Колишній заступник голови Служби безпеки України Дмитро Нескоромний, підозрюваний в замовленні вбивства високопосадовця СБУ, у телефонних розмовах, ймовірно, прихильно висловлювався про президента РФ Володимира Путіна та російську церкву.
Деталі: На аудіо, яке УП отримало з власних джерел, Нескоромний розмовляє телефоном з двома чоловіками. Слідство позначає їх як "Ч" та "Владика".
Колишній заступник голови СБУ, зокрема, вітає одного зі співрозмовників із Новим роком "за московським часом".
Іншому чоловікові Нескоромний каже, що не подивився "Володимира Володимировича", якого називає "красенем", переймається статусом Української православної церкви Московського патріархату та передає привіт "московській родині".
Розмова Нескоромного з "Ч" (в оригіналі ведеться російською мовою)
Нескоромний: З Новим роком, новим щастям! Здоров'я, любові. І з Днем народження.
Ч: Дякую.
Нескоромний: За московським часом вітаю (сміється).
Ч: (нерозбірліво)
Нескоромний: Правильно, правильно, Олександр Іванович. Вивчайте...
Ч: (нерозбірліво)
Нескоромний: Братулічка, ну трохи пізніше. Якраз тільки доїжджаю. Ще не вдома. Отримував дуже важливу оперативну інформацію. Був на зустрічі.
Ч: І що?
Нескоромний: Відмінно. Йдемо в атаку. Все добре. Ну трохи залишилося.
Розмова Нескоромного з "Владикою" (в оригіналі ведеться російською мовою)
Владика: Зі святом, дорогий!
Нескоромний: Бажаю здоров’я!
Владика: І вам здоров'я бажаю!
Нескоромний: Як там? Я прогавив Володимира Володимировича, перший раз в житті, йопересете.
Владика: Я його подивився вже пару разів.
Нескоромний: Нє, він красень. Сила.
Владика: Добре сказав, так нормальненько.
Нескоромний: Впевнено. Я, до речі, цілий день хотів вас набрати, ви собі не уявляєте. Цілий день хотів набрати. Я так зрозумів, що там знову хмари згущаються, так? Газують ці дебіли?
Владика: Ну в звичайному своєму режимі, стандартному.
Нескоромний: Ну щось типу я не зрозумів з висловлювань, щось Варфоломій несамовитий, щось там наговорив. Він щось позбавив нас статусу якогось? РПЦ ... наш УПН, українську?
Владика: Не перейматесь, батенька.
Нескоромний: Не морочитися, так?
Владика: Не морочтесь, спокійно.
Нескоромний: Ну, Владико, з Новим роком, з новим щастям.
Владика: І вас теж, батенька, дорогий, з святом.
Нескоромний: Всього найкращого, здоров'я, не хворіти. Московській нашій там родині – привіт. Побачимося вже в новому році – почаюєм.
Руководители преступных объединений "ДНР" и "ЛНР" анонсировали доктрину "Русский Донбасс", которая подразумевает под собой алгоритм захвата Донецкой и Луганской областей Украины.
Об этом сообщил главарь "ДНР" Денис Пушилин во время выступления на форуме в Донецке.
Он рассказал, что так называемая доктрина, в частности, включает семь шагов, которые "Л / ДНР" планируют выполнить в "перспективе". В частности, речь идет о "прекращении военных действий, устранение военной угрозы для населения". А также "установление контроля ДНР и ЛНР над всеми территориями бывших Донецкой и Луганской областей".
Уже давно кулуарами гуляет история о проверке Госспецсвязью одного из своих предприятий – Украинский институт с проектирования и развития информационного-коммуникационной инфраструктуры «Днепросвязь». Казалось бы, каким образом в институте проектирования можно организовать коррупционные схемы и заработать на несколько десятков квартир?
