хочу сюда!
 

Лара

34 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 30-42 лет

Заметки с меткой «україна»

Де 15 і де 2-3 тисячі! Не перекручуйте, ЗМІ-їсти!

На Львівщині тих, хто не з’явився у військкомат, близько 15 тисяч - їхні списки уже розмістили на сайті відомства.

Тож про осінній призов говорили у розмовній студії «Правди. Наживо» із полковником, заступником військового комісара Львівського обласного військового комісаріату Анатолієм Божкевичом.

«Ми вивісили списки – це запрошення з’явитися у військовий комісаріат, нехай уважно прочитають заголовок списку. Справа в тому, що там приблизно 15 тисяч осіб, але ухилянтів серед них – не більше ніж 2-3 тисячі. Повістку спочатку вручають через відповідні органи за місцем проживання чи роботи. Якщо вони не можуть їх сповістити, тоді працівники військового комісаріату зобов’язані перевірити, чому так», - пояснив він.

Кримінальну справу порушують лише проти тих людей, які злісно ухиляються від призову, запевнив Божкевич:

«Для того, щоб порушили справу, потрібно злісно ухилятися від призову – це стаття 335 ККУ. Якщо всі засоби для того, щоб людина прийшла в військкомат, вжиті, то матеріали передають у відповідні інстанції. Після цього поліція відкриває справу, або не відкриває».

Проте, за словами полковника, в армію беруть не усіх. Звільнити від служби можуть, наприклад, за станом здоров’я.

«Люди, що не підпадають під  проходження військової служби – це ті, які непридатні за станом здоров’я. Це або інваліди, які мають відповідні документи. Або людину скеровують у медзаклад на обстеження, і лише після надання відповідних документів комісія ухвалює рішення. Також це люди, яким надають «відтермінування» через навчання. А ще – особи із певною професійною діяльністю, наприклад, педагоги в загальноосвітніх навчальних закладах, священнослужителі…», - зазначив Анатолій Божкевич.

http://vgolos.com.ua/news/spysky_na_sayti_komisariatu__tse_zaproshennya_video_291653.html

Комент БГ: Вкотре українські ЗМІ показали свою псевдо-поінформованість: опубіковано було не список з 15 тис. чоловік, що ухиляються від призову до армії, а яких запрошують до Львівського військового комісаріату, бо ті не проживають за адресою прописки.


"А ми тую червону калину підіймемо..."

Страсті нагнітаються шаленими темпами

Це вже очевидно:

- слід негайно зміцнювати західні рубежі України відповідно до принципу - SI VIS PACEM, PARA BELLUM;

- слід негайно видворити з України польського консула в Луцьку за реваншистські заяви щодо відсутності в українців національної державності у 1918-1921 роках;

- працівникам СБУ слід негайно допитати і відсторонити від керівництва Львовом очільника партії «Самопоміч» Андрія Садового – за ведення ним таємних переговорів із міністром ЗС Польщі, який на той час відверто проявив свою українофобію;

- слід негайно готувати звернення від парламентарів України до керівництва ЄС та до президента Польщі з приводу деструктивної діяльності варшавського МЗС, заручившись підтримкою Литви (до якої Польща теж висловлює низку неадекватних претензій);

- слід негайно розпочати процес відновлення історичної справедливості щодо визнання тяглості сучасної Української Держави від рівно століття тому – 7 листопада (за старим стилем) 1917 року – проголошеної Української Народної Республіки, та визначити Днем Незалежності і Соборності України 22 січня. Адже саме того дня 1918-го року було затверджено ІV Універсал Української Центарльної Ради, який проголошував самостійність УНР, а 22 січня 1919 року відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР в єдину Українську Народну Республіку.

Слід усвідомити, що 24 серпня було, по-суті, задекларовано Акт ВІДНОВЛЕННЯ Української державності (як і 30 червня 1941 року), народженої у вирі Української національної революції 1917-1918 років.

Таким чином, якщо влада в Україні проголосить 22 січня наступного року Днем сторіччя Української Незалежності, то захланні сусіди України автоматично втратять всі свої недолугі аргументи щодо надуманих територіальних претензій, а наша держава отримає юридичне право на моральні та матеріальні компенсації від країн-окупантів.

 

«Чехословацький сценарій» для України

Поляки, угорці та румуни не просто так активізувалися на західних кордонах України саме в останні роки, під час російської агресії на сході. А такі закиди і звинувачення, які зараз лунають з боку наших сусідів, не дозволить собі жодна цивілізована держава, налаштована на мир та діалог.

Західний фронт?

Хто чув ще п'ять років тому про угорські претензії до України на рівні міністрів та глави уряду? Хто чув про польські закиди та звинувачення до українських органів влади? Хто б міг уявити, що Будапешт оголошуватиме про блокування української євроінтеграції, а польські міністри заявлятимуть, що «з Бандерою до Європи не увійдете!»? Безумовно, антиукраїнські настрої ще в 1990-х роках мусувалися серед угорських маргіналів та на побутовому рівні серед поляків, проте в Києві цього навіть й не помічали. Але коли запалало в Криму та на Донбасі, звинувачення в бік України прозвучали голосніше й різкіше. При цьому такі звинувачення, які жодна демократична країна на дипломатичному рівні не оголошує сусідній державі.

