дВІ ПАРИ!

Внуашемым слабоневным и тем, кто не желает подвергать свою психику опасности - читать запрещается.

1. Пожелайте приобрести злокачественную привычку.
2. Возненавидте себя.
3. Обзаведитесь всеми какими пожелаете комплексами.
4. Женитесь на жадной, плохо воспитанной, не следящей за собой, вульгарной женщине. Развратничайте и развращайте.
5. Приобретите привычку засиживатся в хорошо выпивающей компании.
6. Обзаведитесь тяжелой и стрессовой работой и постоянно берите на себя больше, чем в состоянии выполнить.
7. Возьмите на душу грех и позаботтесь, что бы о нем немногие узнали и не знали как вас от него уберечь. Заверте всех, что это и есть часть вашей натуры.
8. Никогда никому не исповедывайтесь и не кайтесь, не облегчайте души.
9. Воспринимайте все максимально близко к сердцу, при этом держите все в себе и никому не рассказывайте о злоключениях произошедших с вами или на ваших глазах.
9. Воде предпочитайте газированные, с добавками или соковые напитки. Выходя на улицу, не берите с собой воду, жидкость вообще. Возвратившись - выпейте жидкость залпом, так что бы не почувствовать ее вкуса и запаха.
10. Еште и пейте все новое, что дарит современный потребительский рынок. Забудте вкус свежего, настоящего, постоянно потребляйте только соленую, острую, максимально насыщающую пищу.
10. Перестаньте есть сладкое.
12. Отметте про себя как с каждой  бутылочкой пива более меры вы становитесь раскрепощеннее, привлекательнее, адекватнее.
13. Заведите привычку снимать стрессы и отдыхать подальше от привычного семейного или дружеского круга.
14. Забудте о существовании людей вообще, относитесь к ним свысока, пренебрежительно, зло.
15.Свое мировосприятие сузте максимально.
16. Если все же пришлось хоть каким-то образом осчастливить окружающих - лицемерно покажите каких титанических трудов это вам стоило.
17. Возненанвидте все живое настолько, что бы оно ненавидело вас.
19. Забудте о существовании музыки, скульптуры, - любого искусства, досуга. Не играйте.
20. Не улыбайтесь. Забудте о позитиве.
21. Постоянно преследуйте близких за присущие вам недостатки.
22. Любите только самого себя.

Elza обожнює кашу.
Народе, якщо у вашому київському Сільпо ще залишились пакуночки з кутею, купіть.
Я перекуплю.
Особливі прикмети: пакуночок з написом "Кутя" з пасторальним малюнком, вагою до півкіло.
Беріть 3-4.
В чаті домовимось про місце і час зустрічи.



Зі святом!

Антирецензія.

Чому потрібно дивитись "Хмарний атлас".

1 Бо це режисерська робота Т. Тиквера.
2 Бо це сумісна робота Вачовські і Т. Тиквера.
3 Бо це сумісна робота багатьох цікавих акторів сучасності з вищезазначеним режисерами.
4 Бо це блокбастер і гарна казка.
5 Бо ця стріічка за одноіменним твором Девіда Мітчелла, що отримав "Букера" і тому подібне...
6 Бо стрічка про кохання, а воно тут зафільмовано, як ніде інше.
7 Бо стрічка про невід*ємність співіснування всього сутнього.
8 Бо, нарешт,і треба відпочити від політики і помріяти про...
9 Бо, нарешті, треба відпочити від брудної політики і насолодитись чистотою штучних  ідей гуманізму.
10 Бо, нарешті, маємо нагоду переконатись, що цінності людстваі - кохання, вірність, віра, людяність, духовність - залишаться і далі прикметами людства.
11 Бо це розумне кіно, майже, без ханжества.*



