Блог Oliviya

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Вкраду

Я залишала безліч слів
                               на чистому папері неба,
Придумувала сотні рим
                              й вкладала в них весь світ душі,
Я малювала стільки снів
                              і стільки мрій лише для тебе,
А ти знайшов мільйон причин
                              сказати, що ми все ж чужі…

Я не повірила. Та все ж
                              тебе тримати прав не маю,
Не буду красти твого сну, –
                              я лиш вкраду цілунок твій
І погляд, сповнений без меж
                              такої, як блаженство раю,
Спокуси й ніжності… Вкраду
                              І малюватиму світ мрій…

Коментарі: 27

Oliviya

Поверни

Я до тебе писала віршами,
Малювала тобі серця крик
І чекала тебе вечорами,
Зігріваючи в небі зірки.

Я тебе серед всіх перехожих
Безупинно шукала щодня…
І ночей не злічити тривожних,
Коли кликала в сні тебе я…

Якщо мрії всі наші забув ти,
То чекання моє, мрії й сни,
І всі вкрадені вірші й малюнки
Ти, буль ласка, мені поверни!

Коментарі: 22

Oliviya

Хто мені відповість?

Я б до нього приходила в сни,
                             берегла їх від смутку й печалі,
Я б летіла до нього в піснях,
                             що дарує весна й солов’ї,
Та чи буде він шепіт весни,
                             серцем слухати, дивлячись в далі,
Чи шукатиме він в її снах
                             мої очі і вірші мої?

Чи мене він покличе в політ,
                             викладаючи зорями стежку,
І чи буде любити мене,
                             не любив як нікого ніхто?
Хто ж мені, підкажіть, відповість
                             на питань нескінчену мережку?..
Я ж люблю його… Серце лише
                             розбивати не хочу я знов…

Коментарі: 16

Oliviya

Як добре поруч із коханими не спати

Як добре поруч із коханими не спати.
Оберігати снів солодких зорепад.
І кожною клітиночкою відчувати
Коханого створіння дивний аромат.

Затамувавши подих, губи спрагло, ніжно
Очима й серцем цілувати досхочу,
А потім пестити волосся і неспішно
Шептати тихо: «Я тебе не відпущу»…

Як добре поруч із коханими не спати.
Ловити подихи, що так думки п’янять.
Тоді всім Всесвітом стає одна кімната,
Де найпрекрасніші кохані очі сплять.

Коментарі: 25

Oliviya

Запитай

Весно, запитай мене про щастя,
Про любові чи журби грозу.
Ти не бійся, я не буду красти
Ні твою усмішку, ні сльозу.

Я сміятись ні, не розучилась
І слізьми вмиватись теж, повір.
Просто ти мені щоночі снилась
І звабливо кликала до зір.

Просто так чекала я на тебе!
Тож зі мною віч-на-віч побудь.
Поговорим тишиною неба
Чи мовчанням мрій про що-небудь.

Посміємось разом і поплачем
У ранкових променях зорі…
Будем пити зустрічі удачу
Й рахувати сонні ліхтарів.

Весно, запитай мене про тишу,
Про думок чи почуттів грозу.
Я віршами все тобі опишу –
І твою усмішку, і сльозу.

Коментарі: 16

Oliviya

На добраніч

Я тихенько – з любов’ю, нечутно, як подих,
Доторкнусь сяйвом зір твоїх уст,
Обійму тебе ніжно і снів пресолодких
Тобі побажаю. Всміхнусь
Я до тебе серпанком чарівної ночі,
Прошепчу колискову весни,
А тоді поцілую твої сонні очі
І прийду до тебе у сни...

Коментарі: 18

Oliviya

Не звикну ніяк

Думки в невпопад,
                       на душі якось сумно і холодно…
Тебе вже давно
                       не чекаю й не кличу у сні,
Та знов зорепад
                       нагадав як спокусливо й солодко
З тобою удвох
   малювали ми крила весні.

Я знала – не мій,
                       та в думках все одно через відстані
Летіла в твій світ,
                       цілувала тебе і до дна
Нектар пила твій
                       і здавалось всі зорі непізнані
Зовуть нас в політ,
   у якому лиш наша весна…

Я знаю, що ти –
лиш бажана, намріяна вигадка,
І знову клянусь,
                      що забуду тебе – тільки так.
Ми різні світи…
                     І до слів цих давно уже звикла я,
Та тільки чомусь
                     я без тебе не звикну ніяк…

Коментарі: 19

Oliviya

Давай придумаємо сон

Ти так далеко. Мабуть теж не спиш.
Не подолати кілометрів нам, я знаю,
Та мрій їм не скорити. Сум облиш,
Давай придумаємо сон, де ми літаєм.

Я зір з небес не хочу – зовсім ні,
Давай політ свій ми зупинимо у полі
І у волосся ти вплетеш мені
Волошки сині, що очам моїм під колір.

Ти обійми мене і в очі глянь.
Ні, я не плачу! Це краплинки мого неба.
Я стільки снів із мрій і сподівань
Збирала усмішок росиночки для тебе!

Ти обійми мене. Ми вдвох підем
Блукати полем, що волошками іскриться...
Давай удвох з надією заснем,
Що цей наш сон обов’язково нам присниться.

Коментарі: 19

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Вкраду

Поверни

Хто мені відповість?

Як добре поруч із коханими не спати

Запитай

На добраніч

Не звикну ніяк

Давай придумаємо сон