Манява - перлина Карпат

Особисто для мене назва і саме слово "Манява" звучить дуже приємно і навіює певні асоціації з давніми подіями. Манява - це звичайне гірське село в Івано-Франківській області, але ті, хто часто подорожує, знають про нього напевно. Село відоме своїм монастирем "Скит Манявський" і Манявським водоспадом. Також, по дорозі до водоспаду можна спостерігати дивну геологічну будову порід. Ріка, особливо під час весняних повеней, вимиває свої береги, влітку ж вона зменшується до потічка. Ці вимиті береги - ґранітні - подібні, образно говорячи, на багатошаровий пиріг, де кожен шар товщиною не більше десяти сантиметрів. І так складається враження, що береги створені величним створінням, яке своєю наполегливістю і терплячістю створило всі навколиші гори. Водоспад Манявський розташований в ущелині, яку від тисячоліттями вимивав. Якщо стати близько до водоспаду - віє вітер і маленький бриз. Місце чарівне і казкове.

Також варто згадати про особливість дороги, якою можна дістатися до водоспаду. Тече ріка і не кожен бажає її переходити через воду - тому тут чи природньо понамивалися чи люди порозставляли каміння, які служать маленькими місточками. Добре ровивається вестибулярний апарат, ходячи через воду таким вузьким камінням...

І так після короткої подорожі до Карпат і повертючись у степову Україну, неможливо не згадати у формі такої замітки про Маняву та її навколишні перлини...

Перспективи розвитку українського сегменту Інтернету

Нарешті вже хочеться остаточно визначитися з українським сегментом Інтернету - з його лідерами, специфікою та перспективами розвитку. До написання цієї замітки мене спонукали останні події в Україні навколо так званого сумнозвісного "мовного закону". Хтось подумає і напише навіть - та до чого тут мова? Є інтернет - і тут нові правила і не 
потрібно проблеми фізичного світу (зокрема політичного) транслювати сюди - в інформаційний простір. Але моя думка - потрібно траслювати ці проблеми і зараз обґрунтую чому. Обґрунтування: інвестиційна привабливість інтернет-сайту (порталу, соціальної мережі) визначається його добовою відвідуваністю. Логічно, чим вища відвідуваність, тим інвестиційно сайт є привабливішим - довольні власники, доволні інвестори від прибутків на біржах. І як сюди прив'язати мову?
Я вже раз згадував у своїх замітці про "Популярні сайти" , що в інформаційному просторі немає меж і користувачі вільно мандрують туди, де мова їхнього спілкування. Так велика частина світу користується англомовними, іспаномовними, німецькомовними та франкомовними ресурсами, а також, в нашому українському випадку, російськомовними інтернет-ресурсами. Так щодня мільйони українців без перешкод перетинають українсько-російський інформаційний кордон і піднімає відвідуваність російськомовних порталів та сайтів. Так, завдяки українським користувачам медіахолдинг mail.ru, vk.com, odnoklassniki.ru успішно залучають інвестиції та рекламодавців і цим "косять бабло", яке осідає аж ніяк не в Україні, а може й навіть не в Росії. Не звинувачую всіх тих користувачів, які користуютьсЯ в основному російськомовними
ресурсами - це ж зручно - інформації на них більше і ніхто не заперечить, що не можна обходитися без російськомовних ресурсів, використовуючи ЛИШЕ україномовні. Все ж таки, російськомовні користувачі всього світу теж відвідують російськомовні українські сторінки, тим самим піднімаючи їхню добову відвідуваність та залучаючи рекламодавців. От український російськомовний БіҐмір - чи не яскравий цьому приклад? Чи сотні блогів та інших сайтів? але чомусь українські російськомовні сторінки в Росії чи в Казахстані не такі популярні, як російські російськомовні (хаха - чи є російські україномовні сторінки?!) сторінки в Україні?

