хочу сюда!
 

Zoya

41 год, водолей, познакомится с парнем в возрасте 37-47 лет

Заметки с меткой «україна»

«Я родился на Украине, воевал за Украину, на Украине и умру»



Иван Доценко

«Я родился на Украине, воевал за Украину, на Украине и умру»

22.02.2018 

В Славянске на Донетчине сегодня, 22 февраля, прощаются с полковником Иваном Моисеевичем Доценко, ветераном Второй мировой войны. Ивана Моисеевича, которому 3 февраля 2018 года исполнилось 95 лет, не стало 20 февраля. Отец редактора местного издания Tvplus Сергея Доценко запомнился горожанам тем, что в мае 2014-го, когда Славянск был оккупирован вооруженной бандой российского диверсанта Гиркина, отказался сниматься в пропагандистском ролике российского телевидения.

— О том, что Иван Моисеевич не захотел давать интервью российским журналистам, рассказал его сын, сопровождавший отца на традиционные торжественные мероприятия по случаю Дня Победы, проходившие на центральной площади, — рассказала «ФАКТАМ» журналист Tvplus Светлана Вьюниченко. — Наше издание, как и все издания в городе в тот период, уже приостановило свою работу, но журналисты все еще оставались в Славянске. Все стали уезжать уже в середине мая, когда поняли, что быстро отвоевать наш город украинской армии не удастся. Конечно, по прошествии почти четырех лет воспроизвести рассказ Сергея Ивановича о том эпизоде уже, наверное, невозможно, но отдельные фразы врезались в память всем присутствовавшим. К Ивану Моисеевичу подскочила одна из съемочных групп российского телеканала (их тогда в городе было множество) и стала задавать ему провокационные вопросы, подталкивая к тому, чтобы он ответил, что, мол, не за то воевал, что предан идее СССР и выступает за братство народов Украины и России. Дескать, «старшие братья» из России сейчас здесь, в Славянске, потому что «спасают» нас от «киевской хунты». Отец нашего редактора сниматься отказался, сказав, что он «родился на Украине, воевал за Украину и на Украине умрет». Сюжет, конечно, нигде не показали.

По словам Светланы Вьюниченко, писавшей о судьбе Ивана Моисеевича и о других ветеранах, проживающих в Славянске, полковник Доценко был не единственным участником боевых действий, который возмущался тем фактом, что, напав на Украину, «русские братья» разорвали многие семейные и дружеские связи.

— Под влиянием агрессивной кремлевской пропаганды даже некоторые бывшие однополчане, проживающие в разных странах (в России, Украине, Белоруссии) и по разные стороны от линии разграничения, перестали общаться друг с другом, — говорит Светлана Вьюниченко. — Однако живущие в Славянске участники боевых действий, с которыми я общалась в 2015—2016 годах (увы, за это время уже трое героев этих материалов умерли), были преданы своей родине и четко понимали, кто начал сегодняшнюю войну.

Справка tvplus.dn.ua: Иван Моисеевич Донецко родился 3 февраля 1923 года в селе Остаповка Варвинского района Черниговской области. В его семье Голодомор забрал отца и братьев. Сам Иван чудом выжил и в 1939 году с отличием окончил 7-летнюю школу, поступив в Прилуцкое педагогическое училище. Проучившись год, вернулся в село, так как в СССР вышел закон об оплате среднего и высшего образования.

