Олімпійці. Якщо Вам не вдалося зайовувати золото в Пекіні, не хвилюйтеся. Золоті медалі можна буде купити в нас в Одесі на 07 кілометрі, за ціною бронзової.

Не медом єдиним...

САГА про ШПАЛИ!!!

Це булла ніч. Потяг їхав в нічну зміну тому в нього не було

видно шайб на колесах, хоча гайки проглядались через морок надшпалних випаровувань. Рейки , як завжди, біли відданими одвічним традиціям і ніяк не хотіли перетинатись, хоча й паралельними їх було важко назвати – парадокс! Тому через такі дивні обставини, що склались навколо мене, яподумав, що сесію мені буде важко здати і буде дуже неприємно якщо вимкнуть світлоу вагоні .

Я поглянув у вікно і зрозумів, що ми стоїмо. Це також можна було зрозуміти й не дивлячись у вікно, а лише здогадатись проаналізувавши тенденцію зміни аспектів частоти, а також властивості та величину  амплітуди поперечного розкачування вагону. Такі думки можуть виникнути лише в людини несповна або через чур пере сповна Розуму, все-таки мабуть перше.. Всі полягали спати, залишились лише декілька компаній допивати недопите і я дописувати недописане. Надворі був такий дивний морок, що через його затуманену темряву можна було б розгледіти, навіть, за кілометр людину в полі, або поле в одвічній темряві… але в мене не виходило… НІ! Мабуть,все-таки шпали десь перетинаються з рейками, бо такого не моу бути щоб рейки не перетинались з вагонами в той час , як шпали не перетинаються між собою, а перетинаються лише між тобою , тоісТЬ реЛЬСОЮ, а саме з вагоном. Отже: якщо Шпали за допомогою таких посередників, як рейки, колеса, гайки і шайби перетинаються з вагоном, це означає що, болти на колесах на даремно заляпані грязюкою, щоб через неї не було видно шайби , бо шайб в Київському вагонобудівному депо дуже мало, навіть, можна сказати – ДеФіЦиТ! Тому , шибкоумні шайбо хитрі ПоЇздОслЮсарі з дуже розвиненою ХітроЖопостю знімають шайби з колес вагонів Заїжджих потягів таких, як, наприклад, з Дніпропетровська, Донецька, Сімферополя і Полтави. І пригвинчують на Свої, через що, не роГУблені Провідники вагонів, у своїх же інтересах свого ж Працевлаштування, заляпують Болти коліс болотом, щоб хитрі вагонослюсарі не помітили новеньких шайбочок Полтавського вагону. А заляпані Болти вагону можуть, в свою чергу, спричинити появу досить цікавих обставин та ситуацій. Так, наприклад, один заляпаний грязюкою болт може Заклинити колесо і перетнути зустрічну шпалу за досить цікавою траєкторією. Цю траєкторію можна було б дослідити, тільки у випадку, коли можна поставити себе на місце цього самого болта або шайби, в самому гіршому варіанті – грязюкою. Суть ситуації в тому, що  заклинивши колесо, болт відлітає по, наперед заданій, траєкторії, на наперед задану відстань. Але суть не в болті… Після цього починається доругий етап – евакуація шайби. Шайба відчувши в собі сили і можливість звільнитись від грязюки, наляпаній на неї примусово, зіскакує і прямує вже по заданій траєкторії, але відмінній від траєкторії болта, але так як не в болті суть,  то забудемо на деякий час про той сраний болт курва його б побрала... В той час , як шайба відлітає від колеса у співробітників Київського вагонобудівного депо спрацьовує сирена датчика «відривашайбивідколеса» Полтавського вагону №10 потягу №612 Київ – Кременчуг, що встановлений навмисно між колесом і шайбою активістами та добровольцями спеціальної шпигунської служби Київського вагонобудівного депо, ще до того, як їх заляпали не дурні провідники цих же вагонів заради свого ж заробітку та майбутнього і майбутнього та добробуту своїх сопливих дітей…

Після того, як спрацьовує система оповіщення Київського вагонобудівного депо, на місце скоєння відриву Шайби виїжджає оперативна група хитрих та постійноГОТОВИХ оперативників\вагонослюсарів, зацікавлених в знаходженні шайби особисто, так як їхня зарплатня зконцентрована на відсотках від знайдених заляпаних грязюкою новесеньких шайбочок! Тому прибувши на місце скоєння відриву вони оперативно витягують свої…хм) Свої «відірвавшихсяшайбошукачі» і налаштовують  їх на відповідні параметри відповідної шайби й розпочинають свої пошуки, але це виявляється не так вже й просто!!!