Рецепт очень прост: имея большие площади помещений в центре Киева и проявляя успешный предпринимательский талант, как несменный последних 6 лет директор «Днепросвязи» Ковальов Петро Иванович. Ранее в 2019 году на директора «Днепросвязь» Ковальова и ряда его соучастников уже было открыто криминальное дело по коррупционной схеме и нанесении ущерба предприятию на 4 млн гривен, которые участники схемы вывели и разделили между собой. Схему разработал довольно простую, но надежную в заработке. «Днепросвязь» сдавало в аренду предприятиям свои помещения за 96 грв за кв/м на месяц, а те сдавали по 170-300 грв за кв/м в субаренду. Конечно же за коммунальные услуги с 3000 квадратных метров в центре Киева никто «Днепросвязи» не платил, а все ложилось на расходы предприятия. Тогда это дело было закрыто «по истечению срока давности». Будучи уличен уже один раз Ковальов разработал другие механизмы «заработка» и продолжил свою предпринимательскую деятельность уже в более изощрённой форме. Источники говорят, что в ход пошли схемы и с начислением заработных плат, уплаты налогов и конечно же махинации с научно-исследовательской детальностью за бюджетные средства. На какую сумму схему сейчас удалось организовать вопрос пока открыт, но судя из новых масштабов цифры могут быть довольно внушительные. Свою хозяйственную хватку Ковальов применил по полной мере и в инвестировании в недвижимость. По данным на жену Ковальову Ольгу Владимировну оформлено 18 квартир в различных областях Украины, в том числе и в Одессе, в Киеве и даже на оккупированной территории АР Крым.
В свое время коллектив «Днепросвязи» получили Грамоту Кабинета Министров Украины за «за вагомий внесок у забезпечення розвитку сфери телекомунікацій та сумлінну працю», но могут ли сотрудники сейчас в таких условиях продолжать работать эффективно и в принципе находиться в таких помещениях вопрос довольно риторический. А вот проходит ли проверка успешного ЖЕКа на Соломенской покажет только время. Пока Госспецсвязи официально ничего не заявляет. https://antikor.com.ua/articles/434904-shema_na_milliony_griven_v_dneprosvjazj_kak_uspeshnoe_predprijatie_prevratitj_v_hek
С первой частью моего аматорского расследования, можно ознакомиться здесь. Об этом сообщает Upmp.news ссылаясь на Максима Бородина.
Перед тем, как я пройдусь по двум конкретным и наиболее известным информационным вбросам касательно трагедии в Мариуполе, хочу сказать, что я еще несколько раз ездил на место трагедии в микрорайон Восточный и обошел практически весь район и все основные места попаданий снарядов.По прежнему, на данный момент НЕТ НИ ОДНОГО зафиксированного места падения реактивных снарядов «Град» или «Ураган» в Восточном мкр, по направлению ОТЛИЧНОМУ от востока и северо-востока (где-то в отметках от 60 до 80 градусов). Если кто-то готов сообщить о месте падения или прямого попадания снаряда в отличном от востока и северо-востока направлении, я готов это место зафиксировать и опубликовать.Все разговоры в городе, в которых используется формулировка «стреляли со всех сторон», основаны не на фактах, а на чьих-то эмоциональных рассказах. Ни один собеседник, апеллировавший такими слухами, не смог привести по факту ни одного реального доказательства прилета с отличных от указанных сторон.Все попытки «диванных экспертов», на основании видео с видеорегистраторов, давать окончательные заключения о стороне обстрела обречены на провал — слишком большая скорость полета реактивных снарядов и слишком низкое качество видео и малое количество кадров на записях!Итак, приступим.
Вброс номер №1.
Знакомимся с ним здесь.Все свои силы автор потратил на нахождение дома. Молодец — получилось. Со всеми остальными выводами — проблемка. А все потому, что вывод о направлении стрельбы по желтому дому, автор делает на основании интервью человека на фоне этого дома, где видно одну лишь проекцию пострадавшей стены. И на основании видимой ему одной пострадавшей стены, он делает вывод о стрельбе с юга, то есть со стороны поселка Виноградный.Переходим к фактам.