В начале августа 1941-го его мобилизовали и направили в Харьков, а затем в Ворошиловград (ныне — Луганск). Иван Доценко попал во взвод связи 2-го стрелкового батальона 694-го стрелкового полка 385-й гвардейской стрелковой дивизии. Боевое крещение связист Доценко получил на реке Миус, где взвод держал оборону. Здесь же заслужил свою первую награду — медаль «За боевые заслуги». В марте 1942-го 19-летнего солдата направили на курсы младших командиров, организованные Южным фронтом. Окончить их Ивану Моисеевичу не удалось из-за активного наступления немцев по всей лини фронта. В Туапсе (Краснодарский край РФ) курсантов вновь распределили по дивизиям и отправили на фронт. Доценко пошел в полковую разведку 32-й гвардейской дивизии. Вместе со своим полком освобождал Кубань, расширял плацдарм на Таманском полуострове. В январе 1944-го получил тяжелое ранение в голову. После лечения в госпитале Ивану Моисеевичу дали месячный отпуск, а затем направили в школу авиационных специалистов Закавказского фронта. Через три месяца, уже как старшина технической службы, он был отправлен в Польшу. Победу 22-летний Иван Доценко встретил в немецком городе Риза на реке Эльбе. До демобилизации в 1957-м нес службу в Австрии. Демобилизовавшись, Иван Моисеевич по приглашению двоюродного брата приехал в Славянск. Окончив юридический факультет Одесского государственного университета, работал юрисконсультом на различных предприятиях. Оставил работу лишь в 74 года.

Коллектив «ФАКТОВ» приносит соболезнования коллеге Сергею Доценко в связи со смертью отца
Егор КРУШИЛИН, «ФАКТЫ» (Донецк)


Шлях до розквіту

Душа українця формувалася більше ніж тисячоліття. Спершу на українській землі жили предки -аріі, які розвивалися, змінювалися і перетворилися в скіфів від Балтії до Волги. Потім прийшли гуни, а за ними на початку першого тисячоліття прийшли слов'яни з яких виникли їхні нащадки- руси. Всі ці народи внесли свою ментальність прабатькам українців. Коли ж на сході з'явилася Хазарія на чолі з іудеями то це теж позначилося на уявленнях народу і взаєминах в ньому. Після насильницької християнізації Оуни- Русі єврейська мораль глибоко ввійшла в душу українців які проживали в центральній Україні, Татаромонгольке завоювання Русі як і Речью Посполитою сильно відбилося на ментальності, а з появою козацтва, серед якого крім русичів (українців) було чимало поляків, євреїв, турків, татар і московитів, виникла широка мораль українця, який ввібрав в себе всі сторони ціх етносів. І треба казати прямо що взято було не завжди найкраще.

 Так до негативів можна віднести - польську пихатість, єврейське шахрайство, турецьку жорстокість, татарську обмеженість, московитсько хамство, ординську підлість. А ще додалась своя своя дитяча наївність.

 Все це є і від нього не сховатися. У той же час Українець - турботливий творець природи, незламний воїн і активний індивідуаліст, дотепний оповідач і хитруватий дипломат, трудяга в полі і за обіднім столом, майже завжди терплячий і толерантний. Ну, а вміння складати і співати пісні та прикрашати одяг і оселю глибоко увійшло в культуру всього народу ..

  Наші вади це продовження нашої гідності.

Будемо з недоліками ментальності боротися - досягнемо великого успіху.Як це робит, інша тема Будемо їх не помічати, тоді будемо регулярно набивати шишки, животіти в убогості і покірності агресивним  сусідам.


