Человеческая жизнь это самое дорогое, что есть у каждого из нас… И никто не вправе единолично решать у кого её забирать, а кому жаловать… Что бы ни сделал этот судья, как бы он ни провинился перед своим убийцей, это не давало ему права забирать его жизнь… Тем более в чём провинились его жена и сын со своей подругой… Ужас... Просто ужас... Куда катится мир...

Не успели сотрудники доблестных сил МВД Украины прийти в себя от проведенных спецопераций в Одессе (когда при захвате банды киллеров погибли двое милиционеров, а ещё четверо пострадали),как ещё одна громкая спецоперация, теперь уже во Львове, так же закончилась жертвами. Напомню, объекты Одесской операции были уничтожены, за исключением некоего Андрея Шеметенкова, который скрылся c места последних событий и посей день находится в розыске.

Следует отметить, что на этот раз обошлось без жертв со стороны правоохранительных органов. Но этот факт не снимает главной проблемы, которая прослеживается от Одесского происшествия к Львовскому инциденту...

Проблема, на мой взгляд насущная, поскольку результаты этих мероприятий в обоих случаях плачевны и не выдерживают никакой критики... Где оценка подготовленности противника, где тщательное планирование операции, почему не задействованы силы СБУ, в конце-то концов... Ведь обезвреживание террористических групп и киллеров, находящихся в международном или государственном розыске, это именно их парафия... Но основным камнем преткновения для наших доблестных сил защиты правопорядка, на мой взгляд, было и остаётся полное отставание от той, новой, элиты террористических группировок,деятельность которых выплыла на свет после разбора описанных выше происшествий... Ведь это не простые отчаянные парни из лихих девяностых, с обрезами и отнятыми у милиции пистолетами... Это даже не бывшие сотрудники спецслужб, доведённые до отчаянья низкими зарплатами в конце тех самых девяностых... Нет!!!

Это уже новая каста, со своими правилами, законами и неким подобием кодекса чести... Ведь разве обычный здравомыслящий человек, даже перед фактом возможного провала и захвата спецслужбами, способен приставить пистолет к голове товарища и спустить курок,получив от него точно такой же прощальный жест... А как вам закреплённые под одеждой гранаты, которые срабатывают при поднятии рук вверх?

А посему, Уважаемые руководители доблестных правоохранительных органов, пора повышать свой уровень мастерства!!!Причём не только своего, но и подчинённых!!! Кому, как не вам, знать уровень подготовленности вероятного противника… И если Вы не в состоянии с этим справиться, то уступите место тем, кто осилит эту задачу!!! Сколько можно прикрываться молодыми мальчишками,которые ничего, кроме улаживания бытовых неурядиц и «утихомиривания» пьяного населения, не видели?! Это хорошо ещё, что во Львове не пострадал никто из задействованных сотрудников и жителей города! А рассказывать, как хорошо всё было спланировано и как все были подготовлены можно долго и красиво... Результат же говорит сам за себя…

Главное ведь, что один из киллеров жив и находится под присмотром! Во всяком случае, пока что жив, а доживёт ли ондо суда или хотя бы до своего выхода из больницы, как говорится - "будем посмотреть"...

Важкі часи настали для простого люду українського! Як прожити на ті копійки, які платять нам наші працедавці? Як нагодувати родину, якщо доводиться обирати між здоровою, корисною їжею та тим,що доступно за сімейним бюджетом? Як зібрати дітей до школи, вже не кажучи про Вищі!? Кінець-кінцем, звідки взяти кошти на святкування Нового року? Адже це як мінімум дванадцять страв на святковому столі та подарунки, хоча б символічні,усім близьким! Крім того для багатьох з нас більш нагальними проблемами є наближення «Кінця світу», у зв’язку з чим люди закупають сірники, свічки,батарейки для ліхтарів та консервовані продукти. Найбільш швидкі підприємці вже навіть встигли збільшити ціни на означені вище товари, та людей це не лякає.Вони вже звикли готуватись до найгіршого…

Такі приблизно проблеми хвилюють наданий момент чи не кожного пересічного громадянина нашої багатостраждальної країни… Майже кожного та не всіх…

Певну кількість суспільства наразі бентежать зовсім інші проблеми! Досить заможну, мабуть слід додати, кількість суспільства, оскільки питання фінансового плану їх бентежать не так, як нас з вами… Зовсім не так…

Вибори пройшли, їх результати відомі, та перед владними структурами постає питання, що робити далі… Необхідно формувати Уряд, комітети Верховної Ради, керуючого Радою, а все це, посади та портфелі,які дадуть їх власникам певні повноваження, вплив чи просто можливість показати Себе в світі президентської кампанії, яка виявляється вже не за горами. Принаймні деякі, певною мірою, опозиційні сили вже навіть визначились з кандидатурою свого офіційного представника на можливість зайняти президентські апартаменти.Дивні Вони люди…

