На полях, лісах та грядках щось зазеленіло - весна врешті прийняла від зими естафетну паличку в круговерті пір року. В очікуванні тепла та наступного літа пригадалося літо попереднє.

Запам’яталися шикарні паради, як природні так і рукотворні, світил на серпневому нічному небі, зокрема, парад планет. Не той парад, про котрий галасували астрологи, коли небесні тіла шикуються в якісь геометричні лінії чи фігури і щось там віщують, а просте яскраве шоу, що перетворювало завжди прекрасне зоряне небо в надзвичайно чарівну казку.

Сценою став правий (західний) берег зачарованої Десни. Підступний ковід завадив далеким мандрам, але вдалося вибратися маршруткою на кілька десятків км від домівки на Десну біля с. Вища Дубечня.

Намет поставили прямо на березі, в трьох метрах від води, тож на сході і півдні небо аж до самого горизонту не закривали ні дерева-кущі, ні будинки, ні всякі там ліхтарі :) А там і відбувалися головні події, варто було висунути голову з намету - і все як на долоні!

Справа в тому, що на нічному небі крім Місяця є тільки три світила, котрі яскравістю перевершують звичайні зорі - це планети сонячної системи: Венера, Марс та Юпітер. Тай то, два останні яскраво виблискують тільки в ті періоди, коли максимально наближаються до Землі - так звані протистояння. У Марса це буває впродовж кількох місяців раз в два роки, а у Юпітера ще рідше. По мірі віддалення від нашої кулі вони поступово тьмяніють і спочатку виділяються на небі як зорі першої величини, а далі і зовсім губляться серед маси зірок другої та третьої величини.

Венера завжди світить яскраво, але не дуже часто появляється на небі. Це внутрішня планета, тому більше тусується поблизу Сонця, де її не видно при сонячному світлі. І тільки коли вона максимально відходить вліво чи вправо вбік від Сонця, появляється на нічному небі невисоко над горизонтом або зразу після заходу головного світила, або невдовзі перед його сходом.

І ось у серпні 2020 планети стали так, що впродовж короткої літньої ночі можна було побачити і Місяць, і Юпітер, і Марс, і Венеру, причому всі в стані близької до максимальної яскравості, коли вони набагато яскравіші найбільших зір і дуже контрастно виділяються на їх фоні.

В період з 8 по 17 серпня 2020, коли мені пощастило спостерігати нічне небо, події розгорталися так:

Щоб відпочити від букавок,  тут кілька фоток, котрі слугують прелюдією дійства.

Ось в саких синіх сутінках, вище того місця де русло ховається за поворотом, вже було видно сяйво Юпітера. В цьому випадку його закривають хмари, а в ясну погоду я не догадався побробувати щось зняти.

Десна перед самим заходом Сонця, коли на заході нема хмар.

Десна перед заходом Сонця в напівхмарну погоду

Сонце сідає, рожеві хмарки

Сонце майже сіло, вид в західну сторону

Отже, продовження оповіді, на завершення ще кілька фотоіллюстрацій будуть:

За 10-20 хв. як сонце ховалося (близько 20:00) за горизонт, небо було ще бліденьке, а не темне, а зірок взагалі ще не було видно, трохи лівіше півдня (ост-ост-зюйд) вже яскраво сяяв Юпітер в районі Стрільця-Козерога.

За півгодинки небо ставало темнішим, і з'являлися першачки (зорі першої величини, тобто найяскравіші), і тоді Юпітер сяяв у всій красі, як головний серед всякої дрібноти. Скорпіонівський Антарес, Орловський Альтаїр, котрі відблискували в тій стороні, здавалися мошками, котрі в'ються біля ліхтаря.

Згодом, десь о 22:30, коли небо ставало зовсім темним, а безмежний зоряний купол вже виблискував у всій красі розмежований чумацьким шляхом,  майже прямо на заході над горизонтом піднімався червонуватий Марс і зразу починав сяяти так, що місцеві першачки, всілякі там Арктури, Антареси, Альтаїри, Альдебарани виглядали блідими світлячками рядом з палаючим факелом.

І не дивно, бо це був період великого протистояння, коли Марс був на мінімальній відстані від нашої рідної Земельки, і відповідно, був максимально яскравим. Хто пам'ятає, саме в ці дні в сторону Марса була запущена ракета, котра в лютому 2021 привезла туди новий марсохід "Персевіренс".