Вид на дом с юго-востока.
Вблизи.
А что у нас тут?
Поближе.
Еще ближе.
Правильно, это воронка от входа реактивного снаряда «Град», из которой достали и части вот этого —
А теперь сориентируемся. Стена дома, идет параллельно дороге. Смотрим на скриншот.
Отдаляем карту.
Еще сильнее.
По карте видно что стрельба велась примерно из Саханки.А вот с какой стороны, было-бы направление, при стрельбе из Виноградного.
Как говорят в одном известном шоу: «Миф развенчан!»
ГП «Антонов» многие годы был лакомым объектом для разного рода бизнесменов, нуворишей и прочих дельцов, которые пытались поживиться за счёт мощнейшего предприятия авиационной отрасли. Одни приходили и уходили, другие зарабатывали и воровали, но потом также уходили, но свято место пусто не бывает. У большинства обывателей складывается мнение, что «Антонов» это «дойная корова» для разного рода не разбирающихся в авиации проходимцев, которые приходят на предприятие с единственной целью – быстро и безнаказанно обогатиться.И речь идет не столько о «залетных» руководителях ГП «Антонов», сколько о вождях флагмана отечественного авиастроения. Простые рабочие, инженеры, молодые конструкторы, да и все остальные сотрудники предприятия, прекрасно знают фамилии престарелых толстосумов, продолжающих беспардонно высасывать из предприятия ресурсы, использовать имущество и рабочую силу в личных интересах под лозунгами возрождения украинского самолетостроения. Но помалкивают…Как на зарплату сотрудника предприятия построить особняк стоимостью несколько сотен тысяч долларов, приобрести элитный автомобиль, а то и не один, купить пару квартир (так, на всякий случай)? Легко, имея доступ к «финансовой кормушке» предприятия, ресурсам, тендерам, закупкам и т.д. Главное - бить себя в грудь перед коллективом и клясться в верности и преданности идеям Антонова и Балабуева!К примеру, Сергей Андреевич Бычков, которому в этом году исполняется 76 лет, хотя и внес небольшую лепту в развитие советского авиастроения, искренне считает себя лидером и современной «иконой» авиастроения.
Вправний керманич формує своє оточення завжди по «образу та подобію».
Однотипність оточення, тотожність його зі своїм психотипом – головна стратегія «довічної влади». Путін, як він сам вважає, – доволі вправний керманич, тому в ієрархічній системі путінської Росії на верхньому поверсі влади знаходяться злочинці.
Политика России, проводимая на территории оккупированного Крыма, направлена на разрушение и грабеж культурных ценностей, а также полное игнорирование прав местного населения – татар и украинцев. Это беззаконие не осталось незамеченным в ООН. В исполнительном совете ЮНЕСКО заявили об ухудшении ситуации с правами человека на аннексированном Крымском полуострове. Об этом, со ссылкой на отчет ЮНЕСКО, сообщает пресс-служба Министерства иностранных дел Украины.Речь идет о решении “Мониторинг ситуации в Автономной Республике Крым (Украина)”. В нем представители организации констатировали ухудшение ситуации в оккупированном Крыму.
“Согласно выводам, содержащимся в докладе, данные, собранные Украиной и международными организациями, свидетельствуют о дальнейшем ухудшении ситуации с правами человека в аннексированной Автономной Республике Крым и городе Севастополе”, - подчеркнули в МИД.