Тож повернімося до основної теми замітки. Що ми можемо виставити такого конкурентно-здатного, щоб український користувач, як україномовний, так і російськомовний користувався лише українськими сторінками (сайтами)? Це одне. Друге - теж глобальне за своєю сутністю - чи здатні наші україномовні ресурси виховувати та формувати культуру того ж УАнету (замінити) саме як україномовного явища в глобальній мережі? Чи не забагато слів з закінченням "-мовний"? Це слово трохи відхиляє від заданої теми і змушує розпочати нову. але я її не розпочну, бо це все демагогія. 
Тож, що ми можемо поставити як конкурентну альтернативу іноземним пошуковикам та соціальним мережам? Про "Шукалку" я вже писав тут - там досить цікаві зауваження в коментарях. Тобто цей пошуковик - це заточений під український ринок "Яндекс". От справді український продукт - це старенька МЕТА, але погодьтеся - це не конкурент ані Гуглу, ані Яндексу, ані Маіл ру, ані навіть тому ж Рамблеру. Тобто в категорії "український пошуковик" ніхто не здобуває навіть бронзової медалі. 
Далі - соціальні мережі. Шукаємо конкурента для: Вконтакте, Однокласснікі, Фейсбука та Маіл ру. І такі конкуренти, скажу я вам, справді є friendin.net - всі чули? всі бачили? всі зареєструвалися? Дніпропетровські хлопці зробили для нас таке чудо - а ми ще не користуємося - гідний конкурент Вконтакте. Мережа молода і кожен тут може розвивати улюблену тематику в групах, які вконтакте вже розвинуті до найвищого рівня. Наполягаю - всім робити собі профіль там
одразу після завершення прочитання цієї замітки. Чи є в когось вагомі аргументи проти? 
Наступні цікаві українські проекти - online.ua також i.ua (наголошую тут, що цей портал цілком може замінити маіл ру). Тут наші соціальні мережі впевнено виграють золоту і дві срібних медалі! Чи хтось не згоден? А от Фейсбуку на жаль немає конкурента. Яка ваша думка?   

Нагірний Карабах і Польща

Що може бути спільного між Нагірним Карабахом і сучасною Польщею? Напевно нічого, окрім як в Польщі в наукових колах створюють про той регіон презентації і доповіді і доносять до студентів інформацію про ситуацію в тому краї, в той час як в Нагірному Карабасі навіть можливостей для наукової праці не існує. Коли я дивився кадри з хроніки часів війни в Нагірному Карабасі і бачив всю атрибутику радянської доби - автомобілі ГАЗ, бобіки, гелікоптери, дорожні знаки, написані кирилицею, свійські тварини, які емігрували разом з людьми, то не був би здивований, якщо б довідався, що з тих часів там нічого не змінилося і що все-таки наскільки різні були радянські республіки. Детально історію тієї війни не знаю, тим більше хронологію по рокам, але 10-хвилинного ролику вистачило, щоб отримати негативне натхнення. В той час, як сам ролик ми - студенти одного з польського університетів, дивилися на новому проекторі в затемненій автоматичними жалюзями аудиторії, яка до того ж постійно провітрювалася кондиціонером, сидячи на приємних стільцях, ситі та красиво одягнені. І плач тих вірменських чи азербайджанських жінок якось не вмальовувався в нашу світлу і чисту аудиторію. В таких умовах той плач здавався навіть "штучним і награним", далеким та таким, що нас не стосується. І коли я виходив з аудиторії, то від моїх роздумів про той регіон мене відволікли польські дівчата, які здалися божественно красивими, доглянутими, веселими і щасливими у порівнянні з тими нещасними вірменськими чи азербайджанськими жінками. І взагалі, коли я вийшов з аудиторії і йшов своїм відділом, який відкрили лише три роки тому, використавши найсучасніші архітектурні помисли і який виглядав дуже привабливим, я вкотре зрозумів, наскільки ми щасливі люди...  

