Взгляд московского фрэнда. Александр Орлов
Михайлович
На днях звонили мне из
службы безопасности одного
банка по поводу кредита,
который собралась брать на
машину моя жена. Звонили
из нескольких банков, ну,
обычные вопросы, типа,
знаете ли лично вы свою
жену и т.д, но именно этот
один, друзья мои, и удивил
меня двумя своими,
соответствующими, так
сказать, духу времени
дополнительными
вопросами.
1. Имеет ли организация, в
которой вы трудитесь, связи
с Украиной?
2. Имеете ли вы лично
родственников на Украине?
Я конечно же чего-то
подобного ждал уже давно,
ждал, что начнётся вот это
неизбежно, но как-то всё
равно неожиданно, врасплох
всё прозвучало. Тем не
менее, я не повёлся и
ответил как надо. То есть, на
первый вопрос ответил
честно - нет, а на второй
соврал, не моргнув глазом,
что, мол, конечно же, тоже
нет, ну как же можно,
отрёкшись в одно мгновение
от всех своих
многочисленных украинских
родственников. Но не
выдержал, и
поинтересовался робко,
почему уважаемая
кредитная организация меня
об этом вообще спрашивает,
может быть, какие-то
признаки этого они
услышали в моей речи? И
каким образом это может
повлиять на решение об
автокредите, который и беру
в общем-то не я?
- У вашей жены странная
фамилия - Лин, - довольно
сурово ответила девушка на
том конце провода.
- То есть, вам показалось,
что в её фамилии Лин есть
что-то украинское?
- А вы что не понимаете что
ли, что происходит сейчас?
Мы надеемся, что вы
сообщили нам правду. Вы
же правду нам сказали?
-О, да, я понимаю, какая
обстановка непростая, и я
конечно же правду вам
сказал, просто интересуюсь.
- А не надо интересоваться,
Александр Михайлович, это
мы здесь интересуемся, вы
же Александр Михайлович?
Так ведь?
Тут я начал было в этом
сомневаться, но суровая
девушка на том конце
положила трубку. После
разговора, чувствуя себя
лжецом и предателем, я
стал считать в голове своих
украинских родственников,
всех кого предал - дядек,
тёток, братьев, сестёр,
племянников и племянниц,
детей уже племянников,
насчитал двадцать пять
человек, приплюсовал свою
родную бабку по матери
Анну Ермолаевну,
стопроцентную, видимо,
украинку, по линии отца вот
тоже хохлов, как собак
нерезанных, и я их не
посчитал! Брат вот мой
двоюродный Вова, с
которым я вырос, считай, он
же- Таран, а жинка его -
Хрупало вообще, да они ещё
и в Бельгии! Чистое палево в
глазах банка! Тут я вспомнил
до кучи один свой безумный
детский поступок, когда я в
девятилетнем возрасте
непонятно с какого перепугу
взял да и выучил наизусть
почти весь Кобзарь
Шевченко на украинском
языке, а по-русски не
выучил, любознательный
мальчик, и до сих пор не
знаю! И ведь никто меня не
заставлял же, наоборот,
страшно удивились. Короче,
в неприятные размышления
погрузил меня разговор с
суровой банковской
девушкой.
А вчера я к тому же
прочитал, что известный
депутат Милонов накинулся
с гневной критикой на
популярного певца Дорна за
то, что тот исполнил на
украинском языке и в майке
с трезубом песню про
пингвина, исполнил, кстати,
не в России, а в Латвии. Тем
не менее, как я понял,
Милонов потребовал чуть
ли ни уголовного наказания
для этого Дорна, его
изгнания из России, и
именно за пение на
украинском языке. Ну, то
есть , да. Уголовного. И тут я
совсем пригорюнился.
Можно ведь как угодно
относится к депутату
Милонову, смеяться над
ним, например. Но я над
Милоновым давно не
смеюсь, я отношусь к нему
серьёзно, ибо давно понял,
что то, что говорит этот
нелепый на первый взгляд
человек, очень быстро
превращается в уголовный
закон. Так же вот серьёзно я
отношусь к тому, что
говорят сотрудники служб
безопасности российских
банков, они ничего просто
так не говорят вообще,
никогда ничего.
Складываешь вместе
Милонова и Банк -
получаешь вполне себе
пиздец.
Понимаете, друзья, я ведь
спалюсь сразу же с такой
роднёй, если вызовут меня
на какую-нибудь
Всегосударственную
антифашистскую комиссию
по вопросам Расы и Крови,
скажете нет такой? А я
думаю, что уже есть
наверняка и действует. Не
смогу я отстоять чистоту
этой самой крови от
нацистских примесей
никогда! А если мне там,
скажем, ток через яйца
пустят на предмет
преступного знания и пения,
как вы думаете, что это
будет? Правильно, перевода
ведь я действительно до сих
пор толком не знаю.
А кредит-то этот банк
одобрил, но предложил 26%
годовых и никак не меньше,
чем на пять лет, может
поняли, что я им соврал, но
таки решили пойти
навстречу. А когда мы
отказались, очень, очень
они были озмущены

