Нардеп Олександр Черненко про виступ президента Зеленського на ІТ-форумі.

Останньою краплею, що змусив написати мене цей пост, став виступ нашого прекрасного президента на форумі перед «айтішніками». І приводом став не сам виступ, а одна деталь, в якій, як в дзеркалі відобразилася суть переможної стратегії Зеленського, яка зводиться до простого посилу «всі кругом в гівні, а я весь тут такий без краватки і в білому».

Отже, в своєму, з претензіями на дотепність, виступі президент продемонстрував на великому екрані слайд, який би мав показати захопленій публіці, що головним гальмом прогресу в Україні є депутати, зокрема, і політики загалом . На слайді було зображено кілька депутатів з сумними, а радше – зосередженими обличчями. Зміст «жарту» полягав у тому, що з такими політиками українцям годі мріяти про розвиток і поступ. Ключовою фігурою, заради якої цей слайд включили в презентацію, був, безперечно, Олег Ляшко. Іншим, зображеним там депутатам, відводилася роль масовки, адже «всі вони однакові».

Але, якби «крієйтори з команди Зе» бодай скористалися гуглом, то вони б знали, що на цьому фото також є мій колега і товариш – найбільш «зелений» депутат цього парламенту Alex Ryabchyn. І «зелений» не тому, що «с дєтства за Владіміра Лєксандровіча», а тому що давно і послідовно лобіює все, що пов’язане з «зеленою енергетикою», електрокарами і та іншими прогресивними речами, які сьогодні в тренді по всьому світі.

Отже, ще раз: молодий депутат, із західною освітою, який розробив і лобіював десятки законопроектів, що впроваджують в Україні передові екологічні технології – ретроград і гальмо прогресу. Це якщо вірити одному «діджиталізованому чуваку», який «увєрєнно шол к успєху», розважаючи в різні часи цих ненависних депутатів на закритих корпоративах.

І проблема навіть не в даному конкретному випадку. Хоча мене, наприклад, прикро здивував той факт, що ні рідна фракція «Батьківщина», ні міжфракційне об’єднання «Єврооптимісти», куди входить Рябчин, жодним словом не заступилися за свого колегу (про вибачення від «узеленського» навіть годі мріяти).

Проблема набагато ширша. В уявленні президента, а відтак і у його виборця, український політик – це обов’язково невеселий барига, що їздить виключно на дорогих автомобілях і молиться на портрет президента у власному кабінеті.

Саме цей образ старанно культивується і серіалом «Слуга народу» та іншими інформаційними продуктами, до яких дотичний Зеленський. Можливо це глибока психологічна травма. Адже саме перед такими депутатами і чиновниками мусив блазнювати майбутній президент на згаданих корпоративах, в той час, коли вони випивали і закусювали. А зараз він їм просто мститься?

І під роздачу потрапляють всі. І ті, хто дійсно уособлює в українській політиці стару систему (а таких, ніде правди діти, сьогодні залишилося багато). І ті, хто останні п’ять, чи навіть більше, років активно цю систему ламають. Але (о диво!) ці політики не є членами партії «Слуга народу» чи просто адептами Володимира Олександровича. А це не вписується струнку і зрозумілу виборцю чорно-зелену парадигму.

Я знаю десятки, якщо не сотні депутатів і чиновників, які без проблем і зайвого пафосу користуються громадським транспортом, демократичні в спілкуванні і невибагливі в побуті. В яких ніколи в кабінетах не висіло жодного портрету жодного президента. Вони самі пишуть у власні акаунти в соцмережах і власні законопроекти. Вони навіть уявлення не мають, де знаходиться лікарня Феофанія та всі інші номенклатурні «синекури». Можливо таких сьогодні в політиці і не так багато, але точно достатньо щоб потроху змінювати загальну політичну культуру. І роблять вони це без порад і допомоги пана Зеленського, який, схоже, хоче привласнити монопольну ліцензію на зміни і «нові обличчя» в політиці.

Таких прикладів безліч. Останній з них дуже близький мені особисто. От під час своєї інавгураційної промови Зеленський закликав поганих депутатів прийняти хороший Виборчий Кодекс (його подальші дії свідчили про зворотнє – але то таке).

Але чомусь президент і його оточення ніде не акцентують увагу на тому, що авторами цього Кодексу є такий ненависний йому Андрій Парубій а також депутати від НФ і БПП Леонід Ємець і Олександр Черненко. І як би вони свого часу не зареєстрували і не пролобіювали цей законопроект, то сьогодні взагалі б не було предмету для розмови. Але про це мовчок. Адже «бариги» з НФ і БПП за означенням не можуть бути авторами чогось доброго і корисного. От «зробимо» зараз їх всіх і тоді заживемо!

