А ви посадили хоча б одне дерево у своєму житті?

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 186/2008
Про проведення Весняної толоки з озеленення та благоустрою

З метою забезпечення збереження та примноження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах, поліпшення естетичного, санітарного стану прибудинкових територій і об'єктів масового перебування та відпочинку населення, залучення громадськості, насамперед дітей і молоді, до вирішення цих завдань постановляю:

1. Провести в Україні з 5 березня до 20 квітня 2008 року Весняну толоку з озеленення та благоустрою.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям разом з органами місцевого самоврядування в рамках проведення Весняної толоки з озеленення та благоустрою забезпечити:

організацію та здійснення заходів із благоустрою та озеленення населених пунктів, зокрема створення в установленому порядку у кожному населеному пункті нових зелених зон, парків, скверів, висаджування саджанців дерев і чагарників;

впорядкування, в тому числі приведення до належного естетичного та санітарного стану, прибудинкових територій, дитячих та спортивних майданчиків, парків, скверів, інших об'єктів масового перебування та відпочинку населення, а також створення нових дитячих та спортивних майданчиків;

проведення у загальноосвітніх навчальних закладах акції «Посади дерево і збережи його»;

залучення до участі у зазначених заходах волонтерів, громадськості, насамперед учнівської та студентської молоді з відзначенням найбільш активних учасників Весняної толоки з їх числа.

3. Головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій поінформувати до 1 травня 2008 року про результати виконання цього Указу.

4. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке висвітлення підготовки та проведення Весняної толоки з озеленення та благоустрою.

5. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 1 квітня 2005 року № 571 «Про Всеукраїнську акцію «Зелений паросток майбутнього».

6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

3 березня 2008 року

Це видно з нищенаведеного Указу Президента України:

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ № 165/2008
Об утверждении Директив делегации Украины на переговоры с Российской Федерацией по вопросам перехода на прямые схемы сотрудничества в газовой сфере

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

Затвердити Директиви делегації України на переговори з Російською Федерацією з питань переходу на прямі схеми співробітництва в газовій сфері (додаються).

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

26 лютого 2008 року

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
 від 26.02.2008 р. № 165/2008

ДИРЕКТИВИ
делегації України на переговори з Російською Федерацією з питань переходу на прямі схеми співробітництва в газовій сфері

1. Кабінету Міністрів України і НАК «Нафтогаз України» забезпечити результативний переговорний процес з Урядом Російської Федерації та ВАТ «Газпром» стосовно реалізації домовленостей Президента України В.А.Ющенка з Президентом Російської Федерації В.В.Путіним щодо переходу на прямі схеми співробітництва в газовій сфері.

2. Під час переговорів керуватися Конституцією України, законами України, положеннями Указу Президента України від 14 лютого 2008 року № 122 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 лютого 2008 року «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ситуації на ринку природного газу» і цими Директивами.

3. При проведенні відповідних переговорів неухильно керуватися такими домовленостями Президента України В.А.Ющенка з Президентом Російської Федерації В.В.Путіним, досягнутими під час робочого візиту Глави держави до Російської Федерації та другого засідання Українсько-Російської міждержавної комісії 12 лютого 2008 року:

– українська сторона (НАК «Нафтогаз України») забезпечить, починаючи з 14 лютого 2008 року, належні розрахунки за поставлений у 2006 році газ за ціною $95 і у листопаді, грудні 2007 року за ціною $130 за 1000 кубометрів на українсько-російському кордоні;

– українська сторона (НАК «Нафтогаз України») у 2008 році буде отримувати газ на українсько-російському кордоні за ціною $179,5 за 1000 кубометрів і забезпечить належні розрахунки за поставлений газ;

– НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» протягом 2008 року перейдуть на прямі прозорі поставки газу без участі посередників «РосУкрЕнерго» і «УкрГазЕнерго»;

– перехід на пряму схему постачання середньоазійського газу в Україну буде відбуватися без будь-якої шкоди для комерційних інтересів НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром», які вони мають в рамках існуючої схеми поставок;

– НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» створять робочу групу, яка із залученням уповноважених представників «РосУкрЕнерго» і «УкрГазЕнерго» протягом лютого - березня 2008 року проведе аудит поставок-платежів «РосУкрЕнерго» на український ринок та європейським споживачам у 2006, 2007 та 2008 рр. Результати аудиту мають бути належним чином враховані при переході на прямі схеми співробітництва в газовій сфері;

– НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» при переході на прямі схеми співробітництва в газовій сфері, у разі необхідності, створюють спільне підприємство (СП-1) на паритетних засадах, яке буде постачати НАК «Нафтогаз України» не менше 50 млрд. кубометрів середньоазійського газу у 2008 році за ціною $179,5 за 1000 кубометрів на українсько-російському кордоні і в наступні роки - не менше 55 млрд. кубометрів газу за ціною, яка буде встановлюватись за домовленістю сторін;

– НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром», у разі необхідності, створюють спільне підприємство (СП-2), яке, отримуючи середньоазійський газ від НАК «Нафтогаз України», буде займатися його реалізацією на території України в обсягах не більших від тих, які здійснювало підприємство ЗАТ «УкрГазЕнерго», – до 30 млрд. кубометрів газу за рік. Доля ВАТ «Газпром» в цьому підприємстві повинна становити не менше 25 %, але не більше 50 %.

Під час переговорів наполягати на тому, що доля ВАТ «Газпром» у новоствореному СП-2 повинна становити 25 %, які він мав опосередковано у підприємстві «УкрГазЕнерго» станом на 1 січня 2008 року;

– ВАТ «Газпром» забезпечить переукладання контрактів від «РосУкрЕнерго» до НАК «Нафтогаз України», або СП-1, у разі його створення, на закупівлю, транспортування середньоазійського газу для споживачів України та для продажу надлишків цього газу споживачам країн Європи;

– припинення діяльності «РосУкрЕнерго», а також перехід на прямі схеми співробітництва у газовій сфері повинні відбуватися у формі і в строки, що не перешкоджають постачанню на територію України середньоазійського газу і транзиту газу європейським споживачам;

– НАК «Нафтогаз України» виходить із «УкрГазЕнерго» з подальшою ліквідацією цього підприємства відповідно до законодавства України;

– «УкрГазЕнерго», до припинення його діяльності, у 2008 році може реалізувати на внутрішньому ринку України не більше 5 млрд. кубометрів газу. Інші обсяги газу (не менше 50 млрд. кубометрів) «РосУкрЕнерго» буде постачати НАК «Нафтогаз України» за прямим контрактом. НАК «Нафтогаз України» буде реалізовувати закуплений газ на території України.

4. При проведенні переговорів виходити з того, що до утворення СП-2 НАК «Нафтогаз України» самостійно здійснює реалізацію газу усім категоріям споживачів України за регульованими тарифами та має право експортувати надбалансові обсяги газу.

5. Виходити з того, що, у разі недосягнення домовленостей під час переговорів з російською стороною щодо переходу на прямі схеми співробітництва у газовій сфері відповідно до цих Директив, главі делегації Кабінету Міністрів України та главі делегації НАК «Нафтогаз України» необхідно отримати додаткові Директиви для продовження переговорів.

Глава Секретаріату Президента України В.БАЛОГА

Спікер Арсеній Яценюк відкрив пленарне засідання Верховної Ради і заявив про підписання протоколу порозуміння.

"На превелике щастя, це сталося. Протокол порозуміння підписаний, який набирає чинності після голосування за постанову по НАТО", - сказав Яценюк.

Після того у парламенті було проголосовано за узгоджену постанову по НАТО.

За таке рішення проголосувало 248 депутатів – 175 від Партії регіонів, 34 – від БЮТ, 19 – від НУ-НС, 20 – від Блоку Литвина.

Фракція Компартії не голосувала.

"Протокол порозуміння набув чинності. Верховна Рада запрацювала системно, відповідно до календарного плану", - сказав Яценюк після голосування.

Він також звернувся до опозиції з проханням прибрати антинатовську символіку з сесійної зали.

"Ми домовились на засідання керівників фракцій про те, що антинатівська символіка буде прибрана з українського парламенту, і я буду шанувати, якщо це рішення буде виконано", - сказав Яценюк.

Він також оголосив про те, що о 15:15 відбудеться засідання погоджувальної ради, яка повинна визначити розклад засідань. О 16 годині відбудеьтся вечірнє засідання парламенту.

***

Згідно з постановою, ухваленою парламентом, рішення щодо Міжнародного договору про вступ України до НАТО приймається лише за наслідками всеукраїнського референдуму, який може проводитися за народною ініціативою відповідно до закону "Про всеукраїнський референдум".

Голові Верховної Ради доручено повідомити генеральному секретарю НАТО про це рішення парламенту.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Українська правда.

