хочу сюди!
 

Ladybug

62 роки, лев, познайомиться з хлопцем у віці 58-68 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

ЗЕбіл на марші

  • 06.01.22, 17:37
На зображенні може бути: одна або кілька осіб та текст «наблюдаю, как c упорством дегенерата, бьющегося головой об стену, зеленский продолжает воевать c порохом. He c россией, не c коррупцией, не c олигархами, не c обнищанием населения, не c эпидемией вируса, a именно c порохом, которого он ненавидит и боится точно так же как путин. казачек засланный или кизячек купленный.»

43%, 9 голосів

10%, 2 голоси

48%, 10 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Новости от Тани Адамс

Таня Адамс


Привет в новом году, котятки.

📌 В одном отеле с Коломойским Зеленский оказался совершенно случайно.
Приезжает себе в отель, поднимается на 5й этаж и тут опа! – Беня. Ведь всем известно, как любит Игорь Валерьевич спорт, лыжи, заснеженные Карпаты. Это же почти как Женева, только Карпаты.
Страшно напуганный олигарх Коломойский говорит, что Вовочку в упор не видел, не общался и какие ваши доказательства.

Кстати, там есть профинансированная из бюджета держ.резиденция Синьогора, в которой Зеленский почему-то не захотел остановиться на заслуженный отдых. Но все совпадения, конечно же, случайны.

📌 После протестов, пожаров и захвата административных зданий, вчера утром правительство Казахстана ушло в отставку, правящая и финансовая элита свинтила от греха подальше, а президент Токаев обратился к Путину с просьбой ввести войска РФ в Казахстан.
Кто именно протестует, кто у них лидер(ры) – не ясно. Требования озвучиваются просто в микрофон, часть из них - мягко говоря неадекватные, но в основном всё сводится к тезису «зае...ало» и наверное, таки да.

Я не буду очередным икспердом по Казахстану, в которых резко переквалифицировались вчерашние ФБ-вирусологи, и никакой «аналитики» тут не будет. Просто напишу очевидное: вероятнее всего границы прямого военного влияния РФ скоро расширятся ровно на территорию Казахстана.

Какой нам с этого профит?
Люди, ожидающие волшебного «Россия скоро разорится на свои войнушки, им нечем будет кормить собственный народ, страна развалится и нас оставят в покое», радуются.

Я же придерживаюсь философии моей бабушки, яка казала: «Поки товстий схудне, худий зблідне» и считаю, что РФ скорее переведет своё молчаливое стадо на баланду из брюквы, чем прекратит попытки собрать тухлый совок до кучи. И поэтому ничего хорошего в расширении империи на огромный газодобывающий Казахстан не вижу.

Будем наблюдать

📌 Зеленский посмотрел внимательно на то, как быстро поникли власти Казахстана, и…решил погасить задолженности по зарплате нац.полиции. Потому что голодная охрана – ху...вая охрана.
В случае заварушек: зачем подставляться под разгневанные толпы за какого-то клована, который мало что обещал зарплаты поднять с сентября – не поднял, так еще и эти не выплачивает вовремя?

📌 А еще Вова инвестнянь обещал всем, кто инвестирует в Украину денег.
По факту же АрселорМиттал Кривой Рог, который уже инвестировал 24,2 млрд грн, а в апреле подписал меморандум об еще 1 млрд долларов на экомодернизацию, вчера получил арест всех своих счетов.
Т.е. пока Арселор спорит в судах с налоговиками, ГПУ блокирует вообще работу предприятия ибо не...уй.

"После того, как окружной суд вынес решение в пользу АрселорМиттал, и пока административный иск налоговиков находится на рассмотрении, ГПУ предприняла агрессивные меры против компании, что противоречит букве и духу закона", — заявил замгендиректора АМКР.

Ну да, противоречит. У нас сейчас очень многое противоречит и духу, и букве и даже целым статьям Конституции. Таке у нас зараз життя, бентежне. А инвестняней у нас Венедиктова работает в основном, Мэри Поппинс, которую мы заслужили.

Так что доброе утро. Пойду уток кормить, они тоже почему-то не улетели никуда. Покращень ждут, наверное.