Согласно докладу, наиболее уязвимыми группами, страдающими от нарушений прав человека, являются крымские татары и украинцы. Они подвергаются значительному давлению со стороны оккупационных властей.В выводах отмечается, что действия оккупантов существенно угрожают свободе взглядов, совести и религии, праву на мирные собрания и объединения, свободе СМИ и доступу к информации, языковым и культурным правам.В документе упоминается и о нанесении ущерба культурным ценностям, принадлежащим Украине, которые находятся на аннексированной территории. Отдельно отмечается снижение уровня охраны природного наследия в Крыму из-за незаконных решений об изменении статуса природных заповедников. Как подчеркнула первая замминистра Эмине Джапарова, “одобрение этого решения в очередной раз подтверждает прочную позицию международного сообщества в поддержку суверенитета и территориальной целостности нашего государства и является важным инструментом противодействия агрессивной политике России”, а также является “элементом консолидации международных усилий по деоккупации Крыма”.По состоянию на январь 2021 года, ЮНЕСКО осуществила ряд миссий в Украину для мониторинга ситуации во временно аннексированном Крыму в сферах науки и информации и начала мониторинг в сфере образования. Следующим шагом должен быть мониторинг культуры и культурного наследия.Украина планирует создать неформальную Крымскую платформу на площадке ПАСЕ.Ранее глава МИД Дмитрий Кулеба заявил, что саммит Крымской платформы должен состояться в Киеве в мае 2021 года. Напомним, в октябре Зеленский сообщал, что Крымскую платформу поддерживают четыре страны. https://myc.news/glavnoe/yunesko_o_narushenii_prav_cheloveka_i_ob_usherbe_kulturnym_cennostyam_v_krymu?fbclid=IwAR0PKYFttDpR4WgNcivS1BcKIuOwRzN07chckwcNDG-VNJJgw8CTrcL75BE
Новий рік, який наступив, показав, що, навіть таке жахіття як 2020 не може бути вічним і колись закінчується. Те ж саме стосується і перебування Володимира Путіна на посаді президента Російської Федерації. Навіть, попри зміни до Конституції Росії, які дозволяють йому продовжувати бути на посту стільки, скільки він забажає. Але питання в тому, чого він бажає насправді?
Сам Путін, у своїх інтерв’ю натякав, що ламання російського народу через коліно, для успішного проведення референдуму щодо змін до Конституції РФ, було зроблено, щоб продемонструвати і оточенню і опонентам, що “Батя в силі…” (Так, колись висловлювалися соратники Януковича незадовго до його втечі в Ростов).
Путінський особистий досвід передачі влади Дмитру Медведєву у 2008-му році говорить про те, що за 1–3 роки до виборів наступника, люди з оточення президента починають “рискати” у пошуках вигідної стратегії, щоб у наступному розкладі сил опинитися ближче до тіла лідера. Це спричиняє хаос і дестабілізацію. Саме тому, за словами Путіна, “нехай працюють”, знаючи, що є усі підстави очікувати ще довге перебування Путіна на посаді президента.
Однак, дискусія про наступника Путіна все ж ведеться і стає все більш жорстокою і динамічною. Напередодні нового року російські медіа масово рознесли цитату Володимира Жириновського, на ахінею якого, зазвичай, не звертають великої уваги. В ході свого чергового ефіру на телеканалі “Россія 1” Жириновський запропонував свій список претендентів на російський “трон”. Серед інших було назване і прізвище директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Євгеновича Наришкіна.
Ху із містер Наришкін?
Сергій Євгенович Наришкін народився у Ленінграді у 1954 році. На два роки пізніше Путіна. Вони навіть народилися в один місяць — у жовтні. Батьки Сергія — Євген Михайлович та Зоя Миколаївна — жили на Фонтанці. Маленький Сергійко ходив спочатку у школу на вулиці Моховій, а потім у 190-у школу з художньо-естетичним спрямуванням, яка знаходилась зовсім поруч з будинком, де жила сім’я. Сергійко захоплено займався спортом. Трохи грав на гітарі. Отримав золоту медаль…
В 1973 році вступив до Ленінградського механічного інституту, щоб стати інженером-радіомеханіком, де його і помітили серйозні чоловіки в цивільному одязі з Ленінградського управління КДБ СРСР. Окрім усього іншого, Наришкін очолював комсомольську організацію інституту, а отже, імовірно, трохи “постукував” на інших студентів своїм кураторам.
В інституті він познайомився з Тетяною Якубчик, дівчиною з Білорусі, яка вчилася з ним в одній групі. По закінченню інституту вони одружилися, а пізніше народили двох дітей Андрія і Вероніку, та мають двох онук.