Чи хтось з українців часто бачив у новинах, щоб, приміром, Франції хтось з сусідніх країн вказував на неправильний закон про освіту й засуджували за обов'язковість вивчення французької мови? Або, наприклад, щоб якась держава шантажувала іншу погрозами блокувати євроінтеграцію та зовнішньополітичні ініціативи? Чи щоб від якоїсь країни вимагали відмовитися від вшанування національних героїв? Щоб від італійців хтось вимагав відмови від популяризації римської культури та історії, бо римляни були кривавими окупантами й розіп'яли Ісуса Христа? Чи щоб від шведів та датчан вимагали припинити популяризувати історії та саги вікінгів, які були жорстокими середньовічними завойовниками? Жодна країна не висуває нікому претензій щодо історії, а Україну чомусь раптом в 2014 році почали звинувачувати. Ніхто не звинувачує демократичні й національно-терпимі країни в «дискримінації польськомовного населення», тим більше, якщо такого в Україні майже не існує.

Виняток становить лише РФ, яка регулярно звинувачує українців в фашизмі, нацизмі, поїданні російських немовлят та всіх можливих гріхах, проте в Москви є для цього чітка підстава – РФ веде проти України війну, тому й оббріхує противника. Чому ж до України раптом вчепилися з усіх трьох сторін західного кордону наші так звані «європейські партнери»? Адже просто так дипломати гучних звинувачень не озвучують і сусіднім країнам не погрожують. Вся ця ситуація відповідає лише ознакам однієї стратегії – початковій фазі інформаційної війни, яка, в свою чергу, є початковою фазою справжніх бойових дій та силового сценарію.

Інформаційну війну не так просто почати, особливо на порожньому місці, коли з мирної, толерантної і терпимої країни треба зробити образ ворога та агресора. Якщо росіяни розпочали масовану фазу інформаційної війни проти України ще за 10-15 років до військового вторгнення в Крим та Донбас, то угорцям, полякам і румунам треба швидкими темпами переконувати своє населення в тому, що Україна раптом почала їх ненавидіти і пригнічувати етнічні меншини на своїй території. Швидко робити з України ворога потрібно саме тому, що кращого моменту, аніж теперішня слабкість України та війна з РФ на Донбасі, може й не бути. Перед шовіністичними силами Угорщини та Польщі стоїть складне завдання: за кілька років мобілізувати й переконати абсолютну більшість свого населення, що окупація частини території сусідньої України буде не лише легітимним, але й справедливим кроком, – поверненням історичних територій.

Саме тому всі заяви, дипломатичні демарші, загострення відносин й погрози, які звучать щодо України із заходу – це перші інформаційні стусани та розхитування українського противника. Звісно, українці у відповідь й самі зроблять декілька рішучих заяв, які тут же будуть використані польською та угорською пресою для підтвердження агресивного характеру України – «бачите, як вони проти нас налаштовані?»

На західному фронті серйозні зміни

Після початку російської агресії проти України наш сусід та «адвокат у Європі» – Польща  почала різко змінювати своє ставлення до українців. Більше того, Польща стрімко перетворюється з «адвоката України в ЄС» на обвинувача українців у вигаданих історичних злочинах. При тому, що сучасні покоління українців загалом нічого поганого про Польщу й на думці не мали: для українців – це країна, в яку всі хотіли б поїхати на закупи, на заробітки чи на навчання, й для багатьох наддніпрянців було дивним дізнатися, що поляки мають історичні антипатії до нашого народу. Вістря боротьби сучасних українців було спрямоване винятково на захист від русифікації, але аж ніяк не проти Польщі. Не кажучи вже про угорців, яких в незалежній Україні жодним чином ніколи не дискримінували.

Однак з 2014 року в Польщі спостерігається стрімкий сплеск антиукраїнської риторики, почастішали напади на українських робітників, а українофобські заяви почали озвучувати найвпливовіші польські політики, до того ж, із правлячих партій. Через 60 років після Другої світової війни в Польщі раптом згадали про «геноцид» на Волині і про «злочини» українців у 1943 році. Притому, що 60 років ні про який геноцид не говорили, а тут раптом знайшли привід зробити закид українцям. Виокремлювати з історії Другої світової,  наскрізь пронизаної жорстокістю, якісь «факти» злочинів одного народу проти іншого – це вже тенденційність, адже жорстокість проявляли усі, а найбільше  німці. Але польських шовіністів цікавлять лише українці.

Розігріте шовіністичними колами і фільмом «Волинь» польське суспільство зараз не хоче навіть чути українську позицію. З початком цієї істерії польсько-українське примирення під гаслом «пробачаємо і просимо пробачення» – відкинуте поляками в односторонньому порядку. Українців прийнято вважати лише вбивцями, садистами, варварами, які на колінах повинні каятися перед «святим  і непогрішимим польським народом», який, як люблять казати поляки, був колись, немов Ісус, розіп'ятий між трьома імперіями.

Далі – більше. Польський міністр МЗС вже почав говорити, що «українці з антипольськими поглядами не зможуть потрапити до Польщі». За словами очільника польського МЗС, люди, які «демонстративно» носять мундири СС «Галичина», не зможуть проїхати через кордон. Хоча яке має право Польща відмовляти у перетині кордону ЄС людям, які вдягають те, що їм подобається? Як можна переслідувати іноземних громадян за їхні політичні погляди? А скоро дійде до того, що українцям, які їдуть через територію Польщі, заборонять проїзд через наявність на їхніх акаунтах у соцмережах червоно-чорного прапора чи статті про Бандеру, бо це не подобається полякам.