Українська музика 1723









0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Знакові подорожі. РИГА

  • 06.01.22, 11:50
     В моєму житті якось так складалося, що я опинялася в певних місцях, коли там проходили якісь знакові події. Якщо чесно, то це мені здається неймовірним і фантастичним збігом, зате тепер я можу робити конкретні висновки на власних спостереженнях.  Так в січні 1991 я з класом була в Ризі, а в серпні 1992 з мамою в м. Ткварчел це Абхазія. Що там, що там, саме в ці дні, відбувалися історичні події, які потім повністю змінили напрямок руку країн. Подробиці шукайте в Гуглі, але вони відомі багатьом. Мова йде про переломний момент виходу з СРСР і вибір вектору руху. Тоді я не могла оцінити ситуацію в силу свого віку, але запам'ятати, що і як було, я вже могла добре. Пройшов час. Наслідки вибору, як казав Кравчук, маємо, що маємо. 
     Розділ 1. Рига.
     Нашому класу пощастило з класною керівничкою, ми багато подорожували. Остання наша велика подорож була в Ригу. Гроші на білети збирались ще в вересні, тому наша вчителька не могла передбачити, що станеться в січні. Разом з нами ще поїхав 10-й клас. Наша і їхня класні були подругами, тому так.
     Наше стадо напівдиких дітей, яким батьки позашивали в труси гроші на покупку помад і духів Дзінтарс, зустріла звичайна російськомовна тьотя в окулярах. Вона одразу попередила, що швеньдятись по місту не можна, бо ми приїхали не вчасно, в Латвії нині неспокійно і російською краще мовчати, ніж говорити. Ми не тупі. Таке саме ми чули, коли нас возили в Карпати. Тоді нам було сказано:
     - Щоб ви мені згадали українську, гімна малі, бо получете по сраках і двійку з укр.мови і географії.
     Хоч ми всі жили і вчилися на Буковині, але школа наша була руська, бо містечко складалося переважно з спеціалістів, яких нагнали з усього союзу.
Установу говорити українською ми вивчили ще з Карпат, тому всі захитали головами вверх-вниз. Класуха наша тримала слово, за що була у нас в шаленому авторитеті. Ми її поза очі називали Анка. Наша Анка була родом з Франківщини, мала гостре око і пишні груди. Від того, як вона складає руки на них, ми знали, в якому вона настрої.
     Рига, після нашого рідного містечка з стандартними п'ятиповерхівками, які наклепали в 1973 спеціально під будівництво ГЕС на Дністрі, здавалася казкою. Ми, відкривши роти, йшли за екскурсоводом і ніфіга не чули, бо коли відкритий від здивування писок, то закриваються слухові проходи. Час від часу наша Анка спускала нас на землю шипінням:
     - Слухайте, довбні, я все потім перепитаю. 
     На хвилину ми закривали щелепи, але вони потім автоматично відпадали, бо перед нами з'являлося знову щось таке, що ми не бачили.
     Нас дивувало в Ризі абсолютно ВСЕ! Вузькі вулички, старовинні будівлі, великі магазини, гарні люди, породисті песики, готель, в якому ми жили, якась інша їжа...  Ну і відеосалон в нашому готелі це було щось! Ми потайки пробиралися, коли сеанс вже починався і дивилися американське кіно. Гроші в готелі за це не брали, послуга була закладена в ціну проживання. Відвідувачів теж ніхто не фільтрував. Але нас заклали старшокласники. Коли в салоні йшов фільм "Мальчішнік", а там сцени до 16, ми ржали, як коні, і збивали їм еротичний настрій. Старші вже встигли попаруватися між собою і наші вчительки мали клопіт вночі ходити по кімнатах і виколупувати хлопців з ліжок дівчат.
     Так от. Хтось зі старшаків пішов і настучав на нас, що ми, малолєтки, дивимось фільм для дорослих. Анка зайшла якраз в той момент, коли була сцена з голими цицьками. Руки на її грудях склалися в позицію, коли нам були глечики.
    - От, паразіти! По кімнатах і щоб через хвилину всі пускали слину на подушку! Я перевірю!
      Десятикласники буквально на секунду відчули свою перемогу.
     - Всі, я сказала. І ви, лосі, теж!
     Після того випадку стадо старших ходило окремо від нашого стада і відверто нас зневажало. Ми в свою чергу зневажали їх, бо придурки зламали кайф і нам, і собі. 
     Одного дня наша екскурсовод якось особливо була занепокоєна. Наша програма подорожей по Латвії була під питанням. Вночі поскидали пару пам'ятників радянської доби. Нічого не придумали краще, як повезти нас в центральний універмаг. Батьки нам дали грошей, то треба було щось купити. Ми скупили всі запаси помад і тонального крема, значки з рок групами, плакати, календарики, понабирали духів мамам і одеколонів Консул папам... коротше, гребли все. Всі свої скарби ми поскладали в модні пакети з обличчями гарних дівчат і іноземними буквами. Потім ми деякий час в цих пакетах носили в школі книжки і одразу було видно, хто бачив світ і нюхав Дзінтарс.
     Отак, всі спітнілі і з яскравими, повними скарбів пакетами, ми зустрілися в холі універмагу. Там стояв прилавок з морозивом. Ми всі чемно стали в чергу з зажатими в кулаці грошима. 
    - Дайтє мнє шоколадного!,- почав перший з нас.
    - Йаааа вассс ні пппаніммаааюююю, - відповіла з прибалтійським акцентом продавчиня і всім виглядом показала, що морозива вона нам продавати не має бажання.
     Наша черга змійкою перемістилася до Анки жалітися, бо до цього моменту всі нас кругом розуміли. Анна Степанівна (так офіційно її звали) підійшла до "злої тьотки" і на українській мові сказала:
     - Я все розумію. Але ці діти з України. Продайте їм, будь ласка, морозиво.
     Ми в черговий раз повідкривали роти. Продавчиня, мало того, що зрозуміла українську, та ще й настрій її різко покрашився, вона розплилася в чарівній посмішці і щедро стала накладати нам морозива.
     Тоді ми не парились, чому так відбулося і образу довго не тримали. Головне, що морозиво ми купили!
     - Казала ж вам, йолупи, говоріть українською!,- голосно крикнула Анка. На що продавчиня голосно розсміялася. А ми тоді ніяк не могли скласти цей логічний ланцюг до купи. Пройшли роки і все стало на свої місця. 
     В ту поїздку я набралася стільки вражень, що згадую і тепер. Це неймовірний палац в Даугавапілс, це меморіал на місці концтабору Саласпілс, це орган в костьолі в Ризі і ще багато-багато всього. 
     Отак я побувала в Латвії. Хто дочитав, тому дякую. Мабуть я трохи старію, бо все більше хочеться писати про те, що зі мною колись сталося.
     Всіх цілую. А хто не розмовляє українською, тих не в засос.
     
