Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Слова твої із смаком полину

Слова твої із смаком полину,

Та все одно я чую в них симфонію,

І в звуках обпікаючих тону,

Потрапивши в небесну філармонію.

Ось ноти, ось оркестр, ось вогні,

Що кидають на сцену щедро промені,

Вони дарують образи мені

Та римами постукують по тімені.

І більше не вагається рука

І потічок думок не крижаніє.

Слова твої. Я інших не чека,

Та ловлю їх, допоки чути вмію.

 11.06.2016

Краплина. Ще краплина вниз

Краплина. Ще краплина вниз,

І ось вже в двір наллята пустка,

Дарує небо свій сюрприз,

Вдягнувши сіру хмарну хустку.

На темнім обрії блищить

Вогнем енергій жовта зброя.

Я так люблю подібну мить,

Бо забуваю з нею хто я.


10.06.2016

У прощання – солоний погляд

У прощання – солоний погляд,

У прощання – тремтячі руки,

У прощання в думках – провалля

І стійкий аромат розлуки.

У прощання – букет емоцій,

Є і розпач, і є надія,

І мільйони питань мовчазних

До небесного лиходія.

Заклопотані перехожі,

Що не бачать душі згасання,

Якщо хочете розуміння,

Пошкодуйте хоч раз прощання.


10.06.2016

Мой милый друг

Мой милый друг,

Почти что нереальный,

Тебе бы написать.

Чего-нибудь.

Да что писать?

Я – тот же ненормальный,

Что мрачностью

Твой затеняет путь.

Опять из смысла

Выбиваюсь ряда,

Опять дарю тебе

Белиберду,

Но ты не проклинай меня,

Не надо,

Ведь мне и без того

Гореть в аду.


10.06.2016

Я не знаю, як треба на цім віку

Я не знаю, як треба на цім віку,

Бо питаю – не відповідається,

І вступаю з роками в полеміку,

Да таку, що і доля жахається.

Да таку, що і люди, і нелюди

Оминають шляхами десятими,

І не знаю, чи варто кудись іти,

І братаюся із розіп’ятими.


09.06.2016 

Герой

В вік типового однострою,

Що вважають чомусь модерном,

Я не хочу бути героєм,

Їх шанують, якщо ті – під дерном.

Я не прошу за це аніскільки,

Не від того моя похмурість,

В нас герої бувають тільки

Якщо десь хтось наробить дурість.

І доводиться рятувати

Як не світ, то хоча б уламки,

Все розкидане – прибирати

І вертати в природні рамки.

А вже згодом злітаються роєм

Орди падальників кабінетних.

Я не хочу бути героєм

У компанії безхребетних.

 

09.06.2016

Бажання

Коли весь світ як палуба хитається,

Коли в душі надійно всілась осінь,

Не ремствуй, що бажання не збуваються,

Погано, якщо їх немає зовсім.


09.06.2016

Печаль

Галактика закручує спіраль,

Над містом скибка місяця дрімає,

Не треба говорити про печаль,

Вона сама про себе нагадає.

Під музику небесних срібних труб

На землю зійде, тиха та крилата,

Чола м’яким торкнеться рухом губ

І присмак подарує гіркуватий.

Повішає на вії дрібку сліз,

Попросить за незручності прощення,

І настрою накидає ескіз.

І піде. Та залишиться натхнення.


08.06.2016

Якщо я доживу до старості

Якщо я доживу до старості,

До хреста приколочений мукою,

То про мене складатимуть гадості,

Обзиватимуть сивою сукою.

За непроханість, за відвертості,

За бажання трусити свободою,

За мої навіженості й впертості

Вслід плюватимуть із насолодою.

За рядки, у повітрі розкинуті,

Чи душею, чи просто рукою,

І за те, що примушую іспити

Всіх складати, хто стрівся зі мною.


08.06.2016

Відстані

Вугільне небо сіє мжичку,

Впадає ніч у сонний транс,

Та пише стуком електричка

Сумний про відстані романс.

З наївним шалом Дон-Кіхота

Вона здолати прагне їх,

Квадратних вікон жовті ноти

З ходи зриваються на біг.

Я заздрю їй. Вона відважно

Ламає сумнівів межу,

Та пісню слухаю уважно

Й свою про відстані пишу.


08.06.2016