех сил пыталось хоть что-то разглядеть движущееся, но кругом царило одно зимнее спокойствие.
– Я никого не вижу.
– А и не нужно видеть. Нужно просто ощущать это приближение. Это же приближение Нового года.
– И ради этого ты здесь мёрзнешь? Хозяин давно растопил камин, пойдем погреемся.
Нет, я буду ожидать.
– Да что ты нашёл в этом Новом годе? Очередной простой праздник.
– Ничего ты не понимаешь. Это не простой праздник. Это праздник чуда и надежд. Это когда дети и взрослые оказываются в одном мире весёлого детства. Никакой другой праздник не дает такого трепетного ощущения фантазии. В доме на Новый год творится настоящее волшебство. Такой праздник нужно заранее и с нетерпением ожидать.
– Тогда давай его вместе ожидать.
Если посмотреть на крышу издалека, то может показаться, что на её краю образовались два маленьких сугроба. Но благодаря их ожиданию и вправду где-то далеко уже был слышен звон колокольчиков оленьей упряжки.
Всему своё время, и время всякой вещи под небом:
время рождаться, и время умирать; время насаждать, и время вырывать посаженное;
время разрушать, и время строить; время плакать, и время смеяться; время
сетовать, и время плясать; время разбрасывать
камни, и время собирать камни; время обнимать, и время уклоняться от объятий; время
искать, и время терять; время сберегать, и время бросать; время раздирать, и время сшивать; время
молчать, и время говорить; время любить,
и время ненавидеть; время войне, и время миру.
Група дослідників, у складі якої вчені з Китаю, Великобританії та Канади зробила сенсаційне відкриття. Вони з’ясували, що понад двадцять років тому, фонди музею міста Гуаньчжоуд, поповнила стародавня скам’янілість.
Експонату приблизно від 65 до 72 мільйонів років і весь цей час його вважали шматком породи зі скам’янілою частиною скелета динозавра. Але нещодавні дослідження вразили археологів, виявилося, що 17-ти сантиметровий «камінчик» насправді скам’яніле яйце, з повністю сформованим ембріоном.
Цінність знахідки величезна, адже донедавна виявити неушкоджений скелет динозавра не вдавалося, що вже говорити про тендітні кістки молодняку. Що найцікавіше, вчені вже ідентифікували вигляд стародавньої тварини – це предок сучасних птахів, всеїдний овіраптозавр.
У динозавра є дзьоб і будова його тіла не тільки нагадує предків пернатих, а й сама поза зародка ідентична пренатальній позі пташенят. Усередині яйця застиг ембріон із довжиною тіла близько 27 сантиметрів, як і його сучасні колеги, він згорнувся і поклав голову під крило. Поза обумовлена роботою нервової системи пернатих напередодні прокльовування і називається «підкручуванням».
[ Читати далі ]Незважаючи на всю одноманітність і сірість бетонний джунглів, зустрічаються справді приголомшливі споруди. Талановиті люди не перестають робити цей світ трохи цікавішим, саме їхнім витворам і присвячена ця добірка.
Торговий центр Polygone Riviera, Франція
Велосипедний міст, Копенгаген, Данія...[ Читати далі ]
У День Святої Трійці, який гостинна Сновщина згуртовує кращі народні колективи Чернігово-Сіверщини, які демонструють свій талант на обласному фольклорному фестивалі-конкурсі імені відомого фольклориста, лауреата обласних премій ім. Г. Верьовки, Б. Грінченка і премії Фонду культури, заслуженого працівника культури України Василя Полевика.

І це не дивно, адже фундатор фольклорного мистецтва Василь Полевик записав близько чотирьох з половиною тисяч народних пісень і обробив величезну кількість з них, значно збагативши їх звучання. Під його невтомною опікою в області діяли близько 500 різних співочих колективів, більшість з яких співають і досі, тим самим продовжуючи справу Сновського маестро народного музичного мистецтва.
Десятки років свого життя він присвятив збиранню безцінних і унікальних скарбів народного фольклору не тільки у рідному Сновському районі, а й в різних куточках області.

Полевик Василь Іванович (1925-1999рр) — заслужений діяч культури, фольклорист, музикант, керівник багатьох самодіяльних художніх колективів. Уродженець с. Займища Василь Полевик присвятив українській пісні майже все своє життя. Він записав близько чотирьох з половиною тисяч народних пісень і обробив значну частину з них, збагативши звучання. Під його опікою на Чернігівщині діяли близько 500 співочих колективів. Більшість із них збереглися до сьогодні. До останнього дня (помер В.І. Полевик у 1999 р.) не поривав зв’язків з рідним селом, де створив фольклорний колектив «Спадщина»
Джерело: https://shrr.gov.ua/nash-kray/adm-ter-ustriy/item/51-vydatni-diiachi-raionu

Сотнікова Олена Василівна, провідний методист з питань розвитку та збереження народної творчості та аматорського мистецтва Чернігівського обласного центру народної творчості
Олена Василівна помітно хвилювалася. Для неї ця програма стала згадкою про батька. Василя Полевика вже давно немає, але його донька і досі з величезною любов’ю, шаною та повагою ставиться до його пам’яті. Саме особистість батька і допомогла їй відшукати свій шлях у житті, і знайти себе в тій справі, котра так припала до душі.

Ми зустрілися в центрі народної творчості, де у нас був запланований насичений знімальний день. «Сповідь» з пані Оленою була першою з тих цікавих діалогів, котрі нам пощастило зафільмувати в цьому дивовижному місці.

Олені Василівні було досить не просто налаштуватися та подолати хвилювання, а камери не додавали їй спокою. Але ми все ж таки зуміли знайти спільну мову, впоратися з емоціями та побудувати цікаву бесіду.

Завдяки батьку Олена з самого дитинства відчувала Україну. Він їздив по селах, їздив до людей і бережно збирав наш український фольклор. Рідна Україна говорила з його душею рядками та нотами народних пісень, а тоді ще маленька донечка постійно чула український спів та розповіді про українство. Вона зростала в цьому. Відчувала своєю дитячою душею. Душею, в якій з дитинства закарбована любов до батька і до України.

Як же це прекрасно, коли батьки власним прикладом змалечку навчають дітей любові до України. На прикладі Олени Василівни ми бачимо, що подорослішавши, такі діти продовжують жити з Україною в серці. Наша країна для неї — це щось глибоко рідне. Те що має аромат дитинства та щастя. Те, що неможливо забути. Те, де живе її душа. Дивовижно ніжна і красива душа.

Я щасливий тим, що мав змогу доторкнутися у «Сповіді» до цієї української душі. Я був радий тому, що ми разом з Оленою Василівною пережили ці яскраві спогади про яскраву людину — її батька, котрий так багато зробив для України і українства, котрий залишиться в нашій пам’яті на віки.

Сила душі та мужність Олени Василівни викликали в мене глибоку повагу. Адже як багато потрібно сил, праці та любові, щоб по крихтах збирати нашу величезну, красиву країну та відроджувати нашу таку глибинну культуру. Люди в яких вистачає на це душі — справжні діаманти Нації. І я щоразу дякую Господу за зустріч з такими людьми.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Сотнікова Олена Василівна, провідний методист з питань розвитку та збереження народної творчості та аматорського мистецтва Чернігівського обласного центру народної творчості