Фото:
*Ми стоїмо перед костьолом у Ризі. Задній ряд - старшаки в шапках-пітушках і білих шарфах. Перший ряд ми. Я крайня зправа в білій шубі зі штучного хутра, придурошній в'язаній шапці, яка кололася так, що запам'ятала до тепер і в шарфі, кінці якого дістають майже до колін. У мене на шарфі значок КІSS... бо, трясця, який вже дістався.*
     

Явные тайны исповеди

Я опоздала согрешить.
Но может быть ещё успею (с)

Тем более, что я нИкогда не встаю не с той ноги.
У меня любая нога "та".
Утро доброе всегда.

НО
Успеть бы согрешить...

Винахідники – народ непростий...)))

Винахідники – народ непростий, а їхня фантазія зовсім не має меж. І якщо до них приєднуються люди, які можуть втілити в життя навіть найшаленіші ідеї, то виходить нереальна колаборація. Після цього у продажі з’являються дивні дрібнички, наприклад крісло-комбінезон або свічка для шульг. Ми впевнені, що ви ще такого не бачили, але обов’язково захочете випробувати ці речі в дії.

Одяг для келиха на ніжці
 

За мить до екстраординарного випадку ...)))

Фотографії, зроблені за мить до якогось екстраординарного випадку завжди викликають емоції. Адже в одній частці секунди може бути більше драми та сюжетних поворотів, ніж у деяких серіалах.

Ом-ном-ном

«Жодних бажань сьогодні не виконую, у мене справи»...

[ Читати далі ]

Серый Кардинал

Весной 1968 года одноклассница (это было в первом классе) мне дала малька гуппи (мне так помнится, вроде одного), я принесла его домой в поллитровой баночке и это было началом истории, которая продолжается до сих пор с небольшими перерывами...

Вначале он жил в этой поллитровой баночке, потом переселился в литровую, потом папа принес стеклянную аккумуляторную банку, не знаю, существуют ли сейчас такие - по форме как цельнолитой аквариум, но стенки очень толстые и несколько искажают форму того, что внутри, объем, мне так сейчас кажется, был около 5 литров.
Позже был куплен уже настоящий аквариум на 60 литров, по тогдашним меркам это уже был весьма солидный объем, как для домашнего. Уже и папа увлекся, аквариум оборудовал подсветкой, фильтром, аэрацией.
Рыбок было много всяких (не буду перечислять), водорослей разных, улиток...