Пт · Москва

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1447434098861742&id=100007854968781

Сегодня эту историю двухнедельной давности уже можно рассказывать.

Есть у меня старинный собутыльник. Назовем его для конспирации...Ну хотя бы "Толик".

Пишет мне, значит, Толик смс следующего содержания: "Зайди в скайп". Естественно, за общей занятостью я его проигнорировал. Но Толик не унимается и унимается.

Короче, захожу я в скайп, а там текст приблизительно следующего содержания: "Сообщаю тебе, что у моего друга, которому я доверяю, как ты мне доверяешь есть друг, которому он доверяет, как я доверяю своему другу. Так вот, этот друг из Донецка, которого я не видел, но доверяю как тебе сообщает, что там-то там-то чеченцы разгружают "Грады". Много "Градов". И прикладывает Толик к этому эпическому сообщению точные координаты, потому что хобби его экстремальный туризм, как собственно и друзей его друзей.

Передал я эти координаты Куда Надо. Там Где Надо думали неделю, перепроверяли видать Толика инфу, а потом нажали кнопку. И нет больше Там Где Не Надо ни чеченцев, ни "Градов". Ничего нет. Только воронка и выжженная земля...

У России ничего не получится.

Потому что за каждым кустом священной земли Донбасса сидят Толики и их друзья со смартфонами.

Наши люди. На нашей священной земле.

https://www.facebook.com/borys.filatov/posts/690918540990046?fref=nf

Вертаючись із зони АТО дід щойно заїхав на заправку, і п'ючи кохве обнаружив, шо МІД РФ вчора розродився без преувеліченія епохальним документом. Ето песня. Нєт, ето поросто якийсь подарок любітєлям глибокого вдумчивого читання між рядками. Дєдушка впевнений, шо небайдужі громадяни з текстом цього коментарія ознакомилися, потому позволить собі свій "коментарій на коментарій". Як і всякий сєльський аналітік дід щитає себе об'язаним розказати людям простими словами, шо воно й до чого.

1. Обращає на себе вніманіє, шо МІД РФ видав цей документ у суботу. Вообще-то в госорганах вихідний і публікація подобного документа світєтєльствує про його ісключітєльну вагу.

2. "Непричесаність" та крайня емоційність коментарія свідєтєльствує, шо його писали і редактірували у великій спішці. Скореє за все дипломати такім образом виполнили прямий окрик із Кремля, який звучав на веліком матєрном. Дипломати лише постаралися см'ягчить тона. Значить, допускає дєдушка, настоящим автором коментарія можна щитать лічно Хуйло.