Financial Times: Медведєв наполягає, що саме він буде керувати Кремлем

Новообраний президент Росії Дмітрій Медвєдєв спробував змалювати себе як незалежну фігуру, наполягаючи, що саме він керуватиме закордонною політикою Росії. Однак, він обіцяє продовжувати курс, обраний його наступником – Владіміром Путіним.

Досі відповіді новообраного президента Росії не дають чіткого уявлення про те, яким буде справжній розподіл сил у владній структурі, очолюваній двома лідерами, що, за оцінками аналітиків,  може привести до нестабільності.

42-річний пан Медвєдєв  вважається людиною нового покоління, з більш ліберальними поглядами, порівняно з іншими представниками оточення В.Путіна. Він урочисто пообіцяв посилити  верховенство закону і боротися з корупцією. Проте, спостерігачі ставлять під сумнів, наскільки самостійним він зможе бути в реалізації своєї програми.

Сергій Марков, аналітик та депутат Російського парламенту, зазначив, що В.Путін все одно збереже за собою важелі правління. “Медвєдєв матиме конституційні повноваження президента, але всі чудово розуміють, що виборці голосували за Путіна, за політику Путіна і його команду. Отже, саме Путін збереже за собою лідерство”.

Лілія Шевцова, представник Московського Центру Карнегі, вважає, що результати голосування показали готовність В. Путіна передати підтримку виборців своєму наступнику. “Це означає, що існує електорат В. Путіна – в основному це жителі маленьких міст, периферії і сіл – які хотіли б зберегти нині існуючий стан речей, - зазначає вона. “Їхнє життя покращилось, і вони не бажають жодних змін. Вони просто передали свої голоси від Путіна до Медвєдєва.

The Times : Медвєдєву зможуть нагадати, хто в домі хазяїн

Уже зараз лунають прогнози, що Кремлівський “ЗІЛ”, зробивши кілька безладних зиґзаґів, зазнає аварії, і постраждає в цій аварії саме президент Медвєдєв. У нього немає власних виборців, всім він завдячує своєму покровителю. Однак сумирному Медвєдєву навряд чи вдасться приміряти на себе одежу Путіна, і саме тому він обрав образ ліберала. Можливо, ці двоє зможуть працювати в тандемі “хороший поліцейський” – “поганий поліцейський”. Однозначно, лідером буде поганий. А про всяк випадок, якщо Мєдвєдєв буде незадоволений таким порядком, знайдеться чимало послідовників Путіна, які нагадають йому, хто в домі хазяїн.

BBC: Чи втратить Кремль свою владу?

І знову немає чіткої відповіді на вічне питання: “Хто ж управляє Росією?”

Один (Д. Медвєдєв) переїде до Кремля, щоб стати третім президентом Росії, що має означати головну посаду в апараті державного управління, роль “батька нації”  і “обличчя” Росії на міжнародній арені. Іншого (В. Путіна) запросять обійняти посаду прем’єр–міністра, – це більш технократична роль, що передбачає управління економікою, а також відповідальність у разі невдач.

Чи слід нам чекати, що В. Путін приїжджатиме в  Кремль кожного понеділка, як це заведено, щоб звітувати перед своїм новим начальником, чи повісить він портрет Д. Медвєдєва на стіні свого кабінету?

Зрештою, російська Конституція дозволяє президенту робити зміни в своєму кабінеті, коли він того забажає.

“Президент є гарантом Конституції, він визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики”  - зазначив Д.Мєдвєдєв минулого місяця. Але найвища виконавча влада належить  уряду, чиїм завданням є не лише визначення економічної і соціальної політики, а й створення умов для гарантування безпеки країни.

Виглядає так, ніби В. Путін хоче зберегти свої повноваження. Тому й не дивно, що Путін планує відвідати самміт НАТО, що відбудеться наступного місяця в Румунії. Там він збирається запропонувати своє бачення розвитку країни до 2020 року, в той час як Медвєдєву лишиться займатися економічною політикою у найближчі роки.

Ніколи ще не було в російській історії ситуації, коли б двоє царів одночасно й успішно керували країною, при чому, щоб кожен з них мав свою свиту і сфери впливу. Це завжди призводить до боротьби за владу, і спричиняє брудну,  навіть агресивну конфронтацію.

Отже, чи погодиться пан Медвєдєв бути старшим лише за назвою посади?

Спочатку, можливо. Його нерішучі публічні виступи і високопарні промови, свідчать про те, що “кабінетний чиновник” ще не досить готовий до появи на публіці і прийняття складних важливих рішень.