Прошло много лет... десятилетий...
Были периоды, когда было 2 аквариума и даже 3...
В одном из них какое-то время жили шпорцевые лягушки... о... это была отдельная история - они были потрясающими, как водолазы в скафандрах... а какие песни они пели... а в каких позах замирали... я их даже рисовала (хотя рисовать я вообще-то не умею...)

Но все в мире подвержено энтропии: круглый аквариум разбился, пластмассовый потерял прозрачность, шестидесятилитровый - вообще не помню, куда делся, а сорокалитровый стал протекать... Но сорокалитровый я не выбросила - стоял какое-то время. В нем даже некоторое время жили хомячки-джунгарики (без воды, конечно).

Несколько лет был перерыв и однажды я решила, что аквариум в квартире нужен хотя бы для поддержания более-менее приличного уровня влажности. Я купила силиконовый герметик достала тот сорокалитровый... в общем восстановила, запустила.
Занялась заселением. Влажность воздуха в квартире - это, несомненно важно, но аквариум без рыбок - это не аквариум.

В этот раз к аквариуму было отношение чисто потребительское - увлажнение воздуха и минимум забот, поэтому рыбок решила завести наиболее неприхотливых. Предполагалось отсутствие подсветки, фильтрации, аэрации и очень холодная вода в зимнее время, т.к. место для аквариума было недалеко от балконной двери, а я люблю проветривания независимо от температуры воздуха. Кстати, практика показала, что в маленьком объеме аэрация и фильтрация, а особенно с подогревом и подсветкой, способствуют активному цветению воды... ну, это тоже отдельная история...

Начала с гуппи - у меня было убеждение, что это самые неприхотливые рыбки, но... не та теперь гуппи. В этот раз были пецилии, моллинезии, анциструсы, неоны, меченосцы... Ну не все одновременно - одни приходили на смену выбывшим...
Золотых не стала заводить - это раньше были неприхотливые рыбешки, теперь же они весьма хилые, да и аквариум с золотыми рыбками - это вечно мутная вода - они собирают со дна все подряд, поднимаются к поверхности и выплевывают все собранное...
Зато в этот раз завела креветок - они долго продержались в отличие от перечисленных рыб. Вначале я очень ждала потомства от креветок, а ничего не получалось... Но когда я к ним потеряла интерес, то стала наблюдать интересные вещи - вроде нет уже креветок какое-то время, ну, думаю, все... проходит некоторое время - смотрю: по дну аквариума шастают полчища мелких... прям как тараканы... 
Но как-то не приживались рыбы... вроде все в норме, а рыбы не долго живут...

Пошла искать в интернете информацию на тему самые неприхотливые рыбки и остановила свой выбор на кардиналах... кажется мне, что кардиналов у меня раньше не было.

16 марта 2017 года в зоомагазине купила 5 кардиналов.
Через 3 месяца их осталось 4... дальше записей нет (в этот раз я решила записывать - что, когда и во сколько обошлось, но полгода записывала, а потом даже не подсчитала)...
К началу пандемии в аквариуме из рыбок оставался один кардинал...

***

Так сложилось, что читала я книгу, где у героини была одна рыбка, которой она дала имя и воспринимала, как члена семьи... я уже тогда провела аналогию с собой... Потом смотрела фильм, где у героини была рыбка, которой она дала имя и воспринимала, как члена семьи... И я подумала, что надо бы и моей единственной выжившей рыбке дать имя... Долго думала, как ее/его назвать... ничего подходящего в голову не приходило... и, наконец, я поняла, что зовут мою рыбку Серый Кардинал, и ничего мне придумывать не надо.

***

Литература и информация в интернете говорит, что живут кардиналы:
1. Кардинал живут недолго до 2 лет
2. Кардиналы живут примерно 4-5 лет.
3. Продолжительность жизни у всех маленьких рыбок невелика, и кардиналы не исключение, живут 1-1.5 года.
4. У небольших видов рыб продолжительность жизни невысока. И также у кардиналов. Они живут 1–1,5 года.
5. Как у большинства маленьких аквариумных рыбок, продолжительность жизни кардинала в искусственных условиях не превышает полутора-двух лет.