Дуже багато ускладнень несуть .. ШПАЛИ!!! Які перетинаються між собою і грязюкою, що відпала від болтів і прилипла спочатку до шпал, що перетинаються, а потім до підошви чобіт оперативників із Київського вагонобудівного депо. За роки служби оперативників ВИЯВИЛОСЬ!, що грязюка при змішуванні з надшпалними випаровуваннями й резиною підошв чобіт створюється Дивний синтез речовин, який в результаті викликає ПерЕшкоди у «відірвавшихсяшайбошукачАХ». І дуже шкідливо впливає на розумову діяльність Київських оперативників. Що було доведено самими ж постійноГотовими і хитрожопими оперативниками, через що їх через високу Шкідливість роботи, завчасно звільняють на пенсію!!! Після звільнення на пенсію майже кожен 987-ий оперативник відчуває дискомфорт,постійні депресії і недостачу екстріму у своєму житті. Вони відчувають тваринний потяг до щоденних чи то ранкових чи то нічних екстрених виїздів на місця скоєння відриву і відльоту шайб. Їх переповнюють одвічні спогади яскравих днів татемнючих ночей років своєї роботи на улюблене Київське вагонобудівне депо. Але ніхто і ніщо їм не може зарадити горю та допомогти згасити в собі це палке бажання . І від цієї безвихідності вони так і вмирають від «ПЕРЕІзбитка чуВСТВ», на радість зацікавлених особисто в ЇХ смерті, провідників Полтавських вагонів потягу №612 Київ – Кременчуг, але ж вони – сірі – навіть не уявляють і не здогадуються, що пОховання оперативників ПРоплачує Київське вагонобудівне депо за допомогою ресурсів та коштів ПОПЕРЕДНЬО продуманих та стягнених СТЯГНЕНЬ, у вигляді ПОДАТКІВ стягнених з цих же ж вагонопровідниках, що наперед заляпують колеса і болти разом з шайбами грязюкою! От саме за рахунок смертей своїх оперативників та податків стягнених з провідників Полтавських вагонів і живе все Київське вагонобудівне депо. В цьому заключається весь закон природи. Сильніші забирають у слабших, а потім їх гризе Сумління і сильніші помирають від ПЕреІЗбИТКА ЧУВсТВ, а саме від того що їх загРИзає совість. І слабкі залишаються у виграші, ще й з цілою тушою мяса сильнішого, за рахунок чого слабші й виживають…суки Мораль історії в тому, що сила не завжди важлива, а важлива -  ЇЇ КІЛЬКІСТЬ..і хітрожопость!!!АллілуйЙА!!! 29.11.2003  00:30 (с) torba

17.00 — Готовимся отдать концы. Суета. Лопнул электрический скат. Капитан напильником подгоняет голову под фуражку. Надоело говорить и спорить.
17.05 — Шторм. У всех сдуло погоны, и теперь мы не знаем who IS who, но это не самое страшное. Замерз бензин. Колем его топором и бросаем в топку кусками. А может быть, это и не бензин...
18.00 — Подняли якорь. Оказалось, что не наш. Подняли второй. Тоже не наш. Старики говорят, что якоря у нас вообще никогда не было, а судно прибивают ко дну гвоздями. Отдали концы. Не знаем, кому. Поплыли. Гвозди скребут по дну. Как бы его отцепить? Никто ничего не знает, тем более без погон.
18.10 — Прошли под мостом. Где ты наша верхняя палуба? На корме — трамвай. Пассажиры чем-то недовольны. Чем — не понять. Да и понимать нечем.
18.30 — Компас заглох. Видимо, кончилось топливо. Идем по флюгеру. Ветер все время меняет направление, но валюты нет как нет.
19.00 — На корме драка. Звука нет. Забыли включить фонограмму. Участники читают текст драки по бумажке. Никто не знает, кого драть. Боцману отбили склянки. Теперь никто не знает, когда заступать на вахту.
20.00 — Шторм. Смыло за борт трамвай. Пассажиры попрежнему недовольны. Им не угодишь. К счастью, трамвай лег в дрейф и мы оторвались от него.
21.00 — Капитан увидел на горизонте землю. Приказал раз¬дать ее крестьянам. Крестьяне приказали долго жить. Ночь.
До рассвета все ловят кайф. Старпому удалось что-то пой¬мать. Оказалось — триппер.
6.00 — Первым утренним бревном прибыл дед Мазай с рэкетирами. Пришлось отдать норд-вест, кильватер, розу ветров и половину бака. В оставшемся полубаке полукок варит полусуп.
7.00 — Вахтенный доложил, что в трюме пожар. Капитан не поверил, и вахтенного сняли с вахты, перерезав веревку.
9.00 — Это и в самом деле был пожар.
10.00 — Все готовятся к традиционному морскому празднику «Гибель «Титаника». Выбросили за борт холодильник. Он должен был играть роль айсберга, но не захотел. Капи¬тан объявил ему выговор.
10.05 — Кто-то стучится в дно. Спрашиваем — не отвечает.
10.07 — В дно стреляют из маузера и поют «Интернационал». Может, открыть? Если такое поют...
10.09 — Открыли кингстоны. Оказалось — просто вода.
10.10 — Воздуха осталась последняя клизма. В дверь бьют прикладами. Где взялись приклады на такой глубине? Видно, для них нет преград ни в море, ни на суше. Сушим весла. Они совершенно несъедобны. Капитан выразил недоверие полукоку. Кто-то подкрался незаметно. Капитан решил, что это конец. Странно — ведь мы же еще вчера отдали все концы. Какой-то неучтенный. Капитан решил, что это сухо¬груз, но мы все уверены, что это тот злополучный трамвай. Куда смотрит ГАИ? У капитана — сексуальные галлюцина¬ции. Он ходит из угла в угол и повторяет одно слово: «СОС». Приплыли...

