Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Дня нескінченність промайнула

Дня нескінченність промайнула,

Із неба лляється сонатами,

Я перетворююсь в минуле,

В простеньку риску поміж датами.

Та не боюсь того, вже звиклий,

Що загублюсь в життєвім струмені,

Таких, як я, мільярди зникли,

Не залишивши навіть імені.


03.04.2016

Розірване коло змикається знов

Розірване коло змикається знов,

Вмирає остання година,

Так тихо, що чутно, як стукає кров,

Біжить по гарячих судинах.

Готує сюрприз мені пам'ять моя,

І вічність чаклує неначе,

Що гаряче все – погляд, рухи і я,

Й думки, як і кров та, гарячі.


03.04.2016

Повільно хмари втомлені летять

Повільно хмари втомлені летять,

Гуляє вечір в синьому суконці,

Із неба тиха ллється благодать –

Дарунок невмираючого сонця.

Вже пробувати треба ночі смак,

Та снитись сни мені чомусь не хочуть,

І я дивлюсь на хмари. Просто так.

І слухаю, як простір часом точить.


02.04.2016

Злая весна. Холодно

Злая весна. Холодно.

Апофеоз сырости,

Будто кому завидно,

Будто ему милости

Не было от-меряно,

Не было от-ложено,

Или она потеряна?

Или же уничтожена?

Может, она дождиком

Где-то тайком сеется?

Или же спит калачиком,

Мол, подожду, успеется?

Что же тут ждать, серая,

Дёрнет ли кто за ниточку?

Прячь же своё, нервное,

И доставай кисточки.


02.04.2016

Я знаю, що буває все востаннє

Я знаю, що буває все востаннє –

Буття, надії, просто міражі,

Але не дай дожити до смеркання

Своєї невгамовної душі.

У ясний день, на дні чорнильнім ночі,

Коли запаси тануть старих слів,

Не дай зустріти те, чого не хочеш,

І втратити, що бачити хотів.

Коли шляхи змиває часу злива

І прагне їх втопити в забутті,

Не дай лишити, що було важливо,

Що наливало силою в житті.

Господь, бери що хочеш – хвилювання,

Бери собі життя моє земне,

Але прошу – не забирай кохання,

Хоча воно не бачило мене.


02.04.2016

Человек – снег

Человек – снег,

Человек – пыль,

Ветер дунет –

Ищи его в поле.

Злее зла для него

Неживой штиль,

Без движения он

Болен.

Я не дёргаюсь,

Просто лечусь.


01.04.2016

Ни о чём

Ни о чём, ни о чём, ни о чём,

Все надежды мои и вопросы,

Не обнимут меня твои косы

И в минуты сомнений плечом

Не поддержишь. Зачем? Кто такой я,

Чтобы видеть тебя с каждым днём?

Кто такой, чтобы в мире моём

Я парил в ореоле покоя?

Не спасёт даже призрачный сон,

Я с тобою и там связан нитью,

Буду снова тебе говорить я

Ни о чём, ни о чём, ни о чём.

 

01.04.2016

Не лякайтесь мене

Не лякайтесь мене,

Не хворі

Мої погляди

Та думки,

Я ношу у собі

Зорі,

Я пускаю на волю

Віки.

Я ношу у собі

Світло,

Я ношу у собі

Щирість,

Не тікайте від свіжого

Вітру,

Подаруйте душі

Милість.


01.04.2016

Мысли раненные

Мысли раненные,

Страстью рубленные,

Недопонятые,

Недолюбленные.

Что вы носитесь?

Что вы смотрите?

Счастья просите

Как на паперти?

Вам не счастья бы,

Вам – внимания,

Ветром по небу,

Не-молчания,

Не-презрения,

Не-стирания,

Вдохновения,

Понимания.

Вам бы вешнего

Жизни бытия,

Только дать того

Не могу вам я.


31.03.2016

Полуночный капкан – память

Полуночный капкан – память,

Выстрел звёздный насквозь – свет,

Я искал там своё детство,

Мне сказали: «Его нет».

И потрёпанные книги,

Букв молчащих недолгий путь,

Я искал там своё детство,

Мне сказали: «Давай, забудь».

И куда не пойдёшь, всё время

Натыкаешься вновь на стену.

Говорят: «Ну зачем детство?

Знаешь, проще закончить войну».


31.03.2016