"Дойчланд" vs. Німеччина

От ніколи не замислювався над назвою цієї держави - Німеччина, так Німеччина. Живуть там німці, мова німецька. І не тільки ми їх так називаємо. Поляки, хорвати, серби та ін. також цю державу кличуть Німеччина. Тільки от етимологія дивна - "Німеччина" - значить німа. Це виходить, колись давно, ще в докиївські часи слов'яни, які були більш-менш однорідним плем'ям, зустрівшись з представниками германських племен, назвали їх "німцями". Чому ж так? Чи насправді вони були настільки мовчазними, що їх аж "німими" назвали? Виходить, слов'яни щось казали до них, а ті не розуміючи, кліпали очима і дарма - отримали таку назву, не дуже красиву. Невелика це проблема, але за такою ознакою можна називати всі й інші країни - "селюки", "кочовики", "нездари" тощо. Їм би не було зрозуміло, що ми там кажемо. Може це для них і звучало б красиво, але навіть не комфортно так вимовляти. Так само з "німцями". Насправді, вони досить балакучі, не такі, як італійці, але не німі, так точно. От поняття "Ґерманія" цілком підходить для назви цієї держави. Або "Дойчланд" або ще щось інше.   

i.ua vs. facebook

Практично одночасно користуюсь сервісами двох порталів - i.ua i facebook'a. З однієї сторони речі непорівнювальні - з іншої -
постараюсь все-таки порівняти ці два портали. Тож - український портал - розрахований на локальний ринок, американський портал - на світовий. І той і той портал представлені у вигляді соціальних мереж, хоча український - більше нагадує саме ПОРТАЛ з сервісами, що вже відходить в минуле. Чому пишу цю замітку? Щодня на е-мейл саме i.ua отримую сотні листів з повідомленнями про нові замітки, фото та ін. Все це переглядати не зручно, хоча дуже люблю читати авторів, на яких підписаний є. Так от ця стрічка новин існує на i.ua, але новини якось не динамічно там з'являються. От була б кнопочка на i.ua щось на зразок "share" і так по її натисканні під фото, заміткою, будь-чим це все з'являлося б безпосередню у стрічці новин. На фейсі так вже давно і це дуже зручно. Далі - стрічка пошуку - кому вона потрібна? Натомість було зручно шукати матеріали всередині порталу - ті ж замітки і відео. І також було б добре підписуватися на новини з різних сайтів, які б з'являлися також у стрічці. А як ви думаєте? чи варто порталу i.ua перекваліфіковуватися у соціальну мережу тільки звичайно без гучних заяв захопити весь світ?

Польський гуртожиток

Дуже хочу поділитися з вами відеороликом про мій гуртожиток. Пишіть відгуки!

Популярні сайти

Вже вкотре задаюсь питанням: чому є настільки популярні портали як Facebook, Google, YouTube, Wikipedia, Yandex, Mail.ru, Yahoo, Vkontakte, Odnoklassniki? І чому локалізація серверів і офісів цих сервісів знаходиться переважно в Сполучених Штатах? Чому ми так охоче користуємося цими сайтами, створюючи їм шалену популярність. Я шукав причини в стрімкому піднесенні США після другої світової війни, в створенні ними мереж спочатку військового призначення, потім університетського і цивільного. Натомість не забуваю про європейський CERN (Conseil Europen de la Recherche Nuclaire) і про створення саме в цьому дослідницькому центрі внутрішньої мережі для обміну великими обсягами даних. Чому ж тоді домен *.com належить Сполученим Штатам? Чи причина в дренажі інтелектуальної сили? Чи особливій політиці патентування? Наукові відповіді на ці питання поки-що надати не маю можливості, але йду до цього шляхом написання подібних до цього есе. 
В першій групі представлені країни, де найбільш виражений вплив сервісів російського походження, за винятком таких країн, як Естонія, Латвія та Литва. Опрацювання власне за допомогою даних з сайту alexa.com.