Те ж саме стосується й Угорщини, яка захлинається хвилями антиукраїнської істерії. За особистою вказівкою міністра Пейтера Сійярто, угорська дипломатія перешкоджатиме Україні в реалізації важливих для неї справ на міжнародній арені. А 25 вересня Угорщина навіть без попередження зупинила реверсне постачання газу до України. Нібито з технічних причин, але натяк зрозумілий.  А враховуючи, що Україна зараз купує російський газ в Угорщині та Словаччині, Будапешт починає тиснути на життєво важливі артерії для України. З боку Угорщини, це вже навіть не інформаційна агресія.

Чому Україну б'ють?

Зрештою, це навіть не дивно, що Україну зробили хлопчиком для биття на міжнародній арені, адже наша держава за останні роки всіляко цей статус підтверджує. Крим Україна залишила без єдиного пострілу й вивела з півострова війська, спасувавши перед «зеленими чоловічками» без розпізнавальних знаків. Найбільші міста Донбасу разом з антрацитовими шахтами Київ втратив й залишив сепаратистам. Навіть після активної фази бойових дій, Україна втратила Дебальцеве й донецький аеропорт. Українці демонструють своїм сусідам, що відправивши кілька банд на українську територію, можна легко відібрати яку заманеться частину цієї країни, особливо за умов неоднорідного етнічного чи мовного складу населення. То чому б не взяти те, що давно в минулому було твоє, а тепер погано лежить?

А коли поляки й угорці заявили, що їм не подобається український закон про освіту, міністр освіти України поїхала до «європейських партнерів» шукати консенсусу й компромісу, питалася: чим ще можна «догодити» нашим сусідам? Ми готові узгоджувати з сусідами, як виховувати наших дітей! Враховувати їхні пропозиції та зауваження! Міністр освіти України готова узгоджувати це з сусідами й шукати компромісу та консенсусу щодо положень українського закону «Про освіту». Нас обізвали й плюнули в обличчя, а наша влада обіцяє знайти в цьому питанні компроміс. Україну намагаються зробити новою Чехословаччиною зразка 1938 року, звинувативши її у «порушення прав національних меншин» та розірвавши на шматки за допомогою міжнародних угод та рішень судів.

Між іншим, ще один західний «партнер» України – Румунія – вже успішно випробувала таку стратегію й відсвяткувала невелику перемогу над Україною. У вересні 2004 року Румунія передала на розгляд Міжнародного суду ООН питання про делімітацію континентального шельфу і виняткових економічних зон між двома країнами, де розташоване родовище на 10 мільйонів тонн нафти і 70 мільярдів кубометрів газу. Україна відстоювала позицію, що Зміїний має кваліфікуватися судом як острів, і тому повинна існувати 200-мильна економічна зона навколо нього: на Зміїному дійсно розташоване селище, діє церква, державні установи.

Але тоді, коли Україна поклалася на розсудливість та цивілізованість міжнародної спільноти, Міжнародний суд порушив межі повоєнних кордонів в Європі на користь Румунії. Україна отримала всього лише 12 миль акваторії замість очікуваних 200. В результаті розмежування шельфу під контроль Бухаресту перейшло близько 70-90% перспективного родовища «Олімпійське». Воно й не дивно, адже кого мав би підтримати суд, розташований в європейській країні – члена ЄС і НАТО чи сторонню державу? Вже тоді українці мали б переконатися, що не варто доручати міжнародному суду вирішувати домагання сусіда щодо приналежності власної хати.

У межах цих процесів пригадується й озвучена російським радикалом Володимиром Жириновським пропозиція Кремля розділити Україну між Росією та Польщею. Польські політики тоді повідомили в пресі про таку пропозицію Кремля, і зазначили, що відмовилися. Однак політика трьох західних сусідів України – Польщі, Угорщини та Румунії, засвідчує, що пропозиція їм видалася спокусливою. Для України, яка знову проґавила початок інформаційної війни, цього разу – із Заходу, це привід задуматися як над обороною західного кордону, так і над переглядом зовнішньополітичної орієнтації.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»

#5 Сокирниця – Тячів – Солотвино – Ясіня

П’ята частина мандрівки по Закарпаттю, продовження маршруту Мужієво – Бене – Квасово – Виноградів – Королево – Хуст. З Хуста їдемо по трасі М23 до селаСокирницяі далі маршрут насичений найстарішими готичними архітектурними пам’ятками, що входить до відомих дерев’яних церков району (Сокирниця,Данилово,Крайниково,Олександрівка), яки ми подивимось по цьому маршруту. А також відвідаємо найбільше з солених озер, Кунігунда та побуваємо в селіДіловеде розташований геодезичний знак та стела географічного центру континентальної Європи.




Сьогодні Україна відзначає День Гідності та Свободи

Сьогодні Україна відзначає День Гідності та Свободи
Сьогодні Україна відзначає День Гідності та Свободи

КИЇВ. 21 листопада. Сьогодні Україна відзначає День Гідності та Свободи - свято на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013-14 років).

