Рабська ментальність віками упроваджувалася
- 22.07.11, 14:55
ГРУЗІЯ. Саакашвілі: Рабська ментальність сотні років упроваджувалася Росією в наші мізки
Президент Саакашвілі вважає, що великі будівельні проекти в Батумі і в інших частинах країни вносять свій внесок до боротьби з «рабською ментальністю», яку Росія багато років насаджувала, щоб примусити грузинів вважати себе невдахами.
Про це президент заявив 20 липня на відкритті готелю Radisson Blu на грузинському чорноморському курорті Батумі.
«Сьогодні — історичний день для цього міста і важливий момент для найважливішого сектора грузинської економіки — туризму, — сказав він. — Сьогодні ми відкриваємо не тільки архітектурний шедевр, але й — що найважливіше — майбутній символ успіху Грузії, розвитку Грузії і кращого майбутнього Грузії».
За його словами, прикладу Radisson послідують також інші міжнародні мережі, такі як Holiday Inn, Kempinski, Novotel, Hilton, Conrad, Ritz-Carlton і так далі.
«Я це говорю для тих, хто не вірить, що Грузія може цього добитися, і що вона — особлива країна», — додав він.
Скептиків, які не вірять в те, що Батумі та інші грузинські курорти відповідатимуть європейським стандартам, Саакашвілі назвав «класичними зразками рабського типу, створеного Росією в Грузії».
На думку Саакашвілі, ця «рабська ментальність», заснована на помилковому уявленні про грузинів як про «неповноцінних» і про «невдах», сотні років «упроваджувалася в наші мізки» Росією. Він вважає, що будівництво і оновлення будівель, що повсюдно йдуть в Грузії, зараз руйнують цю ментальність.
«До речі, кілька днів тому у мене була ділова зустріч у Франції, в Ніцці, і я хочу вас сказати, що вже зараз по цілому ряду параметрів — громадським місцям, культурним центрам, озелененню — Батумі кращий за Ніццу, а через два-три роки він буде кращий Ніцци і Канн по всіх параметрах», — відмітив Саакашвілі.
Він стверджує, що до початку наступного року населення Батумі збільшиться до 200 000, а до 2015 року — до 500 000. Зараз, за даними державного статистичного відомства, в Батумі живуть 124 000 осіб.
«Моє завдання полягає в тому, щоб зробити ці зміни незворотними», — заявив президент.
«Країна, 20% території якої окуповані, країна, що щодня знаходиться під загрозою. перетворилася на найяскравіший в світі приклад динамічного розвитку і реформ. Це відбулося тому, що уряд не краде, і в нас немає жодного корумпованого міністра, заступника міністра або гамбегелі [голови муніципалітету]. а якщо такі раптом з'являться, ми відправимо їх, куди слід», — підкреслив він.
Початок січня 1945 року відзначився тим, що в Карпатах воїнами УПА було знищено зведену дивізію НКВД разом з її командувачем — генералом, Героєм Радянського Союзу, Сергієм Дергачовим. Своє «геройське» звання і генеральські погони цей енкаведист отримав не за героїзм в боях з німецькими фашистами, на фронті цей «герой» не був і дня, а за активну участь у організації і здійсненні депортацій чеченського та інгушського народів у лютні — березні 1944 року і кримсько-татарського народу в травні того ж року. В Карпати від прибув зі своїм 256 конвойним полком для виконання тих самих злочинів, які він здійснив на Кавказі і в Криму. Та не так сталося як гадалося… Тут «геройські вертухаї» зіткнулися не з дітьми і старими, яких нікому було захистити, а з Українською Повстанською Армією і з одним з легендарних її старшин — сотником Кривоносом (Мирославом Симчичем).
Треба відзначити, що генералові Дергачову на додачу до прибулого з ним полку злочинців, в Прикарпатті були придані сили 31, 33 і 87 прикордонних загонів та сили місцевої міліції. Таким чином була створена зведена дивізія НКВД, яка заходилася активно боротися з бандерівським рухом. В грудні 1944 перед цією бандою було поставлено задачу захопити селище Космач і знищити курені і сотні УПА, які дислокувались у цьому районі.
5 січня 1945 року частини цієї дивізії, складені з прикордонників, почали наступ на Космач, з якого бійці УПА вийшли, щоб уникнути кровопролиття серед мирного населення. Виконавши задачу, прикордонники зайняли оборонні позиції на околицях Космача, а у селище вдерлись горлорізи Дергачова. Вони зчинили і місті справжню різанину, грабіж і гвалтування. Тобто, зайнялися, звичною для них з часів Криму та Кавказу, бандитською справою.
В цей час у лісах навколо Космача збирались сили української армії, скликані з прилеглих районів — місцеві курені «Гайдамаки», «Карпатський», «Гуцульський» і «Перемога», з Калущини сюди зрейдував знаменитий курінь «Скажені» Павла Вацика-Прута. Всього — близько 10 сотень чисельністю понад 1200 старшин і стрільців.
Сюди ж рушила і Березівська сотня першого куреня УНС (української народної самооборони), в якій служив командиром чоти Мирослав Симчич, молодий старшина, який на той час вже відзначився у багатьох боях з загарбниками. Дорогою у селі Шипіт ця сотня розгромила батальйон карателів, але в бою було поранено сотника Мороза, котрий передав командування сотнею Симчичу. Так він і став сотником Березівської сотні.
Коли сотня прибула в район Космача, там вже третій день йшов бій з дивізією Дергачова. Повстанці, оточивши з усіх боків містечко, в ночі атакували позиції конвойного полку і прикордонників. Розслаблене безкарними грабунками і насильствами, воїнство Дергачова впало у паніку. У темряві вони відкрили вогонь по своїх же прикордонниках, що тримали оборону з боку лісу, прийнявши їх з переляку за бандерівців. Додало страху і паніки й те, що українські повстанці зуміли дати хибний сигнал ракетами для авіації яку викликали для підтримки енкаведистські бандити. Бомби, що призначалися бандерівцям впали на голови дергачівців. Зазнаючи величезних втрат і не маючи змоги вирватись з оточення, вони були змушені викликати підкріплення.
Генерал Дергачов прийняв рішення особисто вирушити на допомогу із залишками своєї зведеної дивізії. Але радіограми з воланням про допомогу і рішенням генерала перехопила розвідка УПА.
Завдання зупинити енкаведистський резерв було покладено на Березівську сотню, котру посилили 22 легкими кулеметами, однією 23-мм. протитанковою гарматою, двома мінометами та бійцями з сотні сотника Юрка. Всього Симчич мав під командуванням 215 вояків.
Мирослав прийняв рішення влаштувати засідку на дорозі Яблунів — Космач в урочищі річечки Рушір. 
