Автомобільні історії: ЗАЗ-968М

Замість того, щоб піти прогулятись або подумати про нові зйомки, вирішив за вчора і сьогодні доробити і викласти самвидав про українську легенду — ЗАЗ-968М. Хоча це радянський автомобіль, його виробництво закінчили в незалежній Україні.

Як і в попередніх випусках, спочатку думаєш: "Що написати?", а ближче до завершення думаєш: "Як все вмістити?"

Отже, зібрав розрізнену інформацію про історію, фейсліфтинги і зміни в процесі виробництва (особливо, про машини останніх років випуску). Дізнався і те, чого не знав раніше. Наприклад, про зміну розташування запаски та акумулятора, або про відмову решіток на багажнику на екземплярах останнього року виробництва. Одним словом, вийшло інформативно і цікаво.

Хоча, дорікаю собі, що мало картинок пізніх ЗАЗ-968М. А інакше не зміг би показати еволюцію моделі та окремі елементи (шильдики, мотор, панель приладів).

Можливо, варто було показати пізні 968М в різних кольорах, а не в одному?

Інші випуски:
ЗАЗ-1103 "Славута" 1.2S - читати ТУТ
ІЖ-2717-90 - читати ТУТ
ЛуАЗ-1302 - читати ТУТ


Нічні вибухи

Попередньої ночі бабахкало з такою інтенсивністю, якої раніше не було. А, судячи за тим, що було гучно, самі розумієте, що. І дійсно, в мордокнизі виклали відео наслідків падіння уламків.

Зрозуміло, що не виспався. Ще й сон снився хріновий. Кляті к@ц@пи! Навмисно роблять, щоб повітряна тривога була довгою.
Єдине, що тішить, так це нальоти на Псковський аеродром.

Югославські Сітроєни

Випадково дізнався, що в колишній Югославії виготовляли не лише ліцензійні копії Фіата і власні варіації. Виявилось, що окрім марки Zastava, був ще один бренд — Cimos. Його назва розшифровується, як поєднання "Citroёn" і "Tomos" (дивна назва?).

Інформації не густо, але, начебто, на спільному підприємстві Cimos випускали чи складали (наймовірніше) французькі автомобілі Citroёn. Причому в широкому асортименті. Але з різноманіття моделей виділяється мікро фургончик Cimos-Citroёn DAK, який відрізнявся від французького аналогу.

Буклет на підтвердження (щоб не думали, що вигадав).

Назва югославської моделі розшифровується як "Dyane" (на базі якої зробили фургон) + "AK" (назва фургонів, зроблених на базі попередника Dyane — легендарному 2CV). У Сітроєна фургончик називається від зворотньої послідовності назв — "Acadiane".

До речі, "Dyane" теж складали в Югославії. Правда, назву змінили на "Diana".

Які у нього локальні особливості — читайте під врізкою. Сподіваюсь, що не перевантажу подробицями.

Який кінець літа без спеки?

Який кінець літа без спеки? Липень і серпень — найспекотніші місяці. Висока температура задовбала. Хоча на фоні війни, мобілізації, родинних сварок нестерпна спека сприймається не так дратівливо, як у попередні роки. Але тенденція до потепління помітна.

В кімнаті знову цілодобово +29 - +30,5 градусів. Тож навіть за відсутності повітряних тривог все одно не спиться. А якщо не провітрювати або зачинитись, то взагалі, як в парилці.

Зрозуміло, що за такої погоди швиджко пітнієш. Соляні копальні працюють на повну і виводять з потом зайву сіль. Від того стаєш брудним і липким.

Про чергове спекотне літо я б може і не написав, але цьогоріч став налягати на воду. Особливо смакує столова і мінеральна газована вода. Ще один спосіб охолодитися, який, правда, не полюбляє горло, — морозиво. Цього сезону без незвичностей.

Раніше втамовував спрагу мінералкою з евкаліптовими льодяниками. Зараз міцних карамельок нема. Та й не хочеться. Сподіваюсь, що на початку осені прийде довгоочікувана прохолода. Але прогноз погоди не радує.

Саморозряджання ноутбука (продовження)

Про саморозряджання акумулятора ноутбука вже писав. І ось — свіжі спостереження. Якщо за тиждень він розряджається на 10-15%, то за півтора тижні батарея сідає аж на 29%. По-моєму, з акумом щось не так. Або вимикаю неправильно. Можливо, він не вимикається, а працює? Хоча як ще вимикати? Вибрав меню "Вимкнути > Завершити роботу", закрити ноут.

