Бі-Бі-Сі розмовляла з українським поетом і культурологом Мойсеєм Фішбейном.

Свого часу в інтерв"ю він сказав, що якби жив у той час і був молодиною людиною, то пішов би в УПА, але чому?

Мойсей Фішбейн: Якби я жив у той час і був навіть не молодою людиною, я б усе одно пішов до Української повстанської армії. УПА була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. До якої армії ще я, український поет, міг піти!

Бі-Бі-Сі: Навіщо взагалі УПА воювала, адже шанси тоді на створення української незалежної держави були майже нульові?

Мойсей Фішбейн: В такому разі я вас запитаю: навіщо була Українська Гельсінська група? Навіщо були українські політв’язні, які знали, що їх все одно, і Василь Стус знав, й Іван Світличний знав, й інші знали, що їх позаарештовують і вони сидітимуть в буцегарні. Воювали ті, а ці – боролися за незалежну Україну.

Бі-Бі-Сі: Навіщо взагалі УПА воювала, адже шанси тоді на створення української незалежної держави були майже нульові?

Мойсей Фішбейн: В такому разі я вас запитаю: навіщо була Українська Гельсінкська група? Навіщо були українські політв’язні, які знали, що їх все одно, і Василь Стус знав, і Іван Світличний знав, і інші знали, що їх позаарештовують і вони сидітимуть в буцегарні. Воювали ті, а ці – боролися за незалежну Україну.

Бі-Бі-Сі: Ви знаєте, що УПА інкримінують дуже серйозні речі – етнічне насильство, антипольські, антиєврейські дії. Чи це вас турбує?

Мойсей Фішбейн: Я вам скажу: те, що ви щойно сказали про антиєврейські акції УПА – то є провокації, які запускаються з Москви. Це провокації. Це брехня, буцімто УПА винищувала євреїв. Скажіть мені, як УПА могла винищувати євреїв, коли євреї були в УПА, служили в УПА? І я був знайомий з євреями, які служили в УПА. Наприклад, я був знайомий з доктором Абрагамом Штерцером, він по війні жив в Ізраїлі. Був Самуель Нойман, його псевдо було Максимович, був Шай Варма (псевдо Скрипаль), був Роман Винницький, його псевдо було Сам. Була видатна постать в УПА, жінка, яку звали Стелла Кренцбах, вона написала спогади потім. Вона народилася в Болехові на Львівщині, вона була донька рабина, сіоністка, і вона товаришувала там, у Болехові, з донькою католицького священика, яку звали Оля. 1939 року Стелла Кренцбах закінчила філософський факультет Львівського університету. Від 1943 року вона була в УПА медсестрою і розвідницею. Навесні 1945 року її схопили енкаведисти на зустрічі зі зв’язковим у Рожнятові. Потім там була тюрма, катування і смертний вирок, і її визволили вояки УПА, Стеллу Кренцбах, єврейку.

Влітку 1945 року вона перейшла з українськими повстанцями в Карпати і 1 жовтня 1946 року пробилася до англійської окупаційної зони в Австрії. І відтак дісталася Ізраїлю. Знаєте, де вона працювала в Ізраїлі? В міністерстві закордонних справ. У своїх спогадах Стелла Кренцбах написала: “Тим, що я сьогодні живу і усі сили моїх 38 років віддаю вільному Ізраїлю, я завдячую, мабуть, тільки Богові і Українській повстанській армії. Членом героїчної УПА я стала 7 листопада 1943 року. У нашій групі я нарахувала 12 євреїв, з них 8 лікарів”. Так от, я сподіваюся, що Українська держава назве їх усіх поіменно. Їх, що не бувши етнічними українцями, воювали за незалежність України, Українська держава назве своїми героями.

Бі-Бі-Сі: Таке враження, що це дуже складно виходить в Української держави. Поляки шанують свою Армію Крайову, яка воювала з нацистами, чому, на вашу думку, Україні так важко дається оцей історичний консенсус щодо ролі УПА. Можливо, тому, що такі епізоди, які ви зараз навели, невідомі?