Серед 13 досліджуваних країн пошукова система Google займає беззаперечно перші позиції і жодного разу не опускається нижче третьої позиції. Тож це рейтинг від найвищої позиції до найнижчої.
2. YouTube
3. Facebook
4. Mail.ru
5. Вікіпедія
6. Яндекс
7. "Однокласники"
8. Yahoo
9. "Вконтакте"
10. Твіттер 

Зовсім по-іншому виглядає ситуація по країнам. Наприклад пошукова система Яндекс першу позицію займає тільки в Росії, Мail.ru в Казахстані, Киргизстані, Узбекистані. Facebook займає першу позицію в Азербайджані, та Вірменії. 
Чи популярність російських і американських сервісів в Україні викликана культурною близькістю (що може стосуватися лише російських сервісів) чи грамотною політикою входження на ринок (у випадку американських сервісів)? Адже на українському ринку домінують портали іноземного походження і лише на тринадцятій позиції вперше з'являється український портал UKR.NET і на сімнадцятій I.UA. І в цьому нічого немає націоналістичного і шовіністичного, якщо я заявлю, що потрібно користуватися своїми порталами і соціальними мережами. Якщо подивитися на загальносвітову тенденцію, то можна зауважити, що ніби-то в кожній країні світу домінують американські сервери. Але це не завжди так. В Чехії першу позицію, так, саме першу, навіть перед Google, займає портал seznam.cz. Створений чехом Іво Лукачовичем для чехів, тобто лише чеською мовою і з пошуком лише в інформаційних межах Чехії. Логічно, що межі чеської держави не розповсюджуються поза межами чеської мови. В українському випадку українська держава звужена до меж використання української мови і відповідного відвідування українських інтернет-порталів. Натомість американська і російська інформаційна держава добре прижилися в Україні. Через такі величезні інформаційні потоки, які створюють Google, Facebook, Mail.ru, Yandex, Vkontakte легко формується громадська думка, споживацькі смаки, тобто не легко (це колосальна праця - праця разом всіх взятих людей, які працюють в тих компаніях), а надійно формується політика держави та ринок збуту наприклад. Адже без інформаційного ринку збуту Mail.ru, Vkontakte та інші не були б такими популярними. І їхня вартість на Лондонській Фондовій Біржі була б набагато нижчою, натомість більшу вагу б мали українські проекти. Так, я не реаліст, я ідеаліст - не сприймаю все як є, а сприймаю все, як має бути згідно з моїм поглядом. Тому надаю перевагу в українському пошуку порталу META.ua, пошта та блог-платформа - саме цей сайт, де ми зараз є. Тут же можна подивитися новини, погоду, каталог сайтів і відео. Проте часто користуюсь тим же YouTube, коли потрібно швидко знайти наприклад якусь нову пісеньку молодого виконавця з Нью-йоркського андерґраунду і т.п. На разі всі думки з цього приводу закінчилися.    

50%, 7 голосов

50%, 7 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Вже карають за розповсюдження контенту на торрентах

Прочитав статтю польською мовою, швидко переклав її українською і спішу поділитися а також обговорити. 
Вибачте за неточності в перекладі. Стаття на тему розповсюдження контенту в мережі інтернет. Досить довга. Короткий зміст: в Євросоюзі відбувається створення нових правових актів, які передбачають захист контенту правовласників, а також кару за нелегальне розповсюдження цього контенту. Подані випадки, коли особу
звинувачували у користуванні клієнтом Torrent і вилучали комп'ютери. Як з цим справи в Україні?

Щоб знайти піратів, канцелярії обшукують мережу.

І надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину. Більшість інтернет-користувачів  платять, бо не знають авторського права і хочуть скоріше повернути свої комп'ютери. 

Шоста ранку. Дзвінок у двері

- Хто там?

- Поліція. Прошу відкрити!

Поліцейські перевіряють паспортні дані всіх  присутніх. Інформують, що ведеться процес у справі нелегального стягання
 і поширення файлів. Тебе охоплює паніка. Щось я скачував? Може діти? Чому я не відповів на мейл, який прийшов два місяці тому? Якась 
юридична канцелярія остерігала, що мене вистежили і я повинен заплатити відшкодування. Повідомили поліцію і прокуратуру.

Поліцейські повідомляють, що приїхали на обшук і за устаткуванням, щоб "забезпечити докази". Але забирають всі 
комп'ютери, які є в домі. Навіть ті, що належать дітям. Радять доброзичливо, щоб домовитися з юридичною канцелярією,
 яка склала донесення. - Краще підписати угоду і заплатити, і канцелярія вилучить пропозицію про переслідування. 
Тоді комп'ютер ми повернемо - повідомляють.