Сплачувати оренду за приватне житло несправедливо



Шановний прем'єр-міністр України п. Володимир Гройсман, вдячний вам за вашу дуже потужну роботу на вашій посаді, де ви реально показуєте "як потрібно керувати державою" разом з фаховою командою міністрів та віце-прем'єр-міністрів.
Я звертаюсь до вас з наступною вимогою та проханням закінчити й покінчити в комунальному господарстві України, або так званого "ЖКХ", радянську систему безгосподарності типу "бери, якщо зможеш, але плати, скільки скажуть". Я категорично не згоден з існуючою системою оплати за комунальні послуги в багатоквартирних будинках в цілому і щодо себе зокрема.
В період існування СРСР фактично весь житловий фонд з багатоквартирних будинків був у державній власності, а мешканці квартир перебували там на правах тимчасових винаймачів і, відповідно, сплачували за житло за схемою оренди, тобто всі послуги комунального господарства були прив'язані до квадратури житлової площі, що знаходилася згідно державного ордеру у користуванні окремої особи чи сім'ї.
Після благодатного розвалу "Імперії зла"-СРСР і за ще більш благодатного утвердження Незалежної України у 1991 р. майже одразу за прийнятим законом Верховної Ради України відбувся процес безкоштовної приватизації житла з передачею його з державного у приватну власність окремим громадянам. Але в подальшому відбувся прикрий казус, який тупо не осягнуло і не виправило в подальшому ні керівництво країни, ні народні депутати ВРУ багатьох скликань, а саме: власність житла приватна, а плата за нього і далі зберігалося як за винайняте! Тобто усі послуги і надалі обчисляються не за фактичною величиною, а у прив'язці до квадратних метрів житлової площі, що є абсурдним, але і дуже вигідним для надавачів комунпослуг, точніше: для різноманітних шахрайських схем.
Тому я звертаюся до вас, пане прем'єр-міністр України, навести правопорядок у цій сфері "житлово-комунального хазяйства", щоб власники житла не сплачували за нього оренду надавачам комунальних послуг, які за будь-що ухиляються перевести надавання цих комунпослуг у просте пряме обчислення. Для прикладу, здається простіше-простого у під'їздах встановити електролічильники для чіткого обліку використаної електроенергії для освітлення "місць загального користування", але цього немає і я буду приємно здивований, якщо десь це було зроблено по Україні. Так само щодо електрики та ремонту ліфтів на кожен місяць є своя калькуляція, а не "кіловати у метрах квадратних". Вивіз сміття має свою вагу і кількість конкретно! А найбільш абсурдним обчисляти прибирання під'їздів та прибудинкової території, які мають свою власну квадратуру, за житловою площею мешканців квартир у будинку. Причому вартість цих двох останніх послуг сягає вже понад половини оплати комунпослуг і не підлягає жодному контролю ціноутворення, як і унеможливлено відмовитись від таких наддорогих послуг окремому власнику квартири.
Моя позиція полягає в тому, що кожна комунальна послуга має своє реальне обчислення і калькуляцію вартості, яку можна перевірити за наявності засобів контролю з відеозапису та обліку, якими є лічильники. Причому наголошую, що основна маса лічильників в приватних оселях має бути встановлена за державною і муніципальними програмами безкоштовно!  А надання всіх пільг і субсидій повинно бути прив'язано до наявності лічильників тощо. Не менш важливим є тема безкоштовного обслуговування лічильників, а зняття показів взагалі має бути дистанційним в автоматичному режимі з вчасним інформуванням споживача. Особисто я переконаний, що там де буде максимальний облік та належний контроль - там буде спокій і справедливість, а шахрайство просто не матиме шансів на існування. Це все з цього питання, але не все з темою оренди.
Я не є фахівцем в темі ЖКХа, точніше я в ній фахівець в якості споживача, який ну дуже незадоволений і через те багато понаписував і опублікував без значної користі, але і надалі пишу, зокрема ось до вас. Я на початках з великою прихильністю поставився до утворення ОСББ, доки не вияснив усю підступність цього процесу, коли муніципальна влада перекладає всі свої проблеми по наданню послуг та їх якості на самих споживачів, але при тому привласнює собі всі кошти за вказаною вище схемою пседо-оренди. Не знаю, як запрацює новоприйнятий закон по ЖКХ з його "управляючими компаніями", але я знаю твердо одне: житло має бути місцем спокою і релаксації для людей після їх щоденної напруженої праці, а не черговим полем битви за виживання.
Саме тому я є прихильником того, проти чого і виступаю - оренди. Наскільки мені відомо саме цей варіант винаймання житла найбільше розповсюджений в Німеччині, тому що він дає високий рівень мобільності та комфорту: живеш заможніше - винаймаєш дорожче житло, а як щось не склалося - одразу підшукуєш економваріанти. За тим легко змінити роботу і місце проживання, що для сучасного життя дуже актуально. Не потрібно думати про ремонти чи ще якісь проблеми з житлом, а це все обумовлює найкращий рівень комфорту. На жаль, в Україні проблема законодавчого обгрунтування щодо оренди житла, як і вся ця житлова сфера вцілому не врегульована належно, тому на теперішній час це є величезна проблема з наявного "тіньового ринку" в Україні та оббігу неоподаткованих грошей. Зокрема, потрібно чітко опрацювати законодавчо права та обов'язки надавача і користувача орендою, як і чітко розмежувати подобову і довготривалу оренду, готельний сервіс та хостели тощо. А головне: зробити це так, щоб було вигідно знаходитись в легальному стані ведення бізнесу і не вигідно шахраювати.
Шановний пане прем'єр-міністр, я твердо переконаний у тому, що наведення порядку у  сфері приватного житла з ліквідацією схем псевдо-оренди є, по-суті, засобом для створення умов існування правильної сфери орендованого житла. Отже пов'язано і з покращенням життя пересічних українців, чого ви і добиваєтесь своєю щоденною наполегливою працею, за що висловлюю свою щиру подяку. Підтримую весь Кабмін, бо видно, що люди реально є державотворці!