Le Nouvel Observateur: Медвєдєв не буде зображати англійську королеву

На перший погляд все пройшло як по маслу: сфальсифіковані за старою традицією вибори, задоволені росіяни. Але, в останні дні з’явились ознаки, що ретельно змазана машина працює з перебоями. Чи значить це, що маріонетка вислизає з рук ляльковода? Було б помилкою вважати що, оскільки Путін все ще надзвичайно популярний, Медвєдєв буде зображати англійську королеву. Він – глава Газпрому, олігарх, що володіє одним з основних багатств Росії. Хоча офіційно дебатів немає, вони вже зараз розгортаються в правлячих колах.

Deutsche Welle:  Путін за 8 років деформував державу

Те, що Дмитро Медвєдєв переможе на президентських  виборах в Росії, не викликало жодного сумніву. Але демократія передбачає не лише проведення виборів, пише кореспондент Deutsche Welle Корнелія Рабіц. Це все не має нічого спільного з реально діючим демократичним процесом, оскільки з самого початку не було жодної альтернативи. Російські виборці були покликані на дільниці лише для того, щоб підтвердити підтримку наступника, якого обрав сам В.Путін. І вони виправдали сподівання. Вони діяли рівно і спокійно, сподіваючись, що все залишиться по-старому. Ставленик Путіна здавався досить безликим під час передвиборчої кампанії. Він дійсно належить до іншого покоління і, на відміну від свого попередника,  не вийшов з спецслужб. Він налаштований на те, щоб очолити державу, що впродовж восьми років була позначена і деформована Путіним. Значення  демократичних і конституційних інститутів було послаблене, роль громадянського суспільства – обмежена, за політикою і бізнесом спостерігали агенти спецслужб. Економічне диво Путіна, про яке так багато говорилось, зумовлюється, в основному, успішними газовими і нафтовими експортними операціями; воно зробило невелику групу людей надзвичайно багатими, інших же залишило в бідності. Новий лідер “за штурвалом” має багато завдань і може використати свої можливості, щоб забезпечити прогрес і встановлення справедливості в Росії,  а також, він може побачити, що стосунки з ЄС та США можуть покращити саму Росію, яка, через свою історію, має труднощі з просуванням демократії. Але може так статись, що західні цінності і досягнення виявляться непідходящими для найбільшого сусіда ЄС.

The Guardian:   про що говорять 11 століть російської історії

Медвєдєв заявив репортерам що “спільна робота з Путіним” може дати країні досить цікаві результати, і стати позитивним фактором на шляху розвитку Росії. Але такі означення, як “тандем”, “дуалізм”, або “діархія” є чужими для Росії, що звикла покладатись на одноосібного автократа.

Проте, аналітики заявляють, що обрання Медвєдєва президентом означатиме нову еру в російській політиці, навіть приймаючи до уваги той факт, що Путін лишається при владі.

“За всі 11 століть російської історії, ніколи ще не бувало, щоб обирався новий цар, і нічого не змінювалось”,  - заявив Гардіан Борис Макаренко, заступник голови Центру Політичних Технологій в Москві.

AFP: найцікавіше настане в Росії весною

Захід ставить під сумнів російські президентські вибори. Єдина західна місія спостерігачів – від ПАРЄ, що була присутня на виборах, заявила, що вибори не відобразили “російського демократичного потенціалу”. “На цих виборах не було вільного вибору”, заявив голова місії ПАРЄ Андреас Гросс. В той же час, західні столиці надсилають стримані привітання Медвєдєву. Так, французький міністр закордонних справ Бернар Кушнер описав вибори як “проведені в російському стилі, коли перемога відома наперед”.

Аналітики, опитані AFP, вважають, що найцікавіше настане в Росії весною, оскільки Медвєдєв може виявитись більш незалежним ніж здалося спочатку.

The Wall Street Journal: не слід піддаватись ілюзіям

Представники Путіна в прес-службах негайно відреагують на будь-яку спробу внести відкритість в політичне життя або налагодити стосунки з Заходом. Не слід піддаватись ілюзіям – оцінюючи Путіна, Захід теж помилявся в свій час. І тепер не варто очікувати, що наступник, особисто відібраний Путіним, виявиться кращим.

CNN:  Путін також робив подібні заяви

Медвєдєв публічно пообіцяв сприяти розвиткові демократії, боротися з корупцією і забезпечити верховенство права. Але, як зазначають критики Кремля, Путін також робив подібні заяви, балотуючись на пост президента.  І в  той же час, його критикували на батьківщині і за кордоном за суворі заходи  в боротьбі з опозицією.