Мойсей Фішбейн: Насамперед тому, що більша частина Польщі не була ніколи у складі Радянського Союзу. По-друге, Польща набагато далі від Росії, ніж Україна. Дезінформація іде сюди з Москви, люди є дезінформовані, а у нас, на жаль, наша інформаційна політика кульгає. Отак воно і є. А люди не винні, що вони не знають, що таке УПА. Я вам перелічив євреїв, але ж я маю одного з найближчих друзів, який 3 роки був вояком УПА, відомий професор, і не тільки в Канаді, де він мешкає, і не тільки у США і Україні, а навіть в Китаї. Це професор Петро Потічний, 3 роки був молоденьким вояком УПА. Для мене особисто УПА – це святе, і, як на мене, для кожного, незалежно від його етнічного походження, хто має в душі бодай щось українське, УПА – це святе.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2008/10/printable/081014_fishbein_ie_ak.shtml

 

В одному з епізодів популярного мультсеріалу «Сімпсони» розповідається про те, як величезні рекламні муляжі клоунів, політиків та інших «зірок» раптом ожили — і почали трощити все навколо. Мешканці зачаровано дивляться на цей жах і не знають, як рятувати рідне місто. В розпачі одна дівчинка прибігає до керівника рекламної компанії, що створила цих монстрів. Він пояснює, що це люди самі наснажують їх своєю енергією. Тому радить просто не звертати на них увагу — без підживлення вони самі засохнуть. «Як же не звертати увагу, якщо ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!?» — вигукує дівчинка. «А ви займіться цікавою роботою», — каже рекламіст. І справді: як тільки люди перестали дивитися на монстрів і думати про них, так ті відразу ж втратили свою могутність і безсило повалилися на землю.

Нинішні політики в Україні — це такі ж самі рекламні монстри. Можливо, вони є непоганими трейдерами, рейдерами чи колекціонерами, але як державні діячі є третьосортним матеріалом. Керована ними держава остаточно перестала виконувати свої базові функції. Вона вже не контролює кордони та міграційні потоки, не слідкує за якістю харчів та медикаментів, не забезпечує ні обороноздатності, ні економічної незалежності, ні правосуддя, ні соціальної справедливості. Висловлюючись сучасним сленгом, держава послала народу меседж, що вона його «послала». Тобто кинула напризволяще. Мовою політології це називається повною відчуженістю між державою та народом.

Основне гасло можновладців: «Народ має бути повністю керованим». Для самоутвердження себе як еліти вони роблять все можливе для перетворення народу на бидло. Відповідно, самі вони при цьому перетворюються на «еліту бидла» — БИДЛОЕЛІТУ.

Політична діяльність рекламних монстрів — це суцільне шоу, імітація, ілюзія, пародія. До системної державницької діяльності вони неспроможні в принципі. Тому роблять те, що вміють: борються між собою за бюджетні гроші та землю, а в перервах піаряться в ЗМІ. Для цього проводять фотосесії в затоплених водою селах, спускаються в шахти, доять корів, роздають медалі, літають на гвинтокрилах і висловлюють в телекамери турботу про народ, що катастрофічно вимирає, та про інфраструктуру, що катастрофічно розвалюється. Ми розуміємо, що це цікавіше і простіше, ніж будувати дамби, саджати ліси чи створювати сучасні виробництва, проте їхня метушлива бездіяльність перетворилася на головну загрозу національній безпеці. «Якщо їх не вбити, вони нас уб’ють», — співає гурт «Абздольц» у пісні про покемонів, але на думку чомусь приходить дещо інше.

Планета увійшла в гостру кризу Великого Переходу — до нової цивілізації, до нової екологічної ніші. Вичерпання природних ресурсів, екологічне забруднення і соціальна дестабілізація посилюються кліматичним розбалансуванням. Треба бути готовим до небачених досі спекот і холодів, посух і повеней, ураганів і землетрусів, інфекційних хвороб і геомагнітних інверсій (зміни магнітних полюсів). Щоб пережити цей екстремальний період, народу потрібна сильна і розумна держава, що володіє достатніми резервами і засобами швидкого їх застосування. Натомість що роблять наші покемони? Замість того, щоб згуртовувати народ, вони нацьковують одних українців на інших. Замість насаджування лісів, вони їх хижацькі вирубують — деревина йде на експорт, а гроші в офшори. Замість модернізації гідротехнічних споруд половину з них вже приватизували, решту кинули напризволяще. Їм просто нецікаво займатися техногенною безпекою. Їх хвилює приватизація найприбутковіших підприємств, розпродаж української землі та її надр — того, чого вони ніколи не створювали і що їм не належить.