І якраз в районі 8-9-10 серп. там же на заході сходив і Місяць у фазі трішки більше половини, проходячи біля  Марсу. Зазвичай в місячному світлі зорі погано видно навколо Місяця, але це не про Марс у великому протистоянні - той яскраво і чітко виглядав навіть рядом з більше половинним Місяцем.

Врешті біля 3:30 ранку на півн. сході над далекими деревами, котрі дещо прикривали горизонт, піднімалася на межі Тільця та Близнюків Венера - то була взагалі бімба, спалах (всі епітети тра' сприймати з урахуванням темного, чорного нічного неба :) ) Венера перевершила яскравістю Марс, котрий в свою чергу перевершував Юпітера. Тобто, як і в справжній виставі все найяскравіше - у фіналі.

Далі за годинку, там же на півн. сході, появлялася світла смужечка, котра передувала сходу Сонця. Венера на той час зміщувалася правіше місця світанку. Поступово смужечка ширшала, світлішала, врешті перетворила чорне небо на сіре, звичайні зорі згасли, а Венера піднялася вище і все світила та світила. Навіть зоряну доріжку було видно на водній поверхні тихої передранкової зачарованої Десни. Поки не зійшло Сонце, але то вже інша вистава.

 

Та на завершення, пару слів про рукотворний парад. 12.08.2020 небо не було затьмарене хмарами і виглядало так захоплююче, що не всидів в наметі, підійшов до самого берега і з годину вертів головою на всі боки, зачарований від маківки до п'яток.

І біля 2:30 - 2:40 повернув голову в сторону Полярної зорі і обімлів - по небу плив довгий і густий, з 3-4 десятків світлячків, ланцюжок супутників Старлінк. Не кіношний, не на відео, а в натурі, в чистому небі о-о-о! Рухався досить швидко і за десяток другий секунд щез біля верхнього краю сузір'я Візничого, де сяє його найяскравіша зоря Капелла.

Не зразу отямившись, продовжував дивитись в той бік і помітив, що по тій же траєкторії рухаються вже одиночні такі ж світлячки. Тут роздивився їх краще. З інтервалом в 1-2 хв. з’являвся черговий світлячок  і він не рухався від одного краю горизонту до іншого, а виринав ніби як з-під води трохи вище і лівіше Полярної зорі. Рухався в тому ж темпі, як і довгий ланцюжок, котрого побачив першим, йшов прямо рядом з зіркою "гама" Цефея, далі до Капелли і там щезав, ніби знову пірнав у темну воду.

Виглядали вони як звичайні зорі, приблизно 2-ї зоряної величини (це як Полярна), тільки швидко бігли небом. Таких одиночних штучних світлячків проспоглядав майже з десяток. Врешті змерз і поліз в спальник грітися. Пізніше, коли зійшла Венера, супутників в той стороні вже не помітив.

Проте наступної ночі, котра також видалась ясною до запаморочення, знову виходив серед ночі до самої води зустрічати Венеру і вертів головою. В районі 3:40 - 4:00 (вже яскраво світила Венера) знову помітив на півночі поодинокі рухомі зірочки-світлячки, схожі на Старлінки. Знову вони регулярно виринали нізвідки лівіше Полярної, тільки цієї ночі рухались паралельною траєкторією трохи нижче Полярної та щезали на нижньому краю сузір'я Візничого. Тож минулої ночі був не сон - Старлінки таки реально літають небом  

Примітка. Часові відмітки, вказані  у публікації подані за годинником, тобто за «літнім» часом, котрий біжить на годину вперед від астрономічного часу.

Для ілюстрації ще кілька фоток. Якість слабенька, бо для нічних зйомок не мав ні обладнання, ні знань, необхідних в цих випадках. Проте дають якесь уявлення про вищепротеревенене :)

О пів на п'яту, Місяць рядом з Марсом

Місяць збільшений телеоб'єктивом

Місяць з Венерою

Місяць з Венерою, збільшено. Починає світати. Між Венерою та Місяцем об'єткив зміг зафіксувати зірочку - то Альдебаран, зірка першої величини в сузір'ї Тільця.

Починає світати, Венеру чітко видно на небі.

