http://www.president.gov.ua/news/23478.html

Для тех кто интересуется историей освободительного движения Украины. 1900-1907 годы

Научная монография из которой лично я узнал довольно много интересного. Например, что украинский язык был признан самостоятельным славянским языком еще царской Российской академией наук, несмотря на Валуевский и Эмский циркуляры. Как украинские крестьяне возмущались идеей создания школ на украинском языке: "что наши дети на всю жизнь останутся холопами!". Фрагменты из аналитических записок царской жандармерии про украинское движение.

http://sd.net.ua/2012/03/20/u-borotbi-za-prava-ukrayinskoyi-movi-1900-1907r.html

Зашел как-то к товарищу, то да се, сели поговорили, вспомнили годы молодые - институт, нет Вы не подумайте, водка, и прочее, это не к нам, мы уважаем только пиво, ну и конечно хорошее домашнее вино, с приятным ароматом...Ну так вот, когда вспомнили казалось бы все, пришло время поговорить о настоящем, и тут мой друг начал показывая рассказывать о глобальной катастрофе-ремонте! Да, скажу я Вам, что бы все так жили, но, больше всего меня удивил прогресс, я таких новшеств еще не видел. Представьте, в доме нет батарей, видимых, под окном на полу решетка, и из нее идет тепло, да я понимаю что для кого то это не новость, а для человека., который живет в квартире - новшество. Но самое, что ни на есть меня поразило - Люки ревизионные сантехнические скрытого монтажа (невидимки), под плитку, для гипсокартона под покраску, напольные с пневмо амортизаторами, та к вроде бы правильно написал название. Начнем с того, что  в ванной комнате все краны, и ... коммуникации закрыты с помощью люков для плитки, и не только, тайник от жены - НЗ, тоже в ванной комнате, и самое главное, кога заходишь в ванную, даже не возникает мысли, что гдето есть дверка которая открывается простым нажатием, а некоторые на присоске, а дверка есть и не одна. В комнатах на потолке и на стенах тоже как в банке, что -то наподобии ячеек, на потолке- для вентиляционщиков- алюминиевый лючок скрывает фильтр, или как оно называется... В коридоре на стенах около 5 люков, коридор объединяет в себе 2 коридора, скрывающие всякие коммуникации и нежелательные для постороннего взгляда ниши, кстати, не скажи он мне о этих лючках, я бы и не увидел! Вот это технологии!!! Аж страшно становится, а что если через каких небудь 5-10 лет, будем встречать внеземные цивилизации, а не готовы то еще, морально. Да еще четь не забыл, вообщето мне понравился люк напольный, это ж надо, сверху плитка, стоит только открыть, и о чудо, мечта любого сельского жителя - ниша, вход в погреб, подвал, лаз...называйте как угодно. Но одно я знаю точно, это удобно, эргономично и эстетично!!!  Не знаю как кому, а мне понравилось! Вот и сам в этом году начинаю делать ремонт, даже прикинул где сделаю себе маленькую при маленькую отверстинку для НЗ, и пусть жена ищет! Кстати, скептики вроде моей вечно ворчливой тещи -УСПОКОЙТЕСЬ!!!! Мне посчитали Лючки , ЭТО СОВСЕМ НИ ЕСТЬ ДОРОГО!!!!!! Так что да здравствуют технологии!  Сделаю ремонт, обязатльно выложу фото!!!

