Блог Oliviya

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Коли не знаєте – то марно ви живете…

Чи пробували ви, як сильний вітер
Шалено розвіває вам волосся,
В пориві мрії в небеса злетіти,
Відчувши всього світу стоголосся?..

Чи прислухались ви як ніч говорить,
Закутавшись у місячному сяйві,
Чи чули, як гукають з неба зорі
У мить, коли слова стають всі зайві

Чи відчували ви хмільне бажання,
Що спопеляє серце мрії злетом,
Чи знаєте яке п’янке кохання?
Коли не знаєте – то марно ви живете…

Коментарі: 33

Oliviya

Моя земля

Якби ви знали, як сміються зорі,
Як гарно в нас співають солов’ї!
Якби ви чули, як верба говорить
Із вітром, що заплутався в гіллі...

Яке блакитне небо, що привітно
Гукає «Добрий ранок!» нам здаля,
А місто як в промінні сонця квітне!
Це все – мій край! Це все – моя земля!!!

Коментарі: 19

Oliviya

Як?

Знов топлять душу сумніви, а я
Не хочу ними світ заполоняти,
Я ще не розучилася сміятись,
Хай тьмяно, та горить моя зоря!

Десь закрадеться в серце біль ножем,
А я не хочу більше його крові,
А я втомилась жити без любові
Й вмиватись смутку грозовим дощем.

Не хочу більше ні думок, ні слів,
Не хочу переконувати знову
Сама себе, що буде все чудово,
Не хочу жити маревом із снів.

Я падати уже втомилась так
У прірву, де немає краю болі...
Я хочу жити! Лиш не знаю в долі
Хоч трошки сил ще випросити як?

Коментарі: 21

Oliviya

Мертве серце

Немає в мертвім серці каяття,
В гнилій душі сумління й честь не в моді.
Забрали просто так людські життя…
А що їм ці життя? – непотріб й годі…

Не за ідей високий ідеал,
Не за свободу, а за жадність звірів
Мільйони смерті випили бокал,
Лишивши на землі лиш сльози сиріт

Хто право дав винищувати світ
Хворобами? Що, збагатились з того?!
Невже зупиниться це звірський рід
Тоді лиш, як не буде вже нікого?

Невже усі багатства хоч одну
Людину ж бо замінять? Схаменіться!
Та ці слова – лиш крик німий у тьму,
Бо ж в серці мертвім не знайти їм місця…

Коментарі: 29

Oliviya

Віч-на-віч

Дивлюсь у вікно…
Місто втомлене спить…
Ти повір
Хмільна мов вино
Того сну вічна мить
В сяйві зір.

Бокал пригублю
Із нектаром п’янким
Тих зірок
В думках не втоплюсь,
Виплітаючи з рим
Кожен крок.

В напівтемноті
Буду впевнено йти
По слідах,
Що з мрій і віршів
Постелив мені ти
В своїх снах.

Нектаром сп’янить
Чи вином до схочу
Мене ніч
І сном стане мить,
Де я з містом мовчу
Віч-на-віч…

Коментарі: 26

Oliviya

Без тебе

Сміється місячний промінь,
Та ця усмішка не люба,
Та ця усмішка – лиш спомин
Про блиск бажаних очей.
Без тебе сонце не сонце,
Знов день – одна тільки згуба,
І знов штрихи на долоньці
Безумно довгих ночей...

Палає зорями небо,
Співає веснами вітер,
Але весна, що без тебе
Лише міраж, – не весна…
В її усмішках сльозинки
Ще й досі вечір не витер –
Без тебе сліз намистинки
В очах не сохнуть до дна.

Коментарі: 115

Oliviya

Чи будеш?..

Чи слухаєш ти тишу так, як я,
Впиваючись в її чарівні ноти,
Чи відчуваєш як до забуття
Солодкий і звабливий її дотик?..

Чи так як я вдивляєшся ти в ніч,
Шукаючи із зір бажань намисто,
І чи сумуєш з сонцем віч-на-віч
Як перший блиск зорі цілує місто?..

Коли хмільними сутінками я
По твоїх венах розіллюсь в ці миті –
Чи будеш відчувати ти життя,
Чи будеш ти мене таку любити?!

Коментарі: 26

Oliviya

Хоча б зорею

Зачарованим вітром долі
Я шукала для серця волі,
Для очей виглядала неба,
Що покаже той шлях до тебе.
Я веселкою з мокрим серцем
Видивлялась у мрій озерце,
У якому твоїми снами
Відбивалась любов ночами,
У якому щодня тремтіли
Твої очі моїм «хотіла б…»,
Я б летіла ясним промінням
Бігла б тернами і камінням,
Подолала б і часу милі
Лиш чекав би мене ти, милий!
Кого кличеш ти я не знаю,
Може марно тебе шукаю…
Мабуть стану… хоча б зорею –
Хай для тебе, якщо не твоєю.
Буду лагідно кожної ночі
Цілувати твої сонні очі,
Обіймати тебе неквапливо…
Буду поруч – тож буду щаслива!

Коментарі: 17

Oliviya

Тому, що...

Нема думок, то хай не буде й болі,
Хай сліз не буде якщо мертві почуття,
Та лиш тоді в життєвім видноколі
Не буде світлих горизонтів майбуття.

Як добре йти – нехай і по камінню,
Нехай терновими стежками, плачучи,
Та із незаплямованим сумлінням
І з серцем, що ридати вміє сміючись.

Яка приємна біль, котра доводить,
Що я іще жива, що є ще в мене шанс
Всміхнутись і, хоч може й не виходить,
Та заспівати не останній свій романс.

Хай невпопад, та від душі писати
Про почуття, якими марю наяву
І ще на цілий Всесвіт прокричати,
Що плачу я й сміюсь тому, що Я ЖИВУ!

Коментарі: 51

Oliviya

Світ очима дитини

Мамо, поглянь – "Добрий ранок!" до мене
Сонечко з неба гукає
І посміхнулась травичка зелена –
Радо мене зустрічає.

Мамочко, чуєш яку гарну пісню
Пташка співає невпинно –
Це вона з нами вітається звісно,
Чемна ж бо, мамо, пташина.

Буду я також слухняна і чемна,
Щоби ти мною гордилась,
Я ж бо людиною звусь не даремно –
Ти це сама говорила.

Знаєш, ти правду казала, матусю –
Все мене радо вітає,
Коли я щиро усім посміхнуся
Й доброго ранку бажаю!

Коментарі: 36

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Коли не знаєте – то марно ви живете…

Моя земля

Як?

Мертве серце

Віч-на-віч

Без тебе

Чи будеш?..

Хоча б зорею

Тому, що...

Світ очима дитини