З повагою, Богдан Гордасевич

Україна дбає про освіту під час війни - це вражає

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 21 лютого 2018 р. № 87
Київ

Про затвердження Державного стандарту початкової освіти
 
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України “Про загальну середню освіту” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державний стандарт початкової освіти, що додається.

Установити, що Державний стандарт застосовується з 1 вересня 2018 р. для учнів, які навчаються за програмами дванадцятирічної повної загальної середньої освіти.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 33, ст. 1378).

3. Міністерству освіти і науки вжити заходів для своєчасного розроблення та затвердження типових освітніх програм для учнів закладів загальної середньої освіти з метою забезпечення впровадження Державного стандарту, затвердженого цією постановою.

4. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 2, який набирає чинності з 1 вересня 2021 року.

       Прем’єр-міністр України                             В. ГРОЙСМАН

Кінець АТО

Петро Порошенко підписав Закон про реінтеграцію Донбасу

Дуже важливе засідання Кабінету міністрів України

Дуже важливе засідання Кабінету міністрів України з програмою нової програми освіти та банківською реформою від 21 лютого 2018 р.


Вшанували пам'ять полеглих героїв "Небесної сотн

Президент України Петро Порошенко разом з дружиною Мариною вшанували пам'ять полеглих героїв "Небесної сотні"


Ми вистояли завдяки їх жертовності

Мітингувальники, які загинули під час "спецоперації" (не у хронологічному порядку, точний час встановлюється):

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 01

Бойків Володимир – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 02

Бондарєв Сергій – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 03

Брезденюк Валерій – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 04

Капінос Олександр – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 05

Кульчицький Володимир – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 06

Максимов Дмитро – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 07

Пасхалін Юрій – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 08

Плеханов Олександр – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 09

Прохорський Василь – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 10

Черненко Андрій – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 11

Швець Віктор – штурм;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 12

Сидорчук Юрій – штурм (помер 28 червня 2014 р.);

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 13

Орленко Віктор – штурм (помер 3 червня 2015 р.);

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 14

Васільцов Віталій – перехрестя вул. В.Житомирської та Володимирської;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 15

Веремій В’ячеслав – перехрестя вул. В.Житомирської та Володимирської;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 16

Клітинський Олександр – пожежа у ФПУ;

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis 17

Топій Володимир – пожежа у ФПУ. Джерело: https://ua.censor.net.ua/n3051220

Проміжок від 19:39 до 22:00 18 лютого 2014 року Євромайдану

19.02.18 14:01 Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis
"Бумеранг" – Відеореконструкція від Jus Talionis першої фази штурму Євромайдану.
Відео реконструкції подій - Jus Talionis Reconstruction Lab.