3. Крилате вираженіє, шо Європа уподобилася "унтєр-офіцерській вдові", яка сама себе висікла, вже блискуче обстєбав Карл Волох, діду добавить нічого і він з Карлом согласєн. Дід, например, погоджується, шо автори коментарія скореє за все не читали Гоголя вообще. Догадуючись через які бюрократичні процедури проходить в МІДє РФ подобний документ перед публікацією, можно смело утверждать, шо Гоголя не читали не менше двадцяти випускніков МГІМО.

4. Єдінственне уточнєніє до коментарія Карла - по мнєнію діда, друга половина коментарія адресована всьо же іменно Западу. Дєдушка призиває вніматєльно перечитать пассажі про лікованіє в рядах терористичного інтернаціонала, а также про регіони його будущей актівізації. Дід склонєн рассматрювать ето в качестве косвенних ультимативних угроз з недвусмислєнними намьоками, шо іменно обіжене і загнане в угол Хуйло збирається предпрінять і де іменно.

5. Ну і наостанок, дєдушке не могло также не понравиться горькоє сєтованіє Хуйла, шо Європа купилася на "киевские сказки". Боїться Хуйло України, значить

Таким образом, можна робити наступні виводи:

- План Хуйла вбить клин між США і Європою окончатєльно потєрпел повний крах. Хуйло етот факт признав.

- Санкції, над якими так довго сміялися в Москві і до яких із сарказмом та недовірою ставилися в Україні, дєйствують. Їхній ефект намного мощнєє, чим можна собі уявити сидячи на дівані і глядя на мір через окошко мордокнижки. Санкції бьють по Хуйлу і його окруженію всьо больнее, Запад вошол во вкус і останавлюваться не собирається. Так держать, заохочує дєдушка прогресивне людство.

- Хуйло находиться в состоянії крайнього нєрвного потрясєнія і реально псіхує шукаючи варіанти вихуду з тупіка. Коментарій прямо указує, шо січас Хуйло готов бросить в топку і сжечь весь свій ресурс вліянія на терористов у всьому світі, актівізірувавши терористичну дєятєльность "в Афганистане, на Ближнем и Среднем Востоке, Севере Африки и в других точках". Дід рекомендує спецслужбам США та других порядних країн особо вніматєльно отслєжувать сітуацію в упом'янутих регіонах планети с целью виявлення метастаз кремльовской опухолі. А оні об'язатєльно проявляться.

Шо буде далі - побачим. Но вот сьогоднішній коментарій МІД РФ прямо свідєтєльствує - мірові дохтора прописали Хуйлу правильне лєченіє і всьо развивається в правильном направлєнії. Хуйло ожидаємо трепихається, лікуватись не хоче, но ми же з вами знаємо, шо сколько верьовочці не виться, всьо-равно Хуйлу піздєц.

Будьте здорові, дід продовжує свій шлях на Київ.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1518272891740222&id=100006725776067

Мать их.... Вчера шведское ТВ в вечернем прайм-тайме показало сюжет порвавший всю Скандинавию.
Сюжет
Шведский телеоператор снимает мост, взорванный где то за Лисичанском. В этот момент подъезжают три автобуса и пять машин груженных какими то баулами, мешками и т.д.
Останавливаются и из автобуса выходит НЕЧТО
Царские генеральские погоны с орлами, две перевязи аксельбантов и иконостас орденов.
Каких, сказать не могу, я просто таких не знаю, но то что НЕЧТО - полный георгиевский кавалер - вижу. На боку шашка и планшетка, на груди бинокль. Фуражка как авианосец с орлами.
Репортер бегом бежит к нему и спрашивает: "А вы кто?"
Ответ: "Всевеликое Войско Донское !!"
Репортер: "А чего ж вы бежите?"
И тут следует исторический ответ "ХОХЛЫ ИДУТ !!! Мать их..."