Чому не варто дивитись.
1 Бо підіймає тему всесвітньої революції до абсолюту. А це ми вже десь бачили.
2 Бо маємо картину агонізуючого у майбутньому людства.
3 Бо занадто банально відмовитись від побутового "людожерства" після перегляду гарного кіно.
4 Бо не люблю Солженіцина.
 5 Бо, нарешті, впроваджується утопічна ідея усвідомлення людини, як частини свідомості людства
6 Бо неважко втратити відчуття реальності.
7 Бо, насправді, сильне суспільство за розкладу племені і сім*ї можливе лише за  існування сильної зовнішньої загрози (інопланетяни?).
8 Бо неважко зрозуміти, що якщо у більшості епізодів стільки ж мерців, скільки і тих, хто вижив, а мова йде про людожерство і вбивство (і не тільки стосовно маорі), то не варто чекати наближення кінця світу від майя.
9 Бо це кіно може спонукати вас до примноження знань, що в свою чергу примножують... (ваш варіант).
10 Бо невірно, що ми не хазяї власного життя. Це відбирає надію на зміни. ми залежимо один від одного настільки, - настільки, відчуваємо себе незалежними. Ми хазяї нашого життя.
12 Немає іншої землі. Ми зустрілись тут і зараз аби творити себе у майбутньому. (З неіснуючої книги буття сучасної людини).
13 Бо йдеться про припинення ілюзії еволюціїї (у дарвіністському розумінні).

* Дійсно, майже без ханжества. Мене, навіть, не "вивертає" від перегляду одностатевого кохання. Стать тут ні до чого.
Картина демонструє тоньший підхід, що тут майже підноситься над проблемою статі. (Вона одна і в голові). Це відбулося через геній Вачовські. Проблематику їхньої творчості розглядати тут не буду. Додам, що вихід за межі дискусії всього. що ми пов*язуємо зі статтю визначає: або примноження духовності (до меж святості), та/або просто відсутність статевого потягу (вихід з циклу народження-смерть-нарождення).

Колись наша мати розказувала нам казки.
Тепер ми здатні самі створювати історії.

На свято Миколая наш син попросив розповісти казку. Казку я йому розповіла і тут же вигадала повчальну історію.

Ялинка до свята.

Одна жінка мала сина.
Хлопець став вже дорослим і запитав у матері:
- А що то добре, а що погане, мамо? І на кого я маю більше покладатися у виборі: на серце чи на розум?

Жінка не знала, що відповісти.Вона знала, що хлопець має добре серце і розум. Вона сама жила по правді і воліла передати те синові, але, як добра мати, вона була упередженою.


Одже коли, хлопчина запитав її про те, як відрізнити добрі і погані речі у житті, вона порадила йому піти і щось зробити, а потім поспитатися в кількох людей - на добро він те зробив, чи на біду. А потім подякувати тим людям за пораду

Наближалися зимові свята і хлопець вирішив піти до лісу і зрубати ялинку.
Як він звалив дерево, то з лісу до нього вийшов лісник і сказав:
- Знаю, що ти добрий хлопчина. Але те, що ти зробив - біда. Ялина ця ще мала, але не в тім річ. Якби вона тут виросла, то  вона б стримувала ерозію грунту.  Але заради свята і через те, що ти понесешь її додому, а не на базар, - я не накладатиму великий штраф. За півроку привезуть нові саджанці і ти приходь до мене, я навчу тебе порядкувати ліс і землю. То буде добрий урок!

Хлопець засмутився через свій вчинок, але потім з радістю погодився і подякував лісникові.

Наступним, кого він стрів був здоровань сусід.
- Агов, хлопче! Добре вчинив!
Тай ялинка нічогенька!
Продай-но! Добре заплачу!!

Хлопчина подумав і відмовився.
Сусід не вгамовувався
- Йолоп, за таку ціну можна купити вам смачненького до святкового столу.

Сусіда був злий, але коли почув подяку - знітився.

Мати вже сиділа біля вікна і виглядала сина.
 Коли хлопець зиркну у віконниці поруч... і побачив радісні дидячі і здивовані старечі очі.
Стара сусідка з маленькою онукою не мала нагоди придбати ялинку до свята...
І, хоч мати чекала на нього, він повернув у інші двері.

Коли хлопчина згодом повернувся додому з гілкою у руці, серце його було спокійним, а в очі світилися впевненістю.
- Я зрозумів, мамо, як я маю чинити!  ...аби розрізнити де добре, а де погане... і, мені здається, я навчився відчувати, коли серце має бути мудрішим за розум...

Мати обійняла і поцілувала його.

Подібні історії розказувала нам наша мати, як ми з братом були ще маленькі...
Тепер я розказую їх своїм дітям...

Казка про святого Миколая,  ялинку  і зайчика, що під нею жив.


Святий Миколай йшов лісом і зтиха мугикав під ніс улюблену пісеньку.
А мішок з подарунками приємно грів спину. Бо він поспішав на свято до великого палацу. І на нього вже чекали.
У лісі було вже темно, коли старий почув, що десь поблизу хтось плаче.
Може то сніг рипнув у нього під чоботями: рип-рип, рип-рип?
 Діти вже на нього чекають. І стрий сам посміхнувся собі у вуса.