Свято встановлене Указом Президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року, "з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…" - йдеться в Указі.

http://www.unn.com.ua/uk/news/1699772-sogodni-ukrayina-vidznachaye-den-gidnosti-ta-svobodi-1

Привітання Президента ДШВ ЗСУ з нагоди нового свята

Президент України Петро Порошенко 



Вітаю воїнів-десантників з професійним святом, яке вони вперше відзначають 21 листопада.
Відсьогодні моїм рішенням кольором українського десанту стає темно-бордовий. Це – колір крові, вашої крові, пролитої в боях за Україну. Бордові берети для ідентифікації своїх десантників використовують 59 країн світу, 19 з яких – члени НАТО. Таким чином ми впроваджуємо ще один стандарт Альянсу.
На береті також змінено знак. Відтепер це купол парашута як символ десантних підрозділів у всьому світі, крила Архистратига Михаїла і вогняний меч, яким він уражає ворогів роду людського.
Як Президент та Верховний Головнокомандувач також прийняв рішення відійти від радянсько-російської абревіатури ВДВ. Відтак, постановляю запровадити нову назву - Десантно-штурмові війська Збройних Сил України.
Слава воїнам-десантникам! Слава Україні!

День 21 листопада для України

 День 21 листопада для України все більше і більше набирає значення епохального, бо почнемо перелік вагомих причин щодо цього:

1. 21 листопада вшановують Собор Святого Архистратига Михайла, який є небесним покровителем столиці України міста Києва і саме у цей день має відзначатися у Києві День міста, або принаймні як Храмове свято. 



2. 21 листопада в Україні вшановують пам'ять жертв голодоморів-геноцидів 1921-23, 1932-34 і 1946-47 років. Вже стало традицією запалювати ввечері у цей день свічки у вікнах домівок, як поминання загиблих від голоду.
День пам'яті жертв голодоморів —
щорічний національний пам'ятний день в Україні,
що припадає на четверту суботу листопада.
А в 2017 році - це 25 листопада.


3. 21 листопада відзначаємо як початок Революції Гідності у 2013 році, що стала переломним моментом для правдивого переродження України з стану пост-колонії і приниженого сателіта РФ в справжню Суверенну Світову Державу, хоча на данний час, на жаль, не Соборну.



4. 21 листопада відзначаємо вперше свято Десантно-штурмових військ Збройних сил України, які змінили форму і колір беретів з блакитних на малиновий, з оновленою символікою на кокардах.


Порошенко відкрив у Дніпрі унікальну для України дитячу лікарню

Порошенко відкрив у Дніпрі унікальну для України дитячу лікарню
21 ЛИСТОПАДА, 2017,
У Дніпрі після капітальної реконструкції відкрили педіатричний корпус Центру матері та дитини ім. професора Руднєва

Відкриття сучасної лікарні відбулося за участі Президента України Петра Порошенка, повідомляє прес-служба Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

«Центр матері та дитини – це спільний проект держави та регіону. Це результат моєї програми – децентралізації, коли громада сама визначає свої пріоритети і направляє туди гроші, – сказав Петро Порошенко. – На повну реконструкцію лікарні було виділено близько 80 млн гривень. Ще декілька років тому про це не було можливості й мріяти. Шкода, що поки таких проектів в Україні – одиниці. Тут все за євростандартами – від інтер’єру до інноваційного обладнання. Підхід до надання медпослуг малюкам повністю змінений».

null

Петро Порошенко назвав подію гарним початком реформи в медицині та подарував Центру сертифікат на нове обладнання.

«Щороку ми відкриваємо по одній обласній лікарні. Реконструюємо медзаклади, які не бачили ремонту десятиліттями. Нове життя вже отримала обласна дитяча поліклініка, нині – Центр матері та дитини ім. Руднєва, наступного року відкриємо нове хірургічне відділення, – наголосив голова ДніпроОДА Валентин Резніченко. – Такі клініки – це вклад у майбутнє, адже тут рятують найменших мешканців нашої області».

null

«П’ять поверхів, 45 місць – для постійного перебування малюків із мамами. Ще 15 ліжок – денний стаціонар. Кімнати – яскраві та різнокольорові. На стінах – дитячі малюнки, – розповів Валентин Резніченко. – У кожній палаті – власний санвузол, поручні, кнопка для виклику медсестри, сучасна вентиляція, нові меблі. А для комфорту пацієнтів із вадами зору всі вказівники у лікарні дублюються шрифтом Брайля».

null

Гордістю оновленого Центру є сучасне обладнання, яке дозволить виявляти патології у малюків ще до народження. До послуг вагітних – ультразвукові дослідження, медико-генетичні консультації. На випадок ускладнень – кілька операційних, які за необхідності готові прийняти малюків одразу після народження. Крім діагностики і Центру раннього втручання, в лікарні є реабілітаційне та педіатричне відділення.

null

«Якщо малюкам потрібна реабілітація, таку допомогу вони отримуватимуть у нашому Центрі. Це медикаментозне лікування, фізіопроцедури, масажі, бобат-терапія – цілий комплекс послуг, який мінімізує наслідки хвороб, пришвидшує одужання. Такий підхід застосовується у провідних німецьких клініках, – зазначив головний лікар закладу Ігор Македонський. – Ми будемо першими в Україні, хто реабілітує пацієнтів з першого дня їхнього життя».

null

Після реабілітації малечу виписуватимуть, проте їх продовжуватимуть спостерігати фахівці Центру. Для цього відкрили спеціальне відділення – катамнестичне. Дітей «вестимуть» від народження й до підліткового віку. Поліклініка Центру прийматиме щороку 600 маленьких пацієнтів.  

Труханов, СБУ та фінансування тероризму в Одесі

Проблема фінансування тероризму в Україні серед громадянського суспільства та колишніх учасників війни стоїть вкрай гостро, тож будь-які новини, в яких держава виступає палким борцем з таким явищем, викликають значний позитивний резонанс.