Ленінградський механічний інститут, відомий більше як “Воєнмєх”, або, нині, Балтійський державний технічний університет “Воєнмєх”, займався, серед іншого, ракетно-космічною технікою. Саме тому, не дивно, що до його студентів у КДБ була стійка і прискіплива увага.
Наришкін характеризувався позитивно, тому після випуску з інституту у 1978 році був запрошений на навчання до дворічного факультету 101-ї школи Першого головного управління КДБ, або “Краснознамьонного інституту імені Андропова” (славнозвісне “КАІ”, а нині — Академія зовнішньої розвідки РФ). Щоб потрапити туди після “вишу” потрібно було мати, або сильну “волохату руку”, або бути трошки геніальним. Ми не виключаємо обидва варіанти у випадку Наришкіна.
Про людей, які викладали у цьому закладі, ходили легенди як про напівбогів. З усього СРСР (в т.ч. з України) були зібрані максимально можливі вершки суспільства зі знання мов, людської психології, оперативного мистецтва і так далі. Поза будь-яким сумнівом — це був один з найкращих навчальних закладів Радянського Союзу, що готував еліту еліт. Свідчення російських медіа про те, що Путін і Наришкін навчалися разом є неправдивими. Оскільки Путін був відправлений на навчання до КАІ аж у 1984 році, попрацювавши перед тим у територіальному підрозділі в Ленінграді.
Під час навчання, кожний слухач отримував свій псевдоним. Слухачі “КАІ” не розкривали своїх реальних особистостей ні перед однокашниками, ні перед викладачами з метою уникнення витоків інформації. Наришкін мав псевдо “Наумов”, а Путін, що навчався на кілька років пізніше — “Платов”. Вікіпедія каже, що окрім “КАІ” Наришкін ще встиг повчитися у “французькій” групі 8-го факультету Вищої школи КДБ у Ленінграді.
Скоріше за все, саме в період навчання та практики (яка могла проходити в Ленінградському управлінні КДБ) Наришкін міг познайомитися з Володимиром Путіним, який, на той час, вже працював опером контррозвідки цього управління. Однак, можливо, що їх знайомство відбулося тільки під час роботи у мерії Санкт-Петербургу.
Після підготовки в КАІ, Наришкіна направили спочатку на один-два роки освоїтися в новому статусі шпигуна під прикриттям помічника проректора по іноземним зв’язкам Ленінградського політеху. А потім вже надали дипломатичне прикриття у апараті економічного радника посольства СРСР в Бельгії. На службі в ПГУ КДБ за кордоном він і провів, практично, весь період горбачовської “Перебудови”, доки Радянський Союз не розвалився.
Після повернення до Ленінграду, який вже називався Санкт-Петербургом, Наришкін потрапив до мерії Анатолія Собчака, де працював і Путін. Не виключено, що органи КДБ, які проходили перетрубацію, таким чином, прилаштовували своїх співробітників “під дах” цивільних органів влади.
Тобто, залишаючись на оперативних посадах в ПГУ КДБ, Путін та Наришкін отримали можливість працювати “під прикриттям” спеціалістів з питань зовнішніх зв’язків та економічного розвитку мерії Санкт-Петербургу. Наришкін формально підпорядковувався Олексію Кудріну, якому зараз часто пророкують посаду прем’єр-міністра, через те, що він, нібито, “зможе домовитися з Заходом”.
З того часу Наришкін та Путін — нерозлучні. Коли у 1995 році почалася масова кампанія по дискредитації Собчака, Наришкін встиг попрацювати керівником відділу зовнішніх інвестицій у “Промислово-будівельному банку Санкт-Петербургу” (“Промстройбанк”). “Промстройбанк” інтенсивно використовувався Тамбовською ОПГ, якою керував партнер Путіна — Володимир Кумарін (Барсуков), для своїх комерційних оборудок та відмивання доходів від злочинної діяльності.
