Та тільки...
- 12.05.10, 20:40
- Поезія сучасних авторів.
Поглянеш навкруг – все квітує, буяє
Повітря наповнене подихом мрій,
Та тільки в душі заметіль завіває
Останні штрихи вже зчорнілих надій…
Хотілось би так підкоряти вершини,
Летіти, п’яніючи до забуття,
Чи просто дивитися в очі дитини
І бачити в них світлу мить майбуття.
Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки
У що ж тут повіриш, як всюди брехня,
А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки –
Зітхає знедолена ненька-земля…
І плаче земля грозовими дощами,
Від зброї, наркотиків, грошей «брудних»,,
Від тої ненависті, що поміж нами,
Та тільки не змити сльозами їх всіх…
Повітря наповнене подихом мрій,
Та тільки в душі заметіль завіває
Останні штрихи вже зчорнілих надій…
Хотілось би так підкоряти вершини,
Летіти, п’яніючи до забуття,
Чи просто дивитися в очі дитини
І бачити в них світлу мить майбуття.
Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки
У що ж тут повіриш, як всюди брехня,
А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки –
Зітхає знедолена ненька-земля…
І плаче земля грозовими дощами,
Від зброї, наркотиків, грошей «брудних»,,
Від тої ненависті, що поміж нами,
Та тільки не змити сльозами їх всіх…