Коли раптом він ближче почув, що хтось тихенько бідкається і плаче.
Може то змерзлі дерева так стугонять?
Але на лісовій галявині сидів зайчик і плакав.

- Здоров був, сірий зайчику!..
- Здоров був, святий Миколо! Хтось зрубав мою ялиноньку і я замерзаю.
- Не плач, маленький. Ходи зі мною на свято до дітлахів!
Зайчик погодився, втер лапкою носа і стрибнув до святого у мішок.
Трохи погриз горіхів і заснув.

Зайчик прокинувся вже серед гучного свята. Великий палац сяяв вогнями.  У  великій залі навкруг ялинки пустувала малеча.

Зайчик аж присів від здивування:  то була його ялинка!

Але яка ж вона чепурна і яскрава! На ній безліч сніжинок та золотавих куль. Серед гілок мерехтять вогні.
А скільки біля неї дідлахів! У захват маленькі хлопчики і дівчатка і аж витанцьовують біля неї!
І от кульмінація вечора, коли  під святковою ялинкою Микола щедро роздає діткам подарунки...

Пізно вночі святий тихо полишив палац, аби наступного року так само повернутися і подарувати дітям свято.
 Задоволений зайчик дрімав у спорожнілому мішку.

"Картопля смажена, відварна, пюре. Далі картопля фрі, картопля пай. Картопляні пиріжки з м*ясом, з капустою, з грибами тощо. Картопляні оладки. соус грибний, соус томатний, соус сметанний і так далі. Картопляний рулет, запіканка, картопля тушкована з чорносливом, картопля тушкована з лавровим листом і перцем, картопля молода, відварена з кропом..." Тося Кісліцина з к/с "Дівчата".

Главной темой иконы Похвалы Богородицы является прославление Девы Марии,
ставшей, согласно ветхозаветным пророчествам, матерью воплотившегося
Бога. В основу иконографии положены слова песни канона пророкам, составленного в VIII веке константинопольским патриархом Германом: «Свыше
пророцы тя предвозвестиша, Отроковице: стамну, жезл, скрижаль, кивот,
свещник, трапезу, гору несекомую, златую кадильницу и скинию, дверь
непроходимую, палату, и лествицу, и престол Царев». На основе этой
песни на иконах изображают следующих ветхозаветных пророков,
держащих в руках определённые предметы: Иакова с лестницей, Моисея с Неопалимой Купиной, Валаама со звездой, Гедеона с руном, Иезекииля с вратами, Иеремию со скрижалью, Исаию с клещами и углём,
Иессея и Аарона с процветшими жезлами, Давида и Соломона с макетами Иерусалимского Храма, Даниила и Аввакума с горами.[4]


Культ Богородицы появился практически сразу с появление культа Христа - Доброго Пастыря. Был и итакой - просто с массовым исчезновением  стад - и он ушел в небытие.
В ранних катакомбных изображения в Риме и передней Азии - зачастую Дева стоит с распростертыми руками, простоволосая (!), в одеянии напоминающем рубаху и накидкой на голове, не полностью скрывающей волосы, удивительным образом напоминая женские образы из сценок семейной и сакральной жизни - в языческих храмах, например. Она мало напоминает здесь изображение той обожествленной и взошедшей на пъедестал матери Бога. Скорее - матрону - уважаемую замужнюю женщину в рабовладельческом обществе. А формы женского тела отнюдь не скрыты - нагота и частичная нагота - физические признаки присутствия женщины на изображении. Ведь в древнем театре - актрис не было: половой вопрос был строог и однозначен - замуж, роды, дети, хозяйство.
А для древних христиан важно было соблюсти ко всему баланс двух начал. До нашего времени не дошел огромный массив информации - о Марии, Иосифе, самом Христе. Скажу, что на первых Вселенских соборах - церковь долго не решалась признать Христа - Богом. Множество сект (катары, ессеи, гностики) как европейские так и исконно азиатские - трактовали эти вопросы по своему. В конце концов - только огем и мечем церковь погасила эти течения, оставив лишь некоторые напоминания о знаниях и верованиях в виде таинств.



Только символика другая - явно рождение детей не предполагало никаких памятных, скажу так, изображений. Это - вполне обыденная вещь, на востоке, окуда и пришло христианство детей прятали от дурного глаза и могли месяцами не присваивать имени - смертность детская была высокой.