Потім був допит в прокуратурі. Питаєшся, коли віддадуть комп'ютер? Чи комп'ютер вилучать, якщо щось на нім опиниться?! 
Адже коштував купу грошей!

Взагалі важко собі нагадати, що коли зкачувалося. І чи то взагалі було нелегальне?

Принаймні програмне забезпечення я маю ліцензійне, нагадую собі з полегшенням. Але де та ліцензія від Windows? Невідомо, де я заховав коробку з нею. Як довести, що я не є піратом?!

Найгірше, коли комп'ютер служить для роботи, на ньому є докторська праця чи диплом бакалавра. Або ціла бухгалтерія фірми!

Трагедія!

Після допиту в прокуратурі ти чекаєш на результат експертизи. Тижнями. Головою бігають думки: чи вони переглядають
 мою пошту? Я писав відверті листи до дівчини. Ідіот - робив їй фото, коли вона купалася! Чи вони оглядають наше приватне відео? А якщо нічого не знайдуть, то що? Хтось мені поверне гроші за нездійснені через фірму 
доручення або віддадуть за новий комп'ютер, який потрібно було купити?

Якщо заплатиш, ми не складемо донесення.

На початку кожної з цих історій є мейл від юридичної канцелярії, яка є представником Організації Управління Авторськими Правами (ОУАП).

З цього мейлу дізнаєшся, що ти є піратом. Бо ти порушив авторські права через зкачування або розповсюдження в вмережі музичних творів, книг або комп'ютерних програм.

Канцелярії обшукують мережу, щоб знайти піратів. Коли когось вистежують, пробують вимусити адміністраторів сервісів до його
 виявлення його особових даних. Якщо невдається, зобов'язують їм переказ на мейловий рахунок інтернет-користувача "виклику до сплати" - вирахуваного відшкодування власниками авторських прав.

Тепер сотні таких листів потрапляють до тих, хто користувалися сервісом Chomikuj.pl (Дослівний переклад - "збирай, як ховрах"). У виклику ясно повідомлено: якщо ти заплатиш, ми не складемо донесення до прокурора. Якщо ти не платиш, 
до справи долучимо прокурора (повідомлений через юристів ОУАП) і і поліцію.Тоді канцелярія надсилає наступний лист, вже на домашню адресу, коротко зміст: триває прокурорська справа, заплати, і ми вилучимо справу про переслідування.

Звідки  мають особові дані? Так от складаючи донесення про злочин, виступають як уповноваженіпостраждалого і дістають за згодою прокурора доступ доактів справи. І там знаходять всіляку інформацію прогаданого пірата.

Небагато інтернет-користувачів витримує і чекає на погашення судової справи. Більшість платить, бо не знає авторського права або мають "певні гріхи" на совісті. Вважають, що так буде дешевше.

Так як деякі з інтернет-користувачів, які розповіли мені про свої перипетії з правосуддям.

Підозрюваний номер 1: За кожен файл 40 грошів

Поліцейських було двох, в цивільному. Прийшли близько 20-ої, представили наказ прокуратури з міста Пулави на обшук приміщення. Були навіть милі, викликали довіру. Сказали нам витягнути диски з комп'ютера. На моє питання, що з моїми особистими файлами, допомогли написати лист
 з проханням, щоб мені їх перезаписали. Попередили, що як експерт щось знайде, диски пропадуть, а мені погрожує кримінальна справа. 
Якщо ми хочемо її уникнути, то ми можемо підписати з фірмами угоди. За нелегальну Windowsa близько 700 злотих.
 На щастя я маю легальне програмне забезпечення. За кожен файл платиться близько 40 грошів.

Підозрюваний номер 2: Не можу дозволити собі вирок

Я є однією з осіб, упійманих через канцелярію з Варшави. Минулого тижня поліцейські вилучили жорсткі диски з мого комп'ютера. Я користувався DC (безкоштовна програма обміну файлів P2P - DirectConnect) і 
відкривав до доступу цифрові копії дисків, яких оригінали я маю в домі.

Поліцейські сказали, що я повинен поспілкуватися з юридичною канцелярією. Домовлюсь як і всі  інші і обвинувачення будуть зняті. 