https://youtu.be/SKjI9QmoQ2g



Мітингувальники, які загинули під час “спецоперації” (не у хронологічному порядку, точний час встановлюється):

Бойків Володимир – штурм;
Бондарєв Сергій – штурм;
Брезденюк Валерій – штурм;
Капінос Олександр – штурм;
Кульчицький Володимир – штурм;
Максимов Дмитро – штурм;
Пасхалін Юрій – штурм;
Плеханов Олександр – штурм;
Прохорський Василь – штурм;
Черненко Андрій – штурм;
Швець Віктор – штурм;
Сидорчук Юрій – штурм (помер 28 червня 2014 р);
Орленко Віктор – штурм (помер 3 червня 2015 р);
Васільцов Віталій – перехрестя вул. В.Житомирської та Володимирської;
Веремій В’ячеслав – перехрестя вул. В.Житомирської та Володимирської;
Клітинський Олександр – пожежа у ФПУ;
Топій Володимир – пожежа у ФПУ.

Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talion


19.02.18 14:01 Перша фаза штурму Євромайдану. ВІДЕОреконструкція від Jus Talionis
"Бумеранг" – Відеореконструкція від Jus Talionis першої фази штурму Євромайдану.
Відео реконструкції подій - Jus Talionis Reconstruction Lab.


 Проміжок від 19:39 до 22:00 18 лютого 2014 року є першою частиною великого епізоду штурму Євромайдану, який тривав від 19:50 до близько 04:30 19 лютого. Цей штурм ("спецоперація"), як згодом стало відомо, відповідно до оприлюдненої інформації прес-служби народного депутата Геннадія Москаля, отримав кодову назву "Бумеранг".  

До початку штурму були вбиті чи зазнали смертельних поранень 15 мітингувальників і 4 правоохоронці (див. епізоди "Лабети" та "Перевісище"). Відбулась масштабна підготовка для "спецоперації": Майдан Незалежності оточили та стягнули велику кількість правоохоронців і "тітушок", а також задіяли адмінресурс (Київський метрополітен, Укрчастотнагляд тощо).

Під час підготовки до штурму на Майдані Незалежності перебували близько 20-25 тисяч мітингувальників, під час самого штурму (близько 21:00) їхня кількість зменшилась до 15 тисяч. Периметр протистояння утримували не більше ніж тисяча майданівців. У той же час з протилежного боку перебували кілька тисяч повністю екіпірованих бійців внутрішніх військ і "беркуту" та кілька сотень спецпризначенців, озброєних вогнепальною зброєю (зокрема автоматичною).

Від 19:39 до 22:00 відбулися дві хвилі наступу на мітингувальників. Усього таких хвиль було чотири: о 19:50, 21:15, 00:00 та 04:30 (див. у наступних частинах).

О 19:41:00 та 19:44:35 розмежувальну сітку між сторонами протистояння на вул. Хрещатик пробиває вантажівка правоохоронців (див. відеокомірку 4\2), оскільки мітингувальники не дали можливості силовикам демонтувати її вручну.

О 19:45 відбулась перша спроба блокування постом ДАІ перехрестя вулиць Володимирської та В. Житомирської (для унеможливлення відступу з Майдану Незалежності). Один з працівників ДАІ скерував пістолет у протестувальників (див. о 19:45:34 відеокомірку 3\4 та о 19:46:18 відеокомірку 4\4). Через 5 хвилин пост ДАІ залишив перехрестя під натиском перехожих. Проте вже о 22:18 це перехрестя будуть контролювати дві-три сотні "тітушок", і саме там вони вб’ють Васільцова В.В. та Веремія В.В. (див. відповідний епізод).

Штурм Євромайдану розпочався із потрійного тарану барикади, яка розміщувалась між будівлями ФПУ та Укоопспілки на вул. Хрещатик: о 19:50 – БТР та вантажівка, о 19:53 – БТР та вантажівка, о 19:59 – два БТР-и. В цей час на барикаді знаходились десятки людей, які під час таранів падали з неї. Якби барикада була недостатньо укріплена і не витримала би такого натиску, БТР-и могли розчавити чимало мітингувальників.