Лектор:
- В настоящее время некоторые пессимистически настроеные элементы катастрофически мистифицируют паталогическую абстракцию. С точки зрения банальной концепции это явление возможно. А вы как считаете, товарищи колхозники?
Колхозник:
- Так-то оно так, потому как быть того не может, кабы чего-нибудь да не было. И не потому, что оно вообще, а когда оно что, вот тогда оно и пожалуста.

*
Коли зберЕмось літом на пікнік,
Покинем всю роботу на леваді.
З собой захопим випить й закусить.
І не забудем сало в шоколаді.

Пакунків з їжей -"нікуди дівать"
Їх розпихаєм спереді і ззаді.
І тільки ніжно, ніжно у руках
Тримати будем сало в шоколаді.

Нас "Запорожець" стрімко понесе
В далекий край по рівній автостраді.
І думкой ми уже на пікніку,
Де "наминаєм" сало в шоколаді.

Хоч розхвалЯють Турцію і Крим
Не маєм віри всій отій баладі.
Там відпочинок лиш для буржуЇв.
І там немає сала в шоколаді.

Навіщо ж тоді мчати в далечінь?
Края нам рідні завжди будуть раді.
ЗвернЕмо в ліс і під найближчій кущ,
Бо нас чекає сало в шоколаді.

В салоні Запрожця,де уже
З комфортом розмістилися дві бл**і,
Ми будем пити рідний самогон
І будем їсти сало в шоколаді...

24 липня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Прочитав у блозі ЕПІКУРІЙЦЯ
http://blog.i.ua/user/636888/141724/
питання до жінок про фалоімітатор,
та вирішив і свою думку висловити з цього приводу.
*
Дуже здивувала
Зранку мене мила:
-Фалоімітатор
Я собі купила.

Що це штука гарна
Досі я не знала...
-Краще б ти купила
Імітатор сала...

Ним би ти наїлась?
Мабуть що нізАщо...
Може б зрозуміла
Що насправді краще.

24липня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

16 Июля

Сегодня, расписывая ручку, я случайно подписал указ о предоставлении украинского гражданства 278 лицам из других стран. Сначала меня охватила паника, но Балога меня вовремя успокоил, мол, согласно новой поправке к Закону о гражданстве, новоиспеченные граждане Украины, автоматически становятся членами ЕЦ. Так это ж другое дело! Становитесь китайцы в очередь – всех гражданами сделаю! Эх, еще б мне Жванию гражданства лишить, чтоб потом снова торжественно вернуть… Его деньги новой партии ой как пригодятся.
Кстати, о гражданстве. Тут Россия заявила, что Сацюк является подданным Федерации, и не хочет его выдавать, несмотря на мое приглашение. Нет, ну это вообще никуда не годится! Я у него в гостях поужинал, а он ко мне в гости приехать отказывается. Не по-человечески как-то…
Потребовал созвать внеочередную сессию Верховной Рады. В тексте требования так и говорится: «Многоуважаемые депутаты, не соблаговолите ли вы, не будете ли вы столь любезны, прервать свой заслуженный отпуск и появиться в здании Верховной Рады хотя бы на несколько минут. С оплатой что-то придумаем».

http://www.balagan.fm/lj_president/

[ Багато літер ]
 

*
Як би індіянцем в Америці жив.
У племені весело б жив не тужив.
Тоді мабуть вийшло усе там само,
Мене б там назвали "Велике гальмо".

Не міг зрозуміти, чому так було.
Ще зранку почув, аж надвечір "дійшло".
Не маю багатства й пошани не маю.
Де інші їдять, я лиш рот роззявляю.

Коли покохав я дівчину чудесну
Її так возніс, мов царицю небесну.
Та інший з’явився з товстим гаманцем.
Тихенько зібралась й пішла похапцем.

Любов закінчилась дівчини немає.
А я все не вірю... А я все кохаю...
Хоч може і краща вже поруч десь ходить,
Та тільки до мене ніяк "не доходить".

Мій шеф підкидає роботи багато,
Та все забуває платити зарплату.
Такі інценденти частенько бувають.
Та ще не дійшло, що мене "обувають".

Сусід попросив узайми трохи грошей.
Ну як тут не дать, як стосунки хороші.
Та от боржником він себе не вважає,
А я ще і досі його поважаю.

Ось так і живу, щось змінити не смію.
Бо мабуть по іншому жити не вмію.
Сказавши "Не вмію" збрехав проти ночі,
Тому, що по іншому жити не хочу.

10 травня 2008 р
Михайло ДІД.
Алчевськ.