Вечір. Ніч. Проповідь.

Мабуть, що стало важко писати замітки (лестощі собі).
З часом звужується коло тем.
Зате вони стають вагомими. і з ними я увійду в свій золотий вік.

Мабуть, тема буде стара: про любов.
 Про її відсутність і тому злиденність.

 Злиденність у побуті, у стосунках. Нема любові,нема взаєморозуміння, нема братерства.
Та зачекайте!
 Не треба кидатись на людей з криками "Я вас люблю".
Я ж, майже, нікого не люблю.
Я тільки починаю любити себе.
Найважча і найневзаємніша любов у світі! І з любові до протиріч даю поради як покохати... сусідів (що заважають "спаТь"), колег, сестер, братів, сепаратистів.
 А з любові до себе і виростає ота любов, до ближнього.

 Про братів, сестер, колег, ви все (сподіваюсь) знаєте. А от сепаратистів треба полюбити за протиріччя. За те, що вони помічають те, чого не бачимо ми. Треба також полюбити за інакшість, несхожість, а значить за тотожність печалі (скоріше, горя).

А ще Шевченко казав, "людей у ярма запрягають... таки не негрів, а таких"... таких же простих як і ми. Адже тотальне рабство легше переносить той, хто тут же у ярмі паплюжить такого ж самого раба як і він сам.
Тож - Єднаймося!
(Ненавиджу гасла. Ненавиджу націоналів, за короткозорість і розпалювання ворожнечі.)

Надобраніч!

П.С. Навіяно "Запахом жінки" з Вітторіо Гасманом у головній ролі, Італія, 1974 рік.