У телефонній розмові з цією організацією я дізнався, що у тому числі місяці і в цей день я відкривав доступ до декількох тисяч найменувань і винен їм майже 7 тис. злотих. І не має значення, що я маю оригінали диску, що я заплатив за нього великі 
гроші, що я не отримував жодних матеріальних вигод з надання для доступу до цифрових копій. Якщо я хочу, щоб було вилучено справу, то мушу підписати угоду, платячи мінімум половину "належної" квоти.

Потім я отримав виклик до поліції як "свідок у справі про злочин зі ст. 116 авторського права". При нагоді поліцейські моргнули до мене оком, що якщо я не мав би вже цих дисків в комп'ютері,
 то вони звернулися б з пропозицією з приводу погашення справи.

Я вважаю, що я став жертвою канцелярії, яка використовує неточні записи закону, тому що існує брак визначення, що то є "нелегальне розповсюдження". Згідно з критеріями, прийнятим ОУАП, якщо я ввімкну голосно музику в автомобілі чи в домі і почують її 
інші, то також я підлягаю цьому закону про авторські права.

Я працюю в самоврядуванні, я не можу собі дозволити який-небудь засуджуючий вирок, бо я втрачу роботу. Я мушу укласти угоду. У надісланій мені пропозиції є запис, що забороняється
будь-кому повідомляти про неї і про її зміст - також цікава подробиця.

Вважаю, що канцелярії використовують у власних інтересах прокуратуру та поліцію. Вони не зацікавлені у переслідуванні осіб, що справді роблять злочини, але натомість зацікавлені на згрібанні якнайбільшої кількості грошей від непоінформованих інтернет-користувачів. А поліцейські ще й сприяють їм. Цікаве, чи і як канцелярії "віддячують" прокурорам і поліцейським?

Підозрюваний номер 3: Поліцейські намовляли, щоб зізнався

В квітні минулого року я одержав лист, що я зкачував а також поширював через програму Torrent музику групи Boys 
і що пропонують сплату за це порушення в розмірі 700 злотих. В момент, коли це могло відбутися, я був під'єднаний до інтернету через роутер. Ймовірно хтось підключився через мій комп'ютер і з мого IP 
одержав якісь файли. Існують певні програми, завдяки яким кожен може відтворити собі мою ІР адресу.

Після ігнорування виклику до сплати в січні цього року найшли мене пани поліцейські і забрали комп'ютер. І з моменту, 
коли повинно було відбутися розповсюдження музики, я змінив вже два рази комп'ютер, отже той, 
який забрали, не має нічого спільного з тим, з якого мала поширюватися музика.

Минулого тижня я одержав виклик на допит. Поліцейські намовляли мене, щоб зізнався у провині. Я відмовив. Експерт 
повинен тепер перевірити диск. Я чекаю, що буде далі.

Підозрюваний номер 5: Прокурор устаткуванням завалений

У серпні 2011 р. я одержав з канцелярії в Біалимстоку виклик до сплати. Мабуть 20.02.2011 я зробив доступним якийсь файл. Я подзвонив до них (така розмова записується). Спитав, чи я можу заплатити поетапно. Пані, яка зі мною розмовляла, відповіла, що не має проблеми, я мушу подати в мейлі свої дані, паспортні дані, номер телефону і чекати на відповідь і угоду.

По обдумуванню я вирішив однак не сплачувати. У листопаді прийшов лист з прокуратури з вимогою, щоб я добровільно віддав моє устаткування з метою викриття винуватця порушення. Очевидно я вичистив ноутбук зі всіх можливих файлів. На поліції прослуховували також дружину. Заохочували до угоди.

Після двох тижнів я подзвонив, щоб дізнатися, як виглядає справа. Ноутбук ще не був досліджений експертом, бо поліція завалена такими справами. Я почув, що як я зацікавлений, то повинен з цією канцелярією домовитися. Я не зробив цього.

Минув місяць, знову дзвоню. Поліцейський питає, чи я продумав справу і чи я визнаюсь в провині. Я відповідаю: ні.

