Школа, школа... Скільки знань... Подумать страшно...

Новий навчальний рік починаємо з приколів. Отримали в якості домашнього завдання таке:
Вправа для другого класу, повторення матеріалу. Ну, першу частину з призивами до Матері Божої та позичивши в Будди спокою все ж виконали. А ось на другому всіх заклинило... Ніяк не придумувалось слово, щоб відповідало вказаній звуковій схемі. Єдине, що влізло в голову - новітня високотехнологічна іграшка, або ж "фубля". Потім добрались до слова "фігня", що теж не являється рекомендованим до використання в домашніх роботах дитини. Аж ось-таки чіткіше звернули увагу на завдання:
Слово треба було підібрати з використаних!!! 
Виявилось, що правильна відповідь:"вишня"...Ось так-от...  А тато з мамою мозги звихають...

Це нагадало мені давнішу історію, з моїм старшим сином.
Підходить мій тодішній другокласник і каже:"Тут загадку задали: "В воді не тоне, в огні не горить". Що б це могло бути, бо те, про що я подумав, явно не підходить..." Підрозкинув я своїми напівгеніальними мізками... Виходить г@мно??? Кажу: "Моя відповідь теж не підходить, бо г@вно в шкільній програмі вживатись не повинно ніби-то..." "Та ж і я так вирішив, те ж саме слово...". Пішли до мами - відповідь та ж сама... Не влаштовує. Пішли до сусіда... Хто б повірив, що і він дасть таку ж саму відповідь?! І це викладач психології в технікумі... Махнули рукою, дозволили дитині залишити вправу не виконаною. А відповідь була... "Лід"
Ось такі мудрагенії...

А у вас буває таке дежавю?

Останнім часом тривожило відчуття дежавю. І ось згадав:http://blog.i.ua/user/3559462/672616/.
Для тих, хто не захоче переходити: в березні 2011 я розмістив заміточку про те, що в мене з'явилось відчуття, мовби хтось вигукує "Хайль!". Точніше кажучи, в мене тоді було не слухове, а більш загальне відчуття, яке можна було описати так.

Загнало в ступор

На днях дружина придбала чайок з подарунком:

Про чайні ложки я знаю, а от як користуватися чайною виделкою не навчений...Пробіли в освіті, одначе...

Каламбур від покоління Next.

Старший (11 років), запаливши газову конфорку, підіймає сірник догори і каже:
-Я-статуя Свободи...
На що менша (6 років) відповідає:
-А я-статуя регіонів...

Навіщо потрібні друзі

Всім знайомі іграшки-балакалки. Подарували нашій малечі одну таку - чебурашку - "Давай попьем молочка...","Давай поиграем","Погладь меня, я такой пушистый" і ще жменя різних фразочок. Оскільки малечі ще лиш півтора рочки, то валяється цей чебуратор де прийдеться. Одного разу, вклавши манюню спати, йшов через кімнату(світло вимкнене, вечір) і тут, відчуваю, наступив на щось м'яке... Забув сказати, в нас ще кошеня під ногами плутатись любить... І от, вважаючи що наступив на кошака (а моїх 80кг йому більш як достатньо щоб перетворитись на коврик), я в неймовірному піруеті, майже тихо відскакую вбік, а воно противним електронним голосом говорить:"Как хорошо, что есть друзья! Ты хороший друг..."

Що приготувати (меню) синові до дня народження???

Агов, народе! help Треба сину в ці вихідні якось гостей частувати (контингент 9-12 років) Готувати то я вмію, проте вичурно. Хочеться ж чогось такого не випендряжного а приємного для дітей.
Може хтось допоможе зорієнтуватися, чим порадувати малявок? Діток назбирається трохи, душ з десять.
Півень в зад клює! Рятуйте...help lol

Хоч похвалюся...

Оскільки роботи все одно мема через протягнуту шию, то хоч похвастаюсь, що зробити встиг. Звичайно, на цих фотках не все, що вже зроблено і все воно ще не обпалене, а отже не факт, що в кінці кінців щось вийде, проте:









А це моя помічниця:


А це - ще один помічник, він показує, що треба робити, як стомивсь. В макітрі порч з ним - свистунці

А це робочий знімок. Таке робиться в печі під час обпалу: весь посуд світиться від температури, все таки ж майже 1000 за Цельсієм...

Не ратуйте на якість фоток - робив їх на телефон і при поганому освітленні.







Триндець...

Якимсь чином просквозило шию...Гарно... Ходжу в такій позі, що маю вигляд людини, котрій в голову прийшла велика ідея і вона її осмислює...Тіки вираз обличчя відповідний тримати не вдається... 
А плани строїв... Накрютю горшків, зроблю обпал... Тепер ось сиджу, тримаю одною рукою голову, щоб не звалювалася, а другою клацаю по клавішах...