Блог Oliviya

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Кава

Догоряє літо…
Ним ще сни зігріті,
Та осіннім вітром
Пахне вже в повітрі…

Філіжанка кави
У кафе старому,
Зайчиком ласкавим
В моїй чашці промінь.

Був би ти навпроти
З ніжними очима —
Зникли б всі турботи
Там десь за дверима…

На кавовій гущі
Погадаю трішки…
Може стріну тут ще
Я твою усмішку,

Може тут навпроти
Сядеш ти на лаву,
Ну а зараз поки
Тільки я і кава…

Коментарі: 28

Oliviya

Моєму Сонечку

Сонце — не сонце, вітер — не вітер,
Щастя, — не щастя, коли ти не мій.
Ніжністю серця, полум’ям літа,
Пристрастю ночі, загадкою мрій

Я тебе знову цілую… і кличу…
Кожної миті згоряю до тла…
Знову твоє я малюю обличчя,
Очі твої… Скільки ж в них є тепла!

Знову крізь відстань тебе обіймаю,
Шлях прокладаю до тебе з надій.
Я так люблю!!! Тільки, Сонечко, знаєш
Сонце — не сонце, коли ти не мій…

Коментарі: 54

Oliviya

Не буду

Я більше не боюсь твоїх очей.
Перегоріло. Попелом у тиші
Всі почуття недоспаних ночей,
Яких відрікся ти, мене убивши.

Не знаю. Може не кохала я? –
Кохання ж бо не може спопелитись…
А я душею більше не твоя,
Хоч так хотіла серцем твоїм битись.

Я так хотіла стати твоїм сном,
Ридала від безсилля щось змінити,
А ти кохання залишив за склом,
Щоб я дивилась й не змогла зігріти…

Я стільки в сонця випила весни,
Та все дарма, тебе не розтопити…
Як хочеш, зрадницею ти мене назви,
Та більш не буду я тебе любити…

Коментарі: 55

Oliviya

Запроси мене на чашку чаю.

Запроси мене на чашку чаю.
Та не дуже чаруй лиш, вважай,
А то раптом ще я закохаюсь
У такий ароматний твій чай.

І тоді я вкраду в тебе спокій:
Без запрошень приходити я
Буду знову і знову, аж поки
Не напою свої почуття.

Чи дзвонитиму ще опівночі,
Бо вмиратиму просто і все,
Якщо чаю гарячого схочу
Й тебе з’їм, якщо не принесеш!

Запроси мене. Я без вагання
З задоволенням прийду на чай.
Не чаруй лиш, бо справжнє кохання
Незрівняний з придуманим рай!

Коментарі: 50

Oliviya

З літом

Заблукало літо у колоссі
Золотих не стиглих ще пшениць.
Потонуло в гомінкому стоголоссі,
Що чарує краще чарівниць.

Я стояла на краєчку мрії,
Де межі не було небесам,
Де не було горизонту жодних ліній,
А лиш світу літнього краса.

Я дивилась поглядом волошки
Вздовж хмарин невидимих доріг,
Небо, тому погляду під колір трошки,
Тоді падало дощем мені до ніг.

Я стояла. Вітер гнув колосся…
Спраглі губи… блиск очей мов свіч…
Руки-крила і розпатлане волосся…
Як же добре з літом віч-на-віч!..

Коментарі: 32

Oliviya

Уві сні

Я оживаю тільки уві сні…
Так добре в ньому – світ немов добріший
Всі ті ж слова, і ті ж немов пісні,
А серце б’ється радісно частіше.

Мов ті ж обличчя, очі і уста,
Та як вони усмішками іскряться!
І двох сердець мелодія проста
Так щиро ллється відголосом щастя.

Я оживаю знову уві сні
Як сумерки цілунком доторкнуться
Моїх очей… як зорі чарівні
У висохлі уста життям ввіллються…

Тоді я доторкаюсь тих нот,
Які не смію наяву любити,
Які зціляють душу від незгод,
Щоб хоч якесь було бажання жити.