    Это Богородица - Знамение.
   "Знаменательно", что она появилась в то время. Иконографическое изображение поясное, реже во весь рост - смладенцем Христом в медальоне. Символика обозначает избранность Девы, Христа в Лоне, священную Силу и поддержку, которую несет Женщина, являющаяся сосудом для Божьего Чада. До какого-либо прославления (в символике) далеко - нет окружающих ее пророков,  разве что изображался священник либо диаконисса.



Это древнейшее известное изображение Марии с Младенцем.
Фреска еще приемлет объем - движения непринужденные и полны жизни. Сценка явно ближе к бытовой, чем к культовой. Тогда, воспитанные веками на многобожии люди - воспринимали жизнь и природу как она есть. Толерантность с которой был поначалу воспирнято христианство - утверждала принципы римского общества. Тем более, что незадолго появился и утвердился культ Митры. (Древнеиранское божество, присутствующее в ведах и подвинувшее в эллинистическом мире культ солнечного Аполлона. Он, так же упоминаемый в женской ипостаси был символом света, договора, дружественного согласия. Им клялись или особо упоминали о причастности культу цари, ученые, аристократы).
 Мария, как уже упомминалось, не была - Царицей Небесной, она воспринималась как женщина в чистоте своей наделенная Благодатью.
ЭТОТ АБЗАЦ советую пропустить тем, кто доверил свои знания церкви и не хочет отделять ум свой от ее доктрины. Представьте, что в мире утверждается культ единого бога - истинно мужской и нивелируется женский.В принципе такое едва не произошло с христианством. В стремлении очистить доктрину от влияния природы - разделить ум и чувства - движения естества признаются греховными. Нельзя спать с женщиной когда хочется, нельзя монахам иметь детей - это отвлекает от служения, нельзя, нельзя, нельзя...
На первоначальном этапе это помогло человечеству духовно возвыситься, простите, - уподобится Богу. Не рожденному на Олимпе и изначально наделенному сверъестественными силами, а простому человеку силой Любви побеждающему невежество мира. (Любовь - с большой буквы, не для красного словца, а как всеобъемлящее чувство///)

В христиансте, речь о нем, Мария и ее жертва - послужили одним из выражений любви божественной - пожертвовать можно тем, что тебе принадлежит по-настоящему, а это в понимании людей той культуры - имущество, дети, рабы, собственная жизнь. Как пожертвовать - любовь? Как объявить об этом на весь свет? Посредством создания новой религии, обожествления сына человечьего - его рождения, жизни, смерти. И так по-логике выходит, что если ты хочешь уподобится Христу - стань как он - жертвой, отдайся на милость вселенской любви...
Не удивляюсь, что рабство стало благодатной почвой для распространения христианства. В конце-концов, люди увидели, что в простом несопротивлении злу и есть их путь к освобождению себя и мира от угнетения. Уверуй  и станеш свободен...
Но как же прожить и примирится с этой жизнью? Примирится возгордившемуся человечеству с фактом прихода и жизненных хлопот, смерти, в конце концов.
На помощь пришли верования и традиции существовавшие тысячелетиями - о загробной жизни, например.

      В центральних районах Індії існувала професія кур*єра їжі.

        

Сабодх Гупта. Інсталяція. Сучасне мистецтво.


Часто-густо  індуси винаймаються і працюють далеко від дому. А їжа подорожує за ними.
Родичі піклуються про те, аби в них були страви домашнього приготування. Отож кур*єр міг кілька діб  везти кустрюльки заробітчанам  .

Вранці господині залишають за дверима кошик з обідом. Кур*єр забрає кілька клунків, з якими сідає у поїзд. Зазвичай, за 3-6 годин, в залежності від відстані, працюючий родич отримує обід.

На більш далекі відстані подорожують страви, що не псуються кілька днів поспіль.
Зараз подібної послугою користуються рідше.

Майже крик душі...

Єдьза - сноб! У пошуках підживлення смакових відчуттів... спокусилась макарунами.

Макаруни -французьке печиво з яєць і тонкої муки.
За барвами десертних наповнювачів: лимон, інжир, кава,  лаванда, і начинка: -  м*яка, на вершковій основі сиру маскарпоне з додаванням шоколаду, меду, наприклад....

Ці - з паризького Laduree...




Чи хто зацікавився ними так само?..
А може хто готував?
Чи куштував у закладах міста?


(Поки писала, уявила, якими буду намагатися приготувати мої).