На легкому ряботинні води можна помітити зоряну доріжку від Венери

Ще більш світлішає, цього ранку над водою досить густий туман. Венера сяє.

до сходу сонця з півгодинки - Венера яскраво сяє на небосхилі

І зовсім світло стало, всі зорі згасли тільки Венеру ще можна помітити на небосхилі

туман над водою перед сходом Сонця

той же пейзаж, тільки з Місяцем на світанку 

Сонце тільки сходить, а вже доволі світло. Пташки на березі.

Показалось Сонце. І це - занавіс нічного шоу.

Дякую всім, хто додивився до занавісу 

Здравствуйте, друзья!

Я живу в Украине.

Будучи совершенно шокированным ложью, распространяемой Кремлевскими СМИ, и мощнейшей, оглушающей Кремлевской пропагандой в стиле "королевства очень кривых зеркал" (напр., собрание «красных человечков», в субботу в центре Москвы), хочу рассказать Вам о себе и самых близких мне людях. Я не хочу ссылаться на какие-либо газеты, блоги, аналитики, чтобы не сложилось впечатление, что я агитирую за кого-то. Просто Вы будете знать мнение одного реального, знакомого Вам человека.

Немного о себе и близких. Я родился и вырос в местечке, расположенном в аккурат между Киевом и Черниговом - это самое сердце Древнерусского государства (Киевской Руси). Это далеко от западноукраинских, "бендеровских" земель. Мой родной язык украинский, и мне комфортней разговаривать на украинским, но и русским владею свободно. После окончания школы, по примеру старшего брата, поступил в Киевский вуз и с тех пор живу в Киеве. Моя жена родилась на Дону, ее родители - оба потомки донских казаков. Она, как и две ее сестры после окончания техникума, подобно мне, переехали в Киев и остались здесь жить. Жена и ее сестры всю свою жизнь говорят исключительно на русском, но отлично понимают украинский, как разговорный, так и письменный. У нас трое детей, - считают себя украинцами, хотя на украинском свободно говорит только младший, двум другим комфортнее на русском. Сестры жены вышли замуж за украинцев, оба они выросли в Киеве и говорят больше на русском, и их дети говорят на русском. Жена моего брата также русская, ее родители переехали в Киев из Сибири, также всю жизнь говорит на русском, их дети говорят на русском и все отлично понимают украинский. Вот такое у меня родственное окружение.

Тепер по сути.

1. О взаимоотношениях русско- и украиноязычных.

Никогда в жизни (включая и последние 4 месяца "бендеровской оккупации") не слышал от жены и ближайших родственников никаких жалоб на притеснения, оскорбления или хотя бы упреки, тем более угрозы, со стороны украинцев (в т.ч. и "националистов") в связи с использованием русской речи в общении. И никогда не было никаких сложностей в общении даже с западными галычанами. Все украинцы знают и свободно говорят на русском (нам почему-то совершенно не трудно владеть обоими языками, а многие западные еще и польским владеют), а все мои родственники, как уже упоминал, легко понимают украинскую речь. Также никогда не слышал жалоб от своих родственников на трудности понимания телепередач, кинофильмов, газет, книг на украинском. Более того: как-то спросил жену: "На каком языке, украинском или русском, был дублирован иностранный фильм, который смотрели после ужина - хорошо дубляж сделан?". Меня поразил ответ: - "Не помню, я не обратила внимания". Т.е. языковый барьер - это фикция, политический миф, никак не влияющий на обыденную жизнь. Мы, жители Украины, давно к этому привыкли и просто не замечаем никакого языкового барьера - его нет.

2. О "бендеровской оккупации".

Первый многомассовый митинг протеста был киевским. На 90% он состоял из киевлян, плюс студенты, которые обычно представляют собой сборную солянку со всей страны. С этого митинга начался ЕвроМайдан, с палатками, постоянно действующей сценой и постоянно присутствующими участниками (днем, особенно вечером, больше людей, ночью меньше, но люди всегда на Майдане были). Позже, когда киевляне подустали и ходили реже, а правительство стало предпринимать попытки силового разгона Майдана, на поддержку более массово стали съезжаться люди с других областей, больше ехали жители западных областей (т.е. «националисты-бендеровцы»), но они никогда не составляли большинство участников Майдана, учитывая киевлян. Около половины Майдана разговаривает на русском – и никаких проблем. Никто за русский не убивает, не преследует и даже не упрекает.

