У кожного своя доля і свій шлях широкий.
Той мурує, той руйнує, той неситим оком
За край світу зазирає: Чи нема країни
Щоб загарбать, і з собою взять у домовину?
Автора всі знаємо з дитинства...
Від себе додам: у кожного свій волноваський автобус, рано чи пізно...
І хто знає, як краще - одразу і швидко, чи довгі роки страждань...
Просто хочеться, щоб все було вчасно....
Добраніч! Хай все буде так, як треба, і ніяк інкаше... І так у всьому і завжди...