Наприкінці тижня по всій Україні з подачі СБУ прогриміла вкрай приємна на перший погляд інформація: "СБУ викрила колишнього депутата Одеської міської ради та забудовника в фінансуванні тероризму". Все б нічого, якби не одне АЛЕ.

Починаючи з 2014 року Одеська влада через Одеську міську раду та КП "Одестранспарксервіс" (код ЄДРПОУ 38018133) солідно спонсорує того ж самого "колишнього депутата Одеської міської ради" та його сподвижників, які за сумісництвом є бойовиками терористичної організації "Донецька Народна Республіка".

Почати варто з того, що питанням парковок та стоянок в Одесі завідує Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс", яке укладає угоди з операторами стоянок та парковок, внаслідок чого останні мають змогу провадити таку діяльність.

Підприємства та організації, які є операторами стоянок та парковок зобов'язані сплачувати т.з. паркувальний збір розміри якого встановлені Рішенням ОМР від 31.01.2011 року № 281-VI - http://omr.gov.ua/acts/council/32658/. 

Однак, Одеська міська рада в:

- 2014 - http://omr.gov.ua/acts/council/64765/;

- 2015 - http://omr.gov.ua/acts/council/75331/;

- 2016 - http://omr.gov.ua/acts/council/91132/

приймає рішення про надання пільг зі сплати паркувального збору у розмірі в 60 та 90 %. Бенефіціарами вказаних пільг є, зокрема, парковки та стоянки, які підконтрольні колишнім функціонерам партії "Родина" того самого "колишнього депутата Одеської міської ради" Ігоря Маркова:

1. Вадиму Савенко - колишній депутат Одеської обласної ради від партії «Родина»на даний час командир одного з військових підрозділів терористичної організації "ДНР".

Він є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Вимпел» (код ЄДРПОУ 37223509). Історія вказаного підприємства наступна. У 2015 році на парковку за адресою: м. Одеса, вулиця Комарова, 4а, оператором якої є вказане підприємство та на саме підприємство звернула увагу ГО "Оберіг". Після бурхливої реакції одеської громадськості заступник Одеського міського голови Геннадія Труханова – Андрій Котляр пообіцяв розібратися в ситуації, а вже 09 вересня 2016 року відзвітував, що КП «Одестранспарксервіс» станом на 06 вересня 2016 року не має договірних відносин ні з ТОВ «Група Вимпел», ні з громадянином Савенко Вадимом Анатолійовичем, а парковка за адресою: м. Одеса, вулиця Комарова 4а передана іншому оператору – Фізичній особі-підприємцю Сахневич Сергію Йосиповичу.

Разом із цим, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сахневич Сергій Йосипович з 01 липня 2010 року є керівником ТОВ «Група Вимпел» та є пов’язаною з керівником партії «Родина» Ігоря Маркова особою.

Після виявлення громадськістю і цього факту, вказана парковка була передана Фізичній особі-підприємцю Матлах Владиславу Євгеновичу, який також пов’язаний з партією «Родина» та Ігорем Марковим через Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовест-2011» (код ЄДРПОУ 37548843). Вказане підприємство зареєстроване за адресою: м. Одеса, вулиця Літературна 1-А у житловому комплексі «Білий парус», що належить Ігорю Маркову. За вказаною адресою також зареєстровані – Благодійний фонд Ігоря Маркова, Одеська міська організація партії «Родина», Політична партія «Родина» та ТОВ «Група Вимпел». 

Таким чином, з відома заступника Одеського міського голови – Андрія Котляра, КП «Одестранспарксервіс» залишило вказану парковку у віданні осіб, що безпосередньо пов’язані з терористичними організаціями.

2. Сергію Кушніру - колишньому депутату Одеської міської ради від партії «Родина», керівнику одеської організації партії «Родина» та вірному соратнику Ігоря Маркова (на фото по центру): 

З вказаним діячем пов'язують Підприємство «Альфа-Юг» Благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси «Правопорядок» (код ЄДРПОУ 31768391), яке в 2016 році було оператором 13 стоянок, загальною площею 10710 м2 та Громадську організацію «Автомобілісти м. Одеси і Одеської області» (код ЄДРПОУ 34673418), яка в 2016 році була оператором 21 стоянки, загальною площею 9887 м2.

Засновником БФ сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси «Правопорядок» (код ЄДРПОУ 26209766) та ГО «Автомобілісти м. Одеси і Одеської області» є саме Сергій Кушнір.

Крім того, в засновниках БФ сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси «Правопорядок» значиться Стефанюк Ліліан Семенович, який за протекцією Ігоря Маркова тривалий час очолював Комунальне підприємство «Парксервіс».

Такими, що пов’язані з партією «Родина» є також і Громадська організація «Приморська районна організація автомобілістів» (код ЄДРПОУ 23991625) через свого керівника – Борисова Олександра Васильовича.

Так, після публікацій журналістських розслідувань, в кінці 2016 року Борисов О.В. став керівником ГО «Автомобілісти м. Одеси та Одеської області» замість вищезгаданого Кушніра С.О. Прізвище Кушніра С.О. 24 січня 2017 року зникло також з інформації про керівництво вищезгаданих підприємства «Альфа-юг» БФ сприяння органам внутрішніх справ «Правопорядок» та 30 січня 2017 року з самого благодійного фонду очевидно з метою приховати зв’язок даних організацій з керівництвом партії «Родина». В свою чергу керівником БФ сприяння органам внутрішніх справ «Правопорядок» стала Заричанська Ірина Миколаївна, яка є його засновником.