Багато росіян схвалюють діяльність Путіна через те, що він, ніби-то, вивів країну зі стану бідності і нестабільності 90-их років і йому належить головна роль у підйомі національної економіки, що спостерігається зараз. Отже, його підтримка була дуже важливою для нового кандидата. Російський аналітик Вячеслав Ніконов прогнозує, що Путін, схоже, залишиться “дуже впливовою політичною фігурою в наступні роки”

Підготували Оксана Романюк, Анна Ісаєва

Джерело: УНІАН.

У жовтні 2008 року Полтаву планує відвідати король Швеції Карл Густав XVI з дружиною Сільвією.

Про це УНІАН повідомив представник Полтавської облдержадміністрації.

За його словами, візит планується в рамках підготовки до проведення заходів, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

«Король з дружиною відвідають музей Полтавської битви, ознайомляться з програмою святкування ювілею, побачать макет пам`ятника королеві Карлу XII. Очікується, що вони привезуть подарунки в музей Швеції, який планується збудувати на полі Полтавської битви», - сказав представник Полтавської ОДА.

Нагадаємо, 300-річчя Полтавської битви святкуватиметься у 2009 році.

Джерело: УНІАН.

Перший заступник голови секретаріату президента Олександр Шлапак заявляє, що Україна втягується у газову війну з Росією.

"Ми втягуємося в газову війну з Росією з дуже невизначеними наслідками. І Бог би з ним, якби це стосувалося постачань газу тільки в квартири урядовців. Але йдеться про постачання газу в Україну", - сказав Шлапак.

"Війна – це теж можливий варіант розвитку подій. Але я вважаю, що такий конфлікт – це наслідок повного тупіка розвитку переговорів", - додав він.

Водночас, на думку Шлапака, на сьогодні урядом використані далеко не всі переговорні можливості.

"Йдеться про створення СП і про те, що росіяни хочуть 50% в ньому. А ми говоримо про те, що їм достатньо і 25%, оскільки ви і так багато мали. І якщо про це не може домовитись перший заступник голови "Нафтогазу", це не означає, що ми повинні припинити переговори і почати військові дії", - сказав він.

"Я особисто вважаю, що поки не вичерпані всі можливості для проведення переговорів, а сам президент не вислухав звіт (а такого звіту досі не надано) про те, що на вищому урядовому рівні не вдалося досягти результатів, про які домовлялися президенти, не можна приймати разом з урядом узгоджене рішення про те, що ми вживаємо адекватних (а на мою думку абсолютно неправових заходів), які сьогодні робить український уряд", - заявив Шлапак.

"На мою думку, поки не закінчені переговори, ми в цій війні шукаємо не істини, а конфлікту", - додав він.

Українська правда.

Какое пожелание девушке к 8 марта будет самым приятным? Прошу к обсуждению этого вопроса присоединиться представителей обеих полов.

Андрій ОКАРА

ПОЛТАВА-2009 ЯК ЗАГРОЗА ТА ЯК ГУМАНІТАРНИЙ РЕСУРС

300-річчя Полтавської битви повинно відкрити новий етап в російсько-українських відносинах

Зустріч Віктора Ющенка та Володимира Путіна 12 лютого у Москві принесла справжню сенсацію: президенти України та Росії таки домовились спільно відзначати 300-річчя Полтавської битви, до того ж у трьохсторонньому форматі – з залученням Швеції, представників якої російський президент навіть визвався запросити сам.

Це справжній прорив, бо на попередній російсько-українській зустрічі на найвищому рівні йшлося лише про спільне святкування 200-річчя Гоголя, а щодо битви – мовляв, ніяк неможливо через різні інтерпретації цієї події в російській та українській історіографіях.

За адекватного підходу тема 300-річчя Полтавської битви для України може стати важливим гуманітарним ресурсом впливу і розвитку іміджу країни (так званою "Soft Power" – технологією "м'якої влади"). За незбалансованого і недбалого підходу ця тема може стати реальною гуманітарно-політичною загрозою: наприклад, ухилення од діалогу з Росією з приводу 300-річчя і від спільного відзначення (саме "відзначення", а не "святкування"!) означатиме моральний програш влади і позиціонуватиме її представників як слабаків, що не вміють відповідати на виклики і "тримати удар". Оскільки 2009 рік – це не тільки ювілей, а ще й рік президентської передвиборчої кампанії, очевидно, що різна інтерпретація битви і її наслідків, а також постатей Петра I та Івана Мазепи може стати матеріалом для чергової інформаційної війни, яку зацікавлені сили неодмінно використають для подальшого ментального та ціннісного розколу країни.