http://youtu.be/ItjVqhRCzxc

Публікуючи «Марсіанські хроніки», Рей Бредбері, мабуть, і не уявляв, що доживе до часу подій свого роману. Тоді, 1950 року, кінець ХХ сторіччя здавався вкрай далеким і примарним, являвся фантастові розмитими обрисами реальності, що будили уяву незвичними образами... Хоча, думаю, фантазуючи, відтворити майбутній хід подій і передбачити прийдешнє можна було цілком чітко. Тому й не дивно, що роман «Марсіанські хроніки» починається з ядерної зими 1999 року, коли клуби гарячого повітря охоплюють невеличке містечко штату Огайо, розтопивши сніг і перетворивши бурульки на пару... Люди, що вижили після ядерної катастрофи, не знайшли нічого ліпшого, як сісти у зорельоти й полетіти рятуватися на Марс... І хоча письменник 1950 року, здавалось би, неправильно передбачив прийдешнє, і хоча людство донині ще не спромоглось освоїти Марс, однак воно методично продовжує реалізовувати програму самознищення. в Україні книги Р.Д Бредбері неодноразово публікувалися у журналі «Всесвіт» та виходили окремою збіркою у 1988 році.

Нині читачі можуть побачити окремими томами  «Марсіанські хроніки», «451° за Фаренгейтом», «Кульбабове вино», що вийшли у серії «Горизонти фантастики».

На сайті Буквоїд читайте мою статтю про згадані книги Р,Д Бредбері повністю: http://bukvoid.com.ua/news/fantastik/2012/03/20/121444.html

Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, наші предки святкували прихід весни. Це передусім відбувалося у день сонячного рівностояння, коли починалася справжня астрономічна весна. Цьогоріч вона настане 20 березня о 5.14 за Ґрінвічем (7.14 за Києвом). У цей день дівчата співали пісні, що називалися веснянками. За допомогою веснянок люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову оживало. Одною з таких популярних веснянок була ось ця: * * * Благослови, мати, Весну закликати! Весну закликати, Зиму проводжати! Зимонька в візочку, Літечко в човничку. Різновидом веснянок є гаївки — твори усної народної творчості, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. С. Килимник заперечує думку О. Петрицького про те, що термін «гаївка» походить від назви індійського свята весни «гулі» або «голі». Він відстоює думку, висловлену вперше В. Гнатюком, що «гаївка» походить від «гай» — місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси — часті рефрени типу «гай-гай», «ой, гай», «гаю-гаю» та інше.

Ось приклад популярної гаївки: Коло млина, коло броду, у-ха-ха! Там дівчина брала воду, раз -два! Воду брала, траву жала, у-ха-ха! А на серці журбу мала, раз -два! Вийшла собі на ставочок, у-ха-ха! Там плавало шість качечок, раз -два! Одна одну доганяє, у-ха-ха! Кожна свою пару має, раз -два! А я бідна не щаслива, у-ха-ха! Свою пару загубила, раз -два! Обізвався Господь з неба, у-ха-ха! Тобі пари ще не треба, раз -два! Обізвався Господонько, у-ха-ха! Не журися дівчинонько, раз -два! Я про тебе пам’ятаю, у-ха-ха! Я для тебе пару маю, раз -два!

Виконували гаївки та веснянки у колі (танку). Це символізувало сонячне коло, єдність всіх сил природи і радості буття

Для того, щоб вам чи вашій дитині дозволили відвідувати басейн, вам необхідно пред’явити медичну довідку про стан здоров’я. Виявляється, придбати її можна всього за декілька хвилин, не проходячи жодного обстеження.

Днями мені розповіли таку історію.

Одна молода мама вирішила разом з дитиною ходити до басейну. Намір шляхетний і корисний для здоров’я. Прийшовши до одного з міських басейнів, вона дізналася, що зможе відвідувати його після того, як нададуть спортивному закладу медичні довідки про стан здоров’я.

Зрадівши, мама пішла до одного з медичних закладів, щоб дізнатися, що потрібно зробити для того, щоб отримати довідки, які вимагають працівники басейну.

Зайшовши до медичного закладу, жінка підійшла до реєстратури і повідомила їм про мету свого візиту. Та їй відповіли, що такі довідки надають і провела  до потрібного лікаря. Жінка повідомила лікарю, що хоче з дитиною відвідувати басейн і що їм обом потрібні медичні довідки. При цьому вона сказала, що прийшла сама і метою її нинішнього візиту є розпитати, що потрібно зробити для отримання необхідної  для басейну довідки.