Іншим, пов’язаним із партією «Родина» оператором стоянок є Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (код ЄДРПОУ 05508766), президентом якої тривалий час був вищезгаданий Кушнір С.О., а секретарем – колишній депутат Одеської міської ради від партії «Родина» Самхарадзе Леван Михайлович.

Незважаючи на те, що відповідні матеріали розслідувань неодноразово громадським активістом Олексієм Чорним та журналістом Григорієм Козьмою публікувалися у мережі Інтернет та ЗМІ, а також перед засіданням сесії передавалися безпосередньо депутатам Одеської міської ради, Одеською міською радою все ж таки було прийнято рішення, яким на 2017 рік надано пільгу в 90 % та 60 % відповідно, зокрема і ГО «Автомобілісти м. Одеси та Одеської області» - 22 парковки, Фізичній особі-підприємцю Матлах В.Є. – 2 парковки, Підприємству «Альфа-Юг» Благодійного фонду сприяння органам внутрішніх справ м. Одеси «Правопорядок» - 13 парковок, ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» - 30 парковок, ГО «Приморська районна організація автомобілістів» - 3 парковки.

З огляду на все вищевикладене одесит Олег Сімашко ще 26 грудня 2016 року подав до Головного Управління Служби безпеки України в Одеській області заяву про кримінальне правопорушення за ст. 258-5 КК України, однак всупереч вимог ст. 214 КПК України уповноваженими особами ГУ СБУ в Одеській області відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були, у зв’язку із чим Сімашко О.В. в порядку ст. 303 КПК України звернувся зі скаргою до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, який ухвалою від 30 січня 2017 року (справа № 522/25946/16-к) скаргу задовольнив та зобов’язав ГУ СБУ в Одеській області внести до ЄРДР відомості про злочин, викладені Сімашко О.В. в його заяві від 26.12.2016 року.

Однак всупереч вимогам КПК України та Ухвали суду, згідно листа ГУ СБУ в Одеській області від 10.02.2017 року № 65/16/1/785нт вбачається, що відомості по вищевказаній заяві Сімашка О.В. за ст. 258-5 КК України внесено не було, а до ЄРДР (з метою злити справу) внесено відомості за зовсім іншою статтею – ст. 364 КК України, що не відповідає фактам, викладеним у заяві та не підслідна органам СБУ, у зв’язку із чим за постановою прокурора матеріали заяви Сімашка О.В. передано до органів національної поліції, де, забігаючи наперед вказана заява і загубилася.

У подальшому про факти фінансування тероризму за рахунок бюджетних коштів та паркувальний рай для "колишнього депутата Одеської міської ради" повідомляв і народний депутат України Олег Петренко через Верховну Раду України Голові СБУ, шляхом надіслання депутатського запиту.

Трохи пізніше Президент України звільнив тодішнього Голову Одеського Управління С. Батракова, однак, ситуація для "колишнього депутата Одеської міської ради" та його соратників гірше не стала. Навпаки, деякі з них отримали земельні ділянки в довгострокову оренду та продовжують заробляти гроші для терористів на Донбасі.

Принагідно варто було би відзначити, що за всі чотири роки мерства Геннадія Труханова до його бізнес-структур, його оточення або ж до нього самого Служба безпеки України жодного разу не пред'явила ніяких претензій, всіляко виступаючи його "адвокатом", створюючи перешкоди у відкритті кримінальних проваджень за реальними фактами та ігноруючи оперативну обстановку, що неодноразово призводило і призводить до розхитування ситуації в Одесі.

Однак, і по сьогоднішній день Службу безпеки України та її регіональне управління, на жаль, не цікавить той факт, що пов'язані з терористами структури продовжують заробляти мільйони гривень у парковальному бізнесі, отримуючи пільги від Одеської міської ради за сприяння керівництва м. Одеси – Геннадія Труханова та його засупника Андрія Котляра.

Така пасивність коштує міському бюджету десятки мільйонів гривень на рік, а Україна за це кожного дня розплачується людськими життями.

Реформа ЖКГ: на що чекати

Реформа ЖКГ: на що чекатиЯк вплине новий закон на комунальні послуги, якість яких поки що шкутильгає?

Понад два роки готувався законопроект «Про житлово-комунальні послуги». Днями Верховна Рада ухвалила його в другому читанні. Таким чином, він став ще однією цеглинкою в започаткованій реформі житлово-комунального господарства.

Як зміниться життя звичайних українців після набуття законом чинності? Про це в ексклюзивних коментарях «Ракурсу» розповідають народні депутати.

Іван Крулько, член депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»:

— Цей закон скоріше гратиме на руку монополістам та керуючим компаніям, аніж захищатиме права споживачів. Адже за новим законом споживачі мають укладати окремі договори на комплекс житлово-комунальних послуг — на управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрику. З погляду економіки — ніби правильно. Навіть більше, люди давно хотіли розуміти, за що саме вони платять. Та знаючи логіку монополістів, варто очікувати, що для споживачів така розбивка може коштувати додаткових грошей і за без того дорогі комунальні послуги.

Закон пропонує заплутану структуру плати за комунальні послуги. Приміром, тариф на теплову енергію формуватиметься окремо для кожного будинку. Водночас навіть за наявності індивідуального лічильника тепла людям доведеться покривати втрати в будинку відповідно до показників будинкового лічильника.

