Таку масу легко готувати з мякого магазинного сиру, коли хочеться перекусити, або  сирок важливо швидко і з користю спожити...

Залити молоком і присипати цукром - єх, дитинство! А більш дорослий варіант з зеленню, сіллю та огірком!

Сиркову масу розімяти у глибокій тарелі деревяною ложкою.

Найкраще замішувати деревяною ложкою. У досить глибокій чашці чи місці.
Чим меньші дрібки, тим смачніше.

Така "мазанка" чим лагідніше замішана - тим ніжніша на смак



Інгрідієнти :
Сир з високим процентом місткості  жиру,
сметана, або масло - можна рослинне, найкраще - оливкове - 2-4 ст.л.
яйце (за бажанням),
сіль - 1/2 ч.л.
перець - 1/4 ч.л.
сумах - 1/5 ч.л.
кріп, петрушка, селера, паприка -по дрібці,
невеликий солоний огірок,
часник - за рецептом вихідного дня (хоча якщо робити масу вдома і залишити настоятись наніч -  присмак часнику не буде відчутний, а терпкої пікантності додасть).
Чорний хліб скибочками.

Хліб можна підсушити - тоді молочний смак маси розкриється повніше.

Смачного, Нусічко!

Я полюбляю поїсти.
Колись втовкмачила собі в голову, що корисне і є смачним...
мабудь тому досі іноді спадає на думку: їсти б тільки корисне, поживне... дієтичне...
Але останнім часом все стало з ніг на голову...
Коли довелося працювати з продукцією відомої курячої торгової марки відчула, що м*ясом цей продукт називають тільки через те, що ніхто не довів протилежне...
А ми вживаючи подібну продукцію - здатні зберегти свій генофонд неушкодженим?....

Солоне печиво за німецьким рецептом, в оригіналі: "печиво з м*яким сиром". Тобто з бринзою чи моцарелою. Але у даному випадку використаний звичайний домашній сир.



Довго шукала рецепт...
Поки не знайшла на кухні... такий довгоочікуваний і такий, що надихнув -  надрукований на пачечці розпушувача...
Отже беремо 200 грамів сиру, 2 склянки борошна, 200 грамів масла (можно меньше), розпушувач (сода), ст. ложка цукру та солі та фірмові спеції змішані Philosopherом. До суміші увійшли коріандр, фенхель та кмин. По чайній ложечці кожного. Трохи фенугрека (пажитніка).



Подумалося, що 2 склянок борошна забагато, але з ароматним та смачним вершковим маслом... Хех...
У просіяне борошно... спеції перетерті...



Протитаємо сир...



Та розпушувач - соду...
Двох ложок забагато, то ж сипте меньше.
Ну і про оцет не забудьмо...



З додаванням масла - виходить масне тісто, що добре відлипає від рук і може зачекати... Поки не розігріється духовка і не буде змащено пательню (холодну) маслом.



Відриваємо шматочки тіста і розкочуємо, нарізаємо...
Насправді, така форма не личить саме солоному печиву. На той випадок, якщо забажаєте притрусіть цукровою пудрою.



Печеться 5-10 хвилин в залежності від товщини шару тіста. Перегортати потрібно. Температура - 230 градусів.



Зважайте на те, що воно досить ситне і може стати у пригоді в якості домашнього крекера, чи просто поласувати з друзями за чаєм, кавою.



Смачного!

Майже російський рецепт...




Таку мілку картоплю важко зустріти у звичайному супермаркеті. Хіба привезуть свіжовикопану - з огороду, просто кущем... так і треба додивлятись, що там у селянина в кошику лишилось .
Мені пощастило!
Довелося, навть, з тіткою (пожалівши) рецептом поділитьсь.
В оригіналі - страва відома мені, як "ніхераськи".
Из песни - слов не выкинешь... A Proveb



Беремо 200 грамів картоплі - маленької, як сльози. Миємо, шкірку залишаємо. Дуже добре миємо.
Сушимо.
У маслі - підсмажуємо - з одного, потім з іншого боків.
Можна засмажити на друзку - щоб максимально випарувалась вся вода...
Тоді вони - хрумкі!

Але ж ми дбаємо про шлунок.

Під кінець смаження, за смаком, можна додати часнику - чищеного, причавленого злегка ножем. В такому випадку - від моменту засипання на деко часника - до моменту виймання - повинно пройти не більше 5 хвилин... інакше процедура не має сенсу.
Викласти на тарілку - їсти відразу гарячими!
Ніхераськи - пішли!



Фота нема - бо дуже кортіло...
Зі смаженими кабачками - це виглядає так.

Смачного Вам!

Увага! Особам, що не повечеряли - читати і переглядати даний рецепт - суворо заборонено!

Тим, хто читатиме натщесерце, щиро рекомендую швиденько щось перехопити.


Піца цілком самодостатня страва. Як одна з найяскравіших і смачниших - вона стала невід*ємною частиною світової ресторанної кухні. Щоб її скуштувати - можна поїхати до Італії, чи піти до ресторану.
А можна приготувати вдома.

    Маємо рецепти 2-х італійських за рецептурою і українських за виконанням піц з м*ясною складовою (сосиски та шинка), овочевою - помідори, перець, ананаси та печериці.



Тут не довго мудруючи, потрібно взяти відповідні продукти у потрібній кількості.
Рецептуру, спеції і процес контролював Маестро - Philosopher  .

