Кошка заходит в кафе, заказывает кофе и пирожное. Официант стоит с открытым ртом. Кошка:
-- Что?
-- Эээ... вы кошка!
-- Да.
-- Вы разговариваете!
-- Какая новость. Вы принесете мой заказ или нет?
-- Ооо, простите, пожалуйста, конечно, принесу. Я просто никогда раньше не видел...
-- А я тут раньше и не бывала. Я ищу работу, была на собеседовании, решила вот выпить кофе.
Официант возвращается с заказом, видит кошку, строчащую что-то на клавиатуре ноутбука.
-- Ваш кофе. Эээ... я тут подумал... Вы ведь ищете работу, да? Просто мой дядя -- директор цирка, и он с удовольствием взял бы вас на отличную зарплату!
-- Цирк? -- говорит кошка. -- Это где арена, купол, оркестр?
-- Да!
-- Клоуны, акробаты, слоны?
-- Да!
-- Сахарная вата, попкорн, леденцы на палочке?
-- Да-да-да!
-- Звучит заманчиво! А на хрена им программист?

Серьожо, я не знаю Тебе особисто, але чомусь здається, що ти добрий, щирий, веселий, гуморний, сміливий, патріотичний, щедрий, оптимістичний, життєлюбний та вічно молодий дядьо!
Від усього серця бажаю Тобі завжди лишатися саме таким, а ще - миру, здоров'я та успіху! Побільше би нам таких юзерів на сайті та людей в реальному оточенні!
Цьомочки! З днюхою!
ПиСи. Дуже хочу з цією заміткою в топ! Щоб весь топ був у привітаннях для Сергія!
ПиПиСи. До адміністрації: може, зробили би людині подарунок на днюху? Мммм?..
*тут має бути гарна картинка, що з планшета не поститься*

Є в мене знайома, хороша дівчинка, ми разом навчалися, з медичної династії. Тато був головним лікарем шкірно-венерологічного диспансеру, дідусь, прадідусь..., тож всі три доні також пішли тею стежиною. Одна викладає на кафедрі, друга відкрила приватну клініку вже, третя - молодша - моя знайома - нині начмедствує у тому ж таки диспансері з претензією на підвищення до головного лікаря. Була минулого тижня в їхньому мальовничому містечку в гостях, кавували, згадували, реготали... Старші сестри обрали венерологію, а ця взяла дерматологічний профіль. Татко ще в них при пам'яті, в місцевому училищі працює, заслужений лікар, все таке.
І от розповідає випадок з власної практики. Прийшла пацієнтка, 26 років, доглянута, скаржиться, що тиждень тому знайшла котеня на вулиці, забрала додому, помила, нагодувала. А на ранок пішли висипки на руках якісь дивні...
Доктор просить руки показати, пацієнтка показує, відповідає, що вже все минулося... Тоді лікар каже, що вже й допомогти нічим не може, раз сиптомів немає. А пацієнтка дістає у кульочку вбитий трупік котеняти з сумочки. "Ось, - каже, - лікарю, подивіться, може щось знайдете. Воно померло ще позавчора, а я не мала часу раніше прийти, тож у морозилку вкинула, щоб вам показати....
Дохтєр молодець, жоден м'яз на обличчі не напружила, виписала направлення до психіатра на консультацію. Каже, місяць минув з того часу, а досі пацієнтів боїться і займається лише адміністративною роботою тепер.
Люди, будьте адекватними, бережіть лікарів!

В мене вчора на задньому пасажирському їхала каністра з бензом. Смердить досі. Їжджу з відкритими вікнами, наче літо надворі, бо інакше ризикую здохнути. Вже й так боюся, що скоро глюки почнуться. Хто знає, як той запах вивести - радьте.
Питання до водіїв: а ти досі показуєш блиманням дальнього, попереджаючи зустрічних, що у них попереду поліція?

Вийшла з дому, в нас сонечко та градусів три морозу. Подумала, що треба звернути увагу, яка нині мода на головні убори. Раніше такі думки не приходили, раділа собі в інституті, що мама не бачить моїх мандрів без шапки. Старію...
Вчора була в одному райцентрі, бачила Андрушу, ми разом навчалися. Тоді вважали його дуже простим, а тепер я зрозуміла, чому: він просто щирий. З часом цінності міняються. Старіємо.
Гарного вам щирого дня, тепла в усі органи та правильних людей! ;)