Ну вот такая несколько противоречивая информация про продолжительность жизни кардиналов.

Мой прожил не менее 5 лет (это я учла то, что в зоомагазинах продают молодняк в возрасте от 2 до 6 месяцев.
Последние дни (неделю-две) он явно был нездоров, движения стали дерганными, похоже, перестал кушать... 
4 января 2022 года Серого Кардинала не стало...

Федя, дичь!!!

  • 06.01.22, 07:07
  • зе
Елена Подгорная



А основную проблему новогоднего поздравления Зеленского так никто и не озвучил. Все обсуждали дисциплину в армии, лифчики и платья. И сколько дней писали видосик.
А проблема не в этом.
Доверия к словам преЗедента больше нет не только у его оппозиции, а даже у его электората.
"Тронный" зал в позолоте, стол, гости - кино хорошего уровня и в принципе снято для таких любителей, которым заходит пафосный формат. Но нет. Картинка не соответствует реальности сегодняшнего дня и раздражает даже железобетонных Зе-избирателей.

45% от общей массы выбравших новое лицо считают его разочарованием года. И это не про нас. Не про оппонентов. Мы-то сразу понимали ху есть ху. Это конкретные избиратели, которые хотели жизни, как в кине, но не сложилось. Потому что кино - это что-то одно, а жизнь - это что-то другое.

Есть и другие проблемы.
Например эгоцентричность основного оратора. К Зеленскому за стол собрали "видатних людей, які творять сучасну історію" (с), но ни одного творца истории не назвали по имени. Получается, что этих выдающихся людей тупо использовали, как массовку и фон для выступления "величайшего лидера современности". Какой-то бредовый бред на грани биполярного расстройства и мании величия.

Помните поздравления Порошенко, к которым мы, как к хорошему шоколаду, быстро привыкли? Все, кто снимался в компании пятого Президента были названы по имени и даже имели возможность высказаться.
Это было командное поздравление, от всех собравшихся. Это было уважение к людям, которые что-то делают для страны и для нас с вами.
Очень контрастно это выглядит с поздравлением Зе в этом году.

Затянутость. Я откровенно не понимаю, зачем было писать столько текста? Если в прошлом поздравлении была динамика, то тут люди сидят и достаточно было пяти минут, но нет.
20 минут с бокалом в руке - это нонсенс. Уже просто словесный поток раздражает сам по себе, без привязки к смыслу сказанного.
Удивительно, что телевизионщики этого не понимают. Или понимают? У меня уже несколько лет создаётся ощущение, что семью Зеленских просто откровенно стебут - в интервью, стилистикой одежды первой леди, фотографиями с официальных событий. Этого всего настолько много, что появляется ощущение неслучайности.
И вот насколько удачным было первое поздравление, настолько третьим поздравлением Зеленского просто подставили по полной программе. Потому что никто не будет слушать речь 20 минут. Будут есть, пить и общаться, приглушив звук и раздражённо посматривая на часы.

Из всей речи резанула только одна фраза - нужно стереть линию разграничения из своей головы.
Эта фраза не понравилась не только оппонентам Зеленского. Избиратели Зе тоже отрефлексировали, потому что никто не любит, когда его держат за идиота. Все прекрасно знают, кто затеял войну и кто её постоянно поддерживает. Даже избиратели оппо-блока в глубине души понимают, кто агрессор.
То есть наше недоразумение после всех произошедших за год событий, переговоров, войск россии под границей Украины, до сих пор не отбило дупля, шо вообще происходит? Де...ил чишоли?
Вопрос риторический.
То есть, сидят люди, слушают это всё и понимают, что то ли преЗедент ид...от, то ли пи...дит и держит за идиотов нас. И то, и другое рейтинги не подымет, а скорее очень наоборот.

И в общем было бы не плохо нашему величайшему вернуться уже в реальность, проговорить хотя бы себе в зеркало, что путин х...й, россия - агрессор, война у нас потому, что россия напала на Украину, а не наоборот, и продолжает вести агрессивную политику дальше, шантажируя нас и весь мир своим газом, ядерным оружием и непредсказуемостью русской души.

Уже можно. Уже есть охрана и она пожизненная. Извиняться больше никто не заставит. 

В общем и целом эта новогодняя речь Зе сыграла не в его пользу. Жаль, что некоторые наши патриоты не умеют в стратегию и только ищут повод для срача.
Нам бы кучковаться сейчас и поддерживать друг-друга. А не вестись на провокации от анонимных аккаунтов.