[ Читати та облизуватись... ]

Ведична культура одна з найстарших зафіксованих, що й досі практиткується в світі культур.
Якимсь дивом арії, навіть, пройшлися територією сучасної України. Які вони сліди залишили, і чи навчили чомусь тутешніх мешканців - важко сказати, але їхня кухня за принципами не поступається жодній відомій у світі. Адже, це справжня філософія кулінарної  обробки продуктів, сервірування. За численними прикметами - як господиня розставляє страви, чи не залишила порожнього місця на столі - можна з*ясувати подальшу долю мешканців...

Та то таке. А от самі поради.


ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

    [ Читати ]

midageobserver
wrote:
Уважаемый Сталик, вот такую картину в моей голове Вы навеяли Вашим текстом. Полдень в майском Ташкенте. Школа. Мы, как обычно, группой подростков в большую перемену бежим на Алайский за лепешками, кто-то за самсой. Лепешки теплые, в полотенцах у апаек, причем, не за 50 копеек (патыр-нон, он невкусный), а по 20 копеек, самое оно.
 И пекут их не в электрической печке, а в тандыре, маленькие
уголечки на боках приклеились. А ведь мука и вода..., почему такой вкус ?
Потом достаешь (помытый) персик, на ощупь бархатный или виноград (мама дала в школу), или абрикосы, отрываешь кусок лепешки, закусываешь мякотью фрукта и - кайфуешь... Какие школьные завтраки, там их сроду не видали. Вот он был, наш школьный завтрак. С самсой дело хуже, там мало
мяса и много лука, и она не всегда в нормальных гигиенических условиях делается... :( Вообще в то время в Ташкенте с инфекциями не очень было дело, очень надеюсь, что сейчас лучше. Но все равно самса...она из слоеного теста, и не из того, что в магазинах замороженное сегодня, оно раскатано тридцать три раза руками, хрустит на зубах, а бульон течет по губам. И опять же, в тандыре, только своем, но тоже на угольках... А иногда мама, когда совсем некогда, берет лагман из соседней лагманной, и
это настоящий, крученый, толстый, неравномерный, мясо так себе, его тогда мало где было достать, но у них было, и они его так удобряли, что один запах вызывал спазмы от звериного аппетита. И еще одна картинка - тетка в Самарканде утром шарит сначала курдючные шкварки, потом уже мясо, а печка - круглая (не помню, как называется), и топливо рассчитано до грамма: чтобы плов дошел на исходе дров. И ведь всегда получалось !
Да, еще рис чтобы был политотдельский, такой черта лысого где еще
возьмешь. Барбарис особенно хорош при этом. Только не помню, сушеный был или нет. С нохатом плов не очень любил. С курагой и изюмом - вообще извращение, я считаю, но кому-то нравится. До сих пор не могу найти желтую морковку, чтобы рис был совсем желтым. Особенно нравился плов на тоях во всем дворе, когда его огромными казанами делали. И после него -
литры 95-го, растянутые в вечное и шумное прихлебывание.

Шурпа:
запомнилось, как лесник в Чимгане в ведре ее делал. Часа три. Уже
голодный обморок почти, потому что вдыхаешь умопомрачительный запах в детские ноздри. Как он такой получался, учитывая, что морковка, лук, мясо и практически все - а потом ты ее смакуешь ложкой, этот крепчайший бульон (сейчас понимаешь, что вредное это удовольствие, но есть же вещи и повреднее !)

Слушайте, я вот это все ни в одном ресторане даже
БЛИЗКО не нюхал. Ну не могу же я итальянские макароны, пусть они прямо из Тосканы привезены лично на самолете шефом-поваром, считать лагманом, а? Это может быть отличные карбонара, но это нельзя выдавать за лагман !

А чи може хтось, люди добрі, щось подібне про своє дитинство згадати?

   Насправді, таким чином готувати яблучний пиріг не можна.  Здебільшого тісто готується з більшою кількістю рідини (у цьому сенсі розуміється і рідина з яець).
По-друге, прийнятно додати до тіста будь-які молочні складові: сироватка, молоко, сметана, вершки. Нарешті, осінь - королева духмяних яблук і різноманітних з них страв. Скажімо часточки, що зрізаються з яблук йдуть на приготування кампота. А влітку маємо недозрілі, чи такі, що вже пролежали рік...
 Попередила ! - Отже, можна приступати до власне рецепта.


 [ Задумано, насправді ]

Если кто-то из блогеров действительно хочет поучаствовать в ситуации лично - пишите в личку.

Если ваши мысли конструктивны - пишите в личку...

Если ваши мысли деструктивны - пишите заметки.

Если Тира думает, что таким способом решаются поблемы, в том числе ее личные, - что ж, - это легко проверить...

Кажуть, що найкраща креатура у майстерності видумувати нові страви, належить - кваліфікованим кухарям та...  вагітним жінкам.
Коли якось почула, що знаойма снить "морозивом з зеленою цибулькою", аніскильки не сумнівалась, що саме цього вона потребує. Адже корисна і поживна іжа - саме те, що потрібно.
Насправді, не дуже люблю поєднувати солодке та гостре, хоча буде привід - сфотографую і викладу на блог - італійський рецепт морозива з морською сіллю та оливковою олією.

От маємо салатик з помаранчем, морквою, огірком, - з додаванням майонезу та салатних спецій/трав.
Особливість його - надзвичайна соковитість та незвичність смаку.

З усієї помаранчі зняла скоринку і нарізала кружальцями.



[ Читати далі ]