У січні я пішов до прокуратури. І дізнався, що хто зізнається в провині, матиме умовно погашену справу і повернення устаткування. В кімнаті прокурора стояло кільканадцять комп'ютерів.

Підозрювана номер 6: Забрали устаткування незрячій

25 січня 2012 року відвідали мене поліцейські з прокурорським наказом. Три місяці раніше я одержала з канцелярії виклик
 до сплати 700 злотих, що ніби я скачувала і розповсюдила на Torren якийсь твір disco поло. Вилучили мій комп'ютер. Я є неповносправною (майже бачу, маю І інвалідну групу) особою, устаткування я одержала 
з ресурсів PFRON разом із спеціалізованим програмним забезпеченням для незрячих осіб. Від шести років я працюю удома.
У січні саме закінчилася мені угода, і вилучення комп'ютера утруднило мені пошук роботи (я мусила позичити, бо мого мені ще не віддали).

Я неслухаю такої музики і жоден з моїх домочадців також не слухає! Я не переймаюсь тим, що щось знайдуть на моєму комп'ютері. Нічого там просто не має. Але я міркую, чи я маю 
взагалі якісь права і чи канцелярія, яка мене обвинуватила, понесе кару за безпідставне звинувачення.

Канцелярії безкарні...

Канцелярія кари скоріше не понесе. Кожен має право заявити до прокуратури донесення про підозру скоєння злочину. 
Не несе за те жодних наслідків, хіба що за навмисне складання фальшивого донесення (що очевидно потрібно довести). То прокуратура вирішує, чи розпочне справу.

- Інтернет -користувач, який поніс шкоду, бо не розірвав складені угоди, не реалізував доручень або втратив роботу з приводу забирання
комп'ютера через поліцію, може виступити до суду, але проти державної казни (про відшкодування). Мусить однак довести,
що правоохоронні органи діяли беззаконно - пояснює меценат Славомир Waliduda. І додає: - Натомість всі власники
комп'ютерів, які чекають тижнями на експертизу експерта і закінчення розслідування, мають право поскаржитися 
на тривалість справи прокуратури, тобто скористатися законом сторони до тобто скористатися законом з 17 червня 2004 р. про скаргу 
на порушення права сторони до розгляду справи в судовому розгляді без необґрунтованої затримки.
Якщо суд постановить, що справа супроводжувалася тривало, визнає законне відшкодування, максимально 20 тис. злотих.

...у Білостоці надіслали 13 тис. повідомлень

Канцелярії надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину.

Ми "склали близько 13 тис. повідомлень до прокуратури в Білостоці" - хвалився у вересні минулого року в " Метро" (інтернет-видання) Дарій Шидловскі з юридичної канцелярії Pro Bono.

- З ідеї охорони інтелектуальної власності зроблено дуже прибутковий бізнес - говорить пані Марія, підозрювана з Варшави. - Є постачальник послуг - юридичні канцелярії. Є послуга - електронний захист. Є клієнти - творці і організації управління авторськими правами, і є ті, хто повинен платити - користувачі.

Однак до повні щастя чогось бракує електронним захисникам. Брак безпосереднього доступу до особових даних користувачів. Це обмежує їм можливість швидкого і масового надсилання цивільних позовів. Мусять використовувати прокуратуру і поліцію, щоб отримати як уповноважені постраждалого доступ до цієї інформації. Потім вже можуть заробляти.

Якби доступ до даних вони отримали, отримали б до поділу величезний ринок і величезні гроші. 

В кінці минулого року "Gazeta Wyborcza" виявила, що в Мінкультури і Національного Спадку ведуться роботи над створенням документу "Угода про співробітництво і взаємну допомогу у справі охорони прав інтелектуальної власності в 
цифровому середовищі".

Хто конкретно з цим задумом до міністерства прийшов, ніхто до кінця не певний. Працюють над цим документом тактично.

Його зміст знали автори ідеї: організації управління авторськими правами, які співпрацюють з Групою Інтернет, які діють при Міністрові Культури і Національного Спадку.

У роботах брали участь також представники декількох інших міністерств, поліції, прикордонної охорони і торговельних палат.

