Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Слова

Мовчить природа й небо оніміло,

Пірнувши з головою в забуття,

Та є слова і слів магічна сила,

Що здатна повертати до життя.

Нехай у тім житті я необачний

Й тікає спокій, скільки не лови,

Слова, слова, я вам безмежно вдячний,

За те, що, часом, згадуєте ви

Про те, що я існую…


06.12.2015

Жила душа

Жила душа, дитяча, чиста,

Об тіла билась товсті грати,

Вік спокушав скляним намистом

Та вимагав себе продати.

А на додачу – стукіт серця

Й любов сховати під землею,

Але душа – не продається,

Інакше не була б душею.


06.12.2015

І знову ти для мене нереальна

І знову ти для мене нереальна,

Загублена у пахощах ночей,

І дивляться на мене тріумфально

Із неба сотні зоряних очей.

Хоч почуття мої іще не згасли,

Та головне уже я зрозумів:

Як щось робити – то роби це вчасно,

Інакше труд не вартий мозолів.

Інакше все, що створено запізно,

Не обгорне надії у дива,

Не допоможуть намагання слізні,

І щирі, подаровані слова.

Нехай оті слова – монументальні,

Та я для тебе навіть не трофей…

Для мене ти, як завжди, нереальна,

Загублена у пахощах ночей.


06.12.2015

Як дивно все переплелося...

Як дивно все переплелося,

Печаль із радістю – в гармонії,

Життя спіймало за волосся

Та рвучко топить у іронії.

Від вдачі просто шаленіє

Та ділить втіху з веремією,

Але всередині щось мліє,

Що називається надією.


05.12.2015

Зтирає кави чорна гумка

Зтирає кави чорна гумка

З паперу дня малюнки снів,

І наливає нову думку

Із сподівань та почуттів.

Вікно фарбоване світанням,

Пора іти у світ проблем

Шукати в людях хвилювання

І дарувати навзаєм.


05.12.2015

Зимова не мете пороша

Зимова не мете пороша,

Та вже пора для білих днів,

Осінній жовтий листоноша

Згубив конвертики листків.

Згубив, збирати їх не хоче,

Капризне й вперте чортеня,

Хоч додає хвилини ночі,

Забравши тишком їх у дня.

Та вже лунає увертюра

Зимових опер вдалині,

Та пише ніч мініатюри

Морозним пензлем на вікні.


05.12.2015

Собрались звёзды на вселенский форум

Собрались звёзды на вселенский форум,

К луне приставив облака стремянку,

И ночь подслеповатым светофором

Отстукивает вечную морзянку.

Холодное дыхание природы

Искристо, хорошо, невероятно,

И водит жизнь, как прежде, хороводы

От сумрака к рассвету и обратно.



04.12.2015

Коснись меня хотя бы словом

Коснись меня хотя бы словом,

Хотя бы взгляд свой предложи,

В убогом мире и не новом

Моей отвергнутой души

Не бойся встретить интереса,

Хоть он по-прежнему живой,

Во мне приличны даже бесы,

Что правят безраздельно мной.


04.12.2015

Чорнила пролиті у небі до світання

Чорнила пролиті у небі до світання,

Десь загубився сонячний бігун,

Оглухла ніч, оглухла не востаннє,

Не чує слів сполоханий табун.

Пливе моя зі стінами розмова,

Їм все одно, вони давно німі,

І ти як ніч, не чуєш навіть слова,

А якщо чуєш – топиш у зимі.


04.12.2015

Шалено?

Шалено? Я і сам ніяковію,

Від сорому вкриваючись червоним,

Але інакше зовсім не умію –

Або усе, або нічого.

Захоплююсь, палаю, мрію, млію,

І божеволію від того, і хмілію,

Лякаючи і грішного, й святого.

Та з кожним кроком тану і мілію,

І як дитя лишаюсь безборонним.

Пийте, це – Вам

І тільки Вам.


03.12.2015