Коментарі: 24

Oliviya

Як скучила!

Ну привіт, мій хороший… Нічними шляхами
Ось і знову зустрілися ми на папері…
Відчуваєш – знов запах дощів в атмосфері…
Я вже скучила так за твоїми словами…

Відчуваєш? Знов літніх ночей аромати
Чебрецями, волошками, маками п’яні…
Як же добре тонути в твоєму бажанні,
Що в гармонії звуків зуміла я вкрасти…

Як живеш? Чи блукаєш як я серед неба,
Коли місяць палаючий зваблює зорі,
Коли пристрасті стільки в нічному просторі,
Що у полум’ї топиться стежка до тебе?!

Як же скучила я за твоїми устами,
Що веселково-срібними нотами ллються…
Напівсказаним подихом в серце ввірвуться
Твої ніжні обійми і димом розтануть…

Розкажи… помовчи… – не важливо… З жагою
Буду тишу твою чи слова спрагло пити,
Так як я не посміє ніхто вже любити…
Мій хороший, як скучила я за тобою!..

Коментарі: 65

Oliviya

Без надій і у прірву…

Без надій і у прірву… А може Вдасться вижити навіть у ній?.. Раптом серце ще битися зможе, Якщо навіть немає надій?! Почорніли думки, вкравши спокій, І від сліз очі тьмяні давно… Знов рахуєш приречені кроки: До останнього – миті дано… Ти хвилини життя, його миті Відвойовуєш в сотень смертей, А в цей час себе губить хтось в світі, А хтось інших вбиває людей… Страхітливі реалії зірвуть Мить життя й опиратись дарма… Із бажанням любити… і в прірву, Порятунку з якої нема…

P.S. Щороку від раку в світі помирає близько 7,6 млн. людей, від туберкульозу 2 млн. Від пневмонії у світі помирає 1,8 млн. дітей... Лікарі боряться за кожну хвилину життя хворих, а вбивці просто так забирають життя у здорових людей за лічені секунди...

Коментарі: 37

Oliviya

Так хочу

Так хочу в небо пташкою злетіти
І розігнати сумерки крильми,
Щоб тільки радість щиру залишити,
Без тої заздрості, що стільки між людьми.

Так хочу піснею у вись піднятись
І залишити там любові слід,
Щоб потім в усмішках ясних купатись
І сонцем умиватися як слід

Хоча… я так хотіла б поміняти
Це сонечко на блиск твоїх очей…
Так хочу іноді тебе обняти
Крізь сірість днів і сутінки ночей…

Із чашки долі хочу, все змінивши,
Отруту, що так знищує цей світ,
Розлити в прірви – може, отруївшись,
Вони йому збудують щастя міст?!

Коментарі: 39

Oliviya

К той звездочке ты приходи

Хочешь, тебе напишу о любви
Страстной и нежной, иль, может, безумной…
Или о том как все звезды больны
Магией света луны полоумной.

Как они плачут, но только внутри –
Ведь улыбаться им жизнь приказала,
Но они мертвые… Все их лучи –
Свет охладевшего только метала.

Ты поищи в ночном небе звезду
Ту, что совсем на другой точке мира
Я отыскала! И словно мечту
Крыльями счастья от фальши укрыла.

Если мы вместе с надеждою встреч
Будем смотреть ей в глаза осторожно,
То ее пламенем жизни зажечь
Вместе тогда мы сумеем возможно...

Хочешь, тебе напишу я стихи…
Иль о любви, иль о звездах… Но знаешь
Лучше к той звездочке ты приходи –
Мысли мои без стихов прочитаешь.

Коментарі: 35

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Кава

Моєму Сонечку

Не буду

Запроси мене на чашку чаю.

З літом

Уві сні

Як скучила!

Без надій і у прірву…

Так хочу

К той звездочке ты приходи