6 жовтня була представлена остаточна версія угоди. 

Я пробувала дізнатися, навіщо створено таку угоду. Мінкультури на мої докладні питання не відповіло. Я одержала всього лише загальну відповідь, що міністркультури
 не мав з ним нічого спільного.

Натомість суб'єкти угоди, що не підписали, її, повідомили : "суб'єкти угоди взаємно обмінюватимуться інформацією про факти порушень прав", які виявляють.

Що ж криється за цією думкою? Обмін особовими даними користувачів?

Войцех Рафаїл Вивєрувскі (Wojciech Rafa Wiewirowski), генеральний інспектор охорони особових даних, вважає: - Якщо закладено, що до домовленості 
долучаться телекомунікаційні оператори, постачальники інтернет-послуг і організації управління авторськими правами,
 то яку інформацію вони можуть передавати?

- А може суб'єкти угоди мали намір обмінюватися лише статистикою? - міркую я.

- З такого приводу не підписується такого широкого змісту угода - відповідає Вивєрувскі. 

- Бо за момент мала бути підписана угода ACTA іпроблема б розв'язався? - допитуюсь.

- Стаття 27 параграфів 3 і 4 трактату ACTA повинна була спричинити - на думку деяких - що угода отримала б юридичний статус.

- Чи угода часом не полягала в інтересі приватних фірм, хоч патронувало їй Мінкультури?

- Важко в цей момент оцінити, в чиїх інтересах укладають угоду - говорить Катерина Шимелевич (Katarzyna Szymielewicz) з Panoptykonu, фонду, який займається охороною прав людини в контексті нових технологій. 
- Чи в інтересах виробників, творців і видавців, об'єднаних в організаціях управління авторськими правами,
 бо вони втрачають гроші? Чи на таку думку натрапили захисники інтелектуальної власності ,щоб більше і швидше заробити? Певно однак, щоміністерство стало жертвою одностороннього лобіювання.



Завдання №1

З глибокого, чарівного, незабутнього, безтурботного дитинства виринають казкові спогади про "Іванка та Марічку". Здавалося би, мушу забути ту казку під екзабайтами інформації, яку переробив за роки свого життя, мушу забути через всі ті фантастичні ігри, в які грав і в яких виступають вічні казкові архетипи з нареченою, з її вимогливим до кандидатів на шлюб батьком, зі скарбом, який кандидат на шлюб повинен принести з лігва Чорта, з підземелля, з потойбічного світу мертвих. І там кандидат на шлюб отримує завдання вже від Чорта - якесь нереальне завдання - розгребти гору землі або засіяти і зібрати урожай в одну ніч тощо. І так всіма цими архетипами просякнуті більшість фантастичних історій. І так цей Іванко сідає сумний перед працею і знає, що ночі недостатньо, щоб зробити цю роботу і потім йде на службу до Чорта або раптово отримує допомогу від іншої надприродної сили... Так само я сиджу зараз перед своєю презентацією "Cold war cooperation in Scandinavia - EFTA, Nordek, Nordic Council", яку мушу відшліфувати до ідеального стану до ранку, до 9 години.       

Чи технології Google найкращі?

Сьогодні скористався з послуг перекладу двох сервісів - "<МЕТА> Перекладач та Перекладач Google". Звісно, більше довіряю другому і частіше користуюсь, бо дружній інтерфейс, швидко перекладає. пропонує різні варіанти, можливість редагування і служба підтримки працює оперативно, якщо англійською до них написати. Натомість все назване відсутнє в національному перекладачі. Тож, перекладав фразу з польської мови "Rezyser petersburskiego przedstawienia postawil zas przede wszystkim na gigantomanie". Нічого складного - тільки слово "zas" збило з толку. Тож <МЕТА> видає наступний варіант перекладу "Режисер петербурзької вистави поставив же перш за все на гігантоманію". Досить красиво і логічно. Натомість Google подав іншу версію "Директор Санкт-Петербурга, щоб представити перший набір гігантів". Це як??? Польська фраза взята звідси

70%, 7 голосов

30%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.