«Клоуни знущаються над нами. Називай речі своїми іменами», — закликає гурт ТНМК. Це вже про ринковий балаган, який «еліта» чомусь називає демократичними виборами. Він робиться за такою схемою:

1. Спочатку олігархічні клани через підконтрольні ЗМІ розкручують з десяток перспективних політпроектів та «героїв майбутніх виборів».

2. Через якийсь час визначаються їхні рейтинги, на основі яких складаються розцінки. На закритих аукціонах відбувається розпродаж місць у партійних списках — згідно з законами ринкової економіки.

3. Для створення ілюзії «передвиборчої боротьби» через ці ж ЗМІ запускається «війна компроматів» і демонстративне обливання один одного багнюкою. Очевидно, що це «шоу для лохів», бо якби було інакше, то публічні заяви про скоєні злочини завершилися б кримінальними справами, резонансними судами і ув’язненнями з вилученням накраденого.

4. Для відволікання людей від реальних проблем у масову свідомість вкидаються «кістки», за які ці люди мають гризтися між собою: «НАТО», «двомовність», «міжконфесійні відмінності», «хто кого годує» тощо.

5. Внесок у вибори — це інвестиція, що має швидко окупитися і принести прибуток. Тому ті, що купили мандати, негайно включаються в «дерибан» країни з метою «відбити бабки».

6. Доволі швидко вся ця шкурна метушня починає викликати в людей блювотний рефлекс. Тоді розкручуються нові «герої нашого часу» — і все починається спочатку. В результаті змінюються політпроекти, але не змінюються елітні фізіономії.

Як зупинити цих «голих королів»? Найкраще скористатися рецептом від «Сімпсонів»: перестати звертати на них увагу, не живити цих енергетичних паразитів своїми емоціями, сподіваннями, страхами та малодушним вибором «меншого зла». Бо в цьому світі існує закон тяжіння: що сьогодні в наших головах, те завтра в нашому житті. Вболіватимемо за цих «політичних покемонів» і братимемо участь у їхніх виборчих лохотронах — матимемо постійне відтворення балагану. Якщо ж будемо думати про державу нашої мрії — неминуче сформуємо новий український світ.

Спочатку він народиться у нашій свідомості, потім в наших стосунках із дітьми, родичами, друзями та знайомими, згодом пошириться на ширші територіальні й професійні громади. Пройде небагато часу — і тисячі осередків світла зіллються в сонячну українську державу-громаду — Третій Гетьманат.

Тож почни з себе! Зроби перший крок: вимкни «зомбоящик» і перестань підживлювати рекламних монстрів своєю життєвою енергією. Натомість спрямуй її на добро — і власними силами, в міру своїх можливостей твори навколо себе чесний та розумний простір.
http://www.day.kiev.ua/251745/

Присвячується всім Справжнім лицарям України, тим, хто боровся за неї впродовж усіх віків існування нашої нації. Слава Україні! Героям Слава!

Лицарський Хрест (А. Підлужний та Тартак)
Дихає ліс,
Пташка на гіллі
Пісню співає, що тішить мій слух...
Я довго ріс –
Йшов через цілі,
Що тіло гартують і зміцнюють дух...
Тиха роса
Зіб'ється з трав
Криком “вперед!”, дружним тупотом ніг...
Я тут знайшов
Те, що шукав
Славу здобув і себе переміг!

Мій лицарський хрест –
Моя нагорода
За те, що не впав, за те, що не втік!
Мій лицарський хрест –
Яскрава пригода,
Що буде тривати в мені цілий вік!
Мій лицарський хрест!...

