Профіль

Oliviya

Oliviya

Україна, Тернопіль

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Та тільки...

Поглянеш навкруг – все квітує, буяє
Повітря наповнене подихом мрій,
Та тільки в душі заметіль завіває
Останні штрихи вже зчорнілих надій…

Хотілось би так підкоряти вершини,

Летіти, п’яніючи до забуття,
Чи просто дивитися в очі дитини
І бачити в них світлу мить майбуття.

Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки

У що ж тут повіриш, як всюди брехня,
А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки –
Зітхає знедолена ненька-земля…

І плаче земля грозовими дощами,

Від зброї, наркотиків, грошей «брудних»,,
Від тої ненависті, що поміж нами,
Та тільки не змити сльозами їх всіх…

Мамі

Вітаю усіх мам з ДНЕМ МАТЕРІ !!!



Я чую досі, мамо, вашу пісню,
Мені її знов вітер нашептав,

Коли в гіллі заквітчаної вишні,

На мить спинившись, трішки заблукав.


Я чую, мамо, кожне ваше слово,

Вони у всіх мелодіях весни…

І ніч співає ніжно колискову,

Яку колись мені співали ви.


Пробачте, мамо, за усі тривоги.

Молитва ваша – вічний оберіг.

Спасибі за любов святу, від Бога,

Що береже мене від бід усіх.


Пробачте, мамо, лине стоголоссям

За ласку, не віддячену ніяк,

Пробачте за посріблене волосся

Й за те, що рідко приїжджаю так…


Пробачте, мамо, за сльозинку кожну,

Спасибі вам за сонце, що встає

І за святу любові іскру Божу,

Спасибі, мамо, що ви в мене є!

І тому...


Я читала про любов книжки,

Та нема в них жодної підказки
Як в реальність втілити ту казку,
Де я млію від твоєї ласки,
У якій зі мною поруч ти.

І тому я вкрала у дощу

Магію жагучої сльозинки,
Що стікає по губах-жаринках,
Що в очах запалює іскринки
І хмелить бажанням досхочу.

В запальної блискавки весни

Вчилась спопелять думки я п’янко;
В ночі пристрасті украла вишиванку,
Поцілунок ніжний – у світанку...
І до тебе полетіла в сни…

Я тебе випитувала в мрій,

У зірок училась чаклувати,
А у сонця – променем всміхатись,
Щоб тебе навік причарувати...
І тепер ти тільки-тільки мій!!!

Люблю я вітер…



Люблю я вітер… З ним так легко, щиро…
Він душу запитаннями не рве.
Підхопить на могутні дужі крила
І всі думки за обрій понесе.

І всі проблеми, всі тривого й болі
Стають мізерними, що й не помітить їх,
Як відчуваєш насолоду волі
На кінчиках крилатих рук своїх…

Нестримний вітер… Як люблю я вітер!
Коли весь світ біжить без вороття,
А ти з опалих пелюсточок-літер
Складаєш фразу: «я люблю життя»…

Вітаю!!!

Всіх Юр я хочу привітати нині

Із світлим святом – в них же іменини!!!

Хай Ангел Ваш із неба ясним сонцем

Усмішок накидає вам в віконце

І подарує крила із любові й щастя,

А від всіх бід, від горя і напастей

Огорне й захистить крильми щомиті,

Щоб були ви щасливі в цьому світі!!!

Безумная...

Безумная нежность
                           так медленно

                                               тело

В любви неизвестность
                           уносить… Задуй
Последние свечи…
                           Уверенно,

                           
              смело

Целуй мои плечи…
                            Оставь поцелуй
На мокрых ресницах,
                            губами касаясь
Мечты синей птицы,
                            что словно магнит.
Держи меня взглядом,
                            во мне растворяясь
Как в чаше с усладой
                            слезою любви…
Держи меня нежно
                            неровным дыханьем,
Иль грубо и грешно
                            в объятьях сжимай…
Шальным притяженьем,
                            безумным желаньем
Любовь без сомненья
                            свела нас сума…

В мережі

Кохання в мережі - примара.

Тут душ єднання - не секрет,

Та враз розвіюються чари,

Як вимикаєш інтернет.

Вмикаєш - знову ніжність й ласка,

Романтика немов в кіно.

Та все ж не справжня вся ця казка,

А ми їй вірим все одно...

Я бачила...


У ніч коли поруч із правдою

На грані любов без тривог
Я бачила зірка як падає
В долоні закоханих двох,

Як вітер стихав в напівподиху,

Щоб мрій не сполохати мить,
Щоб губ не спинить в напівдотику,
Яким усе тіло горить.

Я бачила блискавки промені,

Що щастям пронизують світ
І зір океани нескорені,
Які звуть звабливо в політ.

Я чула, як місяць нашіптував

Ледь чутно кохання мотив,

В цю мить цілий Всесвіт любов’ю став,
Бо поруч зі мною був ти...

Що ж то за дивна весна?



Мамо,дивись – знову сніг
Падає з неба на нас,
Стелиться тихо до ніг…
Але ж настала весна!

Мамо, сніжок навесні
Тане й водою сплива –
Ти ж так казала мені…
Що ж то тоді за дива:

Гарно співають пташки,
В травах кульбабки смішні,
Й білі сніжинки з руки
Так і сміються мені?..

Мамо, поглянь – деревце
Все у снігу виграва!
Що ж за сніжиночки це?
Що ж то за дивна весна?

– Донечко, бач – он в гіллі
Вітер пустує собі
Й білі пушинки малі
Сипле в долоньки тобі.

Той снігопад запашний –
Це від весни нам привіт,
Це не сніжок – а п’янкий,
Ніжний, вишневий то цвіт!

А він у скрипку був закоханий без меж...



Вона ним марила, беж меж його любила,

А він у скрипку був закоханий без меж,
А в нього спопелялись мрійні щастя-крила,
Без нот коханих,- не без неї…Жаль, та все ж...

Вона була готова стати навіть болем

Тих дивних звуків, що він так боготворив,
А чи тоненької струни безмежним полем,
Лиш щоб її, як скрипку, серцем полюбив…

А потім скрипку ненавиділа, кричала

У розпачі, клянучи нот простий мотив,
І знов волосся-струни, вже безумно, рвала,
Та ще сильніш звучав мелодії порив…

В думок шаленстві божевільно-тьмянім

Ту скрипку кинула в розжарений вогонь,
Та не згоріла… Лиш з промінням раннім
Холодним дотик став його долонь…