У другій половині 90-х Наришкін продовжує працювати в мерії Санкт-Петербургу на різних посадах, пов’язаних з економікою, зовнішніми зв’язками та інвестиціями. Паралельно він є членом ради директорів компанії “Філіп Моріс Іжора”. Цю посаду йому, ймовірно, подарували, в обмін на прикриття бізнесу від наїздів з боку влади та налагодження взаємодії з мерією.
У лютому 2004 року Наришкіна призначають заступником начальника економічного управління Адміністрації Президента РФ. Вже через місяць роботи він переходить на позицію заступника керівника апарату Уряду Російської Федерації. А його безпосереднім керівником і очільником апарату в тому ж березні 2004-го призначили колишнього офіцера ГРУ МО РФ Дмитра Миколайовича Козака, який зараз є заступником АП РФ та контрагентом Андрія Єрмака у перемовинах з Кремлем щодо Донбасу. За словами окремих експертів та російських телеграм-каналів, між Козаком і Наришкіним і досі є дуже тісний зв’язок, зокрема в питаннях, що стосуються Білорусі, України та Молдови.
У вересні 2004-го Наришкіна підвищують до керівника апарату уряду (замість Козака) і роблять міністром. У 2007 році він вже стає віце-прем’єром зі збереженням посади керівника апарату. Це означає, що, фактично, уся документація про рішення російського уряду протягом декількох років проходить через нього. Для колишнього розвідника та вірного посіпаки Путіна — дуже зручно, чи не так?
На той період, коли Путін та Медведєв взаємно “махнулися” місцями, і Медведєв став президентом, а Путін — прем’єр-міністром, Сергія Наришкіна було призначено “смотрящім” за президентом. З 2008-го по 2011 він є незмінним керівником АП РФ при Медведєві.
За декілька місяців до закінчення президентської каденції Медведєва, у 2011-му Наришкін покидає пост у АП РФ та обирається депутатом Державної Думи і тут же стає спікером. У 2016-му році він знову успішно балотується до Державної Думи по одному з одномандатних округів Ленінградської області. Але одразу після обрання Путін призначає його головою Служби зовнішньої розвідки РФ. Цю посаду він обіймає і досі.
Окрім політичної кар’єри, Наришкін, за студентською комсомольською звичкою, має ще “суспільне навантаження”. Він є головою “Російської історичної спільноти”, головою ради фонду “Історія Отєчества”, очолює опікунську раду кіностудії “Ленфільм”. Іноді Наришкін ще й співав на корпоративах та весіллях. Зокрема, на весіллі депутатів Державної Думи Дениса Вороненкова та Марії Максакової, з якими підтримував тісні і дружні стосунки. Пізніше подружжя втекло у Київ, де Дениса Вороненкова було вбито 23 березня 2017 року.
Нещодавно, у своєму інтерв’ю для російського телеканала “Звезда” Наришкін розповів, що зустрічався зі зрадою у своєму житті, однак відмічав про те, що зрадники вже горять у пеклі.
Спадкоємець №3
Сергій Наришкін не тільки впродовж усієї своєї кар’єри тягнеться хвостиком за Володимиром Путіним. У 2007-му році, коли Путін оголосив кастинг на свого спадкоємця, окремі інформаційні джерела вносили Наришкіна до ТОП-3 претендентів на рівні з Сергієм Івановим та Дмитром Медведєвим.
Тоді медіа дуже жваво обговорювали процеси політичного посилення Наришкіна. Йому очевидно дали можливість проявити себе через певні конкретні проекти та інформаційні приводи, які він мав відпрацювати. Пізніше це повторилося і у 2020-му.
У 2007-му, перед початком президентської кампанії, його активно презентували інвесторам на масових міжнародних заходах, широко висвітлювали те, як Наришкін доповідав Путіну про результати своєї роботи. А чесноти Наришкіна публічно обговорювали відомі люди. Навіть помічник Путіна Юрій Шувалов прозоро натякнув, що Наришкін може увійти у путінський шорт-лист кастингу президента РФ. Для просування Наришкіна навіть запустили байку про його дворянське походження.
