хочу сюди!
 

Марина

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-45 років

Замітки з міткою «думки»

Друзям...


                       Вітаю Вас, друзі. Побачила привітання у пошті та не змогла втриматися, щоб не написати замітку.
             Дякую що пам'ятаєте мене. Мені завжди було тут тепло та комфортно. З роками бачиш все по іншому і цінуєш
             ще більше людяність, турботу та чемність. Нашвидкоруч написала вірш, не судіть строго. Це якісь мої думки та                           сприйняття реальності.


                                                            Друже, мій! Не забувай
                                                            Світанки, зорі, теплий май,
                                                            Нам було добре та цікаво
                                                            Писати, жити та все мало...
                                                            Ми стали старші, розумієш?
                                                            Та серцем досі Ти ще мрієш
                                                            Про славу, велич, майбуття?
                                                            Такі ми всі, таке життя...
                                                            Так хочеться побачити красу,
                                                            Всю велич гір, піски, росу,
                                                            Почути музику дощу та велич океану
                                                            Піднесення, надхнення неймовірного роману...

                                                            Тож дякую Вам, друзі і уклін
                                                            Дай Боже нам почути щастя дзвін,
                                                            Свободу, думку і Єднання
                                                            І в Україні миру - це бажання!!!
 
                                      Це Вам тортик від мене...

              

                                                        З повагою до Вас  Христина.

               

Розчарований відбором "Євробачення-2022"/ Паніка?

Розчарований відбором на "Євробачення-2022". Засмучений програшом Kalush Orchestra. Незрозуміло, чим одна етно пісня краще другої етно пісні. Хоча, зрештою, нашій країні навряд чи б дали призові місця за будь-якого розкладу, бо хто зголоситься проводитим конкурс в державі, у якій будь-якої миті може розпочатися війна.
Ну шо ж, подивимось, яке місце виборе Аліна. Мабуть не пройде в 10-ку фіналістів. І, як казав перед фіналом відбору, якщо програють фаворити, не буду слідкувати за конкурсом. Тим паче, ще невідомо, що нас очікуватиме у травні.

-----

Звичайно, не міг оминути тему ймовірної війни балалайні проти України. Зелебородько просить не панікувати, однакновини кажуть інше. Насторожують від'їзди родин і працівників посольств, скупчення руснявих військ біля кордонів, проведення військових тренувань у Чорному та Азовських морях. Напевно, це ще одна причина для безсоння

Вдома ледве не паніка: зібрали документи. Для чого? Щоб в разі чого, всі папери знищились одразу? Все одно тікати нікуди. Питаю: "А куди тікати будемо?" До брата? На чому поїдемо?

На дачу? Ми її фактично закинули. Жити там неможливо. І теж добиратись далекувато.

В підвалі теж ховатись небезпечно, оскільки в разі руйнування будинку завалить вихід. Не знаю, чому "експерти" радять підвали в багатоповерхівках.

Збираються запасатись продуктами. А готувати на чому будемо? У нас же газового пальника нема.

Одним словом, безтолкова паніка.

Де порятунок?

Серед уламків моїх думок
Маленька перлина щасливих снів
Моє життя далеко не ок
Щодня починає такий урок
Що навіть уяві забракло слів

Я наче на смузі перешкод
Повзу по багнюці шалених мук
потім хвороби ворожий взвод
В тенетах тримає немов павук

Світла немає. Тайфуном страх
Я так безпорадна. Ковтаю біль
Де порятунок? В чиїх руках?
Коли в мені знову почнеться штиль?

Немає чим дихати. Слів нема,
А паніка душить мене вночі
Я кинута долею, я сама
Ненависть на світ немов крук кричить.

Чи зможу забути полон образ
Щоб попри всю лють доповзти до мрій?
Віра мене рятувала не раз
Ось знов піднімає та каже "дій".

Натхнення - це мій рятувальний круг,
єдиний, що є в океані зрад.
Ним творчість керує. Я не помру.
Пливу. Бо немає шляху назад.

Цікавий статус

Вичитав на одному сайті "Колишній позаштатний шукач пригод і блогер". lol Майже про мене. А як витіювато написано!

Нова хвиля ковідла / Про особисте

Цікаво виходить: у перший рік пандемії ковіду-19 фактично була одна хвиля захворюваності, в минулому, 2021 році, було дві хвилі. А в 2022-му, схоже, буде аж три хвилі. Вже зараз є стрімке зростання кількості нових хворих. Заспокоює лише те, що смертність від омікрону нижча, ніж від штаму дельта. Це засвідчує статистика епідемії.