Валерій Прозапас

Совкове застілля від президента хоча вбоге та недоречне, але цілком логічне – він втрачає підтримку, і тому йому створюють картинку всенародної любові.

Тиск на нехитру емоцію вже використовується не вперше, раніше це були діти, а ще раніше образ недолугого обивателя з “какой разніцей”. Проте телевізійна ілюзія все сильніше контрастує з реальністю, і скільки б поруч з ним не посадили достойних людей, від цього криза не припиниться, армія не підсилиться, руйнація інституцій не сповільниться, а кротівня не зникне.

Тим більше підсвідомо режисери максимально обезличили декорації, навіть не поставивши наші прапори, під якими держава воює вже дев’ятий рік, і це показова обмовка.

А сам головний герой відосика при військових лепетав про якісь “лінії в голові”, знецінюючи захист справжніх ліній, тих, які захищають ціною крові, – звичайний маразм обивателя, який думає, що все можна вирішити просто силою думки.

І цікаво було почути національну ідею: виявляється, максимальна висока мета – це зустрітися десь із “пляшкою і холодцем”, тобто “забыть кровь”, якщо називати речі своїми іменами.

* * *

Чергова спроба змінити маску, змімікрувати під ситуацію, залишивши генеральну лінію на тримання населення в омані, та продовжувати поступки ворогу.

Погана гра, все більше людей прозріває, але треба, щоби всі.

Джон Сміт

А я подивився вовкине привітання. Знаю, ви погидували і дивилися справжнього Президента, а я от зробив над собою зусилля.

Зеленському немає чого сказати людям. Тому шутнік ховався за іншими. Тут в нього і вчителі, яким обіцяв зп $4000, і лікарі, яким платив “підвищення” зарплати посекунДНО, і конструктори ракет, яким 3 роки зривав фінансування, і спортсмен зі своєї фракції, і пілоти вертольотів, які мають рятувати людей, а не возити прислугу клоуна на гулянки, і родини полонених, яких кинув у полоні, бо віддав весь обмінний фонд 2 роки тому, а захоплення нового зірвав, і військові, яким вже 3 роки не піднімає зарплату, та й ту затримує.

І всіх Вовка годував обіцянками. Військові в нас вже наступного року забудуть слова “квартирна черга”. “Зарплати лікарів зростуть в 2 рази”, “моя ціль – в 2 рази збільшити зарплати вчителям в наступному році”, “з’явиТЬСЯ економічний паспорт у наших діточок”.

Замість 1 тисячі обіцянок – 2 тисячі обіцянок.

Мені було просто цікаво подивитися, як зелений сценарний кооператив буде викручуватися, коли сказати нічого, яке шоу вони зроблять, коли повністю прокралися і пробрехалися.

А лєгко.

Розповів, що “вони налякали олігархів”. Так і сказав. Весь список Форбс, який при вові збільшив свої статки втроє, поперхнувся сиром.

Віялових відключень світла, “якими нас лякали олігархи”, не було. Отак просто. (Я сам сидів без світла, і купа людей по Україні можуть підтвердити, що сиділи без світла хоча б раз).

“Ціни на газ для громадян не зросли. І це факт” (9 ЧЕРВНЯ 2021 – Держстат: “Тарифи на компослуги за рік зросли на 35% “).

“Лякали, що ми будемо голодні, а ми вперше зібрали стільки-то там тонн врожаю. І це рекорд для незалежної держави” (Сотні сирзаводів оголошують про закриття. Всю харчову пшеницю вивезли, Зеленський підписує указ про “підтримку хлібопекарів”. Кабмін запроваджує державне регулювання цін на хліб і масло. І т.д.).

“Нас лякали, що міжнародні партнери від нас відвернуться.” А що, не відвернулися, ти, нерукопотискаємий дурнику?

“Нарешті в нас достойна зарплата! – змогли сказати наші лікарі” (Реальність: 66 тис. лікарів і медичних працівників поїхали з України, ще майже 34 тис. медпрацівників звільнилися за 2020-перший квартал 2021 року).

Просто бреши, бреши нахабно, обеззброюй опонентів своїм нахабством. Не ведуться? Не губись. Сипони їм піском в очі.

Сказав, що якась “армія по той бік кордону нас не лякає, бо неабияка армія по цей бік нас захищає”. Це молодець. Але знову якась “неназвана армія” по той бік кордону. Що ж це за армія, Володя? Чого соромишся? Назви! Стєсняюсь уточніть: випадково не тої країни, куди ти “Свати” продаєш?