Сюжет побил все рейтинги.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=930418933650880&set=a.242722719087175.81421.100000483476379&type=1&theater

Дєдушка виїхав із зони АТО з морем вражень і планів на майбутє. Проїхав Донеччину, де буквально вже в кількох кілометрах від лінії фронту цілком мирне життя, люди виглядають буденно, пораючись на городах, купуючи в магазинах необхідне, а баби пліткують про свої сільські справи. Дядьки коло магазіна по случаю неділі вже йобнули харашо і громко рассуждають, шо бляцкіх сєпаратістов нада пиздить. Дід у розмову донецьких сєльських полководцев не встрявав, но мовчки з ними соглашається

Дніпропетровщина справила колосальне враження. Перше, що впадає в очі - море української символіки. Прапори всюди - на стовпах, на будинках, на балконах і майже у всіх машинах. Така картина характерна як для міст, так і для сіл та пгт. Которі, кстаті, вражають чистотою і охайністю. Діда повеселила картина - дві дєвушки на велосипедах спокійно крутять педалі, а на обох веліках гордо майорять українські прапорці. Дєвушки явно їхали на ринок, а яка ж порядна дєвушка виїде з двору на базар без національного флага? Такого сплеску патріотизму дід ніколи навіть у Львові ніколи не бачив. Так шо в сравнєнії з Дніпропетровщиною Галичина сумно покурює в углу свою "Верховину".

 Яка ж у нас красіва країна!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1518161878417990&id=100006725776067

27 липня 1841 року у віці всього лише 26 (!) років на Кавказі на дуелі був убитий російський поет Михайло Лєрмонтов. Застрелив його – його ж товариш Микола Мартинов. І застрелив, скажемо відверто, - за діло. Лєрмонтов був, як то кажуть, страшною “язвою” і досить ціинічним та безжалісним пересмішником, як, власне, і належить поету. Словом, Михайло Юрієвич – нарвався…

Будучи російським поетом з шотландським корінням, він так до кінця, здається, і не зрозумів цю дивну і дику свою московську “родіну”. Він весь час в опозиції і весь час в засланні. Микола Перший на звістку про смерть Лєрмонтова кинув: “Собаці – собача смерть”, чим і виразив віковічне ставлення російської більшості та влади до неординарних людей.

Лєрмонтов, здається, був знайомий з Тарасом Шевченком (вони познайомилися у Петербурзі) і мав денщика-українця, з яким говорив українською мовою. А ще Лєрмонтов був закоханий в українську княжну Марію Щербатову. Вона в нього – також. І він їй написав :

На светские цепи,
На блеск утомительный бала
Цветущие степи
Украйны она променяла

Ці стосунки, на жаль, не мали продовження, оскільки Лєрмонтова зненавиділа стара карга – бабця Щербатової. І взагалі –його мало хто любив за життя.

Я, як і переважна більшість з нас, не любив шкільної класики… Але «Героя нашего времени» прочитав з власної ініціативи. Кажись, це була взагалі перша класична річ, яку я прочитав…

А з Росією Лєрмонтов встиг пропрощатися:

Прощай немытая Россия,
Страна рабов, страна господ…
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ…

Минуло майже двісті років, а там все так, як і було за Лєрмонтова. Ті ж самі “голубиє мундіри”. І в прямому, і в переносному сенсі. В сенсі – енкаведисти і підараси (в плохом смислє). І народ той самий… Прєданний…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/795898957121462