Тим часом повернемось до наших… - ні не баранів, а владних кіл з їх високими проблемами та спробуємо хоча б спрогнозувати хто з наших чи не дуже наших, проте все ж таки українських можновладців має найбільші шанси зайняти найвищу посаду в новому Уряді…

Перший і мабуть самий вигідний для діючого президента кандидат на цю посаду, це звичайно діючий ВО Прем’єр-міністра. Шановний Микола Янович на протязі багатьох років вірою і правдою доводив свою відданість гаранту Конституції і тому має найкращі шанси продовжити трудову діяльність знову в якості діючого голови Уряду. Звісно, що пройшовши до парламенту першим номером виборчого списку Партії Регіонів, він можливо має бажання взяти на себе керівництво парламентською фракцією, взявши кермо з рук головного диригента партії пана Чечетова. Та чи схоче Президент змінювати на стільки відданих йому людей, тим більше за два роки до власних виборів.

Наступним досить серйозним кандидатом на посаду другої в країні людини можна вважати людину, яку можна назвати представником інтелігенції від діючої влади. Валерій Хорошковських довів свою спроможність керувати державними інституціями в декількох силових та біля силових структурах, своїх амбіцій в Кабінеті Міністрів він не виказував,займаючись лише своїми профільними обов’язками, а народу він запам’ятався, як харизматичний лідер «Озимого покоління» на виборах до Верховної Ради зразка 2002 року...

Прем’єрськими амбіціями може тішити себе«Шоколадний король» країни та за сумісництвом міністр економічного розвитку таторгівлі України пан Петро Порошенко. Займаючи посади в урядах декількох цілком протилежних за своїм спрямуванням політичних сил, цей посадовець може стати темною конячкою на майбутній президентській кампанії, тож малоймовірно, щоб перша особа дозволила зрости у себе під боком такому сильному, зрілому конкуренту.

Серед інших кандидатів мабуть слід виділити очільника РНБО, одного з найближчих до президента людей та керівника передвиборчого штабу Партії Регіонів на цих виборах. Не зважаючи на досить великі перспективи для пана Клюєва, у разі, якщо гарант все ж зробить ставку на нього, сам він здається радше змінить свою теперішню посаду на крісло парламентаря, ніж очолить уряд в такі, прямо скажімо, не найкращі часи.

Іще одним з здобувачів права зайняти крісло головного урядовця може виступити діючий голова Національного Банка України Сергій Арбузов, та навряд чи його кандидатуру пропустить парламент.Його гонитва за зеленими бомажками в Україні мабуть ні для кого не залишилась непоміченою.

Кандидатів виявляється не так і багато,та враховуючи складність майбутніх років так само, як і відповідальність, які постають перед майбутнім урядом їх багато і не може бути. Занадто велика ймовірність втратити політичні бали у будь кого хто схоче взяти на себе таку ношу. Навіть опозиція, розуміючи, що у будь якому разі , новому уряду доведеться йти на непопулярні кроки, адже країні треба віддавати зовнішні борги, витягувати економіку з кризи, відмовилась від будь яких перемовин по формуванню майбутнього Уряду завчасно прицілившись на вибори Президента.

Та для нас простих смертних все це не так важливо на даний момент. Тому шановні політики Ви там собі вирішуйте свої проблеми, та прохання не завищуйте аж занадто високо ціни на пораховані вище товари, адже до 21 грудня залишилось зовсім вже не багато, а у разі відміни«Кінця світу», святкування Нового Року та Різдва маємо надію не відмінить ніхто…

Тож крокуємо Шановні співвітчизники до«Кінця…» - тобто до Нового Року з широко розправленими плечима, а що і скільки буде на нашому святковому столі нам скаже вже новий голова Уряду…

Шлях до дому займає набагато менше часу ніж шлях у будь яке інше місце. Ми можемо знати, або хоча б здогадуватись, що чекає нас вдома чи в іншому добре знайомому нам місці. Але як спрогнозувати, що буде з нами там де ми ще ніколи не бували? Годі вже казати про майбутнє, яке за прогнозами аналітиків та астрологів, аж занадто примарне…

Ось пройшли вибори, які мало що змінили на існуючому політичному небосхилі: партія Регіонів досі при владі та має більшість у парламенті, опозиція так і не здобула заявленої нею у передвиборчих гаслах повної перемоги, а тому сподіватись на будь-які кардинальні зміни годі сподіватись. Та чи потрібні країні ті кардинальні зміни? До чого вони призведуть окрім чергового перерозподілу владних повноважень та нового кола політичної та економічної нестабільності?