Нова хвиля ковідла означає, що фіг куди поїдеш громадським транспортом. Та й на вакцинування не підеш, оскільки щеплення організоване по-дурнуватому: в черзі можна запросто підчепити бацилу. Про те, що невідомо скільки разів потрібно вакцинуватись і скільки діятиме захист, само собою, невідомо.

------------
Про особисте. Надумав ще з минулого року пошукати когось, але виходить замкнуте коло — щоб пофоткатись для анкети, потрібно знайти друга або подругу, а для того, щоб знайти друга або подругу, потрібно пофоткатись. Селфі робити не вмію. Причому так, щоб було класно, а не абияк. А з цим якраз і проблеми, бо то щетина, то фурункули, то клятий демодекоз, то стрижка така, що самому не подобається. Ну от таке.
Та й місця для зустрічей немає. А їхати на зустріч під час карантину, звісно, теж нереально.

Про запити, то окрема річ. Для мене в пріоритеті дружба. Дивуюсь, як створюються сім'ї. Та і пофіг. Сидів же вдома і далі буду сидіти.

Пастка

Якщо моя думка важлива -
Життя наше повне лайно
Невже моє щастя можливе?
Я наче в тупому кіно

Я лізу на скелю надії
Крізь чорну печеру нудьги
Тут відчай, підступна бездія
Навколо хвороби сніги

То як мені вижити люде?
Як з пастки дістати себе?
Якщо тільки горе тут всюди
І зовсім не видно небес.

Де ти моя крихітна фея,
Що знищить навколо все зло
І скаже, що гарна ідея
Себе не ховати за скло.

Я вірю, що щастя можливе
І в те що існують дива
І я гідна жити красиво
Хоч зараз це просто слова.

Запитання про перенесення файлів зі старого компа

Так і не зібрався переписати архів зі старого компа. Купа запитань, не знаю в кого спитати. Знайомі комп'ютерники не дають однозначної відповіді. По-перше, начуваний про якість блоків живлення. По-друге, не вирішив, як краще підключати: все до однієї розетки (подовжувача), чи краще до різних (але тоді потрібен ще один подовжувач)? По-третє, як бути з ймовірністю вірусів? На старому компі вони могли бути. Після перенесення просканувати скопійоване, чи може краще просканувати з компа?

Стосовно тактики вирішив спочатку скопіювати на портативний зовнішній носій все, що є в новому компі, і лише тоді можна організовувати перенесення архіву зі старого компа.

У когось з іюашників був досвід перенесення файлів зі старого вінчестера? Чесно, страшно.

Вимушена відпустка і святкова нудьга

На новорічно-різдвяні свята, зазвичай, нічого робити. А цьогоріч ще й трапилась вимушена відпустка. Річ у тому, що начальник з офісу у відпустці, тож і завдання нікому давати. До того ж, на фірмі й так багато святкових вихідних — поки розгойдаються пів місяця пройде. Передчуваю, що у цьогорічному січні може не вийде заробити навіть свій мінімум, оскільки за грудень попрацював наперед, виконавши всі можливі завдання (які доручають).

В докарантинні часи кудись би поперся. Крім того, було що робити по роботі (ось така тавтологія). А що робити зараз не знаю.

Втішає хіба що те, що до звичної святкової нудьги не додалася ностальгія, приводів для якої з кожним роком все більше.

Ще можна переписати архів зі старого компа, але щось стрьомно.

Моя мила

Стогін. Ламаю крила
Як віднайти себе?
Змилуйся, моя мила!
Де ти, мій світ з небес?

Демон тримає міцно
Іклами душу рве
Біль - це моя темниця.
Як віднайти себе?

Замість життя - могила
Я не змогу сама
Змилуйся, моя мила
Без тебе мій світ - тюрма

Тільки про тебе мрію
Не улітай, постій
Не забирай надію
Я програю двобій.

Кохання - чарівна сила
Воно наче світ з небес
Нові подарує крила
Які не зламає бес.

Скоріше б зима...

Скоріше б зима... Бо на вулиці мокро, брудно, сіро і темно. А так, сніг зробить краєвиди світлішими, прикриє чорні стовбури дерев і гірчично-коричневу траву. Заодно приховає розкидане сміття.