Тому подібна ситуація і викликає когнітивний дисонанс в головах у виборців. От, наприклад, є у нас в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, яка, як на мне, рве всі можливі номенклатурні шаблони. Ходить пішки, одягається просто, але тверда і непохитна у протистоянні з системою. Здавалося б, чим не герой серіалу «Слуга народу». Але чому тоді прихильники Зеленського в Маріїнці в день інавгурації кричали в слід Уляні – «ганьба».

Та тому що, хто з політиків «новий і прогресивний», а хто – ні, відтепер вирішуватимуть Володимир Олександрович особисто.

Отака от виходить «держава в смартфоні»…

Вчора в маршрутці.
Підбуханий чувак років тридцяти пробував спровокувати нашого бійця 44 бригади на конфлікт.
– От не буде у вас скоро льгот! Тому шо тепер – все! Тепер вертайтеся на поля пахати, або на заробітки їдьте, вояки срані! Нормальній країні армія не потрібна!
Боєць подивився на цього таким, знаєте, добродушним поглядом артилериста на дрібну мішень і змовчав.
А чоловік продовжував:
– Будем жити, як люди! Без оцього всього воєнного. Спочатку тяжко буде. Ну, воно і понятно – після оцього всього, що намутили. Але справимось. Я от на росію поїду. Там платять добре, росія завжди добре платить. А вам, воякам – торба! Навоювались!
Боєць і вухом не повів на цю тираду. Зате народ вуха нашорошив. А ми з Питровною підійшли поближче. На випадок, якщо раптом що…
– Чого мовчиш? – відчув приплив відваги чоловік. – Нема що сказати? То я тобі скажу: вам то-р-рба! Бо 75% народу хочуть жити невоєнно. Хочуть жити з росією!
Він смачно ремигнув перегаром і зверхньо плеснув бійця по плечі:
– Розумієш, вояка? 75% – то велика сила, багато людей. Не подобається? А що ти з нами зробиш? Що ви всі з нами зробите?
Боєць скинув його руку зі свого плеча і спокійно так мовив:
– Залежно від ситуації.
– Якої ситуації? Тепер не ви армія, а ми! Нас багато! І ми все можемо!

Принцип обміну заручниками "всіх на всіх" Україна підтримує. Але що виходить : обмінялися списками. Ми передали "туди" по відповідній процедурі з участю ОБСЄ і Міжнародного Червоного Хреста (МЧХ) детальний список на 107 осіб, про яких ми точно знаємо, що вони живі і навіть знаємо, де вони там знаходяться. Але нам через якийсь час з того боку відповідають, що "вони" встановили тільки 27 осіб. А про інших наших 80 чоловік вони нічого не знають і вони їх не знайшли. Один раз до таких незнайдених навіть попапи двое наших військових, яких офіційно відвідав представник ОБСЄ пан Т. Фріш. На мій погляд, це може бути пов'язано тільки з одним. Більшість із цих 80 наших могли бути піддані важким тортурам і сліди цих тортур зразу ж видимі. А це Гаага. Інших причин я не бачу. Чи, наприклад інший прийом: представники ОРДЛО кожен раз включають до своїх списків на обмін "всіх на всіх" осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, які не мають ніякого відношення до війни на Донбасі, а вчинили ці злочини під час подій на Майдані (спецназ Беркуту), чи 2 травня в Одесі, чи вчинили теракти в Харкові і Запоріжжі. Це тільки дуже маленька особливість процесу обміну заручниками. А з цим процесом тісно пов'язана ще і проблема з пропавшими безвісти. А це сотні осіб. Але це складна схема. Колись окремо поясню. Все це в повній мірі відноситься і до принципу "всіх встановлених на всіх встановлених". Тому Україна "ЗА" принцип обміну "всіх на всіх", але якщо це буде чесно і при активній участі міжнародних гуманітарних інституцій.

Народний Герой України, доброволець батальйону “Айдар” Андріана Сусак записала відеозвернення до нового Президента України Володимира Зеленського.

“Володимир Зеленський #їдітьусраку з Вашим референдумом!”

Відео Андріана розмістила на своїй фейсбук-сторінці та закликала усіх небайдужих підтримати її флешмоб.

Нагадаємо, вчора, 21 травня Голова Адміністрації Президента Андрій Богдан заявив про можливість проведення референдуму щодо мирних угод з Росією.