Плинуть роки,
Їх заметілі
Скроні мої пофарбують у сніг.
Я, завдяки
Шрамам на тілі,
В пам'ять свою закарбую усіх
Друзів моїх
Та ворогів -
Кого любив і кого вбивав...
Може чогось
Я не зумів,
Та не згубив, не продав, не програв...

Мій лицарський хрест –
Моя нагорода
За те, що не впав, за те, що не втік!
Мій лицарський хрест –
Яскрава пригода,
Що буде тривати в мені цілий вік!
Мій лицарський хрест!...

Тим, що загинули, й тим, що вижили,
Слово своє вдячно присвячую!
Хай ворог зиркає очима хижими,
Нехай гарчить – мені не лячно.
Хто вріс корінням, той не зламається.
Хто має стержень, той не зігнеться.
Любов до матері – найкраща порадниця.
Любов до вітчизни – ідея серця.
Лицарський хрест – відзнака для обраних –
Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях.
Для тих, що в боях ставали хоробрими.
Для тих, що в атаки здіймалися першими.
Не відступитися від слова сказаного –
Дерти руками, зубами гризти!
У світі багато брудного й заразного,
Але той, хто хоче, залишається чистим...

Завантажити mp3 файл

Знову запрошую до Унежа.

Спільне святкування Дня Незалежності (23-24 серпня, Івано-Франківська обл., Городенківський район, село Уніж)

Сайт фестивалю: http://www.unizh.com.ua/

Афіша

Эту и другие интересные задачки из сферы занимательной математики стало возможным решить благодаря стараниям пресс-службы президента, наконец-то поведавшей, в чем измеряется польза от пребывания Виктора Андреевича на посту президента.
«Калинка-калинка, калинка моя»
(народная песня Ющенко)

Виктор Андреевич выгнал весь свой Секретариат (Балогу, Богатыреву, Пукшина, Ставнийчук, Шлапака, Кислинского и всех-всех-всех) под стены конторы высаживать на газончике калину. Издание «Таблоид» со ссылкой на сотрудников пресс-службы президента сообщило, что «идея с посадкой калины пришла президенту накануне вечером. А уже сегодня утром он проследил, чтоб его подчиненные не пропустили такого мероприятия. Ющенко достаточно легко справился с задачей, ибо опыта в таком деле у него достаточно. В пресс-службе подсчитали, что лишь за последние три года он высадил не менее 2,5 тысяч кустов калины».
Так что, как видим, «сила, кум, она – в кустах»…
«Обком» взял в руки калькулятор и подсчитал: последние три года – это 1096 дней (365 + 365 + 366). Разделив 2500 кустов калины на 1096 дней, мы получаем минимальную (поскольку пресс-службой указано, что высажено не менее 2,5 тыс.) скорость высадки калины Виктором Ющенко на посту Президента Украины: 2,281 куста в день.

Можно не сомневаться, что эта цифра не является константой, поскольку если Ющенко даже и круглый профан, то явно не в родимом ему сельском хозяйстве, а посему наверняка не пытается врывать саженцы зимой с помощью лома в промерзшую землю (хотя кто знает, может, Балога ему уже оранжерею устроил) или в песок во время визита в Ливийскую арабскую народную Джамахирию. То есть сажает любимое дерево Ющенко явно не каждый день. Предположим, что Виктор Андреевич высаживает калину максимум шесть месяцев в году (исключаем три месяца зимы и общее количество дней, проведенных в остальное время президентом в зарубежных поездках по вопросам Голодомора). Средняя скорость Ющенко в таком случае уже превышает 4,5 куста – кто из украинских политиков может похвастаться подобным? Да никто!

Если взять площадь размещения одного куста калины за 1 кв.м., то 1 гектар Президент Украины (из расчета минимальной скорости) покроет зеленью менее чем за 12 лет – то есть хватить на это должно всего лишь 2,3 президентского срока.

Использование десятка Викторов Андреевичей на общественных началах (а калину Президент Украины высаживает абсолютно бесплатно, да еще и не против пожертвовать для этого рабочим временем, которое все равно оплачивается из госбюджета) в сфере озеленения позволит за несколько месяцев без привлечения средств коммунального бюджета засадить аллеями всю Троещину или дважды нарастить прическу Лысой горе.