Зеленський довго жував щось про нагородження Зіркою Героя якогось бійця. Але я так і не зрозумів, чому він так на цьому робив акцент. Мабуть, щоб не згадувати, що так і не нагородив Зірками Героя покинутого Ярослава Журавля, Олександра Колодяжного, який загинув при захопленні Цемаха, звільнених ГУРівців Романа Червінського і Юрія Семенюка. А також Бурбу, якого він на “прес-марафоні” обплював на всю країну.

Коротше, головні досягнення – це міст у Запоріжжі, аеропорт в Одесі, дорога в Миколаєві. А так – брехня, брехня, брехня, продаж повітря і брехня.

Ну, а 100 тисяч померлих від коронавірусу, бо ці тихенько вакцинувалися, а українцям вакцину завезли найостаннішими у світі, – це теж їхнє досягнення, але тссс.

Коротше Володимир лив воду, либився про якісь катлєтки бабусі, які не лізуть, і закінчив щастям-здоровлям і всьо само луччєго. Нє хватіло танца.

Виявляється, Зеленський заганяв військових на свій “новорічний прийом” не добровільно, а… за наказом. Просто жесть. Наказую! В мою новорічну масовку прибути, ать-два! За відмову будете покарані за законами воєнного часу!

В світі не дарма існує таке поняття як етикет, а в ньому окремою главою – запрошення на прийоми. Офіційні запрошення для того й існують, щоб людина мала право відмовитися. А тут рознарядка командиру: відрядити Борисовську в Київ на зйомки новорічного відосика. Ппц.

Що казати, в нас при владі із грязі в князі, до того ж злобні, ненависні, вигадливі нікчеми. Тут не те що незнання етикету, тут власний “етикет”, за яким всіх достойних треба умисно замазати лайном.

Відповідаючи собі на питання, чи пішов би я? Я відповів, що не пішов би. По-перше, я в свій час не пішов на запрошення до Порошенка. Але то було інше. А по-друге, в мене колись була реальна ситуація, коли не з’явитися на запрошення нікчеми тягнуло за собою наслідки для мене. Але я посміявся і не пішов. І досі вважаю це одним з найкращих рішень в моєму житті, за які себе потім поважаєш.

Але саме через власний досвід я можу сказати, що наказ від командира (верховного головнокомандувача) – це зовсім інше. Якщо це вимагало боротьби з собою, а не так, що людина радісно побігла, то це насправді викликає тільки співчуття.

Не вздумайте хейтити людей зараз.

НАКАЗ прибути в ситуації, де мало б бути ЗАПРОШЕННЯ, підтверджує, що з самого початку вони знали, що запрошують людину, яка до них ставиться зі зневагою, намагалися її зганьбити, а заодно засвітитися на її фоні. Вова ще в своєму Кварталі робив таку гидоту – запрошував всіх цих вірастюків і перевдягав їх в бабські шмотки, перетворюючи на опудал.

Тут в нікчеми два психологічних моменти:

1) Постояв поруч з достойною людиною, достойна людина тобі при цьому в пику не плюнула і під сраку не вигнала, і ти вже в очах інших сам – достойна людина.
2) Наявність красенів підкреслює потворність потвор. Оплюй всіх достойних в країні, і твоя недостойність не буде кидатися в очі.

Просто гляньте на вираз обличчя людини поруч зі шматком лайна, і все стане зрозуміло.











Бажав лише про Білорусь. Тепер добавлю трохи за Казахстан.

Якщо президент просить інтервенцію у сусідів, як захист від протесту власного народу, то значить його точно у власній країні ніхто не бажає захищати. Чомусь...

А почалось мабуть давно. podmig smile









413d28017ba1d3285b792eefa213ab8b.jpg


21f85f6e498cfadc069ce21ce8e7cb1a.jpg


ee30281810098604551bc1412088a2cd.jpg


6254b9dd578ebaa8e9f9c61830228d1b.jpg


dc7465008d0bf8645e35cb91b4d5bd34.jpg


537c20ca162cd2ac19a61cb52bb4c29a.jpg
51f959e3a5e2f6f4175fe156b1fc5550.jpg 7ca831e71bfad8fdae78108120df1c43.jpg 8eda73d6de3720ead9a213d1eef79fb8.jpg