Що було далі – жінка не очікувала ні на мить. Лікар запитала у жінки прізвище, ім’я, по батькові її та її дитини. Сказала, що довідка коштує 50 гривень за одну особу. Молода мама наголосила, що прийшла без дитини, і що такі гроші у неї з собою є. «Диктуйте мені правильно обох прізвище, ім’я, по батькові », - сказала лікар. Нічого не підозрюючи, жінка так і зробила, думаючи, що після цього їм призначать день, в який прийти разом і пройти відповідні обстеження.

Але сталося не так, як гадалося. Через декілька хвилин молодій мамі в руки віддали вже готові довідки, виписані на неї і на її дитину. Без жодних обстежень, без присутності дитини.

А тепер давайте подумаємо, хто плаває у колективних басейнах – здорові чи хворі люди? І який букет хвороб може плавати у воді тих басейнів? Як насправді про це дізнатися?

Чи здогадалися ви про яке місто йдеться у моєму дописі?..

P. S.  Подейкують, що вартість такої довідки у різних медичних закладах коливається від 50 до 60 гривень.

Николаев - ЭТО ТО, ЧТО ГОВОРИТ ОБ УКРАИНЕ!!! Меру не ДОЛОЖИЛИ. ПРЕСТУПЛ
ЕНИЕ СОВЕРШИЛИ, его прикрыли. ПРЕЗИДЕНТ - ВТРУТИВСЯ . СТИСТЕМА ПРОГНИЛА,- ПРЕЗИДЕНТ не может быть ВЕЗДЕ, НО СИСТЕМА ДОЛЖНА РАБОТАТЬ!"!! МИЛЫЙ ГАРАНТ, А ДЛЯ ЧЕГО ЖЕ ГАРАНТ!!!

Пармен Удодов-младший был знатного происхождения. То есть все знали - как и откуда он произошел. А произошел он от недоразумения. И матушка и папанька его в тот незабвенный миг были в состоянии, когда лыка не вяжут. Вот и получился в результате человек выдающейся культуры и народного значения, любитель справедливости в ограниченном количестве (в смысле - сугубо для себя), радетель об отечественном благе Пармен Сосфенович Удодов. Большой умелец пролить слезу вовремя и не вовремя за правду сермяжную.

Однако, оставим школьный период. В восемнадцать лет Пармена срочно побрили в солдаты, так как у родителей не оказалось денег, что отобрать у него этот священный долг по защите Отечества. В рядах Вооруженных Сил Удодова научили сперва принимать удары на себя (обычно в каптерке или в сушилке - надо сказать, били на совесть), а потом бить в морды других. Безжалостно и справедливо. Из армии Удодов вышел окончательно полюбившим и родину и все падшее человечество. Отметим только, что в армии он чуть не попал в места не столь отдаленные. За любовь немереную к мордобитию. Но... обошлось. Так что явился Пармен домой, как и положено, в форме парадной и с большим градусом в голове.

Окончив академию и настроив сердце на борьбу с борющимися, Удодов-младший плавно въехал в девяностые. И тут...началось. Много пришлось отдать сил и умений выпускнику академии для сохранения своего положения. Но он не только удержался, но и приумножил. Надо сказать, несмотря на все трудности...  Пармен достойно вошел в новое тысячелетие. А годы эти оказались самыми интересными.

Теперь Удодов-младший, перепробовав уже все и вся, пишет мемуары. Ему есть, что рассказать. Например, о том, что сынишка его совсем не был виноват, когда в пьяном виде въехал на автобусную остановку с мамашами с детьми. Во первых, у сынишки еще не было достаточного опыта. Во-вторых, мамаши сами виноваты. Они явно мешали движению времени. Парня пришлось спрятать подальше в Гарвард, чтобы не испортить ему молодую жизнь напрасно...

О том, как ловко и умело менял партии и фракции, избегая падения, а заодно - накапливая и накапливая...

- Ты завершил, пора перейти реку вброд.