До речі про опозицію… Інформація, яка поступає з Об’єднаного опозиційного табору свідчить про те що з кандидатурою свого кандидата на президентські вибори вони вже визначились та готуються будь якою ціною визволити свого лідера з пазурів біло-блакитного хижака. Та чи потрібний, бодай комусь з діючого політикуму, вихід біло-сердешної лідерки на волю?

Влада її мабуть дійсно побоюється, бо інакше вже давно, під тиском світової спільноти, припинила переслідування та чомусь не припиняє. Мабуть дійсно винна «Леді з косою»…

Опозиційним лідерам звичайно Юлія Володимирівна потрібна та чи бажають вони її волі? Пан Арсеній тримається біля керма опозиції лише доки «Вона» сидить… Харизма шановного лідера СВОБОДИ в променях ЇЇ вогню навряд чи буде на стільки яскравою, якщо запалає поза межами місць позбавлення волі… Можливо Юліна воля потрібна її найближчим соратникам по Батьківщині? Також мало ймовірно… Якщо Яценюком можна керувати, або принаймні домовитись, то накази Юлі мали виконуватись однопартійцями безапеляційно! Мало хто з чоловіків, до речі не простих чоловіків, зможуть витримати такий тиск збоку навіть такої гарної жіночки…

Можливо Юля потрібна нам – простому люду? Навіщо? У владі Вона вже була, народу аж по тисячі гривень повернула, за що сам народ збільшенням податку і розплачувався, реприватизацію рейдерську починала… Чим іще запам’яталась Вона громадянам нашої країни? Співробітництвом з найбільшим казнокрадом країни Лазоренком, чи може ще махінаціями з російським газом? Так – люди знають і люблять її як незмінного лідера опозиції, як жінку,яка змусила боятись або щонайменше побоюватись себе весь український політикум,а це на 90 відсотків сильні, впевнені в собі чоловіки…

Тож що ми маємо сьогоднішній день? Юля потрібна країні, потрібна її народу, потрібна опозиції і навіть владі без неї аж ніяк з одним АЛЕ… Юля потрібна як надія на кращі часи для народу, як прапор для опозиційних сил, як привід впливу на владні кола для закордонних світових лідерів та як винуватиця усіх бід та негод для діючої влади! АЛЕ потрібна Юлія Володимирівна саме у в’язниці.

Від її появи на волі - країні та її мешканцям годі сподіватись будь яких покращень. Чому - запитаєте Ви? А тому, що відродження країни це кропітка, важка спільна праця! Це шлях, яким би важким він не був, все одно доведеться пройти! Можна змінювати лідера на кожному проблемному етапі і з кожним новим починати шлях з початку, можна всі свої негаразди з приводу такого важкого життя покласти на плечі однієї людини! Але одна людина, навіть з підтримкою певної кількості наближених, навіть якщо це дуже сильна команда, все одно не зможуть вивести країну з краю прірви, якщо цього не захоче принаймні більшість. Тож досить нам тягнути ковдру на себе,годі плакатись на бандитську владу та неспроможні побори…

Юля сидить і буде сидіти, бо підстав її відпускати у нашої системи правосуддя немає! У влади занадто багато проблем, як внутрішніх, так і зовнішніх, щоб додавати ще й правові колізії пов’язані з визнанням «незаконних» або навіть «злочинних» переслідувань своїх політичних опонентів. Тому нехай Владні кола разом з новим парламентом вирішують нагальні проблеми, як то повернення боргів зовнішнім кредиторам та виведення економіки держави з глибокої кризи. Опозиція зі своїм незмінним сидячим «прапором» нехай контролюють дані процеси, та головне, щоб не заважали. Нам же Шановне панство,любі мої співвітчизники час братися до діла… Годі жалітись на злочинну владу та плакати від неспроможності жити краще… Роботи вдосталь для кожного та ми ж паниі за такі гроші працювати не бажаємо. Для нас та робота гарна, де працювати не треба, а гроші платять великі. Та доки ми в своїй оселі ладу не наведемо, то не буде нам в ній тепло та затишно… Спочатку сам щось зроби, а лише потім питай інших, що вони зробили.

Ось і скінчився мій шлях додому! Проте ШЛЯХ країни в майбутнє, маю надію, що світле, лише починається… А чи буде взагалі це майбутнє залежить від кожного з нас, і від мене також… Розуміючи це,вірю, що може зрозуміти і ще хтось з співвітчизників… Зарано думати зараз про майбутні президентські вибори. Так, вони будуть ще не завтра, а до них треба ще дожити! З нашим відношенням до країни, існують всі шанси її втратити…Схаменіться люди!!!