Однако и это все довольно скромные прикидки. Ведь сажает Ющенко с лопатой не только калину, но и другие не менее полезные деревья. Хотелось бы узнать от пресс-службы, если уж она над саженцами со свечкой стоит, конкретные цифры по другим ценным сельскохозяйственным, декоративным и дикорастущим культурам, чтобы оценить все масштабы полезности деятельности Виктора Андреевича Ющенко на посту Президента Украины. Также для общества очень важными являются годовые показатели медоносности Президента и объемы выпуска керамических изделий. Все-таки хоть в этой фигне можно высчитать, чем Глава государства Украина на самом деле занимается
http://obkom.net.ua/articles/2008-06/27.1628.shtml

Запрошую всю спільноту на перший фестиваль українського формату УНІЖ-2008

 

Зараз на околиці Уніжу почалася розбудова Кузні — центру українського молодіжного руху, центру своєрідного культурного та соціального опору, адже тут ніяким чином не збираються використовувати політичні гроші й гасла. В Уніжі зустрічатимуться люди, які вже сьогодні здатні докласти своїх професійних здібностей, ідей, грошей (хто чим багатий), щоб, об'єднавшись, втілювати потужні українські проекти в Україні.

 

Уніж не просто територія, на якій збираються потусити та відірватися прихильники сучасної української музики. Фестивалі української музики — різної — будуть невід'ємною складовою цього утворення, але це не головне. Кузня, Союзівка, Територія Форматності є в першу чергу експериментальним майданчиком, першою боївкою українського суспільного ренесансу.

 

Перша масова подія — УНІЖ, фестиваль українського формату, 27–29 червня 

 

Програма

Як доїхати на фестиваль?

Умови перебування

Служба безпеки Росії опублікувала документи НКВС-МДБ присвячені нашій повстанській армії.

Зрозуміло, що опубліковане ретельно добиралось і редагувалось, що це маленький шматочок архіву, який ретельно оберігає ФСБ.

В цілому, серед відібраних документах йдеться про штучність повстанського руху, про його співпрацю з німцями та інше. Та навіть в цих архівах (якщо це справжні документи, а не чергова фальсифікація) є досить цікаві епізоди. І це, наголошую, в тих документах які пройшли ретельний відбір дружньої нам стркутури ФСБ.

 

(из сообщения начальника 4 Управления НКВД СССР Судоплатова заместителю начальника 3 управления НКВД СССР Илюшину.)
5 декабря 1942 г. № 7/с/97

«В с.Соленом, Днепропетровской области, в мае с.г. украинскими националистами был вывешен на здании районной управы петлюровский желто-голубой флаг. На сходе они выступили с речами, в которых подчеркивали необходимость создания «самостоятельного украинского государства». За это немцы вскоре же повесили старосту, начальника полиции, его заместителей, председателя колхоза и уполномоченного колхоза. Трупы их висели для устрашения остальных в течение 8 дней».
ЦА ФСБ России. ф. 100, оп.11, д.7, л. 60-66

 

(из Протокола допроса Кутковца Ивана Тихоновича. 1 февраля 1944г.)

«Украинское население, даже не националистически настроенное, в лице УПА видело свою защиту от немцев, всемерно помогало УПА продовольствием, одеждой, транспортом и т.п.»

«Всем немецким оккупационным властям на Украине 19 ноября 1941 года была разослана директива, предписывающая не допускать в органы самоуправления и полиции сторонников бандеровского движения, а 25 ноября 1941 года немцы издали приказ об уничтожении их.
Вследствие начавшихся со стороны немцев массовых репрессий в отношении бандеровцев, последние перешли на нелегальное положение и повели активную работу по созданию подпольных оуновских организаций и боевых вооруженных групп – «боевок»».