Тож вибір формату відзначення 300-річчя Полтавської битви для України є питанням справді стратегічного характеру.

Полтавська битва: погляд з України, Росії та Швеції

Отже, Полтавська битва, що відбулася 27 липня (за старим стилем) 1709 року на північних підступах до Полтави, стала, наскільки можна судити з трьохсотлітньої дистанції, справжньою "точкою біфуркації" – таким ключовим моментом, після якого історія Європи пішла іншими шляхами.

Після битви під Полтавою Швеція почала "зосереджуватися" – зняла з себе тягар наддержави, перестала бути загальноєвропейським політичним "балансиром" і фактично почала будувати той самий "шведський соціалізм", яким шведи зараз пишаються.

Росія навпаки: існує причинно-наслідковий зв'язок між битвою під Полтавою та перетворенням Московського царства на Російську імперію, влаштовану на новій, секулярній, концепції влади та централізованій моделі державного устрою.

Одна із складностей у знаходженні російсько-українського взаєморозуміння щодо 300-річчя Полтавської битви полягає у відмінностях історичних міфів. Справа не лише в тому, зрадив Мазепа чи не зрадив. Справа навіть не в тому, було на нього накладено анафему з дотриманням канонічного права чи ні? Справа в тому, що в Росії усі знають про "викторию под Полтавой", але далеко не всім навіть гуманітарно освіченим людям відомо про трагедію Батурина, про тактику "випаленої землі", яку Петро повелів Мазепі застосовувати до українських регіонів, де могло пройти шведське військо, про руйнування Запорізької Січі, про політику обмеження прав Гетьманщини і т.д. Тому російська свідомість не сприймає того факту, що у тих подіях діяло, як мінімум, три суб'єкти: російський, шведський та український, а не лише два перші, як вчили у радянській школі. Тож на сьогодні створення "спільного" для Росії та України курсу історії, про необхідність чого постійно заявляють російські політики, – з області малореального.

Над іміджем Івана Мазепи, Петра I та інтерпретацією Полтавської битви ось вже 300 років працюють дві команди "чорних" піарників – істориків, публіцистів, письменників, кінорежисерів. Одна команда доводить, що Мазепа – "зрадник", "клятвопреступник", "другий Іуда", тоді як Петро – "мудрий цар", "переможець", "реформатор", "модернізатор", "європеїзатор" (з цією "PR-командою" попрацював і Олександр Пушкін). Інша команда доводить протилежне: Мазепа – "державний будівничий", "євроінтегратор", "покровитель наук і мистецтв", Петро ж – "азіатський тоталітарист", "скажений тиран" та "збоченець" (один з останніх "шедеврів" цієї "агітгрупи" – фільм Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу"). Зрозуміло, що обидві інтерпретаційні схеми існують за логікою пропаганди та інформаційних воєн – аргументи обох сторін добре відомі протягом трьох століть. Тому намагання відстоювати одну з цих версій з точки зору продуктивності російсько-українського діалогу неперспективне.

Гарним прикладом підходу, що розбиває усталені стереотипи, є книга пітерського історика Тетяни Яковлевої "Мазепа", видана минулого року в серії "Жизнь замечательных людей" (!) московським видавництвом "Молодая гвардия". Автор – росіянка, позбавлена якихось особистісних сентиментів щодо України, намагається за допомогою позитивістської методології дослідити справжні мотивації вчинків гетьмана і докладно розповісти російському пересічному читачеві те, що російська історіографія воліє обходити увагою: і про Батурин, і про тактику "випаленої землі", і про образ тієї квітучої України, яку майже збудував Мазепа, і про те, що саме український гетьман може вважатися одним з провідних ідеологів створення Російської імперії.

У 2004 році (до речі, напередодні Оранжевої революції) Тетяна Яковлева віднайшла у фондах Санкт-Петербургського інституту історії РАН, опрацювала і частково видала той самий знаменитий Батуринський архів гетьмана Мазепи (близько 1000 документів), який історики марно шукали протягом століть. (Українське МЗС вже порушило питання про копіювання цього архіву для України або навіть про його можливу передачу.)