Перша дія http://blog.i.ua/community/662/1453698/

Друга і третя http://blog.i.ua/user/4959475/

Входить германія.
- Окей снято. Дастішфантастіш... Атлічно...
-ну я б все таки зробила, шоб китай сначала приніс піццу...
Китай: ти шо ахуєла, откуда в мене піцца? Я могу принести імбірний корєнь або утку по-пекінські...
Стара германія (не дочувши): імбірний корєнь - в утку по-пекінскі?... Нє, не нада, слішком явно, провокаціонно.... Хай так буде. Тіки зроби наєзд камерою в самому інтірєсному мєстє... Крупно...
Оператор: там же дєті!
Германія: та які там дєті? - кацапи та й усьо...
Оператор: а, ну харашо...
Ps.... Ринок на петрівці. До кіоску з контрафактними дісками підходить україна. В неї в косах красіві цвітні лєнти, а на ногах короткі шорти... Коліна трохи позбивані, ну вже позаживали... В руках в україни солодкий півник, на якому написано: made in usa... Україна (просовуючи голову в вікно кіоска): мені пожалуста оте кіно, в якому ото китай росію - таво...
Продавець: а скока тібє лєт дєтка?
Україна: двадцать трі, скоро... Я вже казала... Заїбали. І вообще я це все сама відєла своїми глазами, я свідєтєль історії, блядь!
Продавець (недовірливо): паспорт покажи!
Україна: не покажу, бо це уніженіє... І вообше- в своїй хаті своя правда... Шо ето такоє?
Продавець: іди одсюда...
україна (тихенько): ну ладно сука, харашо...
Нагинається і бере з підлоги каменюку... Одходить на 5-ть метрів і кидає каменюкою в кіоск...
Чути звін битого скла, завивання сигналізації і падіння контрафактних дісків додолу... Десь на задньому фоні їде міліцейський бобік...
 Починається теплий літній дощ... Україна боса біжить по свіжиж калюжах і сміється, і улибається... Десь здалеку хор вірьовки співає увертюру з опери "наталка-полтавка"

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/795572800487411

Перший акт по лінку)) http://blog.i.ua/community/662/1453698/

По просьбам тєлєзрітєлєй дописую ще один акт п"єси:
... Росія лежить на печі і гризе кусок пахлави у виді Криму... До неі навшпиньки потихеньку підкрадається ззаді Китай і закриває їй глаза ...
Росія (с інтрігой): КНДР? Венесуелла? Куба?
Китай (розщибаючи ширіньку) і протівно улибаясь: нєєєє!
Росія: Рятуйте!
Захід: ага, блядь...
Китай: всьо хорошо... Не нервнічайте, ми тут самі разбірьомся....
Україна (втираючи лоба): Хух! А ми тую червону калину...
Захід: бач, все харашо... Чого ти орала?
Україна: та пашол ти нахуй!!!

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/795378100506881

Акт третій... По дорозі йде Америка і їсть хот-дог. В кущах роздається хтивий шум... Америка (раздвігая кущі) обнаружує, що там китай іпе росію в сраку... Навколо кущів розкидані куски пахлави. Це - крим
Америка: іпать-капать, шо ти робиш?
Китай: іпуся, блять, а шо?
Америка: а чого без гандона?
Китай: в мене нема...
Америка: не пизди, все в тебе є, в тебе є все...
Китай: ну то й шо, іди собі, це тебе не касається
Росія (тихенько): спасітє!!!
Америка (ніби-то не чуючи): фу, жирна така, целюлітна, як таке їбать можна вообще?
Китай: ой, кто би гаваріл!
Америка: ну ладно, це хоч по согласію?
Китай: та по согласію- по согласію. Хто ж таке без согласія їбать буде?
Росія (шопотом): нє!
Китай: заткнись, прастітутка йобана, буде хуже
Росія: всьо, я мовчу, ізвінітє...
Америка (уходя), замічає збоку україну, яка сидить на траві, дивиться на половий акт і їсть поп-корн...
Америка: а ти тут шо робиш?
Україна: просто дивлюся, а шо таке?
Америка: скока тібє лєт, дєтка?
Україна: двадцать трі...
Америка: не писди, покажи паспорт...
Україна (показуючи паспорт): я просто болєла в дєцтві...
Америка: ну ладно, але все одно не дивись на це, бо в тебе буде псіхологічеська травма...
Україна: харашо, тьотінька, я скоро в кіно піду... Про гаррі потера... Ну в мене правда дєнєг нема.
Америка (даючи доллар): на, дєтка, гаррі потер - це хароший вибор
Україна: спасіба, тьотінька... І (в сторону): пашла ти нахуй!...

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/795414957169862

Акт останній http://blog.i.ua/community/662/