Штаб "спецоперації" після оприлюдненого о 16:00 ультиматуму та підготовки до штурму   розраховував, що люди втечуть під натиском силовиків, як це було під час побиття на вул. Інститутській і у Маріїнському парку. Але мітингувальники також підготувались до штурму, заготувавши "коктейлі Молотова" та піротехніку. Третій таран барикади двома БТР-ми закінчився втратою одного з них – він згорів. Евакуйований правоохоронцями екіпаж цього БТР-у відбувся легкими опіками та переляком.

Також о 20:00 розпочався наступ з боку вул. Інститутської із застосуванням двох водометів (один із них вже таранив "верхню" барикаду одразу після тисняви; див. епізод "Лабети"). Третій БТР, штурмова позиція якого була одразу за пішохідним мостом, не використовували для штурму, бо остання барикада по цьому напрямку ("Львівська брама") вже була зайнята правоохоронцями, і перешкод для наступу у них не було. Загалом по цьому напрямку проти мітингувальників застосовували, щонайменше, три водомети (2 КамАЗи і 1 КрАЗ), які здійснювали постійну ротацію, щоб поповнювати запаси для водяних гармат.

О 20:06 було евакуйовано пересувну телевізійну станцію ТСН, яка опинилась в епіцентрі протистояння на вул. Інститутській.

Під час поступового просування силовиків о 20:30 біля будівлі Укоопспілки з боку вул. Інститутської був підпалений намет Spilno.tv.

О 21:17-21:21 правоохоронцям вдалося захопити один край барикади на вул. Хрещатик, з боку Укоопспілки, у тому місці, де згорів БТР. Саме там барикада була найменш укріплена, оскільки до штурму у ній був прохід, який нашвидкуруч завалили мітингувальники.

Близько 21:30 розпочалась евакуація мітингувальників з будівлі Федерації профспілок України через можливість її захоплення правоохоронцями (до пожежі залишалось 2-2.5 години).

Фланги барикади залишались розділеними між сторонами протистояння близько 20-25 хв., доки силовики не почали спалювати всі намети поруч (зокрема коломийський намет підпалили о 21:42).

Після захоплення правоохоронцями барикади на вул. Хрещатик та незначного їх просування з боку вул. Інститутської (до рівня Монументу Незалежності) мітингувальники відступили не більше ніж на 100 метрів (деяким довелось евакуюватись через підземний перехід; див. о 21:45 відеокомірку 3\3).

Від 20:00 18 лютого до 00:30 19 лютого під час штурму отримали смертельні поранення 13 мітингувальників (11 померли одразу, ще двоє – за деякий час). Точні час, місце та обставини їхнього вбивства досі встановлюються. Проте найвірогідніше, що першим убитим під час штурму був Плеханов О.В. (зазнав смертельного вогнепального поранення о 20:05-20:15), а останнім – Максимов Д.В. (о 00:00-00:30 19 лютого у контактній близькості розірвалась граната, відірвавши йому руку та пошкодивши тулуб).

Окрім 13 мітингувальників, які зазнали смертельних поранень безпосередньо під час штурму, двоє загинули під час пожежі будівлі ФПУ, а двоє були вбиті "тітушками" на перехресті вул. В.Житомирської та Володимирської – тобто всього 17 осіб. З боку силовиків за час штурму було вбито 5 осіб (Іваненко О.М., Федюкін А.В., Цвігун С.В., Булітка В.В., Захарченко В.М.).

Мітингувальники, які загинули під час "спецоперації" (не у хронологічному порядку, точний час встановлюється https://ua.censor.net.ua/news/3051220/persha_faza_shturmu_yevromayidanu_videorekonstruktsiya_vid_jus_talionis
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
460
предыдущая
следующая