Полтавська битва: погляд з Полтави

Якщо для Києва, Москви та Стокгольму Полтавська битва і її ювілей – це абстрактно-концептуальна ідеологічна проблема, то для Полтави – питання цілком конкретне, емпіричне, навіть господарче.

Саме битві Полтава зобов'язана тим, що під час адміністративних реформ Олександра I у 1802 році з полкового містечка вона перетворилася на центр великої губернії. Прадавні Лубни – вотчина князів Вишневецьких, Ромни, відомі своїм ярмарком, чи навіть придніпровський Кременчук з точки зору практичної доцільності мали більше шансів стати губернським центром, але "тендер" виграла саме Полтава.

Існує два полтавських бренда, які мають загальносвітову відомість чи, принаймні, можуть на неї претендувати: Гоголь та Полтавська битва 1709 року. Але щоб Полтава могла повноцінно заробляти на їхній експлуатації, щоб могла стати великим туристичним центром, ще треба докласти чимало зусиль. Поки що музейна, туристична та навіть готельна інфраструктури міста знаходяться у проблемному стані.

На сьогодні сформульовано дві концепції перспективної реконструкції поля Полтавської битви.

Автором першої є полтавський архітектор Валерій Трегубов: поле передбачається максимально наповнити об'єктами показу – відреставрувати існуючі споруди (склеп на могилі російських воїнів, Сампсоніївську церкву, сам Музей Полтавської битви) та побудувати нові – в першу чергу Музей історії українського козацтва (вже існує проект, виділена державна субвенція, ось-ось мають розпочатися будівельні роботи), в другу чергу – Музей історії Росії, Музей історії Швеції, Музей Івана Павловського (організатора першого музею у 1909 році) з конференц-залом, залом для прийомів та ін.

Автори другої концепції – києво-полтавський архітектор Віктор Шевченко та полтавський художник Олександр Нечипоренко – виходять з недоцільності забудови поля битви, яке розглядається як найважливіший меморіальний об'єкт. Їхній план передбачає протягом 20-30 років знесення максимально можливої кількості будов XIX-XX століть, у тому числі нинішнього Музею Полтавської битви та численних об'єктів Інституту свинарства УААН, розташованих в центральній частині поля. Музеї ж передбачено перенести до центру Полтави – або в приміщення колишнього Петровського кадетського корпусу (унікальна архітектурна пам'ятка першої половини XIX століття зараз знаходиться в занедбаному стані – навколо нього йде складна судова справа), або в наймодерновіших, наново збудованих в стилі "хай-тек" музейних поліфункціональних приміщеннях.

Кожна з цих концепцій має свої плюси і мінуси, а також складнощі виконання і дефіцит грошей. Але, як визнав міський голова Полтави Андрій Матковський, об'єднує ці дві концепції те, що першочерговим кроком підготовки до 300-річчя повинно стати упорядкування самого поля битви (розчищення, рекультивація, звільнення його частини з-під колишнього військового містечка та бази паливних матеріалів) і реставрація кількох редутів в натуральних розмірах 50 на 50 м (єдиний відновлений у 1909 році редут виконаний в мініатюрі – 35 на 35 м).

Ще одна проблема пов'язана з найновішою українською політтехнологією – війною пам'ятників. Згідно з Указом президента України N955 від 9 жовтня 2007 року, передбачається встановлення у Полтаві пам'ятників Івану Мазепі та Карлу XII. Але в цей проект закладається, як здається, велика концептуальна помилка. Цілком логічно, аби пам'ятник Карлу стояв не в центрі Полтави, яку шведи протягом двохмісячної облоги не змогли взяти, а на самому полі – наприклад, біля одного з редутів, який взяти їм таки вдалося. А от що буде символізувати пам'ятник Івану Мазепі на полі битви, в якій він не брав участі і після якої трагічно завершилася його кар'єра, а згодом і життя, – це питання. В Росії багато хто обурений самим фактом появи пам'ятника гетьману-"зраднику", але, в принципі, готові змиритися з тим, що це внутриукраїнська проблема. Тож такий пам'ятник не повинен викликати ані іронії, ані сарказму: найкраще місце для нього – в історичному центрі Полтави.