Я и все мои родственники полностью поддержали идеи и требования Майдана. За три месяца протестов на Майдане побывали все. Кто реже ходил, кто чаще, но побывали все. Мы боролись за отставку коррумпированного, сверхворовского и лживого правительства и президента. Никто не боролся за язык, историю или религию – это мелкие проблемы, которые «Легко уладить с помощью зонта», как поет Л. Долина. Среди друзей и знакомых моей семьи нашлось всего три человека, которые не разделяли идей Майдана, т.е. 1-2 человека на сотню. А после смены правительства на Майдане побывали миллионы (это не преувеличение – практически весь 3,5-миллионый Киев, все пригороды и множество приезжих из других областей), желая почтить память погибших. Когда вокруг майдана стояли цепи силовиков в касках, со щитами и дубинкам, многие все-таки побаивались выходить в центр. Сейчас, когда опасности быть арестованным или избитым нет, третью неделю подряд Майдан буквально покрыт охапками живых цветов. Люди, недовольные «бандитами, захватившими власть» и терроризируемые этими «бандитами» вряд ли стали бы нести цветы (купленные за свои деньги) к местам гибели тех самых «бандитов», не так ли?

Кремлевским политикам захотелось назвать нас экстремистами, националистами, бандитами, бендеровцами, и, даже(!), нацистами, коричневой чумой и фашистами. Ладно, если им нравится употреблять такие слова, Бог им судья. Но в таком случае все киевляне на 99% «националисты и бендеровцы» (опять же, не буду говорить об остальных областях, а только то, что вижу и знаю сам). Мы все - и украинцы, и русские, и евреи, и др., украино- и русскоязычные - единомышленники, мы боролись за честную и демократическую власть и все единодушно признаем вновь сформированное правительство.

Естественно, новая власть не идеальна, но есть надежда на постепенное усовершенствование власти под постоянным контролем народа. Вот почему до сих пор не разобраны баррикады, стоят палатки и не расходятся "постоянные жители" Майдана. Но большинству жителей Киева Майдан не создает дискомфорта, а если для транспорта и есть некоторые небольшие неудобства, то все их терпят, т.к. поставленные цели гораздо выше неудобств из-за одной заблокированной улицы в центре. Кстати, во время футбольного Еврочемпионата, Хрещатик был превращен в пешеходную фан-зону, т.е. тоже "заблокирован" более месяца, и тогда тоже это не считалось большим дискомфортом - футбол был важнее :)

И еще, кстати, - отставка президента Януковича и формирование нового правительства были осуществлены высшим законодательным органом государства - Верховной Радой (Верховным Советом). Депутаты Верховной Рады законно избраны ВСЕМИ жителями Украины задолго до протестных (или революционных, если хотите) событий. Депутатов никто не менял, не запугивал, вооруженные люди возле здания Рады не стоят - сам ходил и видел.  Если несколько наиболее лживых и проворовавшихся депутатов испугались (не протестующих, а уголовного кодекса) и убежали - это их личное дело, но легитимности Рады не нарушает - кворум согласно Конституции есть. Все решения Рада принимала и принимает согласно Конституции и законам Украины, поэтому мы считаем наше правительство, и руководство страны в целом, вполне законным и легитимным. Я, лично, не считаю произошедшие события революцией. В результате протеста народа Верховна Рада (повторяю - высший законодательный орган государства) отправила в отставку президента и правительство, назначила выборы нового президента и избрала новый кабинет министров (временный). Изменения кардинальные, но это не революция - общественный строй, Конституция и законы не менялись, высший законодательный орган государства работает в том же составе - где революция? Просто в цивилизованных государствах в подобных случаях правители уходят в отставку сами. А наши, заворовавшиеся и узурпировавшие власть, сами не захотели - пришлось протестовать долго - только и всего :)

3. Выводы.

Мы все единомышленники, между собой не деремся, никто нам не угрожает, никто не терроризирует. Мы вместе желаем ассоциироваться с Европой, потому, что там свобода, демократия и материальное благополучие. Мы искренне надеемся научиться у них жить так же.