ЦА ФСБ России, ф.100, оп.11, д.7, л.143

(из докладной записки Народного комиссара государственной безопасности УССР Савченко Народному комиссару государственной безопасности СССР Меркулову.1 марта 1944 г. № 341/С, г.Киев)

«Известно, что бандеровцы в практике своей работы уделяли большое внимание насыщению местной украинской полиции своими националистическими кадрами, которые при формировании УПА, по указанию ОУН, бежали из полиции с имевшимся у них оружием и вступали в УПА. Такие факты, в частности, были зарегистрированы на Волыни и в Полесьи».
ЦА ФСБ России, ф.100, оп.11, д.7, л.140-179

Цікавий роздум віце-президента Академії наук вищої школи України, академіка, професора Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доктора географічних наук Петра Масляка.  

 

…У будь-якій країні близько 30% населення не здатне самостійно мислити. Така цифра приблизно однакова чи у США, чи у Німеччині, чи в Росії, чи в Китаї, чи в Україні. Такі люди існують не випадково. Вони потрібні для суспільства, для людства в цілому. І переробити їх на інший лад абсолютно неможливо. Вони не погані і не хороші, просто така їхня природа…

 

…Очевидно, що в нас „народні обранці” концентрують в собі всі негативні риси електорату, який за них голосує. Тому нічого дивуватися, що наслідком „народного волевиявлення” стають поставлені до влади бовдури найвищого ґатунку. Вони є таким собі екстрактом слабоумства і старечого маразму знаменитих 30 відсотків населення…

 

…У суспільства все більше визріває думка про те, а до неї так просто не дійдеш, що нам потрібен не недолугий парламент чи якась там місцева ще недолугіша рада, а лікар-реаніматор. Лише діючи в режимі одноосібного керування державою, без багатомісячного маразматичного блокування трибуни, ця людина здатна кардинально змінити ситуацію в країні на краще. Цією людиною має бути особистість, яка не побоїться взяти на себе всю відповідальність у країні і убезпечити її від недолугого „волевиявлення” людей, які самі собі ради не спроможні дати.

http://observer.sd.org.ua/prn_news.php?id=14401

От заключительной интриги в проекте «Великие украинцы», как оказалось, слегка пованивает. «Интер» не выдержал «испытания Бандерой» - что, в общем-то, предвидели многие. Сегодня в своем блоге шеф-редактор проекта Вахтанг Кипиани сообщил, что его, как одного из «адвокатов» десятки «великих», полностью отлучили от информации о текущих результатах голосования.

«Знаю, що багато груп впливу відкладали зусилля на останній день, щоб вкинути побільше за "своїх"», - пишет Кипиани, который со следующей недели собирается начать поиски новой работы. Тем временем, как удалось узнать вашей Дусе, на канале «Интер» нашли кандидатуру, которая сможет заменить неизменного лидера зрительских симпатий – Степана Бандеру, за которого организовано голосуют национально сознательные граждане. Чего, естественно, не приветствовала Анна Витальевна Безлюдная, которой ведь еще перед акционерами и патронами (от регионала и друга Газпрома Дмитрия Фирташа до российского «Первого канала») ответ держать. По слухам, Кипиани не раз приходилось отбивать атаки начальницы, которая требовала убрать с глаз долой ненавистного Бандеру и заменить его кем-то «нормальным».

После демонстрации фильма о Ярославе Мудром – кстати, по случайному совпадению, единственного русскоязычного (о русскоязычных в быту Лобановском и Амосове по-украински, а о Ярославе вдруг по-русски – странно, не так ли?), - показатели телесмотрения которого были весьма скромными, за Ярослава, находившегося на 4-м месте, вдруг начали активно голосовать. Присылая с 80 номеров 130 смс в минуту, неизвестные фанаты-меценаты 200 тысячами сообщений передвинули князя с четвертого на первое место, откуда он потеснил Степана Бандеру. По-видимому, «примиряющая нацию» фигура любимца Дмитрия Табачника по плану должна быть на первом месте к концу шоу.

Естественно, накрутка вполне законна – никто ведь не вмешивается в систему подсчета голосов, а голосовать с одного телефона можно неограниченное количество раз. Впрочем, замысел может провалиться, если в течение программы зрители будут активно голосовать за других кандидатов в «великие», находящихся недалеко от финиша (Бандеру, Шевченко, Черновола).
http://dusia.telekritika.ua/Podsidelki/10995