Звичайно, віджет заряду акумулятора може працювати некоректно. Але те, що акумулятор сідає, навіть при вимкненому ноуті помітно.

Дегустація сухпаю (відео)

Відеоверсія нещодавньої дегустації сухпаю.



Дегустація сухпаю "Sushka"

Не думав, що коли-небудь доведеться робити огляд сухпаїв. Правда, і повномасштабна війна у XXI столітті здавалась чимось фантастичним і безглуздим, але, як бачимо, все можливо.

В принципі, в дегустації сухпаїв немає нічого дивного — раніше сталкери полюбляли їх оцінювати за відсутності вилазок (напевно, через те, що їх було зручно брати в похід або на сталк). Тож чому б і мені не спробувати? Тим паче, від початку повномасштабного вторгнення рашистів набори індивідуального раціону харчування дегустували і письменники-історики, і мотоциклісти, і блогери розважального жанру. Ну і, звичайно, кожен чоловік в країні може зіткнутись з таким продуктом, оскільки у нас триває війна і запросто можуть призвати на військову службу (хоча такі набори дають лише на виїзних навчаннях або завданнях, бо у військових частинах є їдальні, а на фронті — польові кухні). Крім того, це — продукти швидкого приготування. Так що маю повне моральне право спробувати сухпай. Заодно, враховуючи специфічність такої їжі, додаю новий тег "сухпай".

1. На огляді добовий армійський сухпай фірми "Sushka" на 2600 ккал (вага — 703 г.). Раціон №1. На упаковці написано, що це "набір продуктів швидкого харчування", а я додав би: "сублімованих продуктів". Ну а коштує це все 239 грн. Це набагато дешевше, ніж інші українські сухпаї. До того ж, даний набір виготовлений на Київщині.

Цікаво перевірити, чи вистачить цього набору на добове харчування в домашніх умовах.
[ Читати далі ]

Навантаження на роботі

Здається, наприкінці 2020-го або 2021-го переживав, що із завершенням впорядкування інтернет-магазинів і написанням описів категорій закінчаться завдання по роботі і буду сидіти без грошей і без діла. Вважав, що поточних завдань не вистачить для більш-менш прийнятного (для мене) заробітку. Як же я помилявся. Виявляється, що поточних завдань багато. І новинок купа. Є що робити на півтора місяці наперед. Не знаю, де взяти час для ведення блогів. Про відпустку взагалі не кажу, хоча раніше стабільно 2-3 тижні гуляв.

Зайнятість, звичайно, добре. Але я люблю, коли завдання надходять поступово, а не навалюються одразу. Плюс — сварки в родині відбирають сили і час і заважають по роботі, оскільки треба більше думати про побут. А ще мене напрягає, коли є незакінчені завдання. Простіше, коли знаю, що буде що робити, але то будуть нові завдання, якіневідомі. Ці почуття можна порівняти з пішоходом, який йде перед тобою: начебто і не заважає, але підсвідомо хочеться обігнати. Так і з роботою: хочеться зробити все якнайшвидше, однак це нереально. А полегшення наступає лише тоді, коли все зробив.Ось і зараз займаюсь блогом, а нервую через те що є незавершені завдання.

Як влаштована залізниця в мініатюрі

Випадково натрапив на відео про мінітюрну залізницю. Спочатку не хотів дивитись, бо планував її відвідати. Але цікавість пересилила — і глянув. Виявилось, що на відео не стільки огляд мініатюрної залізниці, скільки знайомство з її влаштуванням. Дуже захоплює!


Не все так просто, як здається...

Не все так просто, як здається з орендою... Ви б краще порадили, як орендувати, щоб не попасти на гроші. Бо я не шукаю заміни одного стресу на інший. 
Коротше, погуглив і виявилось, що це і по грошам накладно: орендна плата + завдаток + нотаріус + таксі + обладнання (чайники, миючі засоби). Якби були дешеві варіанти — без питань. Хоча є й інші підводні камені: перевірки + справність побутової техніки (щоб не скинули чужі недопрацювання) + можуть виселити будь-коли. І в деяких оголошеннях пишуть, що віддають пріоритет жінкам або сімейні парі. Що тут скажеш..?

Розчарувались в мені. Я теж розчарувався.

P.S.: Чокнутись можна не лише від співжиття з батьками, а й від війни.