ПОЭТОМУ: мы не нуждаемся в «защитниках» в лице иностранных солдат, нас не надо ни от кого спасать. Если кто и угрожает осуществлению наших желаний и планов – это Лилипутин со своей, к сожалению, не компьютерно-игровой, а вполне реальной армией. Хотите помочь советом, чему-то научить нас, просветить – пожалуйста, выслушаем, но без автоматов-пулеметов в руках «учителей». Если же Лилипутин вздумает направить свои войска через нашу границу, цветов от «спасенных граждан Украины» российские солдаты не дождутся. Будем встречать, как обычно встречают захватчиков – с оружием (не верьте Жириновскому, патронов у нас достаточно).

4. В заключение немного лирики.

«Сожженный» Киев по-прежнему красив. Спецслужбы сбежавшего президента сожгли всего один дом в центре, да от огненных баррикад протестующих сгорел один небольшой магазинчик на ул. Грушевского (в масштабах большого города, вообще «мелочи»). Беженцы из Крыма в Киеве уже есть, но пока их мало – на жизнеобеспечении города это заметно не сказывается. Все магазины работают в обычном режиме. Продуктов в магазинах и на базарах достаточно. Пенсии и зарплаты начисляются вовремя, банки исправно транспортируют и выдают деньги. Бензина на заправках достаточно, метро и троллейбусы движутся, вода из кранов течет, батареи в домах греют. Снег давно стаял, солнышко греет по-весеннему :)

P.S. Хотелось покороче, но, как уж вышло – я не литератор. Если будут вопросы, замечания – пишите, буду рад пообщаться.

P.P.S. Личное фото прилагается. Не могу смотреть без слез (( Господи, спаси и помилуй нас, грешных.

 

Статуи Свободы в США и Христа-Искупителя в Бразилии "перекрасили" в цвета украинского флага. 

Андрій Іллєнко закликає на своїй сторінці в фейсбук  http://www.facebook.com/andriy.illenko :

"Останні новини з 215 округу. У нас на руках усі протоколи з мокрими печатками - я перемагаю Герегу. Але пані в.о. мера не хоче миритися з поразкою. Зараз нарешті почали приймати протоколи з дільниць, де в мене найбільша перевага. Але на сай "

Недавно отримав від друзів з турклубу листа, прочитав, побачив ось такі фото і мало не розплакався. 

річка Дземброня влітку 2010 р.
річка Дземброня влітку 2010 р.
річка Дземброня влітку 2010 р.

Ще кілька фото річки Дземброня, що текла через однойменне село Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. Тепер тече в трубі. Ці кадри за рік стали історією.

Відцвітає жасмин...


Вірніше, відцвів...


і наче білим снігом, його пелюстки вкрили землю,


як і пелюстки троянд...




Кілька днів тому (7 червня), ще були на кущах останні квіточки, а зараз обсипались і вони...


Причому багато квіточок, на тих кущах, що не поливалися,


зів'яли, не доцвівши...
Дощів у травні було обмаль, початок червня спекотний і теж поки що без дощів ((

А з'явились перші квітки жасмину 23-24 травня, як і минулого 2010 р. Але "погодний настрій" тоді був зовсім інший:


Перші квіти в травні 2010 омивалися дощиками...


зволожувалися благодатною небесною росою...


і погода, відповідно була тепла, але без спеки.


Повітря, насичене свіжістю і пахощами жасминового цвіту бадьорило і вірилося в краще...


Нижще ще кілька фоток минулорічного травня:







Але після більш-менш вологого травня  минулого року наступило незвичайно спекотне, сухе літо. Більшість сільгоспкультур втигло дозріти на запасах весняної вологи, хоч врожайність була менша, ніж зазвичай. Люди ж в липні-серпні не знали, де ховатись від тієї спеки...
А цього року спека дістає вже з травня. Дощів обмаль, рослини в'януть, хоч тільки початок літа.
Чи дасть нам Бог дощику найближчи часом?  Чи нас чекає ще більша спека, ніж минулого літа, і ще менший врожай?!
Примітка: всі фото з мого альбому "жасмин" -  http://photo.i.ua/user/74574/259166/

Літо 2010 р. в Києві та в більшій частині України видалось дуже спекотним, а в Капатах незвично дощовим - в першій половині липня дійшло до повеней в Швано-Франківську, Надвірній, в долині Чорного Черемошу...
Але ми дуже хотіли походити в Карпатських горах, тому дочекавшись, коли спала вода, вирушили до



Сонце сідає, чудовий фірмовий потяг № 41 готовий до відправлення


і ми готові - всі зібрались, пивом запаслись ))


Поїхали!!! Тиск нормальний, настрій - чудовий!))