Окрім чинних тарифів запроваджується новий платіж — клієнтська плата за абонентське обслуговування, граничний розмір якого затверджується Кабміном. Водночас не визначено плату на зарплату управителю — на якого споживач ніяк не впливає і навіть не може його звільнити, — або так зване управління будинком. Є окрема плата за обслуговування і за поточний ремонт. Хто скільки поставить — стільки споживачі й змушені будуть платити. Переконаний, що розібратись у цій заплутаній структурі плат і додаткових платежів, справедливості їх нарахування, зможуть далеко не всі.

На жаль, споживачам не варто розраховувати й на покращення якості комунальних послуг, адже в законі не прописано інструменти контролю за постачальниками ЖКП. На цьому навіть наголосив профільний віце-прем’єр-міністр під час розгляду законопроекту у Раді. Принаймні, зараз якість точно не покращиться: з кранів і далі тектиме напівтепла вода, з комфорок йтиме неякісний газ, батареї не завжди будуть гарячими, а під’їзди та двори — чистими…

Закон ухвалили під ще не затверджені й не встановлені нормативні вимоги, порядки й правила. А тому замість порядку і контролю, навпаки, виникатиме чимало суперечностей і різночитань, що даватиме змогу надавачам послуг і далі паразитувати на цьому, заробляючи гроші.

Є питання і щодо управителів багатоквартирних будинків, і щодо колективних договорів. Адже документ покладає досить серйозні функції на управителів і водночас не висуває жодних вимог до їхньої кваліфікації та не окреслює їхньої відповідальності. При цьому колективні договори з надання послуг можна підписувати, не маючи на руках індивідуальних договорів. І в законі не прописано, хто має встановлювати, перевіряти й обслуговувати прилади обліку, знімати з них інформацію. Це все може призвести до серйозних порушень прав споживачів, коли включатиметься «лохотрон» і коли той, хто платить, буде змушений платити ще й за свого сусіда, який не платить, тощо.

До речі, в день ухвалення закону в парламенті мені у Facebook написав один чоловік, який дуже влучно сформулював проблему: «Навіщо ухвалювати закон, коли ніхто не виконує своїх обов’язків і немає відповідного контролю з боку влади?». Він, як і решта жителів багатоквартирного будинку, підписав трирічний договір з ТОВ, яке нібито надає послуги. Та «надає», каже він, — голосно сказано. Товариство з обмеженою відповідальністю часто порушує договір і норми постанов Кабміну про перерахунки з боку надавача послуг. На всі скарги — нуль реакції, лише відписки керівництва міста, міністерств, Кабміну. Чому не судяться? Кажуть, справедливого рішення навряд чи дочекаються, бо суди діють за принципами «телефонного права», але водночас треба буде витратити чимало часу і коштів на судові позови, адвоката…

Ще однією новацією закону не на користь споживачів є встановлення з 1 січня 2019 року пені за кожен день прострочення оплати у розмірі 0,01 %. 100 днів прострочки — це 1% від суми заборгованості, тобто на рік набігає 3,65%. Пеня не нараховуватиметься лише у разі боргу держави по субсидіях і пільгах та у разі затримки зарплати. Але на все це потрібне документальне підтвердження. Вже уявляю, як люди бігатимуть по всіх можливих установах, щоб отримати такі довідки. Адже лише по комуналці у 2017 році маємо близько 8 млрд грн держборгу.

Як бачимо, замість відповідальності надавачів послуг і монополістів вводиться більш жорстка відповідальність для споживачів. Чи правильно це — питання. Бо що тоді змінюється? Це банальна гра в одні ворота, яка робить одних ще сильнішими, а інших — ще більш беззахисними. За неякісні послуги, за які споживачі відмовляються платити, їх змушуватимуть платити під загрозою нарахування пені.

Олександр Кодола, член депутатської фракції політичної партії «Народний фронт»:

— Ухваливши закон «Про житлово-комунальні послуги», ми зробили великий крок на шляху реформування комплексу ЖКГ. Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства ВРУ знадобилося два роки, щоби підготувати цей законопроект. Це об’ємний, складний, але дуже необхідний документ. Сподіваюсь, що завдяки йому отримуватимемо більш якісні комунальні послуги.

Олександр Кодола, «Народний фронт»
Олександр Кодола, «Народний фронт»

Законом передбачено відповідальність за неналежне виконання договору з надання послуг та визначено порядок оформлення претензій. Водночас закріплено чітку відповідальність як виконавців, так і споживачів.

Насамперед цей закон спрямовано на захист споживачів. Йдеться про норму, згідно з якою можна буде не платити за неякісні комунальні послуги. Критерії, за якими визначатиметься якість послуг, ще має прописати Кабінет міністрів на рівні підзаконних актів.

Закон нарешті дає змогу мешканцям багатоквартирних будинків реально впливати і на ціну, і на якість послуг. Наприклад, споживач отримає право не сплачувати житлово-комунальні послуги, окрім теплової енергії, якщо не користується ними за період тимчасової відсутності у приміщенні понад 30 календарних днів.

Законом встановлюється порядок укладення споживачами договорів на отримання всього комплексу ЖКП — управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрика. Але треба розуміти, що ми ухвалили рамковий законопроект. Для того щоб ці правила запрацювали, потрібно ще затвердити низку механізмів та інструментів на рівні підзаконних актів. Віце-прем’єр з регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко доповідав, що вже фактично всі вони готові. Думаю, найближчим часом їх ухвалить Кабінет міністрів.

