Шановна Ольго Вадимівно!
Прийміть наші найщиріші вітання у цей особливий день – день Вашого народження! Хочемо побажати найголовнішого – міцного здоров’я, великого людського щастя, любові рідних і близьких, поваги колег та друзів. Хай у Вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці – доброта, а у справах – мудрість та виваженість. Щиро бажаємо Вам натхнення, сил, мужності та нових вагомих звершень у житті. Нехай притаманні Вам порядність та професіоналізм приносять успіхи у Вашій нелегкій, але важливій справі – політичній та громадській діяльності, якій Ви сповна віддаєте свої знання, досвід, сили та енергію. Нехай вдячність людей зігріває Ваше серце за все добро, що Ви зробили за свої літа.
З повагою та гордістю, Ваш медичний колектив!
Сьогодні Центральна виборча комісія розглянула заяву О.Богомолець про висування своєї кандидатури на пост Президента України та додані до неї документи.
ЦВК встановила відповідність документів вимогам виборчого законодавства та зареєструвала Ольгу Богомолець кандидатом на пост Президента України на позачергових виборах 25 травня 2014 року.
Які тут не прокочувались орди! Яка пройшла по землях цих біда! Мечем і кров'ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада. Немає дат, немає фактів голих, усе дійшло у вимірах легенд. Але в курганах скіфських — не монголи. На пекторалі — теж не Орієнт. Лише прапам'ять долітає звідти, перемиває золотий пісок. Багато міг би розказати вітер, але у вітру голос пересох... Про скіфів добре згадував Есхіл. В Гомера є, що скіфи — справедливі. В цьому краю царів і пастухів суворі люди, горді і вродливі. Любили степ, і волю, і пісні. Приносили присягу при вогні. Стріляли з лука, билися мечами. Зі списа їли здимлений шашлик. Недаром "скіф" колись і означало — суворий, грізний, воїн-степовик.
" ВАЖКИЙ ЧАС ! Я ПОВЕРТАЮСЯ ! "
І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші. Такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не пісня, А квіти кинуті тобі.
І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила...
Додаток до замітки " МНОГАЯ ЛІТА , Ліно Василівно !!! "
Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п’янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.
Душа пройшла всі стадії печалі – Тепер уже сміятися пора.