І рано-вранці наступного дня (це було 20.07.2010 р.) ми вже на пероні вокзалу Івано-Франківська.
Попереду будівля вокзалу...


... позаду справа - автостанція міста. Нам взагалі-то туди ))
Але вокзал відгороджений від іншого світу залізним, міцним і високим парканом, з однією хфірточкою біля будівлі вокзалу.  Тудою, та ще через саму будівлю можна вийти в місто, і навпаки - зайти на перрон. Це мабуть для того, щоби легше відловлювати людей, котрі без квитка намагаються пробратися в приміські дизелі-електрички ))


Отож чимчикуєм в протилежну сторону - перед вокзалом через рейки обладнана доріжка (наші хлопці з рюкзаками якраз на ній), котра і веде до потрібної хфірточки ))


Через кілька хвилин дісталися-таки автостанції, вірніше автовокзалу. І одразу вдалося взяти квитки на автобус до Верховини (він на фото), рейс 7:50.

Ось цей красень, що доставить нас ближче до високих гір))


В автобусі досить комфортно. Приблизно 4 години подорожі проходять непомітно - у вікнах чудові пейзажі.


Коротенька зупинка в Яремче - ледве встиг збігати в WC та фоткнути вулицю біля автостанції))


Близько 12-ї години вигружаємо свої рюкзаки на березі Чорного Черемошу.


Верховинська автостанція прямо на березі річки ))


Поряд міст через ріку. За мостом, на високому лівому березі (вид звідти) - центр селища.


Мета мого візиту туди - ТІЦ (туристично-інформаційний центр) Верховинського району - господарство Василя Кобилюка.
Тут же розміщується офіс гірського рятувального загону, де реєструю маршрут і склад нашої групи на випадок непередбачених обставин (постукали по дереву )))  Отримую консультації та чимало порад щодо маршруту, обстановки в горах.
Взагалі ТІЦ надає багато корисних послуг туристам. Подробиці на їхньому сайті  www.verkhovyna.info/ua/,
відеопрезентаційний ролик:  www.youtube.com/watch?v=dTUirQD6JtM
Зокрема ТІЦ має транспорт для перевезення різних категорій туристів, як з готелю до вокзалу (чи навпаки), так і в малонаселені гірські райони з багажем у вигляді рюкзаків і навіть байдарок ))
Нам теж треба було під'їхати з півтора десятка кілометрів до гірського села Бистрік, і хоч транспорт ТІЦ на той час був зайнятий, пан Василь люб'язно надав нам телефони місцевих перевізників, і ми швидко доїхали куди хотіли ))
Ось телефони, може в кого буде потреба:
098 344-1944 - Іван
067 100-1182 - Василь Співак


У центрі Верховини. Більше фото селища пізніше загружу в окремий альбом.


Місцева церква.


Вид з мосту на правий берег Черемошу, на ринок та автостанцію.
Лівіше даху ринку в голубому мареві видніються гори Бребенескул (друга за висотою після Говерли вершина України) та Ребра, котра теж сягнула вище 2000 метрів.


Хлопці вже попоїли в місцевому кафе біля ринку (наїдки були смачні, ціни помірні  і порції чималенькі - всі зостались задоволені) і я теж іду скуштувати місцевої кухні. Потім зв'язуємося з Василем Співаком,  тел. 067 100-1182 (Іван якраз ремонтував свою машину)


І ось уже в салоні невеликого бусика (мікроавтобуса) рухаємось туди, де закінчуються асфальтові дороги і починається гірське бездоріжжя ))
130 грн. за шістьох пасажирів і стільки ж рюкзаків )) і до початку пішохідної частини подорожі залишається менше півгодини ))


"Священі корови" на мосту. Водій не сигналив, не лаявся, а спокійно пригальмував і повільно об'їхав корів. Вони - один із "стовпів" місцевої економіки, і до корів ставляться шанобливо, прощаючи порушення правил дорожнього руху.








Далі буде...