Альона Бабак, член депутатської фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»:

— В цьому законі насамперед ідеться про споживачів послуг ЖКГ. Також врегульовуються договірні відносини залежно від особливостей різних типів організацій власників і споживачів. Передусім це багатоквартирні будинки, де сьогодні все надзвичайно складно: є будинки, де створено об’єднання співвласників, є житлово-будівельні кооперативи, в яких люди не організовані в об’єднання. Для того, щоб охопити багатоваріантність бажань власників житла щодо укладення ними різного типу договорів з водоканалами, теплоенерго, управителями, й розроблявся цей закон. В ньому описано всі можливі варіанти, з яких люди зможуть обирати, як в економічно доцільний спосіб отримувати житлово-комунальні послуги.

Закон ставить в однакові умови власників усіх будинків, незалежно від того, створено там об’єднання співвласників чи ні. Тобто людям, які мешкають у будинку, де не створено ОСББ, однаково доведеться усвідомити себе господарями будинку. (Наразі у нас приблизно в третині житлового фонду створено ОСББ. На початок реформи їх було десь 15%.) Це надзвичайно складна світоглядна річ. Адже 70 років у нас вибивали поняття приватної власності, бо була лише державна власність. Думаю, що настав той критичний час, коли українці, як люди в усіх цивілізованих країнах світу, отримають можливість бути захищеними в питаннях розпорядження своїм майном. І самостійно вирішуватимуть, хто обслуговуватиме внутрішньобудинкові мережі, чи пускати монополістів тощо. Зокрема, в законопроекті прописано, які договори й у який спосіб споживачі зможуть укладати з надавачами таких послуг.

Дехто з експертів зазначає, що, згідно з цим документом, нав’язуватиметься управитель. Проте маю наголосити, що, по-перше, ви, як і будь-який власник, можете самостійно обслуговувати своє житло. Самозабезпечення — непорушне право власника. Але якщо власники багатоквартирного будинку не захочуть об’єднуватись в об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, тоді вони на загальних зборах, навіть без об’єднання, зможуть обрати собі управителя.

Закон пояснює, як отримати якісну житлово-комунальну послугу за індивідуальним договором. Бо сьогодні люди думають: якщо вони уклали прямий договір, наприклад, з водоканалом чи теплоенерго, то тепер ці компанії відповідають за якість наданих послуг у квартирі. Але ж це неправда. Мережі цих компаній завершуються на вході в будинок, а внутрішню мережу будинку обслуговує той самий ЖЕК. І мешканці, приміром, йдуть до теплоенерго з претензією на неякісне тепло. У відповідь чують: звертайтесь до свого ЖЕКу, нехай він випустить повітря з батарей і тоді у вас все буде добре. В цьому законопроекті ми чітко кажемо: якщо у вас договір з монополістом, тоді узгодьте з ним вартість, за якою він обслуговуватиме внутрішньобудинкову мережу в розрахунку на квадратний метр. І якщо ця вартість вас влаштує, тоді ви розумітимете, що саме цей монополіст відповідатиме за якість надання послуги, зокрема й у вашій квартирі. Це пряма норма закону. Монополіст відповідатиме за якість обслуговування внутрішньобудинкової мережі тоді, коли в індивідуальному договорі буде прописано вартість цієї послуги.

В законі ми практично не підіймаємо технічні питання обліку. Тут прописано питання щодо договорів. Також ідеться про те, хто, приміром, відповідатиме за зняття показів, розподіл плати тощо.

Загалом у законі більше йдеться про правові підстави здійснення нарахувань і розподілу плати між квартирами, ніж про інші речі. Нововведення ми відчуємо вже за півроку. Такий строк необхідний Кабінету міністрів для розробки низки підзаконних актів.

Андрій Гальченко, член депутатської фракції політичної партії «Опозиційний блок»:

— Закон про житлово-комунальні послуги спрямований на захист споживачів: він передбачає руйнування монополії ЖЕКів. Тепер мешканці багатоквартирних будинків зможуть спокійно укладати договори з будь-якими постачальниками послуг — одну компанію ніхто не нав’язуватиме. У людей з’явиться можливість керувати й контролювати ці компанії, адже настають договірні відносини.

Андрій Гальченко, «Опозиційний блок»
Андрій Гальченко, «Опозиційний блок»

Наразі багато людей скаржаться на роботу ЖЕКів або керівників підприємства. Якість послуг є незадовільною, а рахунки приходять величезні. Після того як ми ухвалили цей закон, вибір буде саме за людьми. При договірних відносинах не буде ціни, яка регламентується органами місцевого самоврядування, мешканці зможуть самі домовлятися з постачальниками послуг.

Настає відповідальність як споживачів, так і постачальників. Люди будуть захищені: в договорах прописуватимуться певні умови для того, щоби споживачі платили саме за надані послуги. Якщо ж керуюча компанія не впорається із забезпеченням стабільної роботи, наприклад, станеться прорив труби, то вона компенсуватиме витрати. Щоб отримати таку компенсацію, мешканцям будинку достатньо буде скласти акт і пред’явити претензії.

http://ua.racurs.ua/1743-reforma-jkg-na-scho-chekaty

Читайте також: Субсидії на ЖКГ і непомічені мільярди
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
449
предыдущая
следующая