Однак, Путін обрав своїм спадкоємцем Медведєва. А Наришкіна поставив контролювати його діяльність на посаду голови Адміністрації Президента.
Одночасно з медіа-хвилею просування Наришкіна на посаду президента, з’явилися і критичні коментарі та зустрічний медіа-негатив від тих, хто був проти його обрання спадкоємцем. Так, з’явилися публікації щодо його тісних зв’язків з Фрадковим, або й зовсім щодо сміховинності балотування Наришкіна у президенти.
Вже тоді, у 2007 році, війна за спадок Путіна велася не на життя, а на смерть. У 2020-му році ця практика “боротьби за престол” тільки поглибилася. Але, тактика і прийоми просування публічної особи у потенційний склад претендентів на роль спадкоємця Путіна, не змінилися.
Головний розвідник Росії
Напередодні переобрання Сергія Наришкіна до ДержДуми Росії у 2016-му році, у російських медіа розповсюдили інформацію про те, що, нібито, його дисертація на тему “Іноземні інвестиції та розвиток економіки Росії” на 40% складалася з плагіату. Тоді Наришкін просто проігнорував це звинувачення.
Скандал не завадив йому бути призначеним на посаду директора Служби зовнішньої розвідки РФ (СВР). Наришкін одразу ж включився у діяльність по здійсненню агресивної розвідувальної діяльності та активних заходів проти України. Звісно, він сам це пояснює бажанням протистояти шкідливому впливу спецслужб США.
Перші два роки роботи на посаді керівника СВР Наришкін з’являвся у медіа виключно для того, щоб якось відгавкуватися за провали своїх співробітників у країнах перебування, звідки їх висилали за речі несумісні з дипломатичною діяльністю. Сам Наришкін перебував під персональними санкціями США та ЄС за анексію Криму.
Однак, у 2018 році керівник ЦРУ Майк Помпео особисто запросив Сергія Наришкіна та голову ФСБ РФ Олександра Бортнікова приїхати на зустріч до Вашингтона, для чого їм зробили одноразові візи, не випускаючи на території США нікуди, крім автомобіля та офісу, до якого вони доїхали тим автомобілем.
Офіційною версією візиту був обмін інформацією про терористичні загрози. Однак, злі язики брешуть, що після цієї зустрічі ФБР поволі згорнуло розслідування щодо ймовірного отруєння російського опозиціонера Володимира Кара-Мурзи та відмовилося ділитися інформацією про свої знахідки в ході цього розслідування.
Не виключено, що це відбулося в обмін на якісь домовленості, досягнуті під час зустрічі. В подальшому, у своїх наступних інтерв’ю Наришкін досить тепло відгукувався про свого колегу Майка Помпео. За його словами, співпраця з новою керівницею ЦРУ Джиною Хаспел склалася не настільки райдужно.
Тим не менше, неофіційний візит, скоріше за все, відбувся дуже добре та викликав політичне посилення Наришкіна в орбіті Путіна, яке розлютило тих, хто відвойовує своє місце під кремлівським троном. Про це може, зокрема, свідчити інформаційна атака на сім’ю Наришкіна, пов’язана зі звинуваченнями у спробах отримати угорські паспорти. Джерелом компромату стали журналісти російської “Нової газети” та угорського центру журналістських розслідувань Direkt36.
2019-й рік також розпочався для Наришкіна зі скандалу. Журналіст російського видання “Комерсант” Іван Сафронов, разом зі своїми колегами, написав статтю про те, що, за даними його джерел, керівниця Ради Федерації Росії Валентина Матвієнко буде невдовзі зміщена зі своєї посади.
Стаття була написана у компліментарному до Наришкіна стилі. І, хоча прямо це і не говорилося, стаття доносила наратив про те, що Наришкін замінить на посаді спікерку Ради Федерації.