Полтавська битва: погляд у майбутнє

Кульмінацією подій, пов'язаних із відзначенням 300-річчя Полтавської битви, можуть стати щорічні військово-історичні реконструкції на полі – так звана "жива історія". Детальна програма та проект такого дійства розроблений президентом громадської організації "Департамент воєнно-культурної антропології" Олексієм Руденко (у його професійному багажу, поміж іншого, недавня реконструкція бою під Крутами і три роки проведення міжнародного військово-історичного фестивалю "Terra Heroica" у Кам'янці-Подільському). Так, вже у цьому році у подібній реконструкції під Полтавою можуть взяти участь до 100, а у 2009 році – до 500 чоловік з України, Росії та різних країн Європи, чиї представники брали участь в битві на боці Карла XII.

Як відомо, людську увагу можна привернути лише розвитком дії, тож саме щорічні військово-історичні реконструкції під Полтавою, якщо вони отримають загальноєвропейський розголос і визнання, можуть стати одним з найголовніших факторів туристичної привабливості та брендінгу Полтавського регіону.

Отже, зараз складаються усі підстави для російсько-українського взаєморозуміння на проблемі 300-річчя Полтавської битви. Українській стороні є про що вести продуктивний діалог з Росією: про Батуринський архів, про анафему Мазепі, про участь російського бізнесу в реставрації пам'ятників та поля Полтавської битви, про розвиток історичного туризму, про участь у військово-історичних реконструкціях, про ознайомлення російського суспільства з українськими інтерпретаціями подій Північної війни (1700-1721) та ін.

Як правило, кожна "кругла" дата використовується владою для історичного підтвердження тих чи інших сучасних прав, для збільшення власної сили, легітимності та авторитету. Наприклад, 300-річчя Переяславського договору у 1954 році було використане для символічного "підтвердження" російсько-українського союзу та для зміцнення політичного режиму Микити Хрущова (на початку 1980-х років з цією ж метою режим Леоніда Брежнєва використав 1500-річчя Києва). З метою ствердження політичного статусу Москви у 1947 році з великою помпою відзначено 800-річчя міста, а от 850-річчя у 1997 році було більше схоже на PR-кампанію мера Юрія Лужкова в якості політика загальноросійського значення. Помпезне 300-річчя Санкт-Петербургу у 2003 році повинно було всьому світові розповісти, хто такі "пітерські" і яке вони мають моральне право керувати усією Росією. Під час ліберальних реформ Олександра II у Новгороді Великому 1862 року встановлено відомого пам'ятника до 1000-річчя Росії. До речі, 200-річчя Полтавської битви теж відзначено з помпою не заради любові до мистецтва: Микола II намагався використати ювілей для збільшення власної легітимності в очах суспільства під час складного політичного протистояння з Державною Думою.

Тож питання до 300-річчя битви під Полтавою, відповідь на яке ще треба знайти і сформулювати, є таким: що саме означає ця дата для сучасної України, для сучасних українців, для сучасних українсько-російських та українсько-шведських стосунків?

Без відповіді на нього Полтава стане ще одним "прогуляним" уроком історії.

"Зеркало недели", 23 февраля 2008 года

P.S.

Президент нагородив директора Центру з вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету Тетяну Таірову-Яковлеву

Президент України Віктор Ющенко нагородив директора Центру з вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету, доктора історичних наук, професора Тетяну Таірову-Яковлеву орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Високої державної нагороди Тетяна Геннадіївна удостоєна за значний особистий внесок у дослідження історії України та українсько-російських взаємовідносин, плідну наукову діяльність.

Довідка. Тетяна Таірова-Яковлева викладає спеціальний курс – козацька Україна в творах культури. Вона також очолює Центр з вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету.

Т.Таірова-Яковлева є автором монографій та статей: "Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття, причини і початок руїни"; "Руїна Гетьманщини: від Переяславської ради – до Андрусівської угоди (1959-1967рр.) "; "Іван Мазепа"; "Гетманщина и её инкорпорация в Российскую империю"; "Донос старшини на І.Самойловича: аналіз першоджерела"; "Іван Богун-Федорович"; "Мазепа-гетман: в поисках исторической объективности"; "Проблемы взаимоотношений Украины и России 1654-1667 гг."; "Проблемы неоднородности украинского казачества и внутренние противоречия их идеалов. Войско Запорожское и Запорожье".

За ініціативи та під керівництвом Т. Таірової-Яковлевої діє спільне видання Центру з вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету і Санкт-Петербурзького інституту історії Російської Академії Наук документів з архіву І.Мазепи.

http://www.president.gov.ua/news/9066.html

Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/47bfd1432f9d3/

Samanta Fox - Touch Me

Тогда Вам сюда: http://video.i.ua/user/468039/6089/26432/ Не забудьте там оставить комментарии.