Доказів про те, що до появи цієї публікації мав відношення Сергій Наришкін, у відкритих джерелах немає. Однак, внаслідок публікації, Матвієнко — мастодонт російської політики — неймовірно образилася і влаштувала усім причетним, включно з Наришкіним, “вирвані роки”.
Внаслідок скандалу, журналіст Іван Сафронов змушений був звільнитися з “Комерсанту”. Очевидно, що для Матвієнко така публікація була аналогічна публічному ляпасу і вона особисто вимагала у власника видання Алішера Усманова, щоб той звільнив винних. Тоді у скандалі взяв участь і один з провідних російських журналістів, а нині, медіа-рупор Дмитра Козака — Олексій Венедіктов. У дні скандалу він закликав “придивитися до Наришкіна”.
Колишньому першому заступнику голови Служби безпеки Дмитру Нескоромному оголошено про підозру у вчиненні злочину – організації готування вбивства начальника Головного Управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова. Зокрема, йдеться про ч. 1 статті 14, ч. 2 статті 28 та статтю 348 Кримінального кодексу України.Вживаються заходи щодо розшуку Д.А. Нескоромного з метою допиту, як підозрюваного, та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу.Головне слідче управління Служби безпеки України, котре здійснює досудове розслідування цього злочину під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, встановило, що Дмитро Нескоромний спільно зі співробітником Антитерористичного центру при СБУ Юрієм Расюком вирішили позбавити життя начальника ГУВБ СБУ Андрія Наумова.Серед доказів, які це підтверджують, – відео- та фотоматеріали, аудіозаписи розмов Ю.Расюка, Д.Нескоромного та інших осіб, під час яких, зокрема, обговорюється організація вбивства, виконавці та інші деталі.За версією слідства основним мотивом злочину став той факт, що Андрій Наумов був перешкодою для повернення Дмитра Нескоромного на високу посаду в керівництві Служби, а також виступав проти призначення окремих членів екскоманди Нескоромного в СБУ.Фігуранти справи розробили детальний план посягання на життя А.Наумова. Задля його виконання співробітник АТЦ Ю.Расюк упродовж жовтня 2020 – січня 2021 року підшукав виконавців злочину, забезпечив їх фінансування, організував стеження за А.Наумовим. Це також підтверджено матеріалами справи та відповідними аудіо записами.Попри вжиті фігурантами заходи конспірації, співробітники СБУ задокументували їхню протиправну діяльність та запобігли вчиненню замовного вбивства. Під час чергової передачі грошових коштів затримано Ю.Расюка, якому 23 січня 2021 Шевченківський районний суд м.Києва обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.Ознайомитись із записами розмов фігурантів справи можна за посиланнями:Ю.Расюк з іншою особою обговорює організацію замовного вбивства А.НаумоваЗустріч Д.Нескоромного та Ю.РасюкаОкремо наголошуємо: Служба безпеки України проводить системну роботу на постійній основі з попередження вбивств на замовлення. Протягом 2020 року співробітниками СБУ попереджено 12 таких злочинів.
Словакия выразила готовность принять участие в саммите Крымской платформы, проведение которого запланировано на 23 августа 2021 года.
Об этом сообщает пресс-служба МИД Украины.
"Рассказывая о ситуации во временно оккупированном Крыму, Эмине Джапарова привлекла внимание к ухудшению ситуации с правами человека и продолжающейся милитаризации полуострова со стороны российской оккупационной администрации, что ставит под угрозу безопасность Черноморско-Азовского региона", - говорится в сообщении.
По словам Джапаровой, более 28 тыс. украинских граждан были призваны в ряды российской армии с начала оккупации полуострова, более 160 уголовных дел было открыто оккупационными властями за уклонение от срочной службы.
Джапарова представила словацким коллегам цели и механизмы работы Крымской платформы, проинформировала участников мероприятия о подготовке к проведению ее инаугурационного саммита в Киеве 23 августа 2021, а также выразила